Способи встановлювання мають відповідати рекомендаціям виробника.
Сталу рівномірно розподілену навантагу прикладають протягом 10 хв до найбільшої критичної поверхні.
Примітка 2. На рисунку 1 наведено приклади способів рівномірного розподіляння навантаги. У разі коли застосовують мішки, їх можна наповнювати піском, свинцевим дробом, дрібними кульками.
Значення навантаги обчислюють у ньютонах за формулою:
F = 1/2 • Rh ■ S ■ Cd ■ у2, де Rh — 1,225 кг/м3 (густина повітря);
— швидкість вітру, м/с.
Значенням швидкості вітру відповідно до висоти встановлювання світильника або зовнішньої частини вважають:
= 45 м/с (163 км/год) для висоти встановлення до 8 м;
= 52 м/с (188 км/год) для висоти встановлення від 8 м до 15 м;
= 57 м/с (205 км/год) для висоти встановлення понад 15 м.
Примітка 3. У деяких країнах (наприклад у Японії) швидкість вітру визначають згідно з національними стандартами.
Коефіцієнт опору повітря дорівнює 1,2 (або точніше значення коефіцієнта опору визначають відповідно до додатка А).
Після випробування не повинно бути помітних пошкоджень, що впливають на безпечність світильника, залишкових деформацій, що спричиняють відхилення світильника понад 2 см/м, а також його зміщення відносно точки кріплення.
Якщо використовуваний ламповий патрон не забезпечує правильного положення лампи, то для неї треба передбачити додаткове кріплення.
Лампові патрони або оптичні елементи, що їх регулюють, повинні мати відповідні установні познаки.
Перевіряння проводять зовнішнім оглядом.
3 метою зниження ризику отримання травм, спричинених уламками скла, застосовують такі вимоги залежно від висоти встановлення світильника.
Для світильників, які встановлюють на висоті нижче ніж 5 м, додаткові вимоги до скляних оболонок відсутні.
Для тунельних світильників виконують вимоги 3.6.5.1, без винятку.
Якщо світильник установлюють на висоті більше ніж 5 м, скляні оболонки повинні бути:
виготовлені зі скла, яке в разі пошкодження розсипається на дрібні частинки, або
виготовлені з ударостійкого скла,
захищені будь-яким засобом, здатним утримувати уламки скла в разі пошкодження (наприклад, захисною сіткою, спеціальною плівкою).
Перевіряння проводять:
для а) — випробуванням та перевіркою відповідно до 3.6.5.1;
для Ь) — випробуванням та перевіркою відповідно до 3.6.5.2;
для с) — на розгляді.
Виробник світильника повинен надати випробувальній лабораторії інформацію щодо використаного засобу захисту.Захист із використанням скла, яке в разі пошкодження розсипається на дрібні частинки Попередня підготовка світильника та скляної оболонки до випробування не потрібна.
Пласку скляну деталь закріплюють над площиною так, щоб після руйнування скла його уламки не було розсіяно та зміщено. Скло розбивають прямим ударом кернера, який наносять у точку, розміщену на відстані ЗО мм від однієї з довших сторін скла в напрямку до його центра.
Примітка 1. Кернер — інструмент, зроблений зі сталі з гострим кінцем.
Скляну деталь, яка має форму, потрібно закріпити по всій поверхні (наприклад, для випробування може бути застосований матеріал, подібний до піску або форми). Товщина матеріалу, який використовують як поверхню для утримання, має бути більше ніж ЗО мм. Для уникнення будь-якого зміщення уламків поверхня скла має бути повністю покрита липкою плівкою. Скло розбивають (зсередини або зовні) прямим ударом кернера, який наносять усередину скляної оболонки.
Через 5 хв підраховують уламки скла всередині квадрата зі стороною 50 мм, розміщеного приблизно всередині зони руйнування, але завжди в межах скла.
Відповідність. Скло вважають таким, що витримало випробовування, якщо кількість уламків у квадраті зі стороною 50 мм більше ніж 40. Скляні скалки і частинки розміром менше товщини скла під час підраховування не беруть до уваги. Для скла розміром менше ніж 50 мм х 50 мм під час підраховування кількість уламків необхідно пропорційно зменшити. Найбільший розмір частинок повинен бути менше ніж 50 мм.
