дд = ^огЛ.1ОО%, (1)

де До— довжина або ширина зразків матеріалу до початку випробовувань;

Д1 — довжина або ширина зразків матеріалу після випробовувань.

    1. Оформлювання результатів випробовувань

      1. Результати контролювання оформлюють протоколом, який повинен містити дані згідно з 5.2.5.1.

      2. Зразок матеріалу вважають таким, що витримав випробовування, якщо відсутні спа­лахування, руйнування зовнішньої поверхні та зміна його розмірів не перевищує 5 % у будь-якому напрямку.

  1. Випробовування на тривкість до контакту з нагрітою до 400 °С твердою поверхнею

Суть методу полягає у визначанні тривалості контакту зразка матеріалу з нагрітою до 400 °С твердою поверхнею, за якого у цього зразка відбудеться спалахування або руйнування поверхні.

  1. Засоби випробовувань

Електропіч з об’ємом робочої камери не менше 0,004 м3, яка здатна створювати темпера­туру випробовування.

Тримач зразка, який забезпечує площу дотику зразка з нагрітою поверхнею не менше ніж 0,002 м2.

Керамічна поверхня з термоелектричним перетворювачем (типу ХК — хромель-копелевий або ХА — хромель-алюмелевий).

Вторинний засіб вимірювання температури з границями вимірювання від 0 °С до 500 °С та класом точності 0,5, на який виводять термоелектричний перетворювач.

Засіб вимірювання часу з похибкою ± 0,4 с.

  1. Готування до проведення випробовувань

    1. Випробовуванням піддають 5 зразків матеріалу довжиною (220 ± 1) мм та шириною (70 ± 1) мм. Якщо ЗО пожежника виготовлений з пакета матеріалів, то випробовуванню підда­ють лише матеріал верху.

  1. .Є.2.2 Схему пристрою з визначання тривкості матеріалу верху до контакту з нагрітими твер­дими поверхнями наведено в додатку Б.

  2. .6.2.3 Зразок матеріалу закріплюють у тримачі.

  1. Проведення випробовувань

    1. За допомогою електропечі нагрівають керамічну поверхню до температури (400 ± 10) °С та підтримують її протягом тривалості випробовування.

    2. Встановлюють на нагріту керамічну поверхню зразок матеріалу, що розташований у тримачі. З моменту встановлювання зразка фіксують тривалість контакту. Тривалість контакту, залежно від виду ЗО пожежника, встановлюють згідно з 4 таблиці 1.

    3. Після закінчення контактування, тримач із зразком знімають з нагрітої керамічної поверхні. Після вилучання зразка матеріалу він має бути охолоджений за нормальних кліматич­них умов протягом не менше ніж 120 с та підданий зовнішньому огляду.

    4. Результати випробовувань заносять до протоколу.

  2. Оформлювання результатів випробовувань

    1. Результати контролювання оформлюють протоколом, який повинен містити дані згідно 3 5.2.5.1.

    2. Зразок матеріалу вважають таким, що витримав випробовування, якщо відсутні спа­лахування та руйнування.

  1. Випробовування на водонепроникність

Випробовування зразків матеріалу та швів на водонепроникність проводять за одним із ме­тодів залежно від виду ЗО пожежника:

  1. ЗОЗП — методом кошеля. Суть цього методу полягає у визначанні проміжку часу, за якого трапиться промокання шва або зразка матеріалу, що складений у формі кошеля, якщо на один з його боків налити визначену кількість води;

  2. ТЗОЗТ — методом опору гідростатичному тиску або методом кошеля. Суть методу опору гідростатичному тиску полягає у визначанні проміжку часу, за якого трапиться промокання шва або зразка матеріалу за певного гідростатичного тиску, що створюється на один з його боків.

  3. Засоби випробовувань

Пристрій з визначання водонепроникності матеріалів методом опору гідростатичному тиску, схему якого наведено у додатку В.

Пристрій з визначання водонепроникності матеріалів методом кошеля, схему якого наведено у додатку Г.

Засіб вимірювання часу з діапазоном вимірювання від 0 год до 3 год та похибкою ± 1 хв.

Засіб вимірювання часу з похибкою ± 1 с.

Лінійка металева — згідно з ГОСТ 427, з ціною поділки 1 мм.

  1. Готування до проведення випробовувань

    1. Випробовуванню піддають чотири зразки матеріалу, два з них — повинні складатися з двох частин, які з’єднані посередені швом. Розміри випробних зразків такі:

  • за методом опору гідростатичному тиску — діаметром (200 ± 1) мм;

  • за методом кошеля — довжиною (400 ± 1) мм та шириною (400 ± 1) мм.

  1. Водонепроникність матеріалу ЗО пожежника визначають:

  • для матеріалів без плівкового покриву зовнішнього шару — на пакеті матеріалів;

  • для матеріалів з плівковим покривом зовнішнього шару — на матеріалі верху.

