Страница 3: ДСТУ EN 14604:2009. Системи пожежної сигналізації. Сигналізатори диму пожежні (62696)

Батареї, що постачають із сигналізатором диму пожежним або ж передбачувані для викорис­товування, повинні витримувати постійну навантагу сигналізатором диму пожежним, включаючи додаткову навантагу, що виникає під час щотижневого періодичного тестування протягом 10 с, про­тягом принаймні одного року до моменту видачі сигналізатором диму пожежним сигналу про не­достатнє живлення батареї. З моменту початку видачі сигналізатором диму пожежним сигналу про недостатнє живлення батареї, батарея повинна мати ємність ще достатню, щоб видавати сигнал тривоги відповідно до 5.17 принаймні протягом 4 хв у разі пожежі, а у разі відсутності пожежі — сигнал про недостатнє живлення батареї протягом принаймні ЗО діб.

За відсутності відповідних випробовувальних процедур із перевіряння ємності батареї повинні бути використані дані щодо енергоспоживання сигналізатора диму пожежного і характеристик ба­тареї, щоб довести, що вищезгадані вимоги виконуються.

Конструкція сигналізатора диму пожежного повинна унеможливлювати проникання у димову(-і) камеру(-и) сигналізатора диму пожежного сферичних предметів діаметром (1,3 ± 0,05) мм.

Примітка. Цю вимогу введено з метою обмежити проникання комах до чутливих елементів сигналізаторів диму пожеж­них. Зрозуміло, що виконання цієї вимоги недостатньо, щоб перекрити доступ для усіх видів комах, однак вважають, що за­надто жорсткі обмеження розмірів отворів можуть призвести до погрози закупорювання їх пилом тощо. Тому необхідно перед­бачати й інші запобіжні заходи проти помилкових спрацьовувань, спричинених дрібними комахами, що потрапили усередину.

Програмно-керовані сигналізатори диму пожежні для відповідності цьому стандарту повинні задовольняти вимоги 4.17.2, 4.17.3 і 4.17.4.

1. функційний опис основної програми (наприклад блок-схему програми або структурограму), а також:

1. короткий опис модулів програми та виконуваних ними функцій;

2. спосіб взаємодії модулів програми;

3. повну ієрархію програми;

4. спосіб взаємодії програмного та апаратного забезпечення сигналізаторів диму пожежних;

5. спосіб викликання модулів програми, а також будь-яке обробляння переривання;

2. опис областей пам’яті, які використовують для різних цілей (наприклад програм, специфіч­них даних об’єкта та поточних даних);

3. познаки, за допомогою яких можна однозначно ідентифікувати програмне забезпечення та його версію.

1. короткий опис конфігурації пристрою, а також усі компоненти програмного забезпечення та апаратної частини;

2. опис кожного модуля програми, а також:

1. назву модуля;

2. опис виконуваних задач;

3. опис інтерфейсів, а також спосіб передавання даних, діапазон допустимих значень та їхнє перевіряння;

3. повну роздруківку вихідних кодів у вигляді друкованої копії або у формі машинного коду (на­приклад у коді ASCII), а також усі використані глобальні та локальні змінні, константи і мітки, а також достатні коментарі для визначення послідовності виконування програми;

4. детальні описи будь-яких програмних засобів, використаних на стадіях проектування та впровадження (наприклад засоби CASE, компілятори тощо).

Національна примітка

ASCII — скорочення від American standard code for information interchange (Американський стандартний код обміну інформацією);

CASE — скорочення від computer-aided software engineering (автоматизоване проектування та створення програм).

Для гарантії надійної роботи сигналізатора диму пожежного треба виконувати такі вимоги щодо побудови програмного забезпечення:

1. програмне забезпечення повинно мати модульну структуру;

2. побудова інтерфейсів для ручного або автоматичного формування даних не повинна дозволяти, щоб некоректні дані спричинили помилку в роботі програми;

3. програмне забезпечення повинно бути побудоване так, щоб унеможливити зависання програми.