До загальної кількості уламків у квадраті зі стороною 50 мм враховують уламки в центрі квадрата і на його краях. Під час підраховування кількості уламків на межі квадрата рекомендовано враховувати всі уламки, що перетинаються двома будь-якими суміжними сторонами, за винятком уламків, що перетинаються двома іншими сторонами (див. рисунок 2).
Примітка 2. Альтернативний метод підраховування уламків скла полягає в такому: на скло накладають квадрат із прозорого матеріалу зі стороною 50 мм, чорнилом позначають кожний уламок скла всередині квадрата і їх підраховують.
Примітка 3. Коли випробний зразок залишається цілісним, тоді зазвичай лінії розтріскування використовують для позначення розломів та визначають таким чином розміри та число уламків, за винятком випадків, коли скло армоване або покрите плівкою.
Примітка 4. Бажано, щоб ділянка руйнування була на відстані не менше ніж ЗО мм від будь-якого краю отвору чи місця механічного обробляння скла.
Захист з використанням ударостійкого скла
Скляні оболонки повинні мати високу механічну міцність.
Світильник і скляна оболонка попередньо повинні бути піддані тепловому випробовуванню на старіння відповідно до 12.3 ІЕС 60598-1.
Випробовування проводять на одному зразку і на зовнішній поверхні (протилежній від лампи) скла, встановленого на світильник.
Метод випробування — відповідно до ІЕС 62262 та як випробувальне обладнання треба використовувати маятниковий пристрій або вертикальний ударний пристрій, наведені в ІЕС 60068-2-75.
Відповідність. Скло не повинно бути зруйноване після удару з енергією 5 Дж (ІК08).
Скляні оболонки не повинні розпадатись на великі частинки.
Скляні оболонки випробовують, застосовуючи метод випробування відповідно до 3.6.5.1.
Відповідність. Скло вважають таким, що витримало випробовування, якщо кількість уламків у квадраті зі стороною 50 мм більше ніж 20. Скляні скалки і частинки розміром менше товщини скла під час підраховування не беруть до уваги. Для скла розміром менше ніж 50 мм х 50 мм під час підраховування кількість уламків необхідно пропорційно зменшити. Найбільший розмір частинок повинен бути менше ніж 50 мм.
Відсік з’єднування світильника, поєднаного з опорою, повинен забезпечувати достатньо місця в межах вхідного отвору для:
контактних затискачів світильника;
захисних пристроїв;
приєднання та розміщення кабелів електроживлення;
з’єднувальної коробки (за необхідності).
Відсік повинен мати засоби для кріплення цього обладнання. Якщо цей пристрій є металевим, то він має бути з матеріалу, стійкого до корозії або відповідно мати захист від корозії.
Відносно розрахунків навантаги та перевірки міцності конструкції під час випробовування світильників, поєднаних з опорою, за винятком їх зовнішньої частини, необхідно застосовувати, де можливо, стандарти ISO, в іншому випадку, за необхідності, — регіональні або національні стандарти.
Примітка. В Європі, Японії та Північній Америці застосовують відповідно серії EN 40, JIL 1003 та ANSI С136.
Кришка вхідного отвору світильника, поєднаного з опорою, має бути захищена від корозії відповідно до захисту застосованого для світильника, поєднаного з опорою.
Перевіряння проводять зовнішнім оглядом та випробуванням відповідно до 4.18 ІЕС 60598-1.
Кришка вхідного отвору має бути сконструйована так, щоб відкрити її зміг тільки підготовлений персонал.
Випробування треба проводити на зразку кришки. Як випробувальне обладнання використовують маятниковий пристрій, вертикальний ударний пристрій, пружинний ударний пристрій випробувального обладнання, наведеного в ІЕС 60068-2-75, або відповідний інший, що забезпечує аналогічні результати. Удар необхідно наносити три рази з енергією 5 Н ■ м.
Удари наносять у центр кришки з найбільшої сторони, якщо кришка має кілька граней.
Після випробування зразок не повинен мати жодних пошкоджень, зокрема:
пристрій блокування має функціювати;
на зразку не повинно бути ніяких видимих тріщин;
ступінь захисту IP не повинен зменшитись (див. 3.6.1).
Для світильників, поєднаних з опорою:
отвір для вводу кабелю повинен бути не менше ніж 50 мм х 150 мм;
шлях кабелю від отвору до клемної колодки повинен бути не менше ніж 50 мм, та не повинен мати перешкод, гострих країв, нерівностей, задирок тощо, які можуть призвести до пошкодження кабелю.
Перевірку проводять зовнішнім оглядом та вимірюванням.