  1. Проведення випробовувань

    1. Випробовування за методом опору гідростатичному тиску

      1. Випробовувальну камеру заповнюють до країв водою, яка відповідає ГОСТ 2874. Сполучають поділку «0» на шкалі лінійки з рівнем води в мірному вмістищі переміщуванням лінійки.

      2. Зразок матеріалу ЗО пожежника, який повернений зовнішнім боком до низу, кла­дуть разом з гумовим кільцем-ущільнювачем на основу випробовувальної камери, потім накри­вають кільцем з другим гумовим кільцем-ущільнювачем і щільно притискують за допомогою за­тискачів.

      3. Відкривають кран, що розташований між резервуаром з водою і випробовувальною камерою, і протягом 60J5 с створюють тиск Ю00£5мм вод. ст. на зразок. Витримують зразок під зазначеним тиском протягом 60q5 с.

      4. Протягом випробовування зразок матеріалу або шов оглядають та фіксують про­міжок часу, за який трапилось промокання зразка або шва (поява першої краплини води). Після зазначеної тривалості випробовувань припиняють дію тиску, вилучають зразок матеріалу та про­водять його огляд.

    2. Випробовування за методом кошеля

      1. Зразок матеріалу закріплюють за периметром в пристрої таким чином, щоб він мав форму кошеля та був повернений зовнішнім боком до води.

      2. В отриманий кошіль наливають воду. Висота рівня води від дна кошеля в його центрі має бути (100 ± 2) мм.

Зразок матеріалу залишають під дією води протягом не менше 3 год.

    1. Протягом випробовування зразок матеріалу та шов оглядають та фіксують час, за який трапилось промокання зразка або шва (поява першої краплини води).

  1. Оформлення результатів випробовувань

    1. Результати випробовувань оформлюють протоколом, який повинен містити дані згідно з 5.2.5.1.

    2. Шов та зразок матеріалу вважають такими, що витримали випробовування, якщо на зворотній поверхні повністю відсутні краплини або сліди води.

Такі самі результати випробовувань мають бути і після п’яти разів прання або чищення (для матеріалів з плівковим покривом) випробних зразків за методом, який наведено в нормативному документі на конкретний виріб.

  1. Випробовування на тривкість до дії розчинів поверхнево-активних речовин

Випробовування зразків матеріалу на тривкість до дії розчинів поверхнево-активних речо­вин проводять методом кошеля. Суть цього методу полягає у визначанні проміжку часу, за якого трапляться зміни зовнішнього вигляду, обезбарвлювання, відшаровування захисного покриву зразка матеріалу, що складений у формі кошеля, якщо на один з його боків налити робочий розчин поверхнево-активних речовин.

  1. Засоби випробовувань

Пристрій з визначання стійкості до дії розчинів поверхнево-активних речовин матеріалів ЗО пожежника методом кошеля, схему якого наведено у додатку Г.

Засіб вимірювання часу з діапазоном вимірювання від 0 год до 3 год з похибкою вимірю­вання ± 1 хв.

Лінійка металева — згідно з ГОСТ 427, з ціною поділки 1 мм.

  1. Готування до проведення випробовувань

    1. Випробовуванням піддають 2 зразки матеріалу довжиною (400 ± 1) мм та шириною (400 ± 1) мм.

    2. В якості розчинів поверхнево-активних речовин використовують:

  • робочий розчин піноутворювача загального призначення згідно з ДСТУ 3789;

  • робочий розчин піноутворювача спеціального призначення згідно з ДСТУ 4041.

  1. Стійкість матеріалу ЗО пожежника до дії розчинів поверхнево-активних речовин ви­значають:

  • для матеріалів без плівкового покриву — на пакеті матеріалів;

  • для матеріалів з плівковим покривом — на матеріалі верху.

  1. Проведення випробовувань

    1. Зразок матеріалу, який випробовують, закріплюють за периметром в пристрої таким чином, щоб він мав форму кошеля та був повернений зовнішнім боком до розчину поверхнево- активних речовин.

    2. В отриманий кошіль наливають розчин поверхнево-активних речовин у такій кількості, щоб висота рівня цього розчину від дна кошеля в його центрі становила (100 ± 2) мм.

Зразок матеріалу залишають під дією розчину протягом часу згідно з 6 таблиці 1.

    1. Протягом випробовування зразки матеріалу оглядають та фіксують проміжок часу, за який трапились зміни зовнішнього вигляду: обезбарвлювання, відшаровування захисного по­криву матеріалів ЗО пожежника тощо.

  1. Оформлення результатів випробовувань

    1. Результати випробовувань оформлюють протоколом, який повинен містити дані згідно з 5.2.5.1.

    2. Зразок матеріалу вважають таким, що витримав випробовування, якщо не трапилось змін зовнішнього вигляду, обезбарвлювання, відшаровування захисного покриву матеріалів ЗО пожежника коли час випробовувань буде вичерпано.

Такі самі результати випробовувань мають бути і після п’яти разів прання або чищення (для матеріалів з плівковим покривом) матеріалу верху за методом, який наведено в нормативному документі на конкретний виріб.

