S = D ■ cos У — у разі вимірювання вертикальних кутів; (12.1)
S = D ■ sinZ — у разі вимірювання зенітних відстаней.
Під час вимірювань, виконаних методом тригонометричного нівелювання, обчислюють перевищення h між точками, на які виконували візування за допомогою тахеометра, за формулами:
h = D ■ sinV + Г- I" — у разі вимірювання вертикальних кутів; (12.2)
h = D ■ cosZ + — у разі вимірювання зенітних відстаней,
де I' — виміряна рулеткою висота тахеометра (висота його горизонтальної осі) над точкою геодезичної мережі;
І" — виміряна рулеткою висота відбивача-марки, установлена над точкою візування.
Якщо Г- 0, то обчислюють перевищення між горизонтальною віссю тахеометра й точкою, на яку здійснювали візування.
Прирости горизонтальних координат Дх і Ду між точками геодезичної мережі й точками на внутрішній та зовнішній поверхні стінки резервуара обчислюють за формулами:
Дх = D ■ cos У cosa = S • coscc; (12.3)
Ду = D • cosy sina = S ■ sina,
де a — дирекційний кут (азимут) напрямку з точки геодезичної мережі на точку, координати якої визначають — плоский кут у горизонтальній площині за годинниковою стрілкою від напрямку осі абсцис до напрямку на цю точку.
Дирекційний кут а обчислюють за формулою:
a = a™ + Р, (12.4)
де а™ — дирекційний кут сторони геодезичної мережі;
р — виміряний горизонтальний кут на точку, горизонтальні координати якої визначають.
Горизонтальні координати ХРєз , У°ез । абсолютна висота НРєз точок на внутрішній і зовнішній поверхні стінки резервуара та інших точок резервуара відносно точок геодезичної мережі (горизонтальні координати точок геодезичної мережі обчислюють відповідно до 12.3, а абсолютну висоту відповідно до 12.4) обчислюють за формулами:
ХРез. = хгм +
уРез. = УГМ + Ду (12.5)
НРЄЗ. = НГМ +h
Обчислення відповідно до 12.1.1—12.1.5 виконують за допомогою програмного забезпечення тахеометра безпосередньо в процесі вимірювання.
Обробляння результатів вимірювань під час визначання базової висоти резервуара
Базову висоту резервуара Нб обчислюють, як середнє арифметичне всіх вимірювань за формулою:
Н5=^ , (12.6)
п
Де ^б, — /-те виміряне значення базової висоти резервуара;
п ■— загальна кількість вимірювань базової висоти.
Обчислювання відповідно до 12.2 наводять у протоколі, форму якого подано в додатку Б.
Обробляння результатів вимірювань під час визначання абсолютної висоти точок геодезичної мережі й низу приймально-роздавального патрубка
Абсолютну висоту точки геодезичної мережі /7™ під час виконання вимірювань іззовні резервуара, обчислюють за формулами:
/7™ = Нб - Лв - /' — якщо вимірювання виконували тахеометром, установленим над точкою геодезичної мережі, абсолютну висоту якої визначають;
/_/ГМ it /_В . /-.ГМ
Нт, =нб~п, +П, —якщо вимірювання виконували тахеометром, установленим
у довільній точці, (12.7)
де Н6— базова висота резервуара;
фв — перевищення між горизонтальною віссю тахеометра й точкою вимірювання базової висоти (замірною планкою), обчислене відповідно до 12.1.3;
/(■ — виміряна рулеткою висота тахеометра (висота його горизонтальної осі) над точкою геодезичної мережі;
п, — перевищення між горизонтальною віссю тахеометра и точкою геодезичної мережі, абсолютну висоту якої визначають, яке обчислюють відповідно до 12.1.3.
Абсолютну висоту точок геодезичної мережі /7™ під час виконання вимірювань ізсередини резервуара, обчислюють за формулою:
Н™=Л™-/іл, (12.8)
де hn— перевищення між точкою дотику днища вантажем рулетки й горизонтальною віссю тахеометра.
Абсолютну висоту низу приймально-роздавального патрубка — абсолютну висоту «мертвої» порожнини під час виконання вимірювання ззовні резервуара, обчислюють за формулою іякщо вимірювання виконували на верх приймально-роздавального патрубка):
HMB= HB~h*+h° + 5n-dn, (12.9)
ре — перевищення між горизонтальною віссю тахеометра й верхом приймально-роздавального патрубка;
5Н — товщина стінки приймально-роздавального патрубка;
dn— зовнішній діаметр приймально-роздавального патрубка.
