Страница 5: ДСТУ EN 14594:2008. Засоби індивідуального захисту органів дихання. Апарати дихальні з лінією стисненого повітря та безперервним подаванням повітря. Вимоги, випробування, маркування (61504)

Два апарати чистять відповідно до інструкції виробника і видаляють надлишок рідини струшу­ванням. Апарати готують до використання і попередньо охолоджують не менше ніж 2 год і не більше ніж 3 год в холодильній камері.

Два тепло одягнені випробовувачі надягають апарати в холодильній камері. Для апаратів класу А за безперервного випробовування без знімання апарата протягом 20 хв виконують вправи 5 і 14 EN 13274-2.

Для апаратів класу В виконують випробування відповідно до вправи 17 згідно з EN 13274-2, пункти а, b і с.

Два апарати готують для використання і зберігають за умов кімнатної температури.

Два тепло одягнені випробовувачі надягають апарати в холодильній камері. Для апаратів класу А за безперервного випробовування без знімання апарата протягом 20 хв виконують вправи 5 і 14 EN 13274-2.

Для апаратів класу В виконують випробування відповідно до вправи 17 згідно з EN 13274-2, пункти а, b і с.

Приєднують дихальний шлаг до лицевої частини І до пояса або підвісної системи. Підвішують лицеву частину без головного гарнітура та прикладають навантаження 50 Н для апаратів класу А і 250 Н —для апаратів класу В протягом 10 с до пояса або підвісної системи в напрямку, який вказа­но стрілками на рисунку 1.

Перевіряють апарат на ознаки порушень в роботі.

Визначений повітряний потік пропускають через дихальний шланг, до якого прикладене визначене навантаження. Вимірюють змінення повітряного потоку.

Дві металеві квадратні пластини завширшки 100 мм або круглі пластини діаметром 100 мм і тов­щиною не менше ніж 10 мм (як показано на рисунку 5). Одна пластