Страница 14: ДСТУ IEC/ISO 31010:2013. Керування ризиком. Методи загального оцінювання ризику (62225)

1. перелічують причини події залежно від джерел ризику (або небезпечних чинників у контексті безпеки);

2. ідентифікують спосіб, у який джерело ризику призводить до критичної події;

3. між кожною причиною та подією проводять лінії, утворюючи лівобічну частину «краватки-ме- телика». Можна ідентифікувати та додати до діаграми чинники, які можуть призводити до погіршення ситуації;

4. бар’єри, які треба розглянути на перешкоді кожній причині, що призводить до небажаних наслідків, може бути показано як вертикальні смуги, що перетинають лінію. Якщо є чинники, які мо­жуть спричиняти погіршення ситуації, можна також зобразити бар’єри погіршенню. Цей підхід можна застосовувати у разі позитивних наслідків, щодо яких вертикальні смуги відбивають «засоби контро­лювання», які стимулюють настання події;

5. у правобічній частині «краватки-метелика» ідентифікують різні потенційно можливі наслідки ри­зику і проводять лінії, що радіально розходяться від події ризику до кожного потенційно можливого на­слідку;

д) бар’єри наслідку зображають як смуги, що перетинають радіальні лінії. Цей підхід можна за­стосовувати в разі позитивних наслідків, щодо яких вертикальні смуги відбивають «засоби контролю­вання», які стимулюють утворення наслідків;

h) функції керування, щоб підтримати результативність засобів контролювання (наприклад, на­вчання та інспекційний контроль), показують під «краваткою-метеликом», пов’язуючи їх з відповідним засобом контролювання.

Можливими є певні рівні кількісного подання для діаграми «краватка-метелик» у разі, коли шляхи є незалежними, імовірність конкретного наслідку чи результату є відомою, а результативність засобу контролювання може бути кількісно оцінено. Однак у багатьох ситуаціях шляхи та бар'єри не є неза­лежними, і засоби контролювання можуть бути процедурними, а їхня результативність, унаслідок цього, нечітко вираженою. Часто кількісне подання доцільніше здійснювати з використанням FTA і ЕТА.

Вихідні дані — проста діаграма, що показує основні шляхи ризику та запроваджені бар’єри для запобігання небажаним наслідкам або їх пом’якшування чи стимулювання бажаних наслідків або спри­яння їм.

Джерела ризику

Пом'якшувальні та відновлювальні засоби контролювання

Запобіжні засоби контролювання

Рисунок В.8 — Приклад діаграми «краватка-метелик» щодо небажаних наслідків

Переваги аналізування діаграми «краватка-метелик»:

• • є простим для розуміння, уможливлює чітке графічне зображення проблеми;

• зосереджує увагу на засобах контролювання, що їх, як уважають, запроваджено для запобі­гання та пом’якшування, а також на їхній результативності;

• ■ можливість застосування стосовно бажаних наслідків;

• для застосування не потрібен високий рівень фахової компетентності.

Обмеженості:

• — не дає змоги зобразити випадки одночасного впливу кількох причин на виникнення наслідків (тобто, коли в дереві відмов, що зображує лівобічну частину «краватки-метелика», застосовано логічні елементи «І»);

• може надмірно спрощувати складні ситуації, особливо в разі кількісного подання.

В.22 Технічне обслуговування, зорієнтоване на забезпечення безвідмовності

Технічне обслуговування, зорієнтоване на забезпечення безвідмовності (RCM) — метод визначення політики щодо керування відмовами, яку має бути запроваджено так, щоб ефективно та результативно до­сягати необхідного рівня безпеки, готовності та економічності функціювання всіх типів устатковання.

RCM — опробована на практиці, загальновизнана методологія, застосовувана в широкому спектрі галузей промисловості.

RCM є процесом прийняття рішень, що дає змогу ідентифікувати придатні та результативні ви­моги щодо профілактичного технічного обслуговування устатковання залежно від наслідків щодо без­пеки, функційних та економічних наслідків ідентифікованих відмов і від способу погіршування, через який ці відмови виникають. Кінцевим результатом цього процесу є рішення стосовно необхідності ви­конання певного завдання на технічне обслуговування чи іншої дії, наприклад, внесення функційних змін. Докладну інформацію щодо застосування та використання RCM наведено в ІЕС 60300-3-11.

