---

БЗ № 7-2008/260

НАСТАНОВА

УГОДИ ЩОДО ВИЗНАННЯ
ТА ПРИЙНЯТТЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
ОЦІНЮВАННЯ ВІДПОВІДНОСТІ
(ISO/IEC Guide 68:2002, IDT)

ДСТУ-Н ISO/IEC Guide 68:2008

Видання офіційне

Київ
ДЕРЖСПОЖИВСТАНДАРТ УКРАЇНИ
2009

ПЕРЕДМОВА

1. ВНЕСЕНО: Державне підприємство «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (ДП «УкрНДНЦ»)

ПЕРЕКЛАД І НАУКОВО-ТЕХНІЧНЕ РЕДАГУВАННЯ: С. Гавриленко (науковий керівник); О. Ковтун;

А. Соларьов; О. Цициліано, канд. фіз.-мат. наук

2. НАДАНО ЧИННОСТІ: наказ Держспоживстандарту України від 29 липня 2008 р. № 250 з 2008-10-01

З Настанова відповідає ISO/IEC GUIDE 68:2002 Arrangements for the recognition and acceptance of conformity assessment results (Угоди щодо визнання і прийняття результатів оцінювання відповідності)

Ступінь відповідності — ідентичний (IDT)

Переклад з англійської (еп)

4 УВЕДЕНО ВПЕРШЕ

Право власності на цей документ належить державі.
Відтворювати, тиражувати і розповсюджувати його повністю чи частково
на будь-яких носіях інформації без офіційного дозволу заборонено.

Стосовно врегулювання прав власності треба звертатися до Держспоживстандарту України

Держспоживстандарт України, 200

9ЗМІСТ

с.

Національний вступ IV

Вступ IV

1. Сфера застосування 1

2. Нормативні посилання 1

3. Терміни та визначення понять 1

4. Елементи угоди 2

   1. Загальні положення 2

   2. Заголовок 2

   3. Вступ 2

   4. Сторони, що підписують угоду 2

   5. Сфера застосування 2

   6. Умови правочинності 2

   7. Індивідуальні зобов’язання сторін, що підписали угоду 2

   8. Спільні зобов'язання сторін, що підписали угоду З

   9. Відносини з іншими суб’єктами угоди З

   10. Термін дії угоди З

   11. Точки дотику З

   12. Офіційні підписи З

   13. Умови щодо внесення поправки З

5. Встановлення суб’єктів угоди З

   1. Демонстрація відповідності вимогам, визнаним на міжнародному рівні З

   2. Методи демонстрації відповідності 4

   3. Принципи та вимоги, визнані на міжнародному рівні 4

Додаток А Приклади чинних (робочих) угод 5

Бібліографія 6

НАЦІОНАЛЬНИЙ ВСТУП

Ця настанова є тотожний переклад Настанови ISO/IEC Guide 68:2002 Arrangements for the recognition and acceptance of conformity assessment results (Угоди щодо визнання і прийняття результатів оцінювання відповідності).

Технічний комітет, відповідальний за цю настанову, — ТК 89 «Оцінка відповідності».

Настанова містить вимоги, які відповідають чинному законодавству України.

Цю настанову розроблено вперше.

До настанови внесено такі редакційні зміни:

• назву настанови викладено згідно з вимогами ДСТУ 1.5:2003;

• структурні елементи настанови: «Титульний аркуш», «Передмову», «Зміст», «Національ­ний вступ», першу сторінку, «Нормативні посилання», «Терміни та визначення понять» та «Бібліографічні дані» — оформлено згідно з вимогами національної стандартизації;

• у розділах «Нормативні посилання» і «Бібліографія» подано національні пояснення, які виділено в тексті рамкою.

Усі міжнародні стандарти, на які є посилання, прийнято в Україні як національні. Про це зазначено в національному поясненні.

Копії документів, на які є посилання у цій настанові^ можна отримати в Головному фонді нормативних документів.

ВСТУП

Головна мета оцінювання відповідності — забезпечити довіру споживачів стосовно того, що задані вимоги до продукції, послуг і систем виконано. Така довіра, у свою чергу, безпосе­редньо сприяє визнанню ринком (відповідність на якому може регулюватися) тієї продукції, послуг і систем.

Одна з причин того, що товари та послуги міжнародної торгівлі підлягають повторному оці­нюванню відповідності, — недовіра стосовно оцінювання відповідності з боку споживачів однієї країни щодо компетентності органів оцінювання відповідності в інших країнах. Довіра до робо­ти органів з оцінювання відповідності й органів акредитації має велике значення для окремих споживачів, державних закупівель, регулювальних органів та інших споживачів у цілому.

