Визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою

1. будинок або протипожежний відсік не відноситься до категорій А, Б або В;

2. сумарний об'єм приміщень категорій А, Б, В і Г перевищує більше ніж 5 % загального об'єму будинку або протипожежного відсіку.

8. 1. Будинок або протипожежний відсік відноситься до категорії Д, якщо він не відноситься до категорій А, Б, В або Г.

9. КАТЕГОРІЇ ЗОВНІШНІХ УСТАНОВОК ЗА ВИБУХОПОЖЕЖНОЮ ТА ПОЖЕЖНОЮ НЕБЕЗПЕКОЮ

   1. Категорії зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою приймають відповідно до таблиці 6.

   2. Визначення категорій зовнішніх установок потрібно здійснювати шляхом перевірки їхньої належності до категорій, які наведені у таблиці 6, від найбільш вибухопожежонебезпечної катего­рії А₃ до найменш небезпечної категорії Д₃ . У таблиці 6 одними з критеріїв, за якими зовнішня установка відноситься до певної категорії, є горизонтальний розмір зони (відстань від апарата (установки) до краю зони), що обмежує газо-, пароповітряні суміші з концентрацією горючої речо­вини вище нижньої концентраційної межі поширення полум'я (С_нкмп), розрахунковий надлишковий тиск, що розвивається у разі займання газо-, паро- або пилоповітряних сумішей, та інтенсивність теплового випромінювання від вогнища пожежі.

Таблиця 6 - Категорії зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою

Кінець таблиці 6

8. МЕТОДИ РОЗРАХУНКУ ЗНАЧЕНЬ КРИТЕРІЇВ ЗА ВИБУХОПОЖЕЖНОЮ ТА ПОЖЕЖНОЮ НЕБЕЗПЕКОЮ ЗОВНІШНІХ УСТАНОВОК

   1. Методи розрахунку значень критеріїв за вибухопожежною та пожежною небезпе­кою для горючих газів і парів ЛЗР та ГР

      1. Вибір та обґрунтування розрахункового варіанту

         1. Під час розрахунку значень критеріїв за вибухопожежною та пожежною небезпекою зовнішніх установок як розрахунковий потрібно вибирати найбільш несприятливий варіант аварії або період нормальної роботи апаратів, за якого у вибуху і/або горінні бере участь найбільша кількість речовин і/або матеріалів, найбільш небезпечних щодо наслідків такого вибуху і/або горіння, що містяться в одному апараті (установці).

         2. Кількість речовин, що потрапили до навколишнього простору і можуть утворювати вибухонебезпечні газо-, пароповітряні суміші, визначають за таких умов:

1. відбувається розрахункова аварія одного з апаратів відповідно до 10.1.1.1;

2. весь вміст апарата потрапляє до навколишнього простору;

3. відбувається одночасно витікання речовин із трубопроводів, які живлять апарат за прямим і зворотним потоками, протягом проміжку часу, який необхідний для перекривання трубопроводів.

Розрахунковий час перекривання трубопроводів визначають у кожному конкретному випадку, виходячи з реальної обстановки, і має бути мінімальним з урахуванням паспортних даних на запірні пристрої, характеру технологічного процесу та виду розрахункової аварії.

Розрахунковий час перекривання трубопроводів потрібно приймати таким, що дорівнює:

1. часу спрацювання (приведення в дію) системи автоматики відключення (перекривання) трубопроводів згідно з паспортними даними установки (елементів відключення системи автома­тики), якщо імовірність відмови системи автоматики не перевищує 10^-6 на рік або забезпечується резервування її елементів (але не більше 120 с);

2. 120 с, якщо імовірність відмови системи автоматики перевищує 10^-6 на рік і не забезпечу­ється резервування її елементів;

3. 300 с у разі ручного відключення (перекривання).

Не використовують технічні засоби для перекривання трубопроводів, для яких час перекри­вання перевищує наведені вище значення.

Швидкодіючі клапани-відсікачі мають автоматично перекривати подавання газу (рідини) у разі порушення електропостачання або спрацювання систем пожежної сигналізації та автоматичних систем пожежогасіння.

4. відбувається випаровування з поверхні рідини, що розлилася; площу випаровування у разі розливу на горизонтальну поверхню визначають (за відсутності довідникових або експеримен­тальних даних), виходячи з розрахунку, що 1 л розчинів, що містять 70 % і менше (за масою) розчинників, розливається на площі 0,1 м², а інших рідин - на 0,15 м²;

5. відбувається також випаровування рідин з поверхонь відкритих ємностей технологічного устаткування та з поверхонь, на які за технологічним процесом нанесено горючу рідину, що на час аварії знаходиться у стадії висихання;

6. тривалість випаровування рідини приймають такою, що дорівнює часу її повного випаро­вування, але не більше ніж 3600 с.