Примітка. Якщо приймально-роздавальний патрубок загнутий вниз ізсередини, то визначити висоту «мертвої» порожнини можна тільки зсередини, або використати результати визначення зсередини й зовні, виконані тоді, коли всередину резервуара був доступ.
Абсолютну висоту низу приймально-роздавального патрубка — абсолютну висоту «мертвої» порожнини Нмп під час виконання вимірювань зсередини резервуара тахеометром обчислюють за формулою:
HMn=hn+h“, (12.10)
де — перевищення між горизонтальною віссю тахеометра й низом приймально-роздавального патрубка, виміряне зсередини резервуара.
Абсолютну висоту низу приймально-роздавального патрубка — абсолютну висоту «мертвої» порожнини Нмп під час виконання вимірювання зсередини резервуара нівеліром, обчислюють за формулою:
=hMn- Ьс+ Ьп, (12.11)
де Лмп — висота «мертвої» порожнини — відстань по вертикалі від днища до низу приймально- роздавального патрубка чи верху всмоктувального патрубка;
Ьс —■ відлік за рейкою в точці, розташованій під приймально-роздавальним (всмоктувальним) патрубком;
Ьл — відлік за рейкою в точці дотику днища вантажем рулетки.
Абсолютну висоту неконтрольованого залишку прирівнюють нулю, якщо в технічній документації не задано інше її значення.
Граничну (максимальну) абсолютну висоту наповнення прирівнюють до абсолютної висоти верху верхнього пояса резервуара й обчислюють за формулами (12.14) або (12.15), якщо в технічній документації не задано інше її значення.
Обчислювання відповідно до 12.3.1—12.3.5 наводять у протоколі, форму якого подано в додатку Б. Обчислювання допускають виконувати за допомогою програмного забезпечення тахеометра безпосередньо в процесі вимірювання.
Обробляння результатів вимірювань під час визначання координат точок геодезичної мережі методом полігонометрії
Якщо горизонтальні координати точок полігонометричного ходу визначали за допомогою програмного забезпечення тахеометра безпосередньо в процесі вимірювання відповідно до 11.5.1—11.5.8, обчислюють нев’язки полігонометричного ХОДУ і іуу, як різниці контрольних і вихідних горизонтальних координат, відповідно, першої чи контрольної точки полігонометричного ходу.
Якщо горизонтальні координати точок полігонометричного ходу не визначали програмним забезпеченням тахеометра, а в пам'ять тахеометра чи до протоколу записували виміряні значення горизонтальних і вертикальних кутів і відстаней, тоді горизонтальні координати точок полігонометричного ходу обчислюють відповідно до додатка В.
За значеннями нев’язок цц і ц/у, отриманими відповідно до 12.4.1 або 12.4.2, обчислюють абсолютну цщ й відносну лінійні нев’язки полігонометричного ходу за формулами:
Vs = J(vx + Vy) —абсолютна лінійна нев'язка; (12.12)
Vs
Луї;. = -^--100 % — відносна лінійна нев’язка,
де —периметр полігонометричного ходу.
Значення відносної лінійної нев’язки має бути в допустимих границях ± 0,02 %. Якщо значення відносної лінійної нев’язки вийшло з допустимих границь, то вимірювання кутів і довжин ліній полігонометричного ходу повторюють.
Обробляння результатів вимірювань під час визначання абсолютної висоти точок геодезичної мережі
Якщо абсолютну висоту точок полігонометричного ходу визначали за допомогою програмного забезпечення тахеометра безпосередньо в процесі вимірювання відповідно до 11.5.1 — 11.5.8, обчислюють вертикальну нев’язку полігонометричного ходу ущ як різницю контрольної й вихідної абсолютної висоти, відповідно, першої або контрольної точки полігонометричного ходу.
Якщо абсолютну висоту точок полігонометричного ходу не визначали за допомогою програмного забезпечення тахеометра, а в пам’ять тахеометра чи до протоколу записували виміряні значення горизонтальних і вертикальних кутів та відстаней, тоді абсолютну висоту точок полігонометричного ходу обчислюють відповідно до додатка В.
Значення висотної нев’язки полігонометричного ходу, отримане відповідно до 12.5.1 або 12.5.2, не повинно перевищувати граничне допустиме значення нев’язки у міліметрах, яку обчислюють за формулою:
ЯЛгран=57л, (12.13)
де п — кількість виміряних перевищень.