Основою всіх завдань є безпека персоналу та середовища, а також функційні чи економічні про­блеми. Однак, розглядані критерії залежатимуть від виду продукції та її застосування. Наприклад, про­цес виробництва має бути економічно життєздатним і на нього можуть поширюватися жорсткі екологічні норми, тоді як одиниця захисного устатковання має успішно функціювати, але до неї можуть застосо­вуватися менш жорсткі критерії стосовно безпеки, економічності та екологічності. Найбільшої користі можна досягати, спрямовуючи аналізування на ту сферу, у якій відмови могли б суттєво позначатися на безпеці, довкіллі, економічності чи функціюванні.

RCM використовують, щоб забезпечити впевненість у виконанні належного результативного тех­нічного обслуговування, його зазвичай застостосовують на стадії проектування та розробляння і потім запроваджують на стадії функціювання та технічного обслуговування.

Успішне застосування RCM потребує належної обізнаності з устаткованням і структурою, умова­ми експлуатування та відповідними системами, підсистемами й одиницями устатковання, а також з можливими відмовами та наслідками цих відмов.

Основні етапи програми RCM такі:

• ініціювання та планування;

• функційне аналізування відмов;

• вибирання завдань;

• — запроваджування;

• постійне поліпшування.

ROM базовано на ризиках, оскільки цей метод передбачає дотримування основних етапів, харак­терних для загального оцінювання ризику. Тип загального оцінювання ризику нагадує аналізування виду, наслідків і критичності відмов (FMECA), але, якщо його використовують у цьому контексті, він вима­гає спеціального підходу до аналізування.Ідентифікування ризику зосереджено на ситуаціях, у яких може бути усунено потенційно можливі відмови чи зменшено їхню частоту та/чи наслідки внаслідок виконання завдань технічного обслугову­вання. Ідентифікування провадять стосовно необхідних функцій і стандартизованих експлуатаційних характеристик, а також відмов устатковання та складників, що можуть порушувати ці функції.

Аналізування ризику полягає у кількісному оцінюванні частоти кожної відмови без проведення тех­нічного обслуговування. Наслідки встановлюють визначенням впливів відмови. Матриця ризику, яка поєднує частоту відмови та наслідки, дає змогу встановлювати категорії рівнів ризику.

Після цього оцінюють ризик, вибираючи відповідну політику керування відмовами щодо кожного виду відмови.

Увесь процес ROM докладно задокументовують для подальшого користування та критичного ана­лізування. Добірка даних, пов’язаних з відмовою та технічним обслуговуванням, дає змогу здійснюва­ти моніторинг результатів і запроваджувати поліпшення.

RCM забезпечує визначання завдань технічного обслуговування (наприклад, моніторинг стану устатковання, планове відновлення, планове замінення, виявлення відмов або непрофілактичне техн­ічне обслуговування). Іншими можливими діями, що випливають з аналізування, можуть бути пере­проектування, внесення змін до методик експлуатування чи технічного обслуговування або додаткове навчання. Потім визначають періодичність виконання завдань, а також необхідні ресурси.

ІЕС 60300-3-11 Dependability management ■— Part 3-11: Application guide — Reliability centred maintenance (Керування надійністю. Частина 3-11. Настанова щодо застосування. Технічне обслугову­вання, зорієнтоване на забезпечення безвідмовності).

В.23 Аналізування паразитних впливів (SA) і аналізування паразитних схем (SCA)

Аналізування паразитних впливів (SA) — метод ідентифікування помилок проектування. Паразит­ний стан — прихований стан технічного, програмного засобу чи їх поєднання, який може спричиняти небажану подію або стримувати виникнення бажаної події і який не зумовлено відмовою складника. Ці стани характеризуються своїм випадковим характером і їх можна не виявити навіть за проведення найсуворіших стандартизованих випробувань системи. Паразитні стани можуть спричинювати непра­вильне функціювання, утрату готовності системи, програмне затримання чи навіть смерть або трав­мування персоналу.

