Випробування рекомендується проводити на установках, що забез­печують дистанційне завантажування конструкцій та проведення необхідних вимірювань.

При випробуванні повинні вживатись заходи щодо запобігання об­рушенню конструкції, що підлягає випробуванню, завантажувальних пристроїв та матеріалів, які завантажуються (штучних вантажів, сипких матеріалів тощо).

Для цього слід:

  • встановити страхувальні опори поблизу несучих опор та в се­

редині прольоту конструкції чи під вільним кінцем консолі;

  • підтримувати у процесі навантажування мінімально можливу за

  • мовами випробування відстань між конструкцією та страху­вальними опорами для запобігання удару від зруйнування кон­струкції;

  • розкріпляти тягами до основи, з'єднувати між собою чи підвішувати до установки елементи завантажувальних прис­троїв, при цьому всі запобіжні пристосування не повинні пе­решкоджати вільному прогину конструкції до моменту зруйну­

вання.

  1. При випробуванні ферм, балок та інших конструкцій вели­

ких прольотів повинні вживатися заходи щодо забезпечення їх стійкості. Пристрої, що застосовуються для цих цілей, не повинні перешкоджати їх переміщенню у площині дії сил.

  1. ПРАВИЛА Оцінки Результатів ВИПРОБУВАНЬ

    1. Правила оцінки міцності

      1. Міцність виробу, що підлягає випробуванню, оцінюють за значеннями максимального (руйнівного) навантаження, зареєстрова­ного до моменту прояву ознак, що свідчать про вичерпність несучої спроможності (8.1 а,б).

      2. Оцінка міцності проводиться на підставі співставлення

фактичного руйнівного навантаження з контрольним руйнівним наван­таженням, яке встановлено у стандарті чи проектній документації на вироби.

ДСТУ Б В.2.6-7-95 (ГОСТ 8829-94) Стр. 10

  1. Контрольні значення руйнівного навантаження можуть виз­начатися у відповідності з положеннями, викладеними у додатку Б до цього стандарту. При цьому розглядають два основних характер­них випадки зруйнування:

  1. 1-й випадок - зруйнування від досягнення у робочій арматурі нормального чи похилого перерізу напружень, що відповідають гра­ниці текучості (умовній границі текучості) сталі, раніше роздроб­лення стиснутого бетону;

  2. 2-й випадок - зруйнування від роздроблення бетону стиснутої зони над нормальною або похилою тріщиною у виробі до досягнення границі текучості (умовної границі текучості) сталі в розтяг­нутій арматурі, що відповідає крихкому характеру зруйнування.

При призначенні контрольних значень руйнівного навантаження повинна враховуватись можливість зруйнування виробу, що підлягає випробуванню, як за першим, так і за другим випадком, тобто в проектній документації повинні зазначатись значення контрольного руйнівного навантаження, прийняті для першого та для другого ви­падку зруйнування.

При оцінці міцності виробів за результатами випробувань як контрольне повинно враховуватись те значення руйнівного наванта­ження з числа вказаних у стандарті або у проектній документації, яке відповідає фактичному характеру руйнування випробуваного ви­робу.

Як критерії для віднесення фактичного характеру зруйнування до одного з випадків зруйнування слід приймати:

  • при оцінці міцності виробу за нормальними перерізами - зна­чення прогину при фактичному руйнівному навантаженні;

  • при оцінці міцності за похилими перерізами - ширину роз­криття тріщин при фактичному руйнівному навантаженні.

Зазначені значення прогину та ширини розкриття тріщин повинні співставлятися з відповідними граничними значеннями, які повинні визначатися розрахунком за такими правилами.

Граничне значення прогину приймають рівним контрольному проги­ну, що визначається для оцінки жорсткості конструкції, помножено­му на співвідношення контрольного руйнівного навантаження та кон­трольного навантаження при оцінці жорсткості, а також на коефіцієнти, які приймають рівними:

для 1-го випадку зруйнування

  • при арматурі класу А-III та нижче - 2,5;

  • при арматурі класів А-IV, А-IIIb та вище - 2;

для 2-го випадку зруйнування

  • 1,15.

Граничне значення ширини розкриття тріщин приймають рівним контрольній ширині розкриття тріщин, що визначається при оцінці тріщиностійкості, помноженій на співвідношення контрольного руй­нівного навантаження та контрольного навантаження при оцінці тріщиностійкості, а також на коефіцієнти, що приймаються при виз­наченні граничних значень прогинів, зазначені вище.

