---

З’єднання високого, середнього і низького тиску не повинні бути взаємозамінні.

Випробовування проводять відповідно до 7.2.

До апарата з більш ніж одним балоном можна приєднувати тільки балони з однаковим мак­симальним тиском наповнення.

Балони повинні відповідати вимогам національних правил. Балон схвалюють відповідно до тиску наповнення.

Випробовування проводять відповідно до 7.2.

Для контролювання загального вмісту кисню використовують тільки один вентиль.

Конструкція вентиля повинна унеможливлювати повне викручування шпинделя вентиля під час його нормальної роботи.

Конструкція вентиля повинна унеможливлювати закривання під час випадкового контакту з поверхнею за рахунок одного з таких методів:

1. конструкція вентиля повинна забезпечувати не менше 2 обертів вентиля до положення повного відкривання;

або

2. вентиль повинен бути блокований у відкритому положенні.

З’єднання між балоном і вентилем балона досягають з’єднанням, описаним в EN 144-1.

Випробовування проводять відповідно до 7.2.

Недопустиме приєднання балонів з вищим тиском наповнення (наприклад, 300 бар) до апа­рата, розробленого для нижчого тиску наповнення (наприклад, 200 бар).

Випробовування проводять відповідно до 7.2.

Будь-яке відрегульоване положення середнього тиску повинно бути надійно захищене від можливості випадкової зміни і відповідно опечатане для виявляння недозволених регулювань.

Редуктор повинен підтримувати тиск у межах ± 10 % від визначеного виробником значення конструктивного тиску за будь-яких тисків у балоні, які перевищують 20 бар.

Якщо розташовані після редуктора тиску складові частини апарата не здатні витримувати тиск наповненого балона, апарат повинен бути забезпечений запобіжним клапаном для знижування тиску.

Конструкція запобіжного клапана повинна давати змогу проходити повітряному потоку 100 дм³/хв за середнього тиску, який не перевищує ЗО бар. Під час працюючого запобіжного клапана опір диханню на вдиху і видиху не повинен перевищувати 25 мбар.

Випробовування проводять відповідно до 7.16.

Якщо апарат не містить запобіжного клапана, визначені вище вимоги до опору диханню по­винні задовольнятися за повітряного потоку 100 дм³/хв.

Випробовування проводять відповідно до 7.16.

Апарат повинен бути споряджений надійним індикатором тиску, який показує тиск в балоні(-ах) під час відкритого вентиля.

Індикатор тиску повинен бути розміщений так, щоб користувачеві було зручно зчитувати показники.

Випробовування проводять відповідно до 7.2.

Трубка індикатора тиску повинна бути достатньо міцна, щоб витримувати грубе поводження під час експлуатування. У випадку, якщо трубка захищена кожухом, закритий простір повинен сполу­чатися з атмосферою. Індикатор тиску повинен бути водозахищений і витримувати занурення у воду на глибину 1 м протягом 24 год. Після випробовування у пристрої не повинно бути виявлено води.

Випробовування проводять відповідно до 7.2 і 7.3.

Індикатор тиску повинен мати градуювання від нуля до позначки тиску, що не менше ніж на 50 бар вище тиску максимального наповнення балона.

Точність під час зчитування, яку випробовують у разі зниження тиску, повинна бути в межах наведених відхилів, які порівнюють з контрольним вимірювальним приладом:

У разі

40 бар 0 бар

- 5 бар

100 бар ±10 бар

200 бар ±10 бар

300 бар ±10 бар

У випадку використання манометра, діаметр його корпуса не повинен перевищувати 63 мм.

Конструкція індикатора тиску повинна давати змогу зчитувати користувачам показники з кро­ком не меншим ніж 10 бар.

Під час від'єднання трубки індикатора тиску (за наявності) створений загальний потік не по­винен перевищувати 25 дм³/хв у разі 200 бар.

Якщо трубка манометра у з’єднувальному вузлі містить засоби обмеження потоку, не повинно бути можливості приєднування трубки іншою стороною.