Аналізування паразитних схем (SCA) було розроблено наприкінці 1960-х років для NASA, щоб мож­на було забезпечити перевіряння цілісності та функційності проектів NASA. Воно було корисним інстру­ментом для виявлення ненавмисних контурів електричних кіл, а також сприяло виробленню рішень щодо відокремлення кожної функції. Однак, з розвитком технології розвивалися також інструменти аналізу­вання паразитних схем. Аналізування паразитних впливів охоплює та значно перевищує сферу аналі­зування паразитних схем. Воно дає змогу виявляти проблеми як у технічних, так і в програмних засо­бах, використовуючи будь-яку технологію. Інструменти аналізування паразитних ефектів уможливлю­ють об’єднання кількох типів аналізування (наприклад, аналізування дерева відмов, аналізування виду та наслідків відмов (FMEA), оцінення надійності тощо) в одне аналізування, даючи змогу зберегти час і витрати, пов’язані з проектом.

Аналізування паразитних впливів відрізняється від процесу проектування тим, що у ньому за­стосовують різні інструменти (деревоподібні схеми, схеми типу «ліс», навідну інформацію чи запитання, щоб допомогти аналітику ідентифікувати паразитні стани) для виявлення конкретного типу проблеми. Деревоподібні схеми та схеми типу «ліс» є топологічними угрупованнями фактичної системи. Кожна деревоподібна схема є підфункцією й показує всі вхідні дані, які можуть позначатися на вихідних да­них підфункції. Схеми типу «ліс» будують, об’єднуючи деревоподібні схеми, що беруть участь у фор­муванні вихідних даних конкретної системи. Належно побудована схема типу «ліс» показує вихідні дані системи з урахуванням усіх пов’язаних з нею вхідних даних. Разом з іншими вхідними даними вони ста­ють вхідними даними аналізування.

Основні етапи аналізування паразитних впливів такі:

• підготування даних;

• побудова деревоподібної схеми;

• оцінювання контурів схеми;

• виробляння остаточних рекомендацій і складання звіту.

Паразитна схема —• неочікуваний контур або логічний потік у системі, які за певних умов можуть ініціювати небажану функцію чи подавляти бажану функцію. Контур може охоплювати технічні засо­би, програмні засоби, дії оператора чи комбінації цих елементів. Паразитні схеми не є результатом відмови технічних засобів. Йдеться про приховані стани, ненавмисно запроектовані в системі, закодо­вані в комп’ютерній програмі чи зумовлені помилкою людини. Є чотири категорії паразитних схем:

1. паразитні канали: неочікувані канали, якими струм, енергія чи логічна послідовність проходять у непередбаченому напрямку;

2. паразитна синхронізація: події, що відбуваються в неочікуваній або несумісній послідовності;

3. паразитні індикації: двозначні чи хибні відображення режиму функціювання системи, які можуть спричинити небажану дію системи чи оператора;

4. паразитні мітки: неправильне чи неточне позначення функцій системи (наприклад, виводів, органів керування, шин дисплея), які можуть бути причиною введення оператором неправильних на­становних команд до системи.

Переваги:

• - хороший засіб ідентифікування помилок проектування;

• найкращі результати забезпечує його застосування спільно з методом HAZOP;

• чудовий засіб розглядання систем, які мають кілька станів, наприклад, об’єкти з безперерв­ним або напівбезперервним характером виробництва.

Обмеження можуть бути такі:

• процес дещо різниться залежно від того, чи застосовують його до електричних кіл, технологіч­ного устатковання, механічного устатковання або програмних засобів;

• метод залежить від правильності побудови деревоподібних мереж.

Марковське аналізування застосовують у разі, коли майбутній стан системи залежить тільки від її поточного стану. Його зазвичай застосовують до ремонтопридатних систем, які можуть перебувати в кількох станах, тобто коли аналізування надійності за блок-схемою непридатне для адекватного аналізування си­стеми. Цей метод можна поширювати на складніші системи, застосовуючи ланцюги Маркова вищих по­рядків, а обмежують його лише моделі, математичне обчислення та припущення.

Марковське аналізування — кількісний метод, який може бути дискретним (з використанням імовір­ностей переходу з одного стану до іншого) або безперервним (з використанням швидкості переходу з одного стану до іншого).