Якщо виміряні при випробуванні на міцність значення прогинів або ширини розкриття тріщин при фактичному руйнівному наванта­женні рівні або перевищують граничні значення, що відповідають 1-му випадку зруйнування, то фактичне значення руйнівного наван­таження повинно співставлятись з контрольним значенням, прийня­тим для цього випадку зруйнування (тобто з урахуванням коефіцієнта безпеки для цього випадку за додатком Б).

Якщо виміряні значення прогинів або ширини розкриття тріщин при фактичному руйнівному навантаженні дорівнюють або менші гра­ничних значень, що відповідають 2-му випадку зруйнування, фактич­не значення руйнівного навантаження співставляють з контрольним

ДСТУ Б В.2.6-7-95 (ГОСТ 8829-94) Стр. 11 значенням, прийнятим для цього випадку зруйнування (тобто з ура­хуванням коефіцієнта безпеки для цього випадку за додатком Б).

При проміжних значеннях прогинів та ширини розкриття тріщин контрольні значення руйнівних навантажень, зазначенi в проєктній документації, допускається перераховувати, приймаючи значення коефіцієнта безпеки за лінійною інтерполяцією, але не менше 1,4.

Вироби визнають такими, що задовольняють встановлені вимоги за міцністю, якщо виконуються такі умови:

- при випробуванні одного виробу руйнівне навантаження повин­но складати не менше 100 % контрольного, визначеного згідно

з додатком Б;

- при випробуванні двох виробів мінімальне руйнівне наванта­ження повинно складати не менше 95 %, а при випробуванні

трьох та більше виробів - не менше 90 % контрольного, визна­

ченого згідно з додатком Б.

  1. Визначення контрольних навантажень для більш точної оцінки міцності рекомендується проводити згідно з положеннями, викладеними у додатку В до цього стандарту.

  2. При фактичних характеристиках бетону та арматури, що пе­ревищують проектні, слід проводити додаткову перевірку з ураху­ванням фактичних характеристик бетону та арматури згідно з додат­ком Б.

  3. Попередньо напружені вироби з самоанкеруючою арматурою без додаткових анкерів визнають такими, що задовольняють встанов­лені вимоги з міцності, якщо виконується така додаткова умова:

при випробуванні одного виробу під навантаженням, що дорівнює контрольному навантаженню, зміщення кінців арматури відносно бе­тону на торцях складає не більше 0,1 мм, а у випадку випробуван­ня двох та більшої кількості виробів максимальне зазначене зміщення складає не більше 0,2 мм. При невиконанні зазначеної умови виріб визнається таким, що не витримав випробування.

  1. Правила оцінки жорсткості

    1. Жорсткість слід оцінювати, порівнюючи фактичний прогин виробу під контрольним навантаженням з контрольним значенням про­гину. Контрольне навантаження та контрольні прогини визначаються у відповідності з додатком Б.

    2. Фактичний прогин слід визначати після витримування виро­бу під контрольним навантаженням по перевірці жорсткості згідно з 8.8.

    3. Фактичне значення навантаження визнається рівним кон­трольному значенню, коли сумарне навантаження на виріб, яке вклю­чає додатково прикладене навантаження, а також навантаження від власної маси та від маси завантажувальних пристроїв, досягає кон­трольного значення.

При випробуванні виробів, встановлених під кутом 90 град. або 180 град. до їх робочого положення, необхідно враховувати вплив

навантаження від власної маси виробу та маси завантажувальних пристроїв на значення додатково прикладеного навантаження і на

значення контрольного прогину. В цьому випадку значення додатко­во прикладеного навантаження та контрольне значення прогину необ­хідно узгоджувати з проектною організацією.

ДСТУ Б В.2.6-7-95 (ГОСТ 8829-94) Стр. 12

  1. Вироби визнають такими, що витримали випробування, при

виконанні таких умов:

  • при випробуванні одного виробу фактичний прогин не перевищує контрольний більше ніж на 10 %;

  • при випробуванні двох виробів максимальний фактичний прогин

  • е перевищує контрольний більше ніж на 15 %;

  • при випробуванні трьох та більшої кількості виробів - більше

ніж на 20 %.

Якщо зазначені умови не виконуються, вироби, які пе­ревіряються, визнають такими, що не витримали випробування.

