запасні частини (за необхідності);
набір слюсарного інструменту для виконання технічного обслуговування та ремонту устатковання;
експлуатаційні документи на устатковання;
експлуатаційні документи на комплектувальні вироби, застосовані в устаткованні, яке постачається.
Маркування
Маркування складових частин устатковання повинне відповідати вимогам ГОСТ 26828, конструкторській документації та технічним умовам на конкретні вироби.
На кожному виробі на видному місці повинна бути встановлена табличка, на якій зазначають:
товарний знак, зареєстрований за встановленим порядком, та (або) назву підприєм- ства-виробника;
назву та (або) позначення виробу;
дату вироблення;
заводський номер виробу;
позначення стандарту та (чи) технічних умов на виріб;
знак (знаки) відповідності виробу, сертифікованого на відповідність вимогам стандартів.
Табличка повинна відповідати вимогам ГОСТ 12969.
На елементах та пристроях електро-, гідро- і пневмообладнання повинні бути нанесені фарбою чи іншими способами їхні позиційні позначення за принциповою схемою.
Транспортне маркування — згідно з ГОСТ 14192.
Транспортне маркування повинне містити основні, додаткові та інформаційні надписи і маніпуляційні знаки «Верх», «Центр ваги», «Місце стропування».
Пакування
Пакування устатковання і технічної документації повинне відповідати вимогам ГОСТ 23170 та ГОСТ 23216. Категорії пакування - КУ-0 та КУ-1.
Способи пакування складових частин устатковання, порядок їх розміщення та кріплення у транспортній тарі та на транспортних засобах повинні встановлюватися в конструкторській документації на пакування та технічних умовах на конкретні вироби.
Перед пакуванням непофарбовані металеві поверхні устатковання повинні бути законсервовані згідно з ГОСТ 9.014.
Варіанти захисту та внутрішнього пакування повинні бути встановлені в технічних умовах на конкретні вироби.
Ящики для пакування повинні відповідати вимогам ГОСТ 2991 та ГОСТ 10198.
Технічна документація, яку відправляють з устаткованням, повинна бути упакована в пакет з м'якого водонепроникного матеріалу та покладена до першого пакувального місця.
У кожне вантажне місце повинен бути укладений пакувальний лист.
ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО
СЕРЕДОВИЩА
Устатковання повинне відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003 і забезпечувати безпеку обслуговуючого персоналу під час монтажу та експлуатації.
У конструкції устатковання повинні бути передбачені засоби колективного захисту працюючих від дії механічних чинників згідно з ГОСТ 12.4.125.
Відкриті рухомі частини приводів, що являють загрозу працюючим, повинні мати захисні огородження згідно з ГОСТ 12.2.062.
Майданчики обслуговування складових частин устатковання повинні бути покриті суцільним настилом з рифленням та огороджені поручнями заввишки 1000 мм, у нижній частині яких повинен бути бортик заввишки 100 мм.
Для підіймання на майданчик обслуговування повинні бути передбачені східці з поручнями.
Приямки самохідних візків і мостів повинні бути огороджені поручнями заввишки 1000 мм, а приямки для видалення відходів бетонної суміші — закриті решітками.
Попереджувальні сигнальні кольори та знаки безпеки — згідно з ГОСТ 12.4.026.
В устаткованні повинні бути передбачені:
блокувальні та запобіжні пристрої, що унеможливлюють самочинний пуск механізму;
пристрої, що обмежують переміщення рухомих частин у крайніх положеннях;
аварійне вимикання електрообладнання незалежно від режиму роботи складової частини устатковання;
аварійна сигналізація.
Вимоги безпеки до робочих місць — згідно з ГОСТ 12.2.061.
Вимоги безпеки до органів керування повинні відповідати ГОСТ 12.2.064. Фіксація органів керування повинна унеможливлювати їх самочинне чи випадкове переміщення.
Рівні звукового тиску та рівні звуку складових частин устатковання для постійних робочих місць у виробничих приміщеннях не повинні перевищувати значень, установлених ГОСТ 12.1.003.
Вібраційні навантаження, що діють на операторів складових частин устатковання, не повинні перевищувати норм, установлених ГОСТ 12.1.012.
Категорії загальної вібрації — За.
