Страница 5: ДСТУ-Н Б В.3.2-3:2014. Настанова з виконання термомодернізації житлових будинків (62808)

Роботи з модернізації систем опалення, внутрішнього теплопостачання та гарячого водопоста­чання слід виконувати в такій послідовності:

• заміна індивідуального теплового пункту;

• оснащення автоматичними балансувальними клапанами (окрім допустимих винятків, зазна­чених у ДБН В.2.5-67) на стояках/гілках;

• теплоізоляція трубопроводів, запірно-регулювальної арматури та обладнання;

• установлення у кінцевого споживача засобів зменшення витрати енергії/води (наприклад, терморегулятори опалювальних приладів, аератори водорозбірної арматури тощо) та засобів обліку енергії/води.

Установлення квартирних засобів обліку (теплолічильники або прилади-розподілювачі) тепло­вої енергії, споживаної опалювальними приладами квартир, слід здійснювати відповідно до ДСТУ-Н Б В.2.5-ХХ одночасно, або після встановлення на цих приладах автоматичних регуляторів температури повітря (наприклад, терморегуляторів). Допустиму частку неустановлених при- ладів-розподілювачів теплової енергії на опалювальних приладах для обліку фактичного теплоспо- живання визначають згідно з методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

5.6 Теплоізоляція зовнішніх огороджувальних конструкцій та гідроізоляція покрівлі

1. зовнішні стіни та зовнішні стінові конструкції, що контактують з ґрунтом;

2. інші конструкції у будь-якій послідовності:

• суміщені покриття;

• горищні покриття та перекриття неопалюваних горищ;

• перекриття над проїздами та неопалюваними підвалами;

• теплова ізоляція підлог на ґрунті.

Зазначену послідовність рекомендується застосовувати також при поетапній термомо­дернізації.

Після теплоізоляції стін слід відновити систему зливової каналізації згідно з ДБН В.2.5-64, відновити або улаштувати систему сніготанення на даху згідно з ДБН В.2.5-64 та відповідно до ДСТУ-Н Б В.2.5-78.

Вибір теплоізоляційних матеріалів для теплоізоляції зовнішніх огороджувальних конструкцій слід здійснювати згідно з ДСТУ Б В.2.6-189.

Роботи з улаштування теплоізоляції зовнішніх стін та теплогідроізоляції покрівлі будинку допус­кається виконувати одночасно.

Класи теплоізоляції зовнішніх стін застосовують у відповідності з ДБН В.2.6-33, ДСТУ Б В.2.6-34.

Придатність певного класу системи до застосування на конкретному будинку визначають після ретельного його обстеження та виконання теплотехнічних розрахунків, керуючись вимогами ДБН В.2.6-31, ДБН В.2.6-33, ДСТУ Б В.2.6-35, ДСТУ Б В.2.6-36, ДСТУ Б В.2.6-187, ДСТУ Б В.2.6-189, ДСТУ-Н Б А.2.2-ХХХ.

• суміщене покриття;

• горищне покриття.

При задовільному стані покрівлі, але недостатній теплоізоляції покриття необхідно влаштувати додатково паро- та теплоізоляцію з наступним улаштуванням покрівельного килима з рулонних, мембранних, мастикових матеріалів або влаштувати додаткову теплоізоляцію з наступним улашту­ванням покрівельного килима з рулонних, мембранних, мастикових матеріалів.

При незадовільному стані покрівельного килима необхідно виконати ремонтні роботи з віднов­лення покрівельного килима або демонтажу існуючого покрівельного килима.

При незадовільному стані теплоізоляційного шару, пароізоляції та захисного гідроізоляційного килима слід демонтувати всі вказані конструктивні елементи покрівлі, виконати ремонт покриття (роботи виконують за наявності значних пошкоджень покриття).

Товщину теплогідроізоляційного шару визначають для кожного об'єкта індивідуально на підставі теплотехнічних розрахунків, виконаних згідно з ДБН В.2.6-31 з урахуванням теплотехнічних показників матеріалу покриття.

• обстеження існуючої покрівлі із бітумовмісного рулонного матеріалу;

• визначення об'єму робіт з ремонту існуючої покрівлі із бітумовмісного рулонного матеріалу, улаштування теплоізоляції та захисного гідроізоляційного покриття;

• підготовка існуючої покрівлі з бітумовмісного рулонного матеріалу до ремонту;

• обробка існуючої покрівлі з бітумовмісного рулонного матеріалу за допомогою установки інфрачервоного випромінювання з метою відновлення гідроізоляційних властивостей покрівлі;

• облаштування місць примикань;

• влаштування теплоізоляції;

• влаштування захисного гідроізоляційного покриття.

• обстеження існуючої покрівлі;

• визначення об'єму робіт з ремонту існуючої покрівлі;

• ремонт покриття (роботи виконують за наявності значних пошкоджень покриття);

• улаштування пароізоляції;

• улаштування теплоізоляції;

• облаштування місць примикань;

• улаштування захисного гідроізоляційного покриття.

На ділянці, де виявлено мокру стяжку та утеплювач, слід зняти покрівельний килим, відкрити та просушити утеплювач, а за неможливості просушити утеплювач (плити мінераловатні, пінополісти- рольні тощо) - демонтувати його.

У тому випадку, коли стяжка виявиться достатньо міцною (міцність розчину не нижче 5 МПа), необхідно просвердлити в стяжці отвори та встановити флюгарки для видалення вологи з утеплю­вача.

