4.«


ДСТУ 3145—95

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

Коди та кодування інформації

ШТРИХОВЕ КОДУВАННЯ

Загальні вимоги

Видання офіційне


ДИД1-


7 800а-3312б1 = і rft-СЬНОМЇ В 1 Д


ДЕРЖСТАНДАРТ УКРАЇНИ
Київ





























ПЕРЕДМОВА

  1. РОЗРОБЛЕНО І ВНЕСЕНО Українською Асоціацією в галузі систем автоматизованої ідентифікації даних та штрихового кодування «СканА»

  2. ЗАТВЕРДЖЕНО І ВВЕДЕНО В ДІЮ наказом Держстандарту України від 28 липня 1995 р. № 263

  3. ВВЕДЕНО ВПЕРШЕ

  4. РОЗРОБНИКИ: О. Стариченко (керівник розробки), В. Голуб, М. Бояр- шин, канд. техн. наук. О. Єлісєєв, канд. техн, наук, Л. Настеко

Видання офіційне © Держстандарт України, 1995

Цей стандарт не може бути повністю чи частково відтворений, тиражований
І розповсюджений як офіційне видання без дозволу Держстандарту України

ЗМІСТ

с.

  1. Галузь використання . 1

  2. Нормативні посилання 1

  3. Визначення і позначення .2

  4. Визначення об’єктів кодування . 2

  5. Принципи побудови штрихкодових позначок .2

    1. Подання даних у штриховому коді 2

    2. Структура штрихового коду З

    3. Побудова штрихкодової позначки 5

  6. Загальні правила нанесення штрихкодових позначок . 6

    1. Види та способи маркування об'єктів Ідентифікації штрихкодовими позначками . . . 6

Виді та способи нанесення штрихкодових позначок 7ДСТУ 3145—95

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

КОДИ ТА КОДУВАННЯ ІНФОРМАЦІЇ
ШТРИХОВЕ КОДУВАННЯ

Загальні вимоги

:оды И КОДИРОВАНИЕ ИНФОРМАЦИИ
ШТРИХОВОЕ КОДИРОВАНИЕ

Общие требования

CODES ANQ CODING INFORMATION
BAR CODING

Basic principles

Чинний в|д 1BP6—01—01

  1. ГАЛУЗЬ ЗАСТОСУВАННЯ

Цей стандарт розповсюджується на створювані або наявні технології, які включають методи автоматичної ідентифікації об'єктів обліку на основі штрихового коду ,

Стандарт встановлює:

  • загальні вимоги до об'єктів кодування;

  • загальні принципи подання об’єктів кодування у вигляді штрихко- дорої позначки;

  • загальні принципи побудови та нанесення штрихкодової позначки.

Вимоги цього стандврту є обов'язковими для підприємств, установ і організацій, що діють в Україні, а також громадян — суб'єктів підприємниць­кої діяльності. '

  1. НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

У цьрму стандарті використано посилання на такі документи:

ГОСТ 34.302.2—91 (ИСО 8659-2—87) Информационная технология. Наборы 8-битных однобайтовых кодированных графических символов. Ла­тинский алфавит Ne 2ДСТУ 3144—95 Коди і кодування інформації. Штрихове кодування. Терміни fa визначення

ДСТУ 3146—95 Коди і кодування інформації. Штрихове кодування. Маркування об'єктів ідентифікації. Штрихкодові позначки EAN Вимоги до побудови

ДСТУ 3147—95 Коди І кодування інформації. Штрихове кодування Маркування об'єктів ідентифікації Формат і розташування штрихкодови/ поз­начок EAN на тарі та пакованМі товарної продукції. Загальні вимоги

РСТ УРСР 2018—91 Системи обробки інформації. Кодування симво­лів української абетки 8,бітйвими Кодами. ।

З ВИЗНАЧЕННЯ І ПОЗНАЧЕННЯ

У цьому стандарті використано терміни, їх визначення та позначення штрихових кодів, встановлених ДСТУ 3144—95.

  1. ВИЗНАЧЕННЯ ОБ'ЄКТІВ КОДУВАННЯ

    1. Об'єктами кодування штриховим кодом є інформаційні символи — цифри, літери, службові знаки. ',

• 4.2 Кодуванню- підлягають інформаційні символи відповідно до

ГОСТ 34.302.2 (ИСО 8859/2) та РСТ УРСР 2018.

