Страница 14: ДСТУ IEC 60439-1:2003. Устаткування комплектних розподільчих пристроїв низьковольтне. Частина 1. Устаткування, що пройшло випробовування типу повністю чи частково (61986)

Для випробовування вихідного кола його відповідні вихідні затискачі повинні бути обладнані гвинтовим коротко замкненим з'єднанням. Якщо захисним пристроєм вихідного кола є переривник струму, випробовувальна схема може містити шунтувальний резистор відповідно до 8.3.4.1.2b) ІЕС 60947-1, який вміщено паралельно з котушкою індуктивності, застосованою для регулювання струму коротко­го замикання.

Для переривників струму, що мають номінальний струм силою до 630 А включно, необхідно в випробовувальну схему ввести кабель довжиною 0,75 м із площею поперечного перерізу, що відпові­дає умовному тепловому струму (див. ІЕС 60947-1 таблиця 9 та 10). Комутаційний пристрій повинен бути замкнений і повинен утримуватись замкненим, як за звичайної роботи. Далі випробовувальну напругу прикладають один раз на час, достатньо тривалий, щоб дати можливість спрацювати схемі захисту від короткого замикання в вихідному колі і ліквідувати пошкодження, в усякому разі, не мен­ше ніж за 10 періодів (тривалість випробовувальної напруги).

2. КРП, що мають у своєму складі головні шини, повинні підлягати одному додатковому випро­бовуванню, щоб довести стійкість до короткого замикання головних шин та вхідного кола, зокрема будь- які з’єднання. Точка, де трапляється коротке замикання повинна бути на відстані (2 ± 0,4) м від най­ближчої точки приєднання джерела живлення. Для перевіряння номінального короткочасного струму (див. 4.3) та максимально допустимого пікового струму (див. 4.4) ця відстань може бути збільшена за умови, якщо випробовування проводять за нижчої напруги і за умови коли випробовувальний струм має номінальне значення відповідно до 8.2.3.2.4b). Там, де КРП побудовано так, що довжина випро­бовуваних шин менше ніж 1,6 м і КРП не призначено для розширення, то випробовуванню підлягає повна довжина шини, а коротке замикання повинне бути створено на кінці цих шин. Якщо комплект шин складається з різних секцій (за поперечним перерізом, за відстанню між сусідніми шинами, за видом і кількістю опор на метр), то кожна секція повинна бути випробувана окремо чи разом, якщо виконано вищеназвані умови.

3. Коротко замкнене коло утворюють за допомогою гвинтових з’єднань на провідниках, що з’єдну­ють шини з одним вихідним блоком, якнайближче до затискачів, що містяться на стороні шин вихі­дного блока. Значення струму короткого замикання повинне бути таким самим, як і для головних шин.

4. Якщо існує нейтральна шина, то вона повинна підлягати одноразовому випробовуванню, щоб перевірити стійкість до короткого замикання відносно найближчої фазової шини, а також її з'єднання. Для з'єднання нейтральної шини з фазною шиною необхідно виконувати вимоги 8.2.3.2.3b). Якщо не­має Іншого узгодження між виробником І споживачем, сила випробовувального струму в нейтральній шині повинна складати 60 % від фазного струму під час трифазного випробовування.

1. Для КРП, який захищено пристроєм захисту від короткого замикання, незалежно від того, де розташовані ці захисні пристрої у вхідному блоці чи в іншому місці, випробовувальну напругу треба подавати за достатньо тривалий час, який дає можливість пристроям захисту від короткого замикання спрацювати, щоб ліквідувати коротке замикання, не менше 10 періодів.

2. КРП, що не має пристроїв захисту від короткого замикання у вхідному блоці (див. 7.5.2.1.2).

Для усіх норм стійкості до короткого замикання динамічні та теплові удари перевіряють за допо­могою очікуваного струму зі сторони джерела живлення даного захисного пристрою за його наявності. Залежно від указівок виробника цей струм повинен дорівнювати силі короткочасного номінального струму короткого замикання, номінальній піковій силі допустимого наскрізного струму, номінальному умовному струму короткого замикання чи, номінальному струму короткого замикання через плавкий запобіжник.