Довіри споживача може бути досягнуто через співпрацю органів з оцінювання відповідності та/або органів з акредитації, що приводить до взаємного визнання і просування через кордони роботи кожного учасника.

Ця настанова описує елементи і процедури, які використовують на цей момент та які застосовувалися на практиці для встановлення та підтримки такої співпраці.

Треба звернути увагу на те, що деякі елементи цього документа можуть бути об’єктом патентних прав. ISO та ІЕС не несуть відповідальності за визначення будь-якого чи всіх таких патентних прав.

ISO/IEC Guide 68 підготовлено Комітетом ISO з оцінювання відповідності (CASCO).ДСТУ-НISO/IEC Guide 68:2008

НАСТАНОВА

УГОДИ ЩОДО ВИЗНАННЯ ТА ПРИЙНЯТТЯ РЕЗУЛЬТАТІВ
ОЦІНЮВАННЯ ВІДПОВІДНОСТІ

СОГЛАШЕНИЯ ПО ПРИЗНАНИЮ И ПРИНЯТИЮ РЕЗУЛЬТАТОВ
ОЦЕНКИ СООТВЕТСТВИЯ

ARRANGEMENTS FOR THE RECOGNITION AND ACCEPTANCE
OF CONFORMITY ASSESSMENT RESULTS

Чинна від 2008-10-01

1. СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

Ця настанова встановлює загальні вимоги до процесу розроблення, підписання та запро­вадження угод щодо визнання і прийняття результатів оцінювання відповідності та інші дії, що стосуються цього. Ця настанова не стосується міжурядових угод щодо операцій у законодавчо регульованій сфері. Цю настанову можна застосовувати в законодавчо нерегульованій сфері рин­ку, яка простягається через кордони від однієї країни до іншої. Корисно акцентувати увагу на уго­дах, на які є посилання в цій настанові. Рекомендації, описані тут, загальні за характером і безпо­середньо не адресують до будь-яких спеціальних вимог, які може бути встановлено урядовими угодами.

Деякі країни можуть бути зацікавленими в тому, щоб мати необхідні людські та інституційні ресурси, які стосуються оцінювання відповідності, що дало б їм можливість брати участь у таких угодах. Правила щодо надбання та розвитку необхідних для цього ресурсів не належать до сфери цієї настанови.

2. НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

Наведений нижче нормативний документ містить положення, які в разі наявності посилань на них у тексті стають чинними і для цієї настанови. У разі посилань зі сталою ідентифікацією всі подальші публікації не застосовують. Для недатованих посилань застосовують останнє видання нормативного документа, з урахуванням усіх поправок.

ISO/IEC Guide 2:1996 Standardization and related activities — General vocabulary.

НАЦІОНАЛЬНЕ ПОЯСНЕННЯ

ISO/IEC Guide 2:1996 Стандартизація і споріднені види діяльності. Загальний словник¹⁾

¹⁾ Стандарт ISO/IEC Guide 2:1996 прийнято в Україні як ДСТУ 1.1-2001 Державна система стандартизації. Стандар­тизація та суміжні види діяльності. Терміни та визначення основних понять.

З ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ

У цьому документі застосовують терміни та визначення понять, наведені в ISO/IEC Guide 2.

Примітка. Пункти з 12 по 17 ISO/IEC Guide 2:1996 (стосовно оцінювання відповідності) перебувають на стадії перегляду як і ISO/IEC 17000.

Видання офіційне

Угода, на підставі якої органи-учасники підтверджують іншим, що результати оцінювання відповідності іншими органами-учасниками отримано методом компетентного виконання та за допомогою еквівалентних процедур

Угода, на підставі якої органи-учасники використовують результати оцінювання відповідності інших органів-учасників, якщо підтверджено, що вони отримані методом компетентного виконан­ня, за допомогою еквівалентних процедур

Органи, що підписали угоду, яка ґрунтується на домовленості

Оцінювання органу на відповідність встановленим вимогам, яке проводять представники інших органів, що належать або є кандидатами на належність до суб’єктів угоди.

Примітка. В цій настанові термін «угода» стосується документа, що його підписують учасники - суб'єкти угоди.

4. ЕЛЕМЕНТИ УГОДИ

   1. Загальні положення

Докладний перелік елементів, які містяться в угодах щодо результатів оцінювання відповід­ності, надано в пунктах 4.2—4.12. Загалом, в угоді* розглядають більшість елементів.

