Затискні гвинти потім затягують із крутильним моментом, що дорівнює 2/3 від значення, зазначеного у відповідній колонці таблиці 10.
Тоді кожний провідник піддають натягу із зусиллям, в ньютонах, зазначеним у таблиці 11. Зусилля застосовують без ривків протягом 1 хв в напрямку осі каналу провідника.
Таблиця 11 — Зусилля натягу
|
Поперечний переріз провідника, який вставляють у вивід, мм2 |
До 4 |
До 6 |
До 10 |
До 16 |
До 50 |
|
Зусилля натягу, Н |
50 |
60 |
80 |
90 |
100 |
Під час цього випробовування провідник не повинен помітно переміщатися у виводі.
Виводи оснащують мідними провідниками з найменшою та найбільшою площею поперечного перерізу, зазначеною в таблиці 5, одно- чи багатожильними, залежно від того, який найнесприят- ливіший, та гвинти у виводах потім затягують із крутильним моментом, що дорівнює 2/3 від значення, зазначеного у відповідній колонці таблиці 10. Потім гвинти у виводах послабляють та оглядають частину провідника, що можливо зачеплена виводом.
На провідниках не повинно бути ні суттєвих пошкоджень, ні розриву дроту.
Примітка. Провідники уважають надмірно пошкодженими, якщо на них є глибокі та гострі вм’ятини.
Під час випробовування виводи не повинні послаблятися, та не повинно бути жодних пошкоджень, наприклад поломок гвинтів або пошкоджень шліців в головках гвинтів, нарізі, шайб або хомутів, які б перешкоджали подальшому використовуванню виводів.
Виводи оснащують жорсткими багатожильними мідними провідниками зі структурою, зазначеною в таблиці 12.
Таблиця 12 — Розміри провідників
|
Діапазон номінальних поперечних перерізів затиснутих провідників, |
Багатожильний провідник |
||||||
|
Кількість жил |
Діаметр жил, мм |
||||||
|
|
мм2 |
||||||
|
Від |
1,0 |
до |
2,5а) |
7 |
0,67 |
||
|
» |
1,0 |
» |
4,0а) |
7 |
0,85 |
||
|
» |
1,5 |
» |
6,0а) |
7 |
1,04 |
||
|
» |
2,5 |
» |
10,0 |
7 |
1,35 |
||
|
» |
4,0 |
» |
16,0 |
7 |
1,70 |
||
|
» |
10,0 |
» |
25,0 |
7 |
2,14 |
||
|
» |
16,0 |
» |
35,0 |
19 |
1,53 |
||
|
» |
25,0 |
» |
50,0 |
19 |
1,83 |
||
а) Якщо виводи призначені для затискання тільки одножильних провідників (див. таблицю 5), то випробовування не провадять.
Перед уведенням у вивід жили провідника відповідно формують.
Провідник уставляють у вивід, поки не досягне дна виводу чи поки не виступить із протилежної сторони виводу, в положенні, де є найбільша ймовірність його вислизання. Затискні гвинти потім затягують із крутильним моментом, що дорівнює 2/3 від значення, зазначеного у відповідній колонці таблиці 10.
Після випробування жодна жила провідника не повинна бути поза виводом.
Перевіряння захисту від ураження електричним струмом
Випробовування виконують стандартним випробувальним щупом, показаним на рисунку 9, на зразку, встановленому як для нормального використовування (див. примітку до 8.1.6) та оснащеному провідником з найменшою та найбільшою площею поперечного перерізу, зазначеною в таблиці 5.
Стандартний випробувальний щуп потрібно конструювати так, щоб кожну його шарнірну секцію можна було повертати під кутом 90одо осі щупа тільки в одному напрямку.
Такий випробувальний щуп застосовують у будь-якому можливому вигнутому положенні реального пальця, індикатор електричного контакту застосовують, щоб показати наявність контакту з частинами, які перебувають під напругою.
Рекомендовано для індикатування контакту використовувати лампу та напругу не менше ніж 40 В.
Автоматичні вимикачі з корпусом або накривкою з термопластичного матеріалу піддають наведеному нижче додатковому випробуванню за навколишньої температури (35 ± 2) оС та за тої самої температури автоматичного вимикача.
До автоматичного вимикача прикладають протягом 1 хв зусилля 75 Н наконечником прямого роз’єднувального випробувального щупа таких самих розмірів, що і стандартний випробувальний щуп. Цим щупом торкаються всіх місць, де пластичність ізоляційного матеріалу могла вплинути на безпечність автоматичного вимикача, але не застосовують до виштовхувачів.
Під час цього випробовування корпус або накривка не повинні деформуватися так, щоб роз’єднувальний випробувальний щуп зміг торкнутися частин, які перебувають під напругою.
Автоматичні вимикачі відкритого виконання, які мають частини не призначені для захисту корпусом, піддають випробовуванню з передньою металевою панеллю, встановленою як для нормального використання (див. 8.1.6).