У разі неможливості створення умов на випробовувальній станції під час випробовування стійкості до короткочасного чи пікового струму за максимальної робочої напруги, відповідно до вимог 8.2.3.2.3 Ь), с) і d), випробовування можна проводити за будь-якої зручної нижчої напруги, за якої наявний ви­пробовувальний струм буде рівний номінальному короткочасному або допустимому піковому струму. Це треба зазначати в свідоцтві про повірку. Однак, якщо під час випробовування відбудеться миттє­ве роз’єднання контакту в захисному пристрої, то випробовування повторюють за максимальної робочої напруги.

Під час випробовування на короткочасний струм чи допустимий піковий струм будь-яке розми­кання, яке може відбутись під час випробовування, визначають признане невдалим.

Усі випробовування повинні бути виконані за номінальної частоти устатковання з допуском + 25 % та за коефіцієнта потужності, відповідно до струму короткого замикання, як зазначено у таблиці 4.

Значення сили струму під час калібрування є середнє з середніх квадратичних значень компо­нентів змінного струму в усіх фазах. Якщо випробовування проводять за максимальної робочої напруги, то калібрувальний струм є фактичним випробовувальним струмом. У кожній фазі допустимі відхили цього струму перебувають у межах від + 5 % до 0 %, і коефіцієнт потужності в межах від +0,0 до —0,05. Струм подають на визначений час, протягом якого середнє квадратичне значення його компонентів змінного струму повинно залишатися постійним.

Примітка 1. Однак, якщо необхідно за умовами випробовування, тривалість випробовування може бути інша. За цих умов випробовувальний струм без згоди виробника можна змінювати відповідно до формули l²t = const, за умови, що обчислене пікове значення не перебільшує максимально допустимий піковий струм, І що фактичне значення сили ко­роткочасного струму не буде нижче номінального значення, в крайньому випадку в одній фазі протягом не менше ніж 0,1 с після увімкнення.

Примітка 2. Випробовування на допустимий піковий струм і випробовування на короткочасний струм можна про­водити окремо. У цьому разі, час, протягом якого проводять випробовування на допустимий піковий струм короткого замикання, повинен бути такий, щоб значення І²1 було не більше ніж еквівалентне значення, визначене за випробову­вання на короткочасний струм, але воно повинно тривати не менше ніж 3 періоди.

Для умовного струму і струму короткого замикання через плавкий запобіжник випробовування проводять за номінальної робочої напруги, помноженої на 1,05 (див. 8.2.3.2.2) з очікуваним струмом на стороні живлення даного захисного пристрою, що дорівнює значенню сили номінального умовно­го струму чи струму короткого замикання через плавкий запобіжник. Випробовування з нижчою напру­гою не дозволені.

Після випробовування не повинно бути деформації провідників. Дозволено незначну деформацію шин, якщо збереглися зазори та довжина шляху спливу, зазначені в 7.1,2. Ізоляція провідників та ізо­льовані підтримувальні частини не повинні мати ознак суттєвих пошкоджень, тобто основні характе­ристики ізоляції повинні залишитися такі, щоб механічні і діелектричні властивості устатковання за­довольняли вимогам цього стандарту.

Вимірювальний прилад, якщо він є, не повинен зафіксувати струму пошкодження.

Не допускають послаблення елементів, застосованих для з’єднання провідників, і провідники не повинні бути відокремлені від вихідних затискачів.

Дозволено тільки таку деформацію оболонки, за якої ступінь захисту не був би порушений і за­зори не були менші, ніж зазначено в характеристиці.

Будь-яку деформацію кола шин чи рами КРП, яка заважала б нормальній вставці знімних чи ви­сувних частин, розглядають як невдале випробовування.

У сумнівних випадках треба перевіряти, що апарати, які входять до складу КРП перебувають у стані, як зазначено у відповідних технічних умовах.

Після випробовування згідно з 8.2.3.2.3а) і випробовування захисних пристроїв від короткого за­микання, випробовувальне устатковання додатково випробовують на електричну стійкість діелектри­ка відповідно до 8.2.2 за значення напруги, визначеного для стану устатковання після випробовування, і зазначеного в цьому стандарті під час випробовування на коротке замикання таким чином:

1. між усіма частинами, що перебувають під напругою, і рамою КРП;

2. між кожним полюсом і усіма іншими полюсами, з'єднаними з рамою КРП.

