Випробування рекомендується проводити на установках, що забезпечують дистанційне завантажування конструкцій та проведення необхідних вимірювань.
При випробуванні повинні вживатись заходи щодо запобігання обрушенню конструкції, що підлягає випробуванню, завантажувальних пристроїв та матеріалів, які завантажуються (штучних вантажів, сипких матеріалів тощо).
Для цього слід:
встановити страхувальні опори поблизу несучих опор та в се
редині прольоту конструкції чи під вільним кінцем консолі;
підтримувати у процесі навантажування мінімально можливу за
мовами випробування відстань між конструкцією та страхувальними опорами для запобігання удару від зруйнування конструкції;
розкріпляти тягами до основи, з'єднувати між собою чи підвішувати до установки елементи завантажувальних пристроїв, при цьому всі запобіжні пристосування не повинні перешкоджати вільному прогину конструкції до моменту зруйну
вання.
При випробуванні ферм, балок та інших конструкцій вели
ких прольотів повинні вживатися заходи щодо забезпечення їх стійкості. Пристрої, що застосовуються для цих цілей, не повинні перешкоджати їх переміщенню у площині дії сил.
ПРАВИЛА Оцінки Результатів ВИПРОБУВАНЬ
Правила оцінки міцності
Міцність виробу, що підлягає випробуванню, оцінюють за значеннями максимального (руйнівного) навантаження, зареєстрованого до моменту прояву ознак, що свідчать про вичерпність несучої спроможності (8.1 а,б).
Оцінка міцності проводиться на підставі співставлення
фактичного руйнівного навантаження з контрольним руйнівним навантаженням, яке встановлено у стандарті чи проектній документації на вироби.
ДСТУ Б В.2.6-7-95 (ГОСТ 8829-94) Стр. 10
Контрольні значення руйнівного навантаження можуть визначатися у відповідності з положеннями, викладеними у додатку Б до цього стандарту. При цьому розглядають два основних характерних випадки зруйнування:
1-й випадок - зруйнування від досягнення у робочій арматурі нормального чи похилого перерізу напружень, що відповідають границі текучості (умовній границі текучості) сталі, раніше роздроблення стиснутого бетону;
2-й випадок - зруйнування від роздроблення бетону стиснутої зони над нормальною або похилою тріщиною у виробі до досягнення границі текучості (умовної границі текучості) сталі в розтягнутій арматурі, що відповідає крихкому характеру зруйнування.
При призначенні контрольних значень руйнівного навантаження повинна враховуватись можливість зруйнування виробу, що підлягає випробуванню, як за першим, так і за другим випадком, тобто в проектній документації повинні зазначатись значення контрольного руйнівного навантаження, прийняті для першого та для другого випадку зруйнування.
При оцінці міцності виробів за результатами випробувань як контрольне повинно враховуватись те значення руйнівного навантаження з числа вказаних у стандарті або у проектній документації, яке відповідає фактичному характеру руйнування випробуваного виробу.
Як критерії для віднесення фактичного характеру зруйнування до одного з випадків зруйнування слід приймати:
при оцінці міцності виробу за нормальними перерізами - значення прогину при фактичному руйнівному навантаженні;
при оцінці міцності за похилими перерізами - ширину розкриття тріщин при фактичному руйнівному навантаженні.
Зазначені значення прогину та ширини розкриття тріщин повинні співставлятися з відповідними граничними значеннями, які повинні визначатися розрахунком за такими правилами.
Граничне значення прогину приймають рівним контрольному прогину, що визначається для оцінки жорсткості конструкції, помноженому на співвідношення контрольного руйнівного навантаження та контрольного навантаження при оцінці жорсткості, а також на коефіцієнти, які приймають рівними:
для 1-го випадку зруйнування
при арматурі класу А-III та нижче - 2,5;
при арматурі класів А-IV, А-IIIb та вище - 2;
для 2-го випадку зруйнування
1,15.
Граничне значення ширини розкриття тріщин приймають рівним контрольній ширині розкриття тріщин, що визначається при оцінці тріщиностійкості, помноженій на співвідношення контрольного руйнівного навантаження та контрольного навантаження при оцінці тріщиностійкості, а також на коефіцієнти, що приймаються при визначенні граничних значень прогинів, зазначені вище.
