8 ВИПРОБОВУВАННЯ ПІДОШВИ
Визначання товщини підошви
Визначання відповідності площини рифлення
Методом візуального дослідження перевіряють та записують, що за винятком геленкової частини, принайм^ заштрихована площина, показана на рисунку 41, має рифлення, відкрите збоку.
Рисунок 41 — Площина рифлення
Рисунок 42 — Литі, вулканізовані або формовані підошви
Проведення випробовування
Замірюють товщину, d1, чи висоту рифлення, d2, як показано на рисунку 42 а) чи b), рисунку 43 чи рисунку 44 використовуючи відповідний інструмент із ціною поділки 0,1мм, після розрізання підошви в області ходіння, щ відповідає заштрихованій ділянці на малюнку 41. Там, де на підошві є впадини, вони не беруться до уваги під ча вимірювання d1. Для гумового чи литого з пластичних мас взуття, роблять додаткові вимірювання, d3, як показан на рисунку 44.
Визначання роздирального зусилля підошви
Визначають роздиральне зусилля нешкіряних підошов відповідно до методу А, зазначеного в ISO 34-1.
Випробні зразки потрібно відбирати перпендикулярно до поздовжньої осі в області звуження по можливості.
Рисунок 43 — Багатошарові підошви Рисунок 44 — гумове чи лите з пластичних мас
взуття
Визначання опору до стирання підошви
Визначають опір до стирання нешкіряних підошов відповідно до методу А, наведеного в ISO 4649 (із вертикальног силою 10 Н на дистанції стирання 40 м). Випробні зразки можна взяти з будь-якої частини підошви.
Визначання стійкості до згинання підошви
Випробовування на гнучкість
Устаткування
Прилад складається з:
Рівна металева шарнірно скріплена плита, приєднана до твердої основи.
Затискальне пристосування, для закріплення передньої частини взуття, яку будуть випробовувати н жорсткій основі.
Давач, здатний вимірювати силу в діапазоні від 0 Н до 50 Н, із допущеним відхилом + 1%, прикріплений д шарнірно скріпленої плити на відстані 315мм від шарніра.
Готування випробних зразків
В якості випробного зразка використовують одну пару готового взуття. Середній розмір потрібно вибрати. Це буд розмір 42 за Французькою шкалою, що відповідає розміру 8 за Англійською шкалою, або розмір 39 за Французьког шкалою, що відповідає розміру 6 за Англійською шкалою.
Позначають поздовжню вісь взуття, XY, відповідно до методу, описаного в 5.3.2.
Лінію згинання визначають, як лінію під кутом 90° до поздовжньої осі, що проходить через неї на відстані одніс третьої XY від носка біля X. Лінія згинання АС (рисунок 45).
Проведення випробовування
Прикріплюють передню частину взуття до жорсткої основи, використовуючи суцільний блок (що відповідає передні частині останнього) так, щоб лінія згинання АС була вирівняна віссю шарніра опорної плити (8.4.1.1.1), див. рисуно 45.
Задній край блока повинен бути установлений на 10мм перед лінією згинання (АС, як показано на рисунку 46).
Примітка. Може бути, що коли передня частина взуття зафіксована, п'ятка не буде торкатися пластини.
Вимірюють кут згинання, коли силу (30 ± 0,5) Н прикладемо перпендикулярно до плоскої шарнірно скріплено пластини (8.4.1.1.1) на відстані 315мм від центру шарніра (див. рисунок 47).
30 Н прикладають постійно з підвищенням рівня сили (100 ±10)мм/хв.
Можна додавати мастильний матеріал під п'яткою, щоб полегшити випробовування.
Розміри у міліметра
Рисунок 45 — Положення лінії згинання на підошві
П
Позначення:
1 — кут згинання а.
Рисунок 47 — Кут згинання
означення:1 — лінія згинання.
Рисунок 46 — Положення взуття на
випробовувальному устаткуванні
8.4.1.4 Критерії відбирання
Взуття, кут якого за прикладеної сили нижче ніж 45° від горизонталі, не піддається визначанню стійкості д згинання, як описано в 8.4.2.
8.4.2 Випробовування на стійкість до згинання
Устаткування
Прилад для випробовування, зображений на рисунку 48. Випробний зразок повинен бути направлени так, щоб одну його сторону можна було згинати під кутом 90° щодо осердя з радіусом 15мм.
