---

Рисунок 139

Вибрана (реальна) медіанна поверхня має міститися між двома паралельними площинами з відстанню 0,08 між ними, які симетрично розташовані навколо площини спільної бази А—В

Рисунок 140

ДСТУ ISO 1101:2009

ДСТУ ISO 1101:2009

Рисунок 142

Рисунок 143

18.15 Де пуск колового биття

Поле допуску в межах будь-якого поперечного перерізу, перпендикулярного до осі бази обмежене двома концентричними колами з різницею радіусів t, центри яких збігаються з базою.

^а Еаза.

^ь Площина поперечного розрізу.

Рисунок 141

Вибрана (реальна) лінія у площині будь-якого поперечного перерізу, перпенди­кулярного до осі бази А, має міститися між двома компланарними концентрич­ними колами з різницею радіусів ОД (див. рисунок 142).

Вибрана (реальна) лінія у площині будь-якого поперечного перерізу, паралель­ного до площини бази В, має міститися між двома компланарними концентрич­ними колами з різницею радіусів ОД, центри яких розміщено на базі А (див. рисунок 143).

Вибрана (реальна) лінія у площині будь-якого поперечного перерізу, перпендику­лярного до прямої лінії спільної бази А—В, має міститися між двома компланар- ними концентричними колами з різницею радіусів ОД.

Рисунок 144

ДСТУ ISO 1101:2009

18.15,3 Допуск колового биття у довільному напрямку

Поле допуску всередині будь-якої конічної частини деталі обмежене двома колами з від­станню t між ними, осі яких збігаються з базою.

Ширина поля допуску перпендикулярна до встановленої геометрії, якщо інше не зазначено.

Рисунок 149

Вибрана (реальна) лінія будь-якої конічної частини деталі, вісь якої збігається з віссю бази С, має міститися між двома колами всередині цієї конічної частини з відстанню 0,1.

Якщо твірна лінія унормованого елемента не є прямою, кут біля вер­шини конічної частини буде змінюватися залежно від реального плин­ного положення (див. праву частину рисунка 149 і рисунок 151).

ДСТУ ISO 1101:2009

Вибрана (реальна) лінія будь-якої конічної частини (кут а), вісь якої збігається з віссю бази С, має міститися між двома колами з відстанню 0,1 між ними всередині цієї конічної частини.

18.15.4 Допуск колового биття у визначеному напрямку

Поле допуску всередині будь-,якої конічної частини заданого кута обмежене двома колами з в'дстанню t між ними, осі яких збігаються з базою.^а База С.

¹¹ Поле допуску.

Рисунок 152

ДСТУ ISO 1101:2009

18.16 Допуск повного биття

18.І6.1 Допуск повного радіального биття

Поле допуску обмежене двома співвісними циліндрами з різницею радіусів t, осі яких збігають­ся ;; базою.

Рисунок 154

Вибрана (реальна) поверхня мас міститися між двома спів­вісними циліндрами з різницею радіусів 0,1, а їхні осі мають збігатися з прямою лінією спільної бази А—В.

18.1 6.2 Допуск повного торцевого биття

Попе допуску обмежене двома паралельними площинами з відстанню t між ними і перпенди­кулярними до бази.

³ База □.

^ь Вибрана поверхня.

Вибрана (реальна) поверхня має міститися між двома пара­лельними площинами з відстанню 0,1 між ними, які перпен­дикулярні до осі бази D.

ДСТУ ISO 1101:2009

Рисунок 156

ВІДМІНЕНІ ПРАВИЛА ЩОДО ГЕОМЕТРИЧНИХ ДОПУСКІВ

А.1 Цей додаток описує правила, що застосовували раніше, якими можна знехтувати і не ви­користовувати. Тому він не є невід’ємною частиною цього стандарту, але може бути використаний для інформації.

Позначення на креслениках, наведені нижче, були описані в ISO 110'1:1983. Застосування на практиці показало неоднозначність їх інтерпретації. Тому ці позначення на креслениках не треба використовувати.