  1. Правила оцінки тріщиностійкості

    1. Тріщиностійкість виробів, що підлягають випробуванню, слід оцінювати по навантаженню, при якому утворюються перші тріщини у бетоні, та по ширині розкриття тріщин. Фактичне наван­таження утворення тріщин слід співставляти зі значеннями кон­трольного навантаження по утворенню тріщин, а виміряні значення ширини розкриття тріщин - з контрольними величинами розкриття. Контрольне навантаження по утворенню та розкриттю тріщин, а та­кож контрольні значення ширини розкриття тріщин приймаються згідно з додатком Б.

    2. При проведенні випробувань та оцінці ширини розкриття тріщин повинна враховуватися схема випробувань аналогічно 9.2.3.

    3. Вироби, до тріщиностійкості яких пред'являються вимоги 1-ї категорії, визнають такими, що витримали випробування, якщо виконуються такі умови:

  • у випадку випробувань одного виробу навантаження при появі першої тріщини повинно бути не менше 95 % контрольного;

  • у випадку випробувань двох виробів мінімальне з навантажень при появі першої тріщини складає не менше 90 % контрольного,

а у випадку випробувань трьох та більше виробів - не менше 85 % контрольного.

  1. Вироби та (або) їх частини, до тріщиностійкості яких пред'являються вимоги 2 та 3-ї категорій, визнають придатними, якщо при дії навантаження, що прикладається, виконуються такі умови:

у випадку випробувань одного, двох, трьох та більше виробів максимальна ширина розкриття тріщин не повинна перевищувати кон­трольну, помножену відповідно на коефіцієнти 1,05; 1,10; 1,15,

та, крім того, не повинна перевищувати нормованого значення гра­

ничне допустимої ширини нетривалого розкриття тріщин. При невико­нанні зазначених умов вироби визнають такими, що не витримали випробування.

  1. Правила комплексної оцінки виробів за результатами випро­бувань

    1. Вироби, що перевіряються, визнають придатними за показ­никами міцності, жорсткості та тріщиностійкості, якщо відібрані для випробувань зразки витримали всі передбачені у проектній до­кументації випробування за цими показниками.

ДСТУ Б В.2.6-7-95 (ГОСТ 8829-94) Стр. 13

10 ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ Результатів ВИПРОБУВАНЬ

  1. Результати випробувань, проведених у відповідності з цим стандартом, повинні заноситись у спеціальний журнал, що

зберігається в лабораторії підприємства-виготовлювача або у відділі технічного контролю, та оформлятися актами.

  1. Журнал випробувань повинен містити такі відомості по вип­робуваннях кожного виробу:

  • дату проведення випробувань;

  • найменування та марку виробу, що підлягає випробуванню;

  • дату виготовлення виробу, номер партії;

  • умови зберігання виробу до випробування;

  • клас або марку бетону за міцністю на стиск;

  • фактичні міцнісні характеристики бетону на день проведення випробувань;

  • вид армування, класи арматурної сталі для робочої арматури;

  • фактичні міцнісні характеристики арматури за даними завод­ських сертифікатів або випробувань арматурних зразків;

  • категорію тріщиностійкості, зазначену у проектній докумен­тації;

  • прийняту схему випробувань;

  • масу виробу (розрахункову або виміряну);

  • масу завантажувальних пристроїв;

  • контрольні значення навантажень, зазначені у проектній доку­ментації:

  • за міцністю (при першому та другому випадку зруйнування);

  • за жорсткістю;

  • за утворенням тріщин;

  • за шириною розкриття тріщин;

  • контрольні значення прогинів та ширини розкриття тріщин;

  • контрольні значення навантажень, отримані з урахуванням фак­тичних характеристик бетону та арматури при їх відхилєнні від проектних значень;

  • результати випробувань:

  • руйнівне навантаження та характер зруйнування виробу;

  • навантаження утворення тріщин та характер утворених тріщин;

  • прогин при відповідному контрольному навантаженні;

  • ширину розкриття тріщин при відповідному контрольному на­

вантаженні;

  • зміщення кінців арматури у бетоні.

Значення характеристик, що реєструються у процесі випробувань, повинні зазначатися у журналі випробувань.

  1. При випробуваннях двох та більше зразків виробів однієї марки загальні відомості зазначаються у журналі один раз, а зна­чення характеристик, що реєструються, повинні проводитись для кожного зразка окремо. При випробуваннях різних зразків виробів однієї марки за різними групами показників значення характерис­тик, що реєструються, повинні наводитись для кожного випробування.

  2. Значення характеристик, що реєструються, за результатами кожного випробування повинні бути завірені особою, відповідальною за проведення випробування.

  3. Результати оцінки міцності, жорсткості та тріщинос-