Для відповідності цьому стандарту програму та всі попередньо встановлені дані, такі як на­стройки виробника, треба зберігати в енергонезалежній пам'яті. Записування інформації в область пам’яті, що містить цю програму і дані, повинно бути можливе лише у разі використовування спе­ціального інструмента або коду і не повинно бути можливе під час нормальної роботи сигналіза­тора диму пожежного.

Специфічні дані об'єкта повинні міститися в пам’яті, яка буде зберігати дані протягом при­наймні двох тижнів без електроживлення сигналізатора диму пожежного від мережі або змінних батарей, а з моменту відновлення електроживлення після його вимкнення повинно бути забезпе­чено виконання автоматичного відновлювання таких даних протягом 1 год.

Якщо передбачено, що певна кількість сигналізаторів диму пожежних будуть з’єднані для ви­дачі загального сигналу тривоги, то повинні виконуватися такі умови (див. 5.19):

1. усі взаємоз’єднувані сигналізатори диму пожежні повинні подати звуковий сигнал тривоги, якщо спрацював один і більше сигналізаторів диму пожежних. Якщо передбачена можливість ро­боти сигналізаторів диму пожежних у режимі приглушення звукового сигналу, то приглушення зву­кового сигналу у одного з цих сигналізаторів не повинно перешкодити видачі ним звукового сиг­налу тривоги у разі переходу будь-якого іншого сигналізатора в режим пожежної тривоги;

2. максимальна кількість сигналізаторів диму пожежних, яку дозволено виробником з'єднувати в єдине коло, не повинна впливати значним чином ні на чутливість цих сигналізаторів, ні на їхню здатність контролювати стан батареї, ні на рівень звукового сигналу (див. 4.15 і 5.17);

3. для сигналізаторів диму пожежних, що живляться від внутрішньої батареї, обрив або корот­ке замикання в об’єднувальнім колі не повинні заважати індивідуальній роботі цих сигналізаторів, вони не повинні також призводити при цьому до сигналів несправності або тривоги.

Примітка. Дана вимога не поширюється на сигналізатори диму пожежні, що живляться від мережі або ж від мережі/ батареї, для живлення і взаємоз’єднування яких повинні застосовуватися дроти, до яких пред’являються вимоги відповідно до національних стандартів.

Кожний сигналізатор диму пожежний повинен мати незмивне марковання, яке містить таку інформацію:

1. номер і рік видання цього стандарту (а саме EN 14604:2005);

2. назву або торговельну марку та адресу підприємства-виробника або постачальника;

3. дату виготовлення або номер партії;

4. дату заміни, що рекомендує виробник за умов нормального регулярного обслуговування;

5. для сигналізаторів диму пожежних, в яких встановлені батареї, що замінює користувач: тип або кількість батарей, що рекомендує виробник, а також інструкція для користувача: «Перевірте сигналізатор диму пожежний за допомогою засобу періодичного тестування після заміни батареї». Цей напис повинен бути видний під час замінювання батареї;

6. для сигналізаторів диму пожежних, в яких встановлені батареї, які не замінює користувач — засторога: «УВАГА! Батареї не замінюються. Дивитися інструкцію користувача». Цей напис по­винен бути видний під час нормальної роботи сигналізатора диму пожежного.

Національні примітки

Під час маркування сигналізаторів диму пожежних ознайомтеся з 5.24.1 цього стандарту.

Відповідність указаним вимогам встановлюють візуально. Стійкість марковання перевіряють легким протиранням шматочком матерії, змоченим в уайт-спіриті, а потім водою.

Індивідуальна упаковка іонізаційного сигналізатора диму пожежного повинна містити на зовнішній стороні символ радіаційної небезпеки, назву радіонукліда і його активність.

Інформація, яку надають на або з сигналізаторами диму пожежними, повинна містити реко­мендації щодо вибору місця монтування, інсталювання та обслуговування.