А.2 Раніше з'єднували рамку допуску за допомогою з’єднувальної лінії, що закінчувалася стрілкою безпосередньо на осі чи на медіанній площині (див. рисунок А.1) або на спільній осі чи медіанній площині (див. рисунки А.2 і А.З), якщо допуск приписували саме такому елементу (еле­ментам). Цей спосіб позначання змінено на той, який наведено на рисунках 13'—15.

Рисунок А.З

Рисунок А.2

Рисунок А.1

А.З Раніше з’єднували трикутник бази і літеру бази безпосередньо з віссю чи медіанною пло­щиною або зі спільною віссю чи медіанною площиною (див. рисунок А.4), якщо базою був такий елемент (елементи). Цей спосіб позначання змінено на той, який наведено на рисунку 33.

Рисунок А.4

А.4 Раніше позначали літери баз, не наводячи порядок їх першочерговості (див. рисунок А.5). Тому було неможливо чітко розрізнити основну і другорядну базу. Цей спосіб позначання змінено на той, який наведено на рисунку 37.

П I AB І

L І І

Рисунок А.5

Рисунок А.7

Рисунок А.6

А.5 Раніше з’єднували рамку допуску безпосередньо з базовим елементом за допомогою з’єднувальної лінії (див. рисунки А.6 і А.7). Цей спосіб позначання замінено на той, що описано в 9.3.

А.6 Раніше показували окремі поля допусків з тим самим значенням, характерним для низки окремих елементів, як показано на рисунках А.8 і А.10. Цей спосіб позначання замінено на той, що описано у 8.4.

А.7 Раніше наводили вимоги до спільного поля за допомогою напису «спільне поле» поблизу рамки допуску (див. рисунки А.9 і А.10). Цей спосіб позначання замінено на той, що описано у 8.5.

З х А

ZZ710,1

Рисунок А.9

З х А спільне поле

Ъ |0,1 І

Рисунок А.10ОЦІНЮВАННЯ ГЕОМЕТРИЧНИХ ВІДХИЛІВ

Міжнародні документи, які описують оцінювання геометричних ВІДХИЛІВ від циліндричнос­ті, крутості, площинності та прямолінійності, змінено (див. ISO/TS 12180-1, ISO/TS 12180-2, ISO/TS 12181-1, ISO/TS 12181-2, ISO/TS 12780-1, ISO/TS 12780-2, ISO/TS 12781-1 та ISO/TS 12781-2).

Проте на час опублікування цього стандарту не вдалося досягти консенсусу через повну не­узгодженість стосовно UPR-фільтра (undulations per revolution), радіуса головки зонда та способу зв’язку циліндричності, крутості, площинності та прямолінійності (тобто у випадках ділильного циліндра, ділильного поля, ділильної площини та ділильної лінії відповідно).

Це означає, що вимоги циліндричності, крутості, площинності та прямолінійності повинні однозначно встановлювати, які значення мають бути використані для цих технічних вимог (згідно з ISO/TS 17450-2), щоб бути унікальними.

Примітка. Передбачено, що вказівку спеціальної технічної вимоги буде наведено у зміні до цього стандарту.

Оскільки встановлено не всі неузгодженості, нижче наведено добірку визначень стосовно полів допуску, що базуються на геометрично ідеальних елементах. Ці приклади наведейо для того, щоб показати, як оцінювати відхили форми вибраних (реальних) елементів і порівнювати їх з полями допусків. Треба врахувати, що добірка визначень стосовно полів допуску не описує увесь комплект необхідних технічних вимог, а тому тільки стверджує наявність деяких неузгодженостей і має бути застосована, якщо немає додаткової вказівки (див. також вище зазначене).

Цей додаток для збереження сумісності з попередньою практикою відтворює й удосконалює положення ISO 1101:1983, які в цій редакції не розглядають в іншому значенні.