10.1.1.3 Масу горючого газу т_г у кілограмах, що потрапив до навколишнього простору під час розрахункової аварії, визначають за формулою:

т_г =04+У_т)-р_г , (33)

де V_a - об'єм ГГ, що вийшов з апарата, м³;

/_т - об'єм ГГ, що вийшов з трубопроводів, м³;

р_г - густина ГГ, кг м~³.

При цьому

V_a=^- V = 0,01P_vV , (34)

^ро

де Р₁ - тиск газу в апараті, кПа;

V - об'єм апарата, м³;

Р_о - атмосферний тиск, що дорівнює 101,3 кПа.

'/т='/іт ⁺ '^/2т. (35)

де /_1т - об'єм ГГ, що вийшов з трубопроводів до їх перекривання, м³;

У_2т - об'єм ГГ, що вийшов з трубопроводів після їх перекривання, м³;

Уіт = q ■ т_п , (36)

де q - витрата ГГ, яку визначають згідно з технологічним регламентом залежно від тиску газу в трубопроводі, його діаметра, температури газового середовища тощо, м³ с^-1;

т„ -час перекривання, який визначають за 10.1.1.2 1), 2), 3), с.

'/гт =^-(r₁²Z.₁+r₂²/.2+... + r_n²/-_n) = 0,01_nP₂(r²L₁+r₂²L₂+... + r²L_n), (37)

^ро

де Р₂ - максимальний тиск газу в трубопроводі за технологічним регламентом, кПа;

г - внутрішній радіус трубопроводів, м;

L - довжина трубопроводів від аварійного апарата до засувок, м;

Р_о - атмосферний тиск, що дорівнює 101,3 кПа.

Масу парів ЛЗР та ГР т_п у кілограмах, що потрапили до навколишнього простору за наявності кількох джерел випаровування (поверхня рідини, що розлилася; поверхні відкритих ємкостей технологічного устаткування; поверхні зі свіженанесеною горючою рідиною, що на час аварії знаходиться у стадії висихання, тощо), визначають за формулою

:

т_п= т_р+т_емк+т_св+т_пер, (38)

де т_р - маса рідини, що випарилася з поверхні розливу, кг;

^тємк ~ ^маса рідини, що випарувалася з поверхонь відкритих ємкостей технологічного устат­кування, кг;

m_ce - маса рідини, що випарувалася з поверхонь зі свіженанесеною горючою рідиною, що на час аварії знаходиться у стадії висихання, кг;

^тпер ~ ^маса рідини, що випарилася до навколишнього простору в разі її перегрівання, кг.

За цих умов кожний доданок т_р, т_ємк, т_св у формулі (38) визначають за формулою:

т,=ИЛГ_вг_в, (39)

де W - інтенсивність випаровування, кгс^-1-м^-2;

Р_в - площа випаровування, м², яку визначають відповідно до 10.1.1.2) залежно від маси рідини, що потрапила до навколишнього простору;

т_е - тривалість випаровування ЛЗР та ГР до навколишнього простору відповідно до 10.1.1.2, с.

Масу парів перегрітої рідини т_пер у кілограмах, що випарилася до навколишнього простору, визначають, якщо Т_а> Т_кип за формулою:

^тпер = ^тМ 0,8т_п ;

Ср ■ (Т_аТ_кип)

І-вип

'^тпгр

(40)

де т_пгр- маса перегрітої рідини, що вийшла назовні, кг;

С_р - питома теплоємність рідини за температури перегрівання рідини Т_а , Дж-кг^-1 К^-1;

Т_а - температура перегрітої рідини відповідно до технологічного регламенту в технологіч­ному апараті, К;

Т_кип~ нормальна температура кипіння рідини, К;

L_eun - питома теплота випаровування рідини за температури перегрівання рідини Т_а, Дж • кг^-1.

Якщо розрахункова аварія пов'язана з можливим потраплянням рідини в розпиленому стані, то вона має бути врахована у формулі (38) шляхом введення додаткового доданка, який враховує загальну масу рідини, що надійшла від розпилювальних пристроїв, виходячи з тривалості їхньої роботи.

W = 1(Г⁶

4мр_н,

(41)

Р_н - тиск насиченої пари, кПа, за розрахункової температури рідини, визначений за довідниковими даними відповідно до вимог 5.3, або за формулою (14) чи (15):

_ м . ґ I T 5,1-TRe-7v_n -T_e Ї

^тзвг ~ , (T_o ^зег)' 2-Л_тм -J + , (42)

/__вопЬ-а d J

де M - молярна маса ЗВГ, кг-кмоль^-1;

L_gun- мольна теплота випаровування ЗВГ за початкової температури ЗВГ Т_звг , Дж-моль^-1;