  1. Визначання розривального зусилля матеріалу верху та з’єднувальних швів

    1. Випробовування з визначання розривального зусилля матеріалу верху та з’єднуваль­них швів на відповідність 8 і 9 таблиці 1 проводять згідно з ГОСТ 3813, а для матеріалів з плівковим покривом — згідно з ГОСТ 17316.

    2. Результати випробовувань оформлюють протоколом, який повинен містити дані згідно з 5.2.5.1.

  2. Визначання роздирального зусилля матеріалу верху

    1. Випробовування з визначання роздирального зусилля матеріалу верху на відповідність 10 таблиці 1 проводять згідно з ГОСТ 3813, а для матеріалів з плівковим покривом — згідно з ГОСТ 17074.

    2. Результати випробовувань оформлюють протоколом, який повинен містити дані згідно з 5.2.5.1.

  3. Визначання зміни лінійних розмірів після мокрого обробляння

    1. Випробовування з визначання зміни лінійних розмірів пакету матеріалів після намо­кання та висушування на відповідність 11 таблиці 1 проводять згідно з ДСТУ ГОСТ 30157.1, а для матеріалів з плівковим покривом — згідно з ГОСТ 8972.

    2. Результати випробовувань оформлюють протоколом, який повинен містити дані згідно з 5.2.5.1.

  4. Випробовування на тривкість до багаторазового згину

    1. Випробовування з визначання тривкості матеріалу з полімерним покривом ЗО пожеж­ника до дії багаторазового згину на відповідність 13 таблиці 1 проводять згідно з ГОСТ 8978.

    2. Результати випробовувань оформлюють протоколом, який повинен містити дані згідно з 5.2.5.1.

  5. Випробовування на холодостійкість

    1. Випробовування з визначання холодостійкості матеріалу з полімерним покривом на відповідність 14 таблиці 1 проводять згідно з ГОСТ 15162.

    2. Результати випробовувань оформлюють протоколом, який повинен містити дані згідно з 5.2.5.1.

  6. Випробовування на тривкість до проникнення кислот та лугів

    1. Випробовування пакета матеріалів на тривкість до проникнення розчинів кислот та лугів (сірчана кислота H2SO4, соляна кислота НСІ, азотна кислота HNO3, їдкий калій КОН, їдкий натр NaOH) 20 %-вої концентрації на відповідність 15 таблиці 1 проводять за методом згідно з ГОСТ 11209, а для матеріалів з плівковим покривом — згідно з ГОСТ 12.4.146.

    2. Випробовування проводять на матеріалі верху та водотривкому шарі.

    3. Результати випробовувань оформлюють протоколом, який повинен містити дані згідно з 5.2.5.1.

  7. Випробовування на паропроникність

    1. Випробовування з визначання паропроникності пакета матеріалів на відповідність 18 таблиці 1 проводять згідно з ГОСТ 22900.

    2. Результати випробовувань оформлюють протоколом, який повинен містити дані згідно з 5.2.5.1.

  8. Визначання питомого поверхневого електричного опору

    1. Визначання питомого поверхневого електричного опору матеріалу верху на відповідність 7 таблиці 1 проводять згідно з ГОСТ 19616.

    2. Результати випробовувань оформлюють протоколом, який повинен містити дані згідно з 5.2.5.1.

  9. Випробовування щодо визначання тривалості світіння сигнальних смуг

Суть цього методу полягає у визначанні тривалості світіння сигнальних смуг після опромі­нення їх денним світлом.

  1. Засоби випробовувань

Засіб вимірювання часу з похибкою вимірювання ± 1 с.

    1. Готування до проведення випробовувань

      1. Випробовуванню піддають 5 зразків сигнальних смуг довжиною (220 ± 1) мм та ши­риною (50 ± 1) мм.

      2. Зразки сигнальних смуг повинні мати однорідну поверхню без дефектів з зовнішнього та виворітного боків.

    2. Проведення випробовувань

      1. Зразки сигнальних смуг витримують протягом не менше ніж 2 хв за денного світла.

      2. Розташовують зразки в темному (без доступу денного світла) приміщенні та вимі­рюють тривалість світіння зразків.

    3. Опрацювання результатів випробовувань

      1. За тривалість світіння зразків беруть найменший проміжок часу, за яким відбува­лось світіння зразків, що отримане під час випробовування 5 зразків сигнальних смуг.

    4. Оформлення результатів випробовувань

      1. Результати випробовувань оформлюють протоколом, який повинен містити дані згідно з 5.2.5.1.

      2. Зразок сигнальної смуги вважають таким, що витримав випробовування, якщо три­валість його світіння відповідає 4.5.4.

  1. Визначання жорсткості під час згину

    1. Визначання жорсткості матеріалу з полімерним покривом під час згину на відпо­відність 17 таблиці 1 проводять згідно з ГОСТ 8977.

    2. Результати випробовувань оформлюють протоколом, який повинен містити дані згідно з 5.2.5.1.

  2. Перевіряння відповідності сировини, матеріалів та покупних виробів