Супровідна інформація на сигналізатори диму пожежні, в яких встановлено батареї, які замі­нює користувач, повинна містити спеціальні рекомендації щодо заміни батарей. Рекомендації по­винні містити необхідні відомості щодо правильного установлювання батарей. Вони також повинні містити методи з перевіряння сигналізаторів диму пожежних за допомогою засобу періодичного тестування після заміни батарей.

Примітка. У рекомендаціях бажано також указати необхідні поради виробника у випадку, якщо сигналізатор диму по­жежний не працює правильно.

Супровідна інформація на сигналізатори диму пожежні з батареями, що не замінює користувач, повинна містити рекомендації по діях у випадку, якщо видається сигнал несправності батареї.

Супровідна інформація на взаємоз’єднувані сигналізатори диму пожежні повинна містити вка­зівки щодо максимально можливої кількості цих сигналізаторів у колі. Також необхідно дати реко­мендації щодо типу відповідних з’єднувальних дротів.

Супровідна інформація на сигналізатори диму пожежні, що живляться від мережі, повинна містити попередження про можливі ураження від електричної мережі та рекомендації щодо пра­вильної установки цих сигналізаторів відповідно до національних вимог з електричної безпеки.

Національна примітка

На цей час в Україні чинний ГОСТ 12.2.006-87 (МЭК 65-85) Безопасность аппаратуры электронной сетевой и сход­ных с ней устройств, предназначенных для бытового и аналогичного общего применения. Общие требования и методы испытаний.

Якщо стверджується, що сигналізатори диму пожежні також можна встановлювати в транс­порті, призначеному для подорожей і відпочинку («дім на колесах»), це повинно бути чітко вказа­но безпосередньо на сигналізаторі диму пожежному або ж у супровідній документації.

4. ВИПРОБОВУВАННЯ

   1. Загальні положення

      1. Атмосферні умови під час випробовування

Якщо методика випробовування не встановлює інше, то випробовувати треба після того, як випробний зразок стабілізувався за нормальних атмосферних умов для випробовування згідно з EN 60068-1, що є такими:

1. температура — від 15 °С до 35 °С;

2. відносна вологість — від 25 % до 75 %;

3. атмосферний тиск — від 86 кПа до 106 кПа

Примітка. Якщо зміна цих параметрів має значне впливання на вимірювання, то такі зміни необхідно звести до мініму­му під час вимірювань, виконуваних як частина одного випробовування на одному зразку.

Якщо відповідно до методики випробовування зразок повинен бути у робочому стані, то його треба підімкнути до відповідного устатковання електроживлення і контролювання, характеристи­ки якого відповідають технічним даним виробника Якщо інше не зазначено в методиці випробо- вування, параметри електроживлення зразка повинні знаходитися в межах діапазону(-ів), зазна- ченого(-их) виробником, і лишатися незмінними протягом випробовування. Величина, обрана для кожного з параметрів, повинна, зазвичай, мати номінальне або середнє значення за­значеного діапазону.

Зразок треба установлювати за допомогою його штатних засобів кріплення відповідно до вка­зівок виробника. Якщо в інструкціях зазначено більше ніж один спосіб установлювання, то для кож­ного випробовування треба обирати спосіб, який вважають найнесприятливішим.

Якщо вимога або методика випробовування не визначає допустимих відхилів або меж відхи- лу, то їх треба вважати рівними ± 5 %.

Зразок, для якого треба вимірювати поріг спрацьовування, треба встановлювати за допомо­гою його штатних засобів кріплення в димовий канал, зазначений у додатку А.

Зразок щодо напрямку повітряного потоку треба встановлювати у положенні, в якому під час випробовування залежності від напрямку було зафіксовано найменшу чутливість, якщо інше не зазначено в методиці випробовування.

Перед початком кожного вимірювання димовий канал треба провітрювати, щоб забезпечити відсутність залишків випробовувального аерозолю в самому каналі і в зразку.

Під час вимірювання швидкість повітряного потоку в безпосередній близькості від сигналізато­ра диму пожежного повинна бути (0,2 ± 0,04) м/с, якщо інше не зазначено в методиці випробовування.