Якщо випробовування за пунктами а) та Ь) проводять, вони повинні бути виконані з будь-якими заміненими плавкими запобіжниками у разі будь-якого замикання комутаційного пристрою.

— або методом екстраполяції на базі подібного устатковання, що пройшло випробовування типу.

Примітка 1. Приклад застосовування методу екстраполяції на базі устатковання, що пройшло випробовування типу, наведено в ІЕС 61117.

Примітка 2. Треба звернути увагу на механічну міцність провідників, відстань між частинами, що перебувають під напругою і відкритими струмопровідними частинами, відстань між підтримувальними пристосуваннями, висоту і міцність підтримувальних пристосувань, а також на міцність І вигляд частин, які розміщено на підтримувальних пристосуваннях.

Треба перевірити, що різні відкриті струмопровідні частини КРП ефективно з’єднані з захисною схемою І, що опір між вхідним захисним провідником І відповідною відкритою струмопровідною час­тиною, не перевищує 0,1 Ом.

Перевіряння треба здійснювати за допомогою вимірювального приладу опору або пристроєм, який може пропустити змінний або постійний струм, принаймні 10 А через імпеданс 0,1 Ом, між точ­ками, де вимірюють опір.

Примітка. Для устатковання, яке розраховане на малий струм, може виникнути необхідність обмеження тривалості випробовування до 5 с, щоб уникнути його пошкодження під час випробовування.

Однофазне випробне джерело живлення з’єднують із вхідним затискачем однієї фази та з вхідним затискачем захисного провідника. Якщо КРП обладнано захисним провідником, то використовують найближчий фазний провідник. Для кожного типу вихідного блока треба провести окреме випробову­вання коротко замкненим гвинтовим з’єднанням між відповідним вихідним фазним затискачем бло­ка та відповідним затискачем вихідного захисного провідника.

Кожний вихідний-блок під час випробовування обладнують таким захисним пристроєм, серед тих, що передбачено, який пропустить крізь себе максимальні значення пікового струму та )²t. Випробову­вання можна провести з захисним пристроєм, розміщеним ззовні КРП.

Для цього випробовування рама КРП повинна бути ізольована від землі. Випробовувальна напру­га повинна дорівнювати однофазному значенню номінальної робочої напруги. Значення очікуваної сили струму короткого замикання може бути 60 % від значення очікуваного сили струму короткого замикання під час випробовування на стійкість КРП до трифазного струму короткого замикання.

Усі інші умови випробовування повинні відповідати вимогам зазначеним у 8.2.3.2.

Безперервність захисту та стійкість захисного пристрою до струму короткого замикання не залеж­но від того складається він з окремого провідника чи рами, не повинні бути порушені.

Це можна перевіряти зовнішнім оглядом і, крім того, вимірюванням за допомогою струму, порядку номінального струму для даного вихідного блоку.

Примітка 1. Там, де застосовують раму як захисний провідник, допускають іскріння і місцевий нагрів на з'єднан­нях, якщо тільки вони не впливають на електричну нерозривність, і за умови, що прилеглі вогненебезпечні частини не займаються.

Примітка 2. За допомогою порівнювання опорів, виміряних до і після випробовування, між затискачем вхідного захисного провідника і затискачем для відповідного вихідного захисного провідника можна перевірити виконання цієї умови.

Необхідно перевірити відповідність проміжків та довжини шляху спливу значенням, зазначеним у 7.1.2.

За необхідності ці проміжки та довжини шляху спливу визначають вимірюванням із урахуванням можливої деформації частини оболонки чи внутрішніх екранів, а також будь-які можливі зміни у разі короткого замикання.

Якщо КРП має в своєму складі висувні частини, треба перевірити, що в положенні випробовуван­ня (див. 2.2.9.) чи в розімкненому положенні (див. 2.2.10) чи в одному з них вимоги до проміжків та довжини шляху спливу виконуються.

Це випробовування типу не проводять із тими компонентами КРП, які вже були випробувані на відповідність їх характеристикам, за умови, що на їхню механічну працездатність не вплинули пору­шення монтування.

Для тих складників, які мають потребу в випробовуваннях типу, задовільну механічну праце­здатність треба перевіряти після установлення їх у КРП. Кількість робочих циклів повинна бути 50.

Примітка. У разі висувних функційних частин, циклом вважають перехід від ввімкнутого до розімкнутого положен­ня, І навпаки.