Вимоги безпеки до електрообладнання повинні відповідати ГОСТ 12.1.019 та ГОСТ 12.2.007.0.
Електротехнічні вироби за способом захисту людини від ураження електричним струмом повинні відповідати класу 1 згідно з ГОСТ 12.2.007.0.
Оболонки електричних шаф, пультів керування, клемних коробок та електричних апаратів, розміщених поза цими оболонками, повинні мати ступінь захисту ІР44 згідно з ГОСТ 14254.
Електрична ізоляція електрообладнання повинна відповідати ГОСТ 27487. Ізоляція провідників повинна витримувати випробувальну напругу 1500 В протягом однієї хвилини.
Опір ізоляції ізольованих електричних кіл у холодному стані повинен бути не менше 1 МОм.
В устаткованні повинно бути виконане захисне заземлення (занулення) згідно з ГОСТ 12.1.030.
Заземлювальні затискачі та знаки заземлення повинні відповідати вимогам ГОСТ 21130.
Значення опору між заземлювальним затискачем та кожною доступною дотику металевою неструмопровідною частиною устатковання, яка може опинитися під напругою, не повинне перевищувати 0,1 Ом.
На дверцятах електричних шаф та пультів керування, на кришках клемних коробок повинен бути нанесений попереджувальний знак «Обережно! Електрична напруга» згідно з ГОСТ 12.4.026.
Кожна конкретна складова частина устатковання повинна бути обладнана звуковою та світловою сигналізацією, що попереджала б про включення її в роботу.
Вимоги безпеки до гідроприводів складових частин устатковання — згідно з ГОСТ 12.2.040, до пневмоприводів — згідно з ГОСТ 12.2.101 та ГОСТ 12.3.001.
Повітря робочої зони повинне відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005 для категорії робіт 11а.
Гранично допустима концентрація вапнисто-цементного пилу в повітрі робочої зони — 2 мг/мэ, клас небезпеки — 4.
Охорона навколишнього середовища від викидів шкідливих речовин в атмосферу — за санітарними правилами, затвердженими МОЗ СРСР [1].
Гранично допустимий викид вапнисто-цементного пилу в атмосферу не повинен перевищувати згідно з ГОСТ 17.2.3.02 гранично допустимої концентрації його в повітрі робочої зони за 4.20 цього стандарту.
Охорона навколишнього середовища від забруднення грунту промисловими відходами — за санітарними правилами, затвердженими МОЗ СРСР [2].
Стічні води під час виробництва виробів із ніздрюватого бетону повинні підлягати очищенню згідно з вимогами санітарних правил та норм, затверджених МОЗ СРСР [3].
Усі види будівельної продукції з ніздрюватого бетону автоклавного твердіння, що виготовляються на устаткованні, повинні бути безпечними для здоров’я населення.
Нормативна документація на виготовлення цієї продукції та її застосування в будівництві повинні бути погоджені з МОЗ України.
МЕТОДИ КОНТРОЛЮ
Контроль якості виготовлених виробів за 3.1.2 здійснюють згідно з ГОСТ 5742, ГОСТ 11118, ГОСТ 19570 і ГОСТ 21520.
Контроль вимог призначення за 3.1.3 та вимог відхилення форми й розташування поверхонь за 3.1.19 здійснюють за методами контролю, встановленими в технічних умовах на конкретні вироби.
Контроль показників надійності за 3.1.4 здійснюють за програмою, затвердженою за встановленим порядком.
Величину зусилля на рукоятках і важелях за 3.1.5 вимірюють динамометром класу 2 з найбільшою границею виміру 0,2 кН згідно з ГОСТ 13837.
Якість зварних швів за 3.1.9 контролюють зовнішнім оглядом згідно з ГОСТ 3242 із застосуванням лупи ЛИ-3-5Х згідно з ГОСТ 25706.
Різницю довжин діагоналей за 3.1.17 визначають за допомогою рулетки Р10У2К згідно з ГОСТ 7502. Діагоналі вимірюють по внутрішніх поверхнях бортобладнання.
Площинність піддона за 3.1.17 контролюють за допомогою лінійки ЩД-2-3000 згідно з ГОСТ 8026 і набору щупів. Величину відхилення від площинності визначають за найбільшим зазором між піддоном і лінійкою, встановленою перевірною площиною на піддон.
