НАСТАНОВИ ЩОДО ПОБУДОВИ, ВИКЛАДЕННЯ ТА ОФОРМЛЕННЯ ТЕХНІЧНИХ УМОВ
Побудова, викладення, оформлення технічних умов, які є складовою частиною конструкторської документації - згідно з ДСТУ-Н 4486, ГОСТ 2.114, ГОСТ 2.105, технічних умов на відремонтовану продукцію - за ГОСТ 2.602, ГОСТ 2.105, ГОСТ 2.114.
Технічні умови на продукцію, на яку конструкторська документація не розробляється, допускається оформляти на аркушах формату А4 за ГОСТ 2.301 без основного напису і додаткових граф. У цьому випадку позначення технічних умов вказують на кожному аркуші в правому верхньому куті, за винятком титульного аркуша.
Технічні умови, як правило, містять такі структурні елементи:
титульний аркуш;
основна частина;
обов’язкові, рекомендовані та довідкові додатки (за необхідності);
аркуш обліку змін.
Найменування документа складається із назви продукції, на яку він поширюється, та найменування виду документа.
У найменуванні технічних умов не рекомендовано вживати будь-які скорочення та математичні знаки, якщо ці скорочення та знаки не належать до літерної познаки продукції.
Приклад:
ВОДА МІНЕРАЛЬНА ПИТНА. Технічні умови
Найменування технічних умов зазначають українською мовою.
Допускається додатково зазначати найменування технічних умов регіональною (-ими) мовою (-ами).
Приклад:
ВОДА МІНЕРАЛЬНА ПИТНА. Технічні умови
ВОДА МИНЕРАЛЬНАЯ ПИТЬЕВАЯ. Технические условия
Якщо технічні умови складено регіональною мовою, найменування технічних умов позначається регіональною і державною мовами.
Назву продукції встановлює виробник з урахуванням таких вимог:
назва продукції повинна характеризувати її чітко та однозначно, бути зрозумілою для споживача, надавати можливість відрізняти певний вид продукції від інших аналогічних видів продукції;
назва продукції повинна відповідати назві, встановленій нормативно- правовими актами, а в разі їх відсутності - встановленій нормативними документами, що забезпечує одноманітність, достовірність та однозначність сприйняття. У разі відсутності стандартизованих термінів при встановленні назви продукції можна користуватись усталеною лексикою, наявною в академічних словниках, або, в разі потреби, застосовувати опис продукції, що є досить точним для того, щоб надати можливість визначити вид продукції і відрізнити його від інших аналогічних видів продукції.
Назву продукції на титульному аркуші технічних умов записують в називному відмінку однини; першим словом повинен бути іменник, що характеризує головну ознаку продукції, подальші слова - прикметники (означення), що характеризують додаткові ознаки продукції.
Приклад:
АГРЕГАТ ЕЛЕКТРОНАСОСНИЙ ВІДЦЕНТРОВИЙ ШЛАМОВИЙ «8Ш8»;
МІШОК ПОЛІПРОПІЛЕНОВИЙ ТКАНИЙ;
Назва продукції може бути доповнена комерційною назвою.
Приклад:
ПАЛИВО МОТОРНЕ АЛЬТЕРНАТИВНЕ «ТУРБО»;
ПАСТА МИЙНА «БЛИК».
У групових технічних умовах назву продукції записують в називному відмінку множини.
Приклад:
АГРЕГАТИ КОМБІНОВАНІ ҐРУНТООБРОБНІ. Технічні умови
МАГНІТОФОНИ ПОБУТОВІ ВІДРЕМОНТОВАНІ. Технічні умови
Титульний аркуш оформляють згідно з додатком А.
Склад технічних умов та їх зміст визначає розробник в залежності від характеру продукції.
Загалом, до технічних умов включають такі розділи:
вступна частина (сфера застосування);
технічні вимоги;
вимоги безпеки та охорони довкілля;
правила приймання;
методи контролювання (випробування, аналізу, вимірювання);
транспортування та зберігання;
вказівки по експлуатації, ремонту; рекомендації щодо застосування, правила утилізації тощо;
гарантії виробника.
Залежно від специфіки виробництва та призначення продукції технічні умови можуть бути доповнені іншими розділами або не включати окремі розділи.
У розділі «Методи контролювання» вказуються методи і засоби контролю кожного параметра, норми, вимоги та характеристики продукції, які встановлені в розділах «Технічні вимоги», «Вимоги безпеки», «Вимоги охорони навколишнього середовища».