Якщо виміряні при випробуванні на міцність значення прогинів або ширини розкриття тріщин при фактичному руйнівному навантаженні рівні або перевищують граничні значення, що відповідають 1-му випадку зруйнування, то фактичне значення руйнівного навантаження повинно співставлятись з контрольним значенням, прийнятим для цього випадку зруйнування (тобто з урахуванням коефіцієнта безпеки для цього випадку за додатком Б).
Якщо виміряні значення прогинів або ширини розкриття тріщин при фактичному руйнівному навантаженні дорівнюють або менші граничних значень, що відповідають 2-му випадку зруйнування, фактичне значення руйнівного навантаження співставляють з контрольним
ДСТУ Б В.2.6-7-95 (ГОСТ 8829-94) Стр. 11 значенням, прийнятим для цього випадку зруйнування (тобто з урахуванням коефіцієнта безпеки для цього випадку за додатком Б).
При проміжних значеннях прогинів та ширини розкриття тріщин контрольні значення руйнівних навантажень, зазначенi в проєктній документації, допускається перераховувати, приймаючи значення коефіцієнта безпеки за лінійною інтерполяцією, але не менше 1,4.
Вироби визнають такими, що задовольняють встановлені вимоги за міцністю, якщо виконуються такі умови:
- при випробуванні одного виробу руйнівне навантаження повинно складати не менше 100 % контрольного, визначеного згідно
з додатком Б;
- при випробуванні двох виробів мінімальне руйнівне навантаження повинно складати не менше 95 %, а при випробуванні
трьох та більше виробів - не менше 90 % контрольного, визна
ченого згідно з додатком Б.
Визначення контрольних навантажень для більш точної оцінки міцності рекомендується проводити згідно з положеннями, викладеними у додатку В до цього стандарту.
При фактичних характеристиках бетону та арматури, що перевищують проектні, слід проводити додаткову перевірку з урахуванням фактичних характеристик бетону та арматури згідно з додатком Б.
Попередньо напружені вироби з самоанкеруючою арматурою без додаткових анкерів визнають такими, що задовольняють встановлені вимоги з міцності, якщо виконується така додаткова умова:
при випробуванні одного виробу під навантаженням, що дорівнює контрольному навантаженню, зміщення кінців арматури відносно бетону на торцях складає не більше 0,1 мм, а у випадку випробування двох та більшої кількості виробів максимальне зазначене зміщення складає не більше 0,2 мм. При невиконанні зазначеної умови виріб визнається таким, що не витримав випробування.
Правила оцінки жорсткості
Жорсткість слід оцінювати, порівнюючи фактичний прогин виробу під контрольним навантаженням з контрольним значенням прогину. Контрольне навантаження та контрольні прогини визначаються у відповідності з додатком Б.
Фактичний прогин слід визначати після витримування виробу під контрольним навантаженням по перевірці жорсткості згідно з 8.8.
Фактичне значення навантаження визнається рівним контрольному значенню, коли сумарне навантаження на виріб, яке включає додатково прикладене навантаження, а також навантаження від власної маси та від маси завантажувальних пристроїв, досягає контрольного значення.
При випробуванні виробів, встановлених під кутом 90 град. або 180 град. до їх робочого положення, необхідно враховувати вплив
навантаження від власної маси виробу та маси завантажувальних пристроїв на значення додатково прикладеного навантаження і на
значення контрольного прогину. В цьому випадку значення додатково прикладеного навантаження та контрольне значення прогину необхідно узгоджувати з проектною організацією.
ДСТУ Б В.2.6-7-95 (ГОСТ 8829-94) Стр. 12
Вироби визнають такими, що витримали випробування, при
виконанні таких умов:
при випробуванні одного виробу фактичний прогин не перевищує контрольний більше ніж на 10 %;
при випробуванні двох виробів максимальний фактичний прогин
е перевищує контрольний більше ніж на 15 %;
при випробуванні трьох та більшої кількості виробів - більше
ніж на 20 %.
Якщо зазначені умови не виконуються, вироби, які перевіряються, визнають такими, що не витримали випробування.