Примітка. У США розмір отвору для вводу кабелю повинен відповідати ANSI С136.
Шляхи струму спливу та повітряні проміжки
Застосовують положення розділу 11 ІЕС 60598-1.
Заземлення
Застосовують положення відповідно до розділу 7 ІЕС 60598-1 разом з вимогами 3.8.1.
Утримувальна деталь контактного затискача має бути сконструйована та виконана так, щоб унеможливити її обертання, в той час як притискна деталь контактного затискача має рухатись.
Перевірку проводять зовнішнім оглядом та механічним випробуванням відповідно до розділів 14 і 15 ІЕС 60598-1.
Контактні затискачі
Застосовують положення розділів 14 і 15 ІЕС 60598-1.
Контактні затискачі для під’єднання до мережі повинні забезпечувати можливість під'єднання проводів номінальним поперечним перерізом згідно з таблицею 14.1 ІЕС 60598-1, за винятком застосовування кабелів живлення з поперечним перерізом проводів, що становить менше ніж 1 мм2.
Перевіряння здійснюють під’єднанням провідників з найменшим та найбільшим номінальними діаметрами поперечного перерізу.
Зовнішня та внутрішня проводка
Застосовують положення розділу 5 ІЕС 60598-1 разом з вимогами 3.10.1.
Світильник для освітлення вулиць і доріг повинен мати такий пристрій захисту від натягу, щоб кабелі живлення не натягувались у місцях під’єднання до контактних затискачів, якщо за його відсутності маса кабелів живлення може спричинити натяг у місцях з’єднань.
Перевіряння здійснюють відповідно до розділу 5 ІЕС 60598-1, прикладаючи розтягувальну силу 60 Н та крутильний момент 0,25 Н ■ м.
Значення розтягувальної сили та крутильного моменту залежать від маси проводів. Зазвичай наведені значення є достатніми, але для світильників, призначених для монтування на висоті понад 20 м та якщо навантага на пристрій для захисту проводів від натягування більше ніж 4 кг, то прикладають розтягувальну силу 100 Н і крутильний момент 0,35 Н • м.
Захист від ураження електричним струмом
Застосовують положення розділу 8 ІЕС 60598-1.
Випробування на старіння й теплове випробування
Застосовують положення відповідно до розділу 12 ІЕС 60598-1 разом з наведеними нижче вимогами.
Під час теплового випробовування світильників у випробувальній камері від отриманих значень температури віднімають поправку 10 °С, що враховує вплив циркуляції повітря під час роботи світильника на вулиці, та порівнюють отримані результати з граничними значеннями температури, що їх зазначено в таблицях розділу 12 ІЕС 60598-1.
Вироби, призначені для застосування тільки на відкритому повітрі, треба випробовувати за їхньої задекларованої температури fa ± 5 °С. При цьому 10 °С віднімають від отриманих значень температури після випробування.
Світильники з класифікацією IP, яка перевищує ІР20, піддають відповідним випробуванням відповідно до 12.4—12.6 ІЕС 60598-1, а після випробування — відповідно до 9.2, але до випробування — відповідно до 9.3 ІЕС 60598-1, зазначеному в 3.13 цього стандарту.
Скляні оболонки мають використовувати в межах діапазону температур, заявлених виробником скла. Діапазон температур повинен охоплювати мінімальну і максимальну температуру та максимум At, допустимий для скла.
Захист від проникнення пилу, твердих тіл і вологи
Застосовують положення відповідно до розділу 9 ІЕС 60598-1 разом з наведеними нижче вимогами.
Для світильників з класифікацією IP, яка перевищує ІР20, порядок випробувань, наведений у розділі 9 ІЕС 60598-1, має бути таким, як зазначено в 3.12 цього стандарту.
Опір та електрична міцність ізоляції
Застосовують положення розділу 10 ІЕС 60598-1.
Теплостійкість, вогнестійкість і стійкість до струмів поверхневих розрядів
Застосовують положення розділу 13 ІЕС 60598-1
.
ІЕС 2518/2000
— мішок із піском;
—■ сітка;
— навантага.
Рисунок 1 — Приклад способів статичного навантажування світильників
50 мм
ІЕС 135/98
[+J — уламки враховують (перетинаються двома суміжними сторонами AB, ВС);
0 — уламки не враховують (не перетинаються двома суміжними сторонами AB, ВС).
Рисунок 2 — Підраховування уламків на межі квадрата