Перпендикулярність площини розрізу до основи масиву за 3.1.18 контролюють за допомогою перевірного косинця VIII-2-1000 згідно з ГОСТ 3749 та набору щупів. Вимірювання провадять під час поступового спускання (підіймання) різальних струн на піддон (з піддону) форми. Величину відхилення від перпендикулярності визначають за найбільшим зазором між косинцем та струною.
Паралельність струн за 3.1.18 контролюють за допомогою штангенциркуля класу точності 1 згідно з ГОСТ 166. Вимірювання провадять у місцях кріплення струн.
Перпендикулярність поперечних струн до поздовжніх контролюють за допомогою перевірного косинця класу точності 1 згідно з ГОСТ 3749 та набору щупів. Вимірювання здійснюють прикладанням площин косинця до струн та визначенням зазору між струною і перевірною площиною косинця.
Температуру нагрівання корпусів підшипників та двигунів за 3.1.21 вимірюють термометром з границями вимірювання від 0 до 100 °С, класу І згідно з ГОСТ 28498.
Вимоги за 3.1.23 контролюють органоліптичним методом.
Якість покриттів за 3.1.24 і 3.1.25 контролюють згідно з ГОСТ 9.032 та ГОСТ 9.302.
Спрацьовування блокувань та обмежувальних пристроїв за 4.7 перевіряють створенням не менше двох відповідних ситуацій.
Рівні шуму за 4.10 перевіряють згідно з ГОСТ 12.1.050 шумоміром класу 1 чи 2 згідно з ГОСТ 17187.
Вібрацію за 4.11 контролюють згідно з ГОСТ 12.1.012 вібровимірювальною апаратурою, що відповідає вимогам ГОСТ 12.4.012.
Випробування ступеня захисту електрообладнання за 4.14 —відповідно до ГОСТ 14254.
Міцність ізоляції за 4.15 випробовують згідно з ГОСТ 27487 на пробійній установці з трансформатором напругою не менше 1500 В і номінальною потужністю 500 В-А.
Час вимірюють за допомогою секундоміра будь-якого типу та класу.
Величину опору ізоляції за 4.15 вимірюють згідно з ГОСТ 27487 мегаомметром класу точності 1, максимальною вихідною напругою 1100 В, діапазоном вимірювань від 0 до 200 МОм згідно з ГОСТ 23706.
Величину опору заземлення за 4.16 вимірюють згідно з ГОСТ 27487 мікроомметром класу точності 2,5; діапазон вимірювань — від 0 до 100 МОм згідно з ГОСТ 23706.
Роботу звукової та світлової сигналізації за 4.18 контролюють органолептичним методом.
Вимоги до методів вимірювання та контролю показників мікроклімату та контроль за вмістом шкідливих речовин у повітрі робочої зони за 4.20 — згідно з ГОСТ 12.1.005. Наявінсть шкідливих речовин у повітрі робочої зони досліджують згідно з методиками, затвердженими МОЗ України.
Контроль за викидом шкідливих речовин в атмосферу за 4.21 — згідно з ГОСТ 17.2.3.02 і санітарними правилами, затвердженими МОЗ СРСР [1].
Контроль забруднення грунту промисловими відходами за 4.22 — згідно з санітарними правилами, затвердженими МОЗ СРСР [2].
Контроль решти вимог цього стандарту здійснюють зовнішнім оглядом.
ДОДАТОК А
(інформаційний)
БІБЛІОГРАФІЯ
1 СанПиН 4946—89 «Санитарные правила по охране атмосферного воздуха населенных мест» — Изд-во МОЗ СССР. М., 1989.
2 СанПиН 42—128—4600—88 «Санитарные правила содержания территорий населенных мест» — Изд-во МОЗ СССР. М., 1988.
3 СанПиН 4630—88 «Санитарные правила и нормы охраны поверхностных вод от загрязнения» — Изд-во МОЗ СССР. М., 1988.9
УДК 69:А
1.220 Г45Ключові слова: устатковання для виготовлення виробів із ніздрюватого бетону автоклавного твердіння, технічні вимоги, вимоги безпеки та охорони навколишнього середовища, методи контролю