За розмірами флюгарки повинні бути:

• внутрішній діаметр не менше 25 мм;

• висота не менше 150 мм;

• діаметр основи не менше 60 мм.

Необхідно встановлювати не менше однієї флюгарки на ЗО м² покрівлі.

Для інтенсифікації видалення вологи із утеплювача в отвори, просвердлені в стяжці, слід уста­новити і замонолітити патрубки, які потім з'єднати з вакуумною установкою.

5. .Є.4.2 Під час проектування і улаштування теплоізоляції перекриття слід дотримуватись вимог ДБН В.1.1-7, ДБН В.2.6-31, ДСТУ-Н Б А.3.1-23, СНиП 2.03.13.

6. .6.4.3 Підлога по залізобетонному перекриттю після улаштування теплоізоляції повинна мати такі властивості:

• приведений опір теплопередачі перекриття - згідно з ДБН В.2.6-31;

• задовольняти вимогам пожежної безпеки згідно з ДБН В.1.1-7;

• достатній рівень звукоізоляції за необхідності зниження рівня проникнення шуму до квартир до нормованого - згідно з ДБН В. 1.1-31 та ДСТУ Б EN 15251;

• пароізоляцію при розташуванні підлоги у безпосередній близькості до ґрунту або на пере­критті над неопалюваними приміщеннями;

• гідроізоляцію (у випадку високого рівня підняття ґрунтових вод в межах розташування будинку).

5. .Є.4.4 Теплоізоляцію перекриттів над неопалюваними підвальними приміщеннями та над про­їздами (арками) допускається улаштовувати як зі сторони неопалюваного приміщення, так і зі сто­рони опалюваного приміщення або з нижньої сторони перекриття (для арки).

6. .Є.4.5 При теплоізоляції перекриття першого поверху над неопалювальним приміщенням зі сторони опалювального приміщення шар пароізоляції слід улаштовувати безпосередньо над ша­ром теплоізоляції з подальшим улаштуванням цементно-піщаної або бетонної стяжки.

7. .6.4.Є У випадку улаштування теплоізоляції на бетонній основі по ґрунту необхідно передбача­ти улаштування шару гідроізоляції. Гідроізоляцію улаштовують по бетонній основі.

8. .Є.4.7 Конструктивні рішення з улаштування теплоізоляції перекриття між першим поверхом і неопалюваним підвалом слід розробляти в залежності від умов експлуатації, у тому числі інтенсив­ності впливу механічних навантажень.

9. .6.4.8 Вимоги до конструктивних елементів перекриття

Перекриття між першим поверхом і підвальним приміщенням, а також перекриття над арочним простором не повинні мати пошкоджень, які призводять до зниження їх несучої здатності.

Придатність перекриття до подальшої експлуатації визначають на підставі детального обсте­ження та розрахунків, виконаних за результатами обстежень.

За необхідності ремонтні роботи слід виконувати згідно з ДБН В.3.1-1.

За незначного руйнування бетону необхідно виконати ремонтні роботи із застосуванням сухих будівельних сумішей, призначених для виконання ремонту бетонних конструкцій, або із застосуван­ням матеріалів, які мають показники не нижче тих, які були застосовані при виготовленні перекриття.

Якщо при улаштуванні теплоізоляційного шару передбачається використовувати пінополісти- рольні плити або плити із піноскла, поверхня перекриття повинна бути рівною і не мати виступів і за­падин.

За наявності виступів та западин перед укладанням теплоізоляційних плит поверхню перекрит­тя вирівнюють, використовуючи ремонтні сухі будівельні суміші.

Шар пароізоляції повинен бути суцільним і не мати пошкоджень.

Основою під пароізоляційний шар повинна служити ретельно вирівняна поверхня попередніх шарів підлоги.

У місцях примикання елементів покриття до стін, колон та інших конструкцій шар пароізоляції необхідно заводити по периметру теплоізоляційного шару на всю його товщину (висоту).

При термомодернізації рекомендується застосовувати такі типи пароізоляції:

• фарбувальну;

• обклеювальну;

• прокладкову.

Гідроізоляційний шар улаштовують для підлоги на ґрунті в зоні з високим рівнем ґрунтових вод, що може загрожувати підтопленню приміщень першого поверху будинку, а також для міжповерхо­вих перекриттів у сантехнічних приміщеннях та кухнях.

Гідроізоляція в конструкції підлоги повинна бути водонепроникною та замкнутою по контуру частини будинку, що ізолюють, водостійкою, морозостійкою, еластичною в інтервалі розрахункових температур, не містити компонентів, що можуть викликати корозію бетону та арматури, а також зберігати суцільність при утворенні в конструкції тріщин з розкриттям, що допускаються нормами проектування. У місцях примикання підлоги до стін, колон та до інших конструкцій, що виступають над підлогою, гідроізоляція повинна передбачатись безперервною на висоту не менше 200 мм від рівня покриття підлоги.

Для захисту конструкцій та приміщень будинку рекомендується застосовувати такі види гідроізоляції:

• фарбувальну;

• обклеювальну;

• проникаючу.

При виборі виду гідроізоляції необхідно враховувати:

• тип і особливості будинку;

• рівень ґрунтових вод;

• агресивність водного середовища;

• вплив мікроорганізмів;

• тріщиностійкість огороджувальних підземних конструкцій;

• температурно-усадкову деформацію.