Термін «угода про взаємне визнання» іноді використовують, якщо угода має юридично обов’язковий характер, як наприклад угода про взаємне визнання в регулятивній сфері серед урядових установ різних країн. Отже, для того щоб відрізняти добровільні заяви від урядових угод, «угода щодо визнання» або «угода про багатостороннє визнання» використовується в добро­вільних заявах, як, наприклад, системи акредитації та сертифікацїї/реєстрації.

Загалом, передбачено наявність вступу чи преамбули, що стисло описує причину (основу) для укладання угоди, історію, яка передує її укладанню і подробиці потреб, які має намір роз­глядати (наприклад, допомога в торгівлі або скорочення багаторазового оцінювання).

Організації або представники організацій, що формують зазначені вище суб’єкти угоди, включаючи, за потреби, деталі їхнього законного статусу і географічний чи інші правочинні умови.

Цей підпункт, як правило, однозначно визначає категорію продукції та/або галузь і діяльність з оцінювання відповідності в межах контексту угоди.

Як правило, угоди визначають умови правочинності щодо приєднання до суб’єктів угоди. Ці умови загалом описано (див. бібліографію) і містять таке:

1. відповідність встановленим вимогам релевантних документів, що стосуються прийнят­ності органів;

2. процедури, які дають в результаті компетентно виконане оцінювання в межах контексту угоди;

3. наявність ресурсів для підтримання зобов’язань і здатності продовжувати виконувати зобов’язання суб’єктів угоди.

Важлива частина угоди — заява про те, що сторони, які підписали документ, згодні зробити, або інші вимоги, які вони зобов’язуються виконувати. Типовими елементами зобов’язань, які містять наявні угоди, є такі:

1. визнання рівнозначності проведення дій у межах контексту угоди його сторонами, що підписали документ;

2. прийняття результатів інших сторін, які підписали угоду, як таких, що відповідають кон­текстові цієї угоди;просування громадської поінформованості щодо рівнозначності виконаної роботи та, де це доцільно, результатів, отриманих сторонами, які підписали документ;

3. забезпечення конфіденційності інформації, визначеної стосовно сторін, що підписали угоду;

4. прийняття юридичної і зобов’язальної відповідальності, так само як і відповідальності за сповіщання інших сторін, які підписали угоду, щодо істотних змін у статусі.

Примітка. Угоди змінюються відповідно до того, в якій мірі вони зобов’язують прийняття результатів сторонами, що підписали угоду. Деякі угоди не містять вимог щодо прийняття будь-яких результатів, тоді як інші вимагають, щоб одна сторона, що підписала угоду, використовувала в повному обсязі результати, отримані іншими сторонам». Таким чином, сторона, яка підписала угоду, в процесі ухвалення рішення уникає додаткової роботи.

Інша важлива частина угоди — заява про те, що сторони, які підписали угоду, згодні вико­нати спільно. Положення стосовно спільної відповідальності, які фігурують в угоді, конкретизу­ють умови для такого:

1. оцінення та розгляду скарг, що стосуються дії угоди;

2. підтримання та діяльності постійної системи спостереження та/або періодичного пере­гляду;

3. обробки і розгляду суперечок, що виникають між суб’єктами в межах контексту угоди;

4. використання, за домовленістю, спільного логотипу та/або документів сторонами, що підписали угоду.

Примітка. Перш ніж ухвалити використання спільного логотипу, сторони, що підписали угоду, мають спочатку обмежити сферу дії угоди, поки не здобудуть довіри один до одного.

Деякі міжнародні угоди передбачають відносини з іншими суб’єктами угод. Типові взаємо­відносини — це взаємини з регіональними суб’єктами подібної сфери діяльності. Щоб мати результат від таких взаємовідносин, в угоді повинні бути умови для вступу та постійного членства регіональних груп, та вона має забезпечувати прихильність регіональних груп, що підписали угоду, до умов, описаних в 4.7.

Має бути зазначено дату набуття чинності угоди, термін її дії та умови, за яких участь однієї чи більше сторін, що підписали угоду, може бути припинено або скасовано, або термін дії уго­ди має закінчитися.

Більшість угод містить ідентифікацію контактної особи, що підписує угоду, яка відповідальна за оновлення та обмін інформацією, публікацію подробиць угоди на їх відповідних територіях і розпізнавання, коли сторона, що підписала угоду, не в змозі виконувати свої зобов'язання за угодою.