  1. ПРИНЦИПИ ПОБУДОВИ ШТРИХКОДОВИХ ПОЗНАЧОК

    1. Подання даних у штриховому коді

      1. Заданому набору інформаційних символів (алфавіту) відповідає певний набір знаків штрихового коду, який називається символікою штрихо­вого коду. '

      2. Визначена послідовність двійкових цифр «0» і «1» цифрового коду інформації^ого символу додається у знакові штрихового коду визна­ченою послідовністю темних і світлих паралельних смужок (штрихів і про­міжків)

  1. $ Послідовності двійкових цифр у штриховому коді подаїртьсй та- , кими способами: ' * j

  • у вигляді штрихів і проміжків (елементів), які, мають два значення ширини: * •

«0» — вузький елемент; ,

«1» — широкий елемент; 1 ’ •

  • у вТігпяді штрихів і проміжків, яКі складаються з модулів та мають більше двох аначень ширини, де значення «1» і «0» відповідають "кцжному модулю залежно від його забарвлення. ' ,

«1...1» — модулі штрихів;

«0...0» — модулі проміжків. #

Прикладами кодів, що склаються першим способом, є коди «2 з 5 In­dustrial», «2 з 5 Matrix», ITF, 39, Codabar (рисунок 1)

Рисунок 1 — Символ «:» в Коді Codabar

Прикладами кодів, які складаються другим способом, є коди 16К, 49, 93, 128, EAN/UPC (рисунок 2).

Рисунок 2 — Приклад структури знака Коду 128 (11 модулів)



5.1.4 Послідовність кодованих Інформаційних символів, складена в ря­док, у штриховому коді подається відповідною послідовністю знаків штрихо­вого коду, складеною в кодовий рядок. Приклад структури кодового рядка в Коді 128 наведений нв рисунку 3.

Знак Дані Контр І Знак

«Старт» А I I I I III знак «Стоп»

IIIIІIIІІІІ11II ПІННІМ ИМ

C ODE— 12 8

Рисунок 3 Структура кодового рядка в Коді 128

  1. Структура штрихового коду

    1. Символіка штрихового коду — це набір знаків штрихового коду визначеної структури. Символіка штрихового коду має наймення, наприклад: Код ITF, Код 128, Код EAN-13.Інформаційний символ, що кодується, подається лише одним зна­ком штрихового коду даної символіки.

    2. Кількість двійкових розрядів та спосіб їх подання у знакові штри­хового коду визначають структуру штрихового коду. Кожному інформацій­ному символу, поданому штриховим кодом, відповідає задвна, фіксована для даної символіки, кількість двійкових розрядів.

Наприклад, у кодах «2 з 5j>, ITF — 5 двійкових розрядів, у кодах EANAJPC, Codabar — 7 двійкових розрядів, у кодах 39 та 93 — 9 двійкових розрядів, у Коді 128 — 11 двійкових розрядів. Приклад структури знака штрихового Коду Codabar, що складається з семи широких («1») та вузьких («0») еле­ментів двійкового коду, наведено на рисунку 4.



, Рисунок 4 — Цифра 7 в Коді Codabar

  1. Структура штрихового коду визначає такі основні характеристики •символіки коду: ' •

  • кількість знаків у наборі;

  • ’ контролепридатність;

  • щільність штрихового коду.

  1. Кількість знаків у наборі ^цля даної символіки пропорційна кіль- , 'кості двійкових розрядів у знакові штрихового коду. >

  2. Для підвищення контролепридатності штрихового коду в послі­довність кодованих інформаційних символів допустимо додавати один або декілька контрольних символів, розрахованих за заданими алгоритмами. Ал­горитми розрахунку контрольних інформаційних символів бригінальні і обо­в'язкові для кожної символіки штрихового коду. Ці символи подаються в ко­довому рядку відповідники контрольними знаками штрихового коду.

  3. Щільність штрихового кдду тим вища, чим більша кількість знаків символіки цього коду вміщуються на одиниці довжини за рівних розмірів мо­дуля або ширини вузького елемента.

  4. Кодовий рядок складається ізі знаків штрихового коду з розділь­ними проміжками або без роздільних проміжків залежно від структури цих знаків. ' •

  5. У дискретних штрихових кодах кожний знак починається і закін­чується штрихом, причому обов'язково між сусідніми знаками повинні бути роздільні проміжки. *

  6. В неперервних штрихових кодах кожний .знак починається чи • закінчується проміжком, причому між сусідніми знаками не повинно бути роз­дільних проміжків.

5.2.11 На початку і в кінці кодового рядка обов’язково ставляться за­дані в кожній символіці обмежувальні знаки у вигляді знаків «Старт», «Стоп» або інших знаків.