Якщо виконано нерівність > ущграні то вимірювання перевищень повторюють.
Обробляння результатів вимірювань під час визначання середнього внутрішнього радіуса циліндричної частини резервуара, радіальних відхилів внутрішньої поверхні циліндричної частини резервуара, ступеня нахилу та напрямку нахилу осі
Обробляння результатів вимірювань під час визначання середнього внутрішнього радіуса циліндричної частини резервуара, радіальних відхилів внутрішньої поверхні циліндричної частини резервуара, ступеня нахилу і напрямку нахилу осі резервуара виконують за формулами, наведеними у додатку Г.
Обробляння результатів вимірювань під час визначання абсолютної висоти поясів, товщини стінок і шару фарби, висоти нахльостування поясів резервуара
Обчислюють зовнішню абсолютну висоту поясів резервуара Нвовн' (якщо вимірювання виконували ззовні резервуара), як середнє арифметичне 4-х вимірювань за формулою:
, (12.14)
де /пф°вн' — /-те вимірювання абсолютної висоти s-ro поясу резервуара.
Обчислюють внутрішню абсолютну висоту поясів резервуара Н^нугр'(якщо вимірювання виконували зсередини резервуара), як середнє арифметичне 4-х вимірювань за формулою:
4 у дувнуї р.
ўўю-'Р. = юц (12.15)
де Нвнуір' — /-те вимірювання абсолютної висоти s-ro поясу резервуара.
Обчислюють товщину стінок поясів резервуара 5ф', як середнє арифметичне 4-х вимірювань за формулою:
4
ж
5"'=-^—, (12.16)
де — /-те вимірювання товщини стінки s-ro поясу резервуара.
Обчислюють товщину шару фарби поясів резервуара щаа‘, як середнє арифметичне чотирьох вимірювань за формулою:
2; 5 фар.
5^ар'=-'--І—' , (12.17)
де 5$зр' — /-те вимірювання товщини шару фарби s-ro пояса резервуара.
Обчислюють висоту нахльостування поясів резервуара Л“ах', як середнє арифметичне чотирьох вимірювань за формулою:
ЕХ
, (12.18)
де h”ax- — /-те вимірювання висоти нахльостування s-ro пояса резервуара.
Обчислювання відповідно до 12.7.1 —12.7.5 наводять у протоколі, форму якого подано в додатку Б.
Визначання інтервальних місткостей резервуара
Обчислювання абсолютної висоти наповнення резервуара під час складання градую- вальної таблиці
Із кроком А/і = 1 мм обчислюють абсолютну висоту Hf наповнення резервуара, для якої обчислюють інтервальну місткість.
Подані в міліметрах додатні значення Н/ абсолютної висоти, для яких обчислюють інтер- вальні місткості, дорівнюють:
Hf=f, (12.19)
де f— номер циклу обчислення.
Максимальне додатне значення абсолютної висоти наповнення приймають таким, що дорівнює абсолютній висоті верху верхнього пояса (якщо не задано іншу максимальну абсолютну висоту наповнення):
(
б _ Л пояса f ~ ''max
12.20)Подані в міліметрах від’ємні значення Hf абсолютної висоти, для яких обчислюють інтервальні місткості, дорівнюють:
Hf=~f. (12.21)
Мінімальне від'ємне значення абсолютної висоти наповнення приймають таким, що дорівнює абсолютній висоті найнижчої точки нерівностей днища:
XX (12.22)
Обчислювання місткості шару резервуара &VR завтовшки А/? = 1 мм виконують за формулою:
Ліф = ~ ■ ПРє3'2 • ДО (12.23)
де R Рєз — середній радіус циліндричної частини резервуара, обчислений за формулою Г. 14.
Обчислювання поправки ДО,3 до f-тої інтервальної місткості резервуара, яка враховує радіальні відхили внутрішньої поверхні резервуара від циліндра радіусом, рівним середньому радіусу резервуара RPe3
Формують допоміжну матрицю з двох стовпців із кількістю рядків, рівних кількості поясів мінус одиниця за таким принципом:
якщо знак нахльостування від’ємний, то f1s = - 1; t2s- 0;
якщо знак нахльостування додатний, то = 0; t2s = 1 і
якщо нахльостування немає (зварювання встик зі з’єднанням листів ізсередини), то f1s = 0; t2s = 0;
якщо нахльостування немає (зварювання встик зі з’єднанням листів іззовні чи середини), то f1s = 1; t2s= -1.