Манометр (за наявності) повинен бути споряджений механізмом роз’єднування, який призна­чений для захисту користувача від пошкоджень.

У випадку використовування манометра, його вікно виготовляють з матеріалу, що не б’ється.

Апарат повинен бути споряджений пристроєм для перекривання трубки манометра (за наяв­ності), керування яким, за необхідності, здійснює користувач (апарат надягнений). Повинна бути передбачена можливість фіксації пристрою у відкритому положенні.

Також повинна бути вказівка, що манометр можна використовувати тільки для вимірювання тиску кисню.

Випробовування проводять відповідно до 7.2 і 7.3.

Якщо індикатор тиску споряджений джерелом електричної енергії, воно повинно відповідати класу ЕЕх іа НС Т4 або ЕЕх іа І — для вугільної промисловості відповідно до EN 50014 або EN 50020.

Випробовування проводять відповідно до 7.1.

Електричний попереджувальний пристрій повинен відповідати класу ЕЕх іа ПС Т4 або ЕЕх іа І — для вугільної промисловості відповідно EN 50014 або EN 50020.

Конструкція апарата повинна передбачати негайне попередження користувача у випадку зак­риття головного вентиля або спорожнення балона.

Якщо попереджувальний пристрій здійснює контролювання через тиск газу, користувач пови­нен бути негайно попереджений у випадку, якщо витікання газу через частини попереджувального пристрою, які містять газ, перевищує 0,4 дм³/хв.

Недопустимі втрати газу через роботу попереджувальної системи.

Якщо апарат споряджений системою індикації низького тиску в балоні, у разі зниження тиску в балоні до (55 ± 5) бар користувач повинен бути попереджений. Попереджувальний сигнал пови­нен тривати до повного закінчення дихального газу.

Втрати газу через роботу попереджувальної системи недопустимі.

Випробовування проводять відповідно до 7.3 і 7.5.

Дихальні шланги повинні бути гнучкі і стійкі до скручування. Дихальні шланги повинні давати змогу вільно рухати головою і не обмежувати або перекривати подавання повітря за рахунок тиску підборіддя або передпліччя протягом експлуатувальних випробовувань.

Випробовування проводять відповідно до 7.3.

Залишкове деформування дихальних шлангів не повинно перевищувати 10 %.

Випробовування проводять відповідно до 7.6.

Апарат повинен містити пристрій, який забезпечує необхідний потік газу в дихальний контур. Цей пристрій може бути пристроєм, який забезпечує постійний потік, легеневим автоматом або може мати як забезпечення постійного потоку, так і легеневий автомат (комбінованого типу).

Дихальний апарат зі стисненим киснем і азотом не повинен містити тільки легеневий автомат.

Випробовування проводять відповідно до 7.2.

Якщо в апараті використовують подавання газу тільки постійним потоком, потік кисню не пови­нен бути менший ніж 4 дм³/хв до досягнення 5 % від максимального тиску наповнення балона(-ів).

До тиску 10 бар постійний потік не повинен перевищувати 110 % від значення, визначеного виробником.

Випробовування проводять відповідно до 7.7.

Виміряний за постійного потоку 10 дм³/хв тиск відкривання механізму дозованого подавання не повинен перевищувати 3,5 мбар.

Якщо застосовувати негативний тиск, який не перевищує 5 мбар, швидкість потоку повітря повинна становити не менше 80 дм³/хв за будь-якого тиску в балоні вище 10 бар.

Випробовування проводять відповідно до 7.7.

Виміряний за постійного потоку 10 дм³/хв тиск відкривання механізму дозованого подавання не повинен бути негативний (£ 0 мбар).

Випробовування проводять відповідно до 7.7.

Апарат комбінованого типу повинен підтримувати постійний потік кисню 1,2 дм³/хв до знижу­вання тиску до 10 бар.

Випробовування проводять відповідно до 7.7.