5.2.12 Під час побудови штрихового коду може бути задана фіксована розмірність кодового рядка (фіксована довжина). Наприклад, Код EAN-13,

Рисунок 5 — Загальний вигляд штрихового Коду EAN-13 (кодовий рядок 5991234123458)



    1. Структура знаків двонапрямного штрихового коду або їх роз­міщення у кодовому рядку повинні дозволяти декодувати їх незалежно від напрямку сканування зчитувальним пристроєм — від знака «Старт» до зна­ка «Стоп», тобто зліва направо, або навпаки, щоб забезпечити двонапрям- ність штрихового коду

  1. Побудова штрихкодової позначки

  1. Штриховий код наноситься на об'єкт кодування або на проміжний носій у вигляді штрихкодової позначки.

  2. Вибір символіки і, відповідно, структури штрихового коду повинен здійснюватись з урахуванням таких умов:

  • характер об'єкта кодування;

  • спосіб друкування штрихового коду;

  • якісні характеристики поверхні матеріалу, на який наноситься штри­ховий код (папір, гофрокартон, синтетична плівка та ін.).

Поліграфічним, термографічним, лазерним і т.ін. способами друку мо­жуть бути нанесені як дискретні, так і безперервні штрихові коди. Ударним знаковим способом друку можуть бути нанесені лише дискретні штрихові коди.

  1. Допустима мінімальна ширина елемента нанесеного штрихового коду і можливість відхилення цієї ширини від номінального розміру визна­чається способом друку, видом друкувального пристрою та якістю поверхні матеріалу, на який наноситься штриховий код.

  2. Найбільші можливі відхилення геометричних розмірів елементів штри­хового коду повинні бути меншими від допустимих для двного типу коду за звданої щільності друку.Штрихкодовв позначка повинна складатися з таких основних ком­понентів:

  • зони стабілізації, яка передує знаку сСтарт»;

  • знака «Старт»;

  • кодового рядка інформаційних знаків;

  • знака «Стоп»;

  • зони стабілізації, що розміщена за знаком «Стоп»;

  • рядка візуально-лрочитуваних. знаків.

Всі компоненти, які складають штрихкодову позначку, обов’язкові. За­гальна конструкція штрихкодової позначки наведена на рисунку 6. *

Зона
Стабі-
лізації


Знак
«Старт»


Інформаційні знаки


Знак
«Стоп»


Зона стабі­лізації ■



рядок оізуально-прочитуваних символів

Рисунок 6 — Загальна конструкція штрихкодової познечки

  1. Висота штрихксдової позначки повинна визначатися її призна­ченням I відповідними призначенню способами зчитування.’

Рекомендована висота штрихксдової позначки складне не менше 16% її довжини.

  1. Ширина вузького елемента штрихкодопої позначки повинна виз­начатися роздільною здатністю пристроїв зчитування та умовами їх вико­ристання (відстань від пристрою зчитування до об’єкта зчитування І т.ін.) для зчитування даного коду.

Ширина вузького елемента повинна бути не меншою ніж 0,2 мм.

  1. Геометричні розміри штрихкодової позначки EAN, розміри еле­ментів штрихового коду та їх. допустимі відхилення повинні відповідати ви­могам ДСТУ 3146. ДСГУ 3147.

6 ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА НАНЕСЕННЯ ШТРИХКОДОВИХ ПОЗНАЧОК

С.1 Види та способи маркування об'єктів Ідентифікації штрихко- довими позначками

  1. Маркування об'єктів ідентифікації може виконуватися двома спо­собами:

  • нанесенням штрихкодової позначки безпосередньо на поверхню об’єкта ідентифікації;

  • нанесенням штрихкодової позначки на проміжний носій, який потім прикріплюється до поверхні об'єкта ідентифікації. Проміжними носіями мо­жуть бути етикетки, ярлики і т.ін.

6.2 Види та способи нанесення штрихкодогих позначок

  1. Нанесення штрихкодової позначки як безпосередньо на поверх­ню об’єкта ідентифікації, так і на проміжний носій може виконуватися будь- яким способом друку.

  2. Штрихкодоаа позначка розміщується на поверхні об’єкта іден­тифікації, що має достатню площу, для його нанесення.

Загальні вимоги до розміщення цлрихксдової позначки на поверхні об'єк­та ідентифікації наведені в ДСТУ 3147,

  1. Одна штрихкодозе позначка може бути розміщена в декількох місцях поверхні об'єкта ідентифікації.