Розміри у міліметра
90s
Пояснення:
— випробний зразок у 3 — пересувна
максимально зігнутому положенні; опора;
— випробний зразок за найменшої 4 — зафіксована згинальної позиції; опора.
Рисунок 48 — Прилад для випробовування на стійкість д згинання підошви
Різець, описаний на рисунку С.2 в ISO 5423.
Вимірювальна лупа, з точністю вимірювання до 0,1мм.
Готування випробного зразка
За випробний зразок беруть нижню частину взуття з основною устілкою, відокремлену від верхньої частини взуття. Визначають лінію згинання відповідно до 8.4.1.2. Відмічають точку для подальшого введення порізу так:
Знаходять центр лінії АС і потім установлюють два суміжні затискачі, які знаходяться якомога ближче до центру лін АС. Відмічають середину підошви між цими затискачами (див. рисунок 49).
Проведення випробовування
Перевіряють, щоб прилад для випробовування (8.4.2.1.1) був у нейтрально-зігнутому положенні (див. рисунок 48) т затискають випробний зразок у прилад так, щоб лінія згинання АС була паралельною до центральног обертального циліндра і позиція розрізу відміченого в 8.4.2.2 була прямо над центром обертального циліндра Управляють приладом доти, поки випробний зразок не буде в максимально зігнутому, розтягнутому чи натягнутом положенні. Роблять один розріз у позначеній точці 8.4.2.2 лезом різця (8.4.2.1.2) паралельно до лінії згинання АС Різець повинен пройти через всю товщину підошви та основної устілки чи рівнозначний шар.
Якщо підошва складається з кількох матеріалів, потрібно зробити ще один розріз, але необхідно уникат розрізування в області 15мм від краю підошви.
Вимірюють початкову довжину розрізу на поверхні випробного зразка, використовуючи вимірювальну луп (8.4.2.1.3).
Проводять 30 000 циклів, починаючи з максимально зігнутого розтягнутого чи натягнутого положення, випробни зразок піддають деформації за постійного номінального значення від 135 циклів/хв до 150 циклів/хв.
По завершенню 30 000 циклів, прилад для випробовування не потрібно лишати в максимально зігнутому положенні Після 30 000 циклів вимірюють кінцеву довжину розрізу на поверхні випробного зразка, використовуюч вимірювальну лупу (8.4.2.1.3).
Збільшення розрізу = (кінцева довжина розрізу) — (початкова довжина розрізу).
Пояснення:
— різець; 5 — лінія максимального
навантаження
— випробний зразок; (деформації) АС;
— осердя приладу для 6 — затискачі; випробовування радіусом 15 мм; 7 — поздовжня вісь XY.
— один надріз,
паралельний до лінії максимального навантаження;
Рисунок 49 — Надріз підошви
Визначання стійкості до гідролізу підошви
Визначають стійкість до гідролізу підошви відповідно до додатка С ISO 5423, після готування та кондиціювання, я описано в додатку Е того самого стандарту. Випробні зразки повинні містити будь-які з'єднані текстильні шари, мат товщину (3 ± 0,2)мм, та вхідні умови за (23 + 2) °С, перед випробовуванням.
Визначання стійкості до нафти та нафтопродуктів
Загальний метод
Рідина для випробовування
2,2,4-триметилпентан, реактив загального призначення.
Готування випробного зразка
Вирізають від підошви дві циліндричні частини діаметром (16 + 1)мм та товщиною (4 + 0,5)мм і випробовують де частини одночасно.
Для багатошарових підошов, якщо не можливо отримати випробний зразок товщиною 4мм від скомпонованог шару, вирізають випробний зразок, який містить компоненти збільшених по кількості шарів.
Проведення випробовування
Дотримуються загальної процедури, описаної в 8.2 ISO 1817.
QoU/rLTLr-ri_ DM ГПГЧ<Л^1_ИЛ М ОІЛООЛІ/ ПИҐУГГІГЛИЛ /О О -І- П ГЛП / ГІґІМІ_І/ ппл □ілпиліллоу/о OLJ ил /Q R 1 о о таі лпапот/піл fOQ J- С °С. Визначають збільшення об'єму кожного випробного зразка, використовуючи об'ємний метод.
Якщо випробний зразок зменшився більше ніж на 0,5%, або твердість, визначена з використовуванням метода описаного в EN ISO 868, збільшилася більше ніж на 10 одиниць твердості за Шором, беруть наступний випробни зразок, як описано 8.6.2.2 та випробовують, як описано в 8.6.2.3.