Перевіряння властивостей діелектриків та ізолювальної здатності
Вологостійкість
Готування автоматичного вимикача до випробовування
Відкриті вводи, якщо вони є, залишають відкритими; якщо виштовхувачі є, то один із них має бути відкритий.
Частини, які можна вилучити без інструментів, вилучають і піддають вологому оброблянню з головною частиною; пружинні закриви під час цього обробляння залишають відкритими.
Умови випробовування
Вологе обробляння виконують у камері вологості з відносною вологістю повітря в межах від 91 % до 95 %.
Температуру повітря, в якому встановлено зразок, підтримують з точністю до ± 1 оС будь- якого зручного значення температури Т від 20 оС до 30 оС.
Перед тим, як установити зразок у камеру вологості, температуру його доводять до значення температури від Т оС до (Т + 4) оС.
Методика випробовування
Зразок витримують у камері протягом 48 год.
Примітка 1. Відносну вологість від 91 % до 95 % можна отримати, помістивши в камеру вологості насичений розчин сульфату натрію (Na2SO4) або нітрату калію (KNO3) з достатньо великою поверхнею контакту з повітрям.
Примітка 2. Щоб досягти у камері зазначених умов, необхідні гарантована постійна циркуляція повітря та використання тер- моізольованої камери.
Стан автоматичного вимикача після випробування
Після цього оброблення зразок не повинен мати жодних пошкоджень у межах вимог цього стандарту та має витримати випробовування за 9.7.2.та 9.7.3.
Опір ізоляції головного кола
Автоматичний вимикач обробляють згідно з 9.7.1. Через проміжок часу від 30 хв до 60 хв після цього оброблення безперервно заміряють опір ізоляції протягом 5 с за напруги постійного струму приблизно 500 В так:
з автоматичним вимикачем у вимкненому положенні між кожною парою виводів, які електрично з’єднані, коли автоматичний вимикач перебуває в увімкненому положенні, на кожному полюсі по черзі;
з автоматичним вимикачем в увімкненому положенні між кожним полюсом по черзі та іншими, з’єднаними між собою;
з автоматичним вимикачем в увімкненому положенні між усіма полюсами, з’єднаними між собою, та корпусом разом із металевою фольгою, що торкається зовнішньої поверхні внутрішньої оболонки з ізоляційного матеріалу, якщо така є;
між металевими частинами механізму та корпусом;
Примітка. Для цього перевіряння можна використовувати спеціально підготовлені зразки.
для автоматичних вимикачів із металевою оболонкою, що має внутрішню обшивку з ізоляційного матеріалу, між корпусом і металевою фольгою, що торкається внутрішньої поверхні обшивки з ізоляційного матеріалу, в тому числі втулки й аналогічних пристроїв.
Вимірювання а), b) та c) виконують після приєднання усіх допоміжних кіл до корпусу.
Термін «корпус» охоплює:
усі доступні металеві частини та металеву фольгу, що торкається поверхонь з ізоляційних матеріалів, доступних після встановлення як для нормального використання;
поверхні, на яких установлена основа автоматичного вимикача, покриті, якщо необхідно, металевою фольгою;
гвинти й інші пристрої для закріплювання основи на опорних рамах;
гвинти для закріплювання накривок, які необхідно буде знімати під час установлювання автоматичного вимикача та металевих частин засобів керування, зазначених у 8.2.
Якщо автоматичний вимикач забезпечено виводом, призначеним, щоб з’єднувати між собою захисні провідники, то цей вивід приєднують до корпусу.
Для вимірювання від а) до е) металеву фольгу накладають так, щоб герметизувальний компаунд, якщо такий є, було ефективно перевірено.
Опір ізоляції має бути не менше ніж
2 МОм для вимірювання відповідно до а) та b);
5 МОм для інших вимірювань.
Електрична міцність ізоляції головного кола
Після випробування автоматичного вимикача згідно з 9.7.2 між частинами, зазначеними в 9.7.2, застосовують протягом 1 хв випробувальну напругу, зазначену в 9.7.5.
Спочатку застосовують не більше половини зазначеної напруги, після 5 c її підвищують до повного значення.
Під час цього випробовування не повинно бути жодного іскрового перекриття чи пробою.
Жеврійними електричними розрядами, які не спричинюють зниження напруги, нехтують.
Електрична міцність ізоляції допоміжного кола та кола керування
Для цих випробовувань головне коло треба приєднати до корпусу. Протягом 1 хв застосовують випробувальну напругу, зазначену в 9.7.5, так:
між усіма допоміжними колами та колами керування, які зазвичай не приєднують до головного кола, з’єднаними між собою, та корпусом автоматичного вимикача;
якщо доцільно, то між кожною частиною допоміжного кола та кола керування, які можуть бути ізольовані від інших допоміжних частин, та цими іншими частинами, з’єднаними разом.