Добірку визначень для полів допуску, що ґрунтується на геометрично ідеальних елементах, наведено для розгляду. Приклади подано, щоб показати, як оцінювати відхили форми вибраних (фактичних) елементів і порівнювати їх з полями допусків.

Прямолінійність окремого унормованого елемента вважають коректною, якщо елемент обме­жено двома прямими лініями, а відстань між ними дорівнює значенню заданого допуску чи менша за нього. Розташування прямих ліній треба вибирати так, щоб максимальна відстань між ними була по можливості найменшою.

Нижче наведено приклад для окремого поперечного перерізу:

Можливі орієнтації прямих ліній: А! — ЕД А₂—В₂ А₃—В₃

В

th

h, h₂

ідповідні відстані:

Для рисунка В.1:

Площинність окремого унормованого елемента вважають коректною, якщо елемент обмежено двома площинами, а відстань між ними дорівнює значенню заданого допуску чи менша за нього. Розташування площин треба вибирати так, щоб максимальна відстань між ними була по можли­вості найменшою.

Нижче наведено приклад:

Можливі орієнтації площин: А₁ — ЕЦ— СЦ— D-j А₂— В₂ — С₂ — D₂

Відповідні відстані: /д h₂

Для рисунка В.2: < h₂

Отже, коректною орієнтацію площин є — Вт — СД — D-j. Відстань дорівнює значенню заданого допуску чи менша за нього.

Круглість окремого унормованого елемента вважають коректною, якщо елемент обмежено двома концентричними колами, такими що різниця їхніх радіусів дорівнює значенню заданого до­пуску чи менша за нього. Положення центрів цих кіл і значення їхніх радіусів треба вибирати так, щоб різниця радіусів двох концентричних кіл була по можливості найменшою.

Нижче наведено приклад для окремого поперечного перерізу:

Д Є < А Д

Рисунок В.З

іМожливі положення центрів двох концентричних кіл і мінімальна різниця їхніх радіусів: Центр (С|) кола Ат визначає положення двох концентричних кіл з різницею радіусів Дг^ Центр (С₂) кола А₂ визначає положення двох концентричних кіл з різницею радіусів Аг₂. Для рисунка В.З: А /₂ < Ар.Отже, коректним положенням двох концентричних кіл є положення, що відповідає А₂. Різниця радіусів А т₂ буде дорівнювати заданому значенню допуску або менша за нього.

Циліндричність окремого унормованого елемента вважають коректною, якщо елемент об­межено двома співвісними циліндрами, такими що різниця радіусів дорівнює значенню заданого допуску чи менша за нього. Положення осей цих циліндрів і значення їхніх радіусів треба вибирати так, щоб різниця радіусів двох співвісних циліндрів була по можливості найменшою.

Нижче наведено приклад:

Рисунок В.4

Можливі положення осей двох співвісних циліндрів і мінімальна різниця їхніх радіусів:

Вісь (Z-j) циліндра А-| визначає положення двох співвісних циліндрів з різницею радіусів А^.

Вісь (Z₂) циліндра А₂ визначає положення двох співвісних циліндрів з різницею радіусів Ал₂.

Для рисунка В.4: А г₂ < А А ■

Отже, коректним положенням двох співвісних циліндрів є положення, що відповідає А₂. Різ­ниця радіусів А г₂ буде дорівнювати заданому допуску або менша за нього.ВІДНОШЕННЯ ДО МОДЕЛІ GPS-МАТРИЦІ

С.1 Загальні положення

Детальніше про модель GPS-матриці див. ISO/TS 14638.

С.2 Інформація про цей стандарт і його застосування

Цей стандарт містить основну інформацію стосовно геометричних допусків деталей. У ньому наведено початкові основи й описано суттєві положення щодо геометричних допусків.

С.З Позиція в моделі GPS-матриці

Цей стандарт є загальним GPS-стандартом, який впливає на ланки 1 і 2 низки стандартів на форму, орієнтацію, розташування і биття та на ланку 1 низки стандартів стосовно баз у загальній GPS-матриці, що графічно показано на рисунку С.1.