Апарат з дозованим подаванням газу або апарат комбінованого типу з постійним потоком нижче 1,2 дм³/хв повинен містити пристій, який дає змогу видаляти назовні дихальний газ з ди­хального контуру для виконування вимог, визначених у 6.28.4.

Випробовування проводять відповідно до 7.2 і 7.3.

Апарат з дозованим подаванням газу повинен містити пристрій, який дає змогу на початку дихання або у разі автоматичного відкривання балона подавати від 5 дм³ до 10 дм³ газу в дихаль­ний контур.

Випробовування проводять відповідно до 7.2 і 7.7.

Укомплектований редуктором тиску і (або) легеневим автоматом апарат повинен бути забез­печений вентилем додаткового подавання самозакривного типу, здатним керуватися вручну, за допомогою якого користувач може забезпечувати подавання газу під час носіння апарата. Швид­кість потоку повинна становити не менше 80 дм³/хв за будь-якого тиску у балоні вище 50 бар не­залежно від редуктора тиску або легеневого апарата. Нижче тиску 50 бар, швидкості потоків подавання повинні становити не менше 8/5 Р (дм³/хв), де Р — тиск у балоні в бар.

Конструкція вентиля додаткового подавання повинна запобігати випадковому запусканню. Якщо вентилем є пристрій, який приводять у дію натисканням кнопки, пускове зусилля повинне бути в межах від 20 Н до 40 Н.

Випробовування проводять відповідно до 7.2, 7.3 і 7.7.

Усі вузли, що потребують регулювання користувачем, повинні бути легкодосяжні і відрізня­тися один від одного на дотик. Конструкція регулювальних вузлів і засобів контролювання повинна запобігати випадковій зміні їх регулювання під час експлуатування.

Випробовування проводять відповідно до 7.2.

Дозволено використання з апаратом маски відповідно до EN 136 або мундштучного пристрою відповідно до EN 142.

Випробовування проводять відповідно до 7.2, 7.3.

Апарат потрібно проектувати і конструювати так, щоб попередити надходження зовнішнього повітря понад межі, встановлені цим стандартом. Конструкція укомплектованого апарата повинна давати змогу випробовувати на герметичність.

За негативного і позитивного тиску 7,5 мбар з заглушеним надлишковим клапаном, зміна тиску не повинна перевищувати 0,3 мбар/хв.

За негативного тиску 7,5 мбар з незаглушеним надлишковим клапаном зміна тиску не повинна перевищувати 0,8 мбар/хв.

Конструкція укомплектованого апарата повинна давати змогу випробувати на герметичність під час повного занурювання у воду.

Випробовування проводять відповідно до 7.7.

Дихальні апарати з тривалістю роботи 2 год повинні відповідати вимогам, встановленим до апаратів з тривалістю роботи 1 год. Апарати з тривалістю роботи 4 год повинні відповідати вимогам, встановленим до апаратів з тривалістю роботи 1 год і 2 год.

Під час випробовування з дихальною машиною апарат повинен забезпечувати тривалість роботи, визначену для його класу в таблиці 1. Протягом номінальної тривалості роботи повинні бути задоволені вимоги відповідно до 6.28.3, 6.28.4, 6.28.5 і 6.28.6.

Випробовування проводять відповідно до 7.8.

Апарат повинен відповідати вимогам, визначеним у таблиці 3.

Таблиця 3 — Опір диханню

Під час випробовування з дихальною машиною у разі 100 дм³/хв (40 циклів/хв, 2,5 дм³/хід) апарат повинен працювати належним чином.

Випробовування проводять відповідно до 7.3, 7.4 і 7.8.1.

Під час будь-яких випробовувань вміст кисню у вдихуваному повітрі повинен становити не менше 21 % (за об’ємом).

Випробовування проводять відповідно до 7.3, 7.4 і 7.8.2.

Температура вдихуваного повітря незалежно від вологості не повинна перевищувати 45 °С.