Проведення випробовування для підошви із матеріалів, які зменшуються чи стають твердішими
Рідина для випробовування
Як описано в 8.6.1.1
Готування випробного зразка
Відбирають випробний зразок із номінальною шириною 25мм та номінальною довжиною 150мм з підошви взуття т зменшують загальну товщину до (3 ± 0,2)мм крупнозернистим шліфуванням.
Проведення випробовування
Занурюють випробний зразок у рідину для випробовування протягом (22 ± 0,25) год за температури (23 ± 2) °С.
Видаляють надлишок рідини фільтрувальним папером та визначають збільшення розрізу в зразку після 150 00 циклів відповідно до методу, описаного в додатку С ISO 4643.
Визначання стійкості до контакту з гарячою поверхнею
Устаткування
Примітка. Загальне розташування устаткування зображено на рисунку 50.
ЗАСТОРОГА! Оскільки під час випробовування деякі підошви можуть виділяти отруйні пари, то робот необхідно проводити в провітрюваному приміщенні.
Циліндричний мідний стрижень, масою відносно стрижня (200 ± 20) г та із нижнім кінцем, зменшеним д плоского квадрата зі сторонами розміром (25,5 ±0,1)мм. Стрижень повинен мати центральний поздовжній жоло діаметром 6,5мм, глибиною до 4мм від зовнішньої робочої поверхні з квадратного кінця стрижня, куди вміщуют прилад для вимірювання температури. Інші розміри стрижня показано на рисунку 51.
Металевий нагрівальний блок, масою (530 ± 500) г, який оточує циліндричну частину стрижня Нагрівальний блок повинен мати електричний опір нагрівального елемента і засоби його керування («увімк./вимк.» достатньою кількістю перемикань) для попереднього нагрівання стрижня до будь-якої необхідної температури максимумом до 400 °С. Розміри нагрівального блока наведено на рисунку 51.
Пристрій для вимірювання, внутрішньої температури стрижня біля його квадратного кінця.
Засоби піднімання та опускання стрижня, разом із нагрівальним блоком, для приведення його входженн в контакт із випробним зразком, у горизонтальній площині та під рівномірно розподіленим тиском у (20 + 2) кПа.
Саморегулювальна платформа, відповідного діаметра, щоб розмістити випробний зразок та підтримуват рівномірно розподілений тиск.
Шарнірна опора з термоізольованою поверхнею, на якій поверхня стрижня лишається без змін під ча нагрівання, і яку можна перемістити в сторону, даючи можливість стрижню опускатися на випробний зразок.
Осердя, з діаметром (10 ± 1)мм.
Готування випробного зразка
Вирізають із підошви випробний зразок шириною (30 + 2)мм і довжиною 70мм (мінімум) і там, де потрібне видаляють наклейки.
Випробовування можна проводити на геленковій частині, де нема профілактичних наклейок. Якщо видаленн профілактичних наклейок призведе до видалення зношувального шару, необхідно брати випробний зразок і геленкової частини.
Розміри у міліметра
Пояснення:
— навантага;
нагрівальний блок в оболонці та пристрій для вимірювання температури;
вимикач «увімк./вимк.»;
квадратний кінець мідного стрижня;
випробний зразок підошви;
саморегулювальна платформа для випробного зразка;
шарнірна опора з термоізольованою поверхнею. Рисунок 50 — Прилад для визначення стійкості до контакту з гарячою поверхнею
Пояснення:
П
— металевий нагрівальний блок;
— мідний стрижень;
— пристрій для вимірювання температури;
— квадратний кінець стрижня.
Рисунок 51 — Стрижень та нагрівальний блок
4
роведення випробовуванняВмикають нагрівальний блок зі стрижнем, який лежить на термоізольованій опорі і вміщують випробний зразок н платформу зношуваною стороною догори. Закривають випробний зразок алюмінієвою фольгою, щоб унеможливит забруднення від нагрітого стрижня, використовуючи нову фольгу для кожного випробовування. Щойно температур стрижня перевищить 300 °С, вимикають нагрівальний блок та дають температурі знизитися до (300 ± 5) °С, ; стрижнем, який знаходиться на ізольованій опорі. Потім переміщують термоізольовану опору вбік та одразу : вміщують стрижень у центр випробного зразка так, щоб його сторони були паралельні сторонам випробного зразка Лишають їх у такому стані протягом (60+1) с, не вмикаючи нагрівальний блок знову, потім переміщують стрижень н опору.