Правила оцінки тріщиностійкості
Тріщиностійкість виробів, що підлягають випробуванню, слід оцінювати по навантаженню, при якому утворюються перші тріщини у бетоні, та по ширині розкриття тріщин. Фактичне навантаження утворення тріщин слід співставляти зі значеннями контрольного навантаження по утворенню тріщин, а виміряні значення ширини розкриття тріщин - з контрольними величинами розкриття. Контрольне навантаження по утворенню та розкриттю тріщин, а також контрольні значення ширини розкриття тріщин приймаються згідно з додатком Б.
При проведенні випробувань та оцінці ширини розкриття тріщин повинна враховуватися схема випробувань аналогічно 9.2.3.
Вироби, до тріщиностійкості яких пред'являються вимоги 1-ї категорії, визнають такими, що витримали випробування, якщо виконуються такі умови:
у випадку випробувань одного виробу навантаження при появі першої тріщини повинно бути не менше 95 % контрольного;
у випадку випробувань двох виробів мінімальне з навантажень при появі першої тріщини складає не менше 90 % контрольного,
а у випадку випробувань трьох та більше виробів - не менше 85 % контрольного.
Вироби та (або) їх частини, до тріщиностійкості яких пред'являються вимоги 2 та 3-ї категорій, визнають придатними, якщо при дії навантаження, що прикладається, виконуються такі умови:
у випадку випробувань одного, двох, трьох та більше виробів максимальна ширина розкриття тріщин не повинна перевищувати контрольну, помножену відповідно на коефіцієнти 1,05; 1,10; 1,15,
та, крім того, не повинна перевищувати нормованого значення гра
ничне допустимої ширини нетривалого розкриття тріщин. При невиконанні зазначених умов вироби визнають такими, що не витримали випробування.
Правила комплексної оцінки виробів за результатами випробувань
Вироби, що перевіряються, визнають придатними за показниками міцності, жорсткості та тріщиностійкості, якщо відібрані для випробувань зразки витримали всі передбачені у проектній документації випробування за цими показниками.
ДСТУ Б В.2.6-7-95 (ГОСТ 8829-94) Стр. 13
10 ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ Результатів ВИПРОБУВАНЬ
Результати випробувань, проведених у відповідності з цим стандартом, повинні заноситись у спеціальний журнал, що
зберігається в лабораторії підприємства-виготовлювача або у відділі технічного контролю, та оформлятися актами.
Журнал випробувань повинен містити такі відомості по випробуваннях кожного виробу:
дату проведення випробувань;
найменування та марку виробу, що підлягає випробуванню;
дату виготовлення виробу, номер партії;
умови зберігання виробу до випробування;
клас або марку бетону за міцністю на стиск;
фактичні міцнісні характеристики бетону на день проведення випробувань;
вид армування, класи арматурної сталі для робочої арматури;
фактичні міцнісні характеристики арматури за даними заводських сертифікатів або випробувань арматурних зразків;
категорію тріщиностійкості, зазначену у проектній документації;
прийняту схему випробувань;
масу виробу (розрахункову або виміряну);
масу завантажувальних пристроїв;
контрольні значення навантажень, зазначені у проектній документації:
за міцністю (при першому та другому випадку зруйнування);
за жорсткістю;
за утворенням тріщин;
за шириною розкриття тріщин;
контрольні значення прогинів та ширини розкриття тріщин;
контрольні значення навантажень, отримані з урахуванням фактичних характеристик бетону та арматури при їх відхилєнні від проектних значень;
результати випробувань:
руйнівне навантаження та характер зруйнування виробу;
навантаження утворення тріщин та характер утворених тріщин;
прогин при відповідному контрольному навантаженні;
ширину розкриття тріщин при відповідному контрольному на
вантаженні;
зміщення кінців арматури у бетоні.
Значення характеристик, що реєструються у процесі випробувань, повинні зазначатися у журналі випробувань.
При випробуваннях двох та більше зразків виробів однієї марки загальні відомості зазначаються у журналі один раз, а значення характеристик, що реєструються, повинні проводитись для кожного зразка окремо. При випробуваннях різних зразків виробів однієї марки за різними групами показників значення характеристик, що реєструються, повинні наводитись для кожного випробування.
Значення характеристик, що реєструються, за результатами кожного випробування повинні бути завірені особою, відповідальною за проведення випробування.
Результати оцінки міцності, жорсткості та тріщинос-