Рекомендовано враховувати вимоги підрозділу 5.4 ДСТУ ISO/IEC 17025.
Переважно треба використовувати методи, наведені в міжнародних, регіональних або національних стандартах.
Нестандартизовані методи можуть бути використані, якщо вони придатні для цього випробовування та оцінені.
Допускається встановлювати декілька методів контролю одного і того ж показника (параметра), у тому числі шляхом посилання на різні національні стандарти та інші нормативні документи. При цьому зазначають, що методи забезпечують співставлення результатів випробувань, отриманих при використанні цих методів. Бажано вказати, який метод слід використовувати в якості арбітражного.
Якщо окремі вимоги, що поширюються на дану продукцію, встановлені в технічних регламентах, національних стандартах, санітарних нормах і правилах, гігієнічних нормативах, зоогігієнічних, ветеринарних, ветеринарно-гігієнічних нормах і правилах, нормах і правилах пожежної безпеки, інших нормативно- правових актах та (або) нормативних документах, то такі вимоги в технічних умовах допускається не повторювати. При цьому у відповідних розділах технічних умов наводять посилання на ці нормативно-правові акти та (або) нормативні документи. Посилання на окремі пункти нормативно-правових актів та (або) нормативних документів не допускаються, а зміст цих пунктів безпосередньо викладають в технічних умовах без посилання на джерело.
Посилатися слід на нормативні документи, які внесено в державні реєстри нормативних документів України.
Допускається посилатися на інші документи, які не відносяться до нормативно-правових актів та (або) нормативних документів: інструкції, правила, методики виконання вимірювань, положення, методичні вказівки, методичні інструкції та рекомендації, переліки методичних документів. Перелік цих документів наводять у додатку «Бібліографія» в порядку згадування їх у тексті технічних умов із зазначенням назви, найменування органу (організації), який (яка) затвердив цей документ та дати його затвердження. По тексту технічних умов посилання на такі документи наводяться у квадратних дужках із зазначенням їх порядкових номерів за переліком використаних джерел, наведеним у додатку «Бібліографія».
При посиланні в технічних умовах на нормативно-правові акти чи нормативні документи, які мають гриф «Для службового користування», у переліку наводяться тільки їх позначення з роками затвердження без позначення найменувань.
В технічних умовах на продукцію, на яку конструкторська документація не розробляється, першим розділом є розділ «Нормативні посилання».
Технічні умови можуть містити обов’язкові та (або) довідкові та (або) рекомендовані додатки.
Обов’язковим додатком є перелік нормативних документів, на які є посилання в технічних умовах.
В технічних умовах на продукцію, послуги, які містять розділ «Нормативні посилання», перелік нормативних документів, на які є посилання в технічних умовах, у додатку не наводять.
За необхідності в додатках до технічних умов наводять:
перелік засобів вимірювальної техніки, інструменту, оснащення, матеріали та реактиви, необхідні для підготовки та проведення контролю, випробувань та приймання продукції, що виробляється за технічними умовами;
перелік сировини, матеріалів, комплектувальних виробів тощо, що використовуються у виробництві продукції, яка виробляється за технічними умовами;
перелік еталонів, що використовуються для порівняння з технічними даними продукції;
інше на розсуд розробника технічних умов.
До технічних умов допускається долучати вимоги до процесу чи способу виготовлення продукції, якщо окремі вимоги до продукції не можна відобразити певними показниками, але їх можна досягти за умови однозначного дотримання будь-яких інших вимог (санітарно-гігієнічних, технологічних, до покриттів, обладнання, кліматичних умов тощо).
Останнім аркушем технічних умов має бути аркуш обліку змін, оформлений згідно з додатком Д до цього стандарту.
Загальні вимоги до змісту розділів технічних умов - згідно з ДСТУ 1.5, ДСТУ-Н 4486 та додатком В цього стандарту
Типова побудова технічних умов на нехарчову продукцію - згідно з ДСТУ-Н 4486.
Правила оформлення технічних умов - згідно з ДСТУ 1.5 та додатком Б до цього стандарту.
Текст технічних умов повинен бути стислим, чітким, однозначним, логічно послідовним, необхідним і достатнім для розуміння змісту технічних умов.
ПРАВИЛА ПОЗНАЧАННЯ ТЕХНІЧНИХ УМОВ
Уніфікована система забезпечує одноманітність позначення технічних умов, спрощує класифікацію та облік технічних умов, запобігає дублюванню позначень технічних умов.
Позначає технічні умови їх власник.
Структура позначення технічних умов наведена на рисунку 1.
У позначенні технічних умов, розроблених на заміну чинних, порядковий номер, що його надає власник технічних умов, не змінюється; рік прийняття має відповідати року прийняття технічних умов, розроблених на заміну чинних.
Позначення технічних умов протягом всього терміну їх чинності не змінюється.ТУ У ХХ.Х - ХХХХХХХХ - ХХХ : ХХХХ
рік прийняття (чотири знаки) - через двокрапку після порядкового номеру
порядковий номер, що його надає власник технічних умов (три знаки) - через дефіс після позначення коду підприємства (організації)- власника технічних умов
код підприємства (організації) або фізичної особи-підприємця - власника технічних умов згідно з «Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України» (ЄДРПОУ) (вісім знаків) - через дефіс після позначення коду продукції;
код продукції за ДК 016 (три перші знаки) - через пробіл після позначення скороченої назви держави;
скорочена назва держави «У» - через пробіл після позначення індекса документу;
індекс документа — «ТУ»
Рисунок 1
Примітка 1. У разі відсутності у фізичної особи-підприємця ідентифікаційного коду ставиться серія і номер паспорта громадянина України (вісім знаків).
Примітка 2. Правила присвоєння порядкового номера (три знаки) встановлює власник оригіналу технічних умов.
Приклад позначення технічних умов:
ТУ У 27.1-21926977-001:2014
ПЕРЕВІРКА, ПЕРЕГЛЯД, ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО ТЕХНІЧНИХ УМОВ
Для забезпечення відповідності технічних умов законодавству, потребам виробників та споживачів, рівню розвитку науки і техніки, інтересам держави, вимогам міжнародних, регіональних стандартів та кодексів усталеної практики власник технічних умов проводить їх періодичну перевірку (організовує та координує діяльність з проведення перевірки належних йому технічних умов).
Перевірка технічних умов проводиться не рідше одного разу на п'ять років з дати набрання чинності технічними умовами.
У разі, якщо до технічних умов вносились зміни, перевірка проводиться не рідше одного разу на п'ять років з дати прийняття останньої зміни до технічних умов.
За результатами перевірки власник технічних умов встановлює необхідність внесення змін до технічних умов, продовження або обмеження строку їх дії, або скасування.
Після проведення перевірки на зворотній стороні титульного аркуша технічних умов роблять відмітку із зазначенням напису «ТУ перевірено», дати перевіряння, а також посади, прізвища, ім’я, по батькові та підпису відповідальної особи.
Якщо за результатами перевірки технічних умов встановлено їх невідповідність законодавству, потребам виробників та споживачів, рівню розвитку науки і техніки, інтересам держави, вимогам стандартів та кодексів усталеної практики, до таких технічних умов вносять зміни або розробляють технічні умови на заміну чинних.
Зміни до технічних умов розробляють (організовують розроблення) їх власники.
Зміною технічних умов є будь-які виправлення, виключення або додавання яких-небудь даних без зміни позначення цих технічних умов.
Зміни до технічних умов вносяться за потреби у разі:
- змін законодавства, що стосуються продукції, на яку поширюється дія технічних умов;
прийняття (скасування) національних стандартів та кодексів усталеної практики, що стосуються продукції, на яку поширюється дія технічних умов;
зміни або доповнення вимог технічних умов у зв’язку із внесенням змін до конструкції (складу) продукції, удосконалення технологічного процесу виробництва продукції та (або) зміни характеру виробництва, типу застосованих устаткування, оснащення, інструменту тощо;
зміни структури та змісту технічних умов;
продовження (обмеження) строку дії;
виправлення помилок;
зміни технічних умов на вихідну продукцію (комплектувальні вироби, сировину, матеріали);
розширення сфери застосування продукції (кола замовників/користувачів);
інших випадках на розсуд власника технічних умов;
Повідомлення про зміни, включаючи повідомлення про продовження строку дії технічних умов, погоджують і затверджують у порядку, встановленому для технічних умов. Якщо зміни, що вносяться до технічних умов, не стосуються компетенції організацій, які погоджували технічні умови згідно з чинним законодавством, то такі зміни затверджуються власником технічних умов без погодження з організаціями, які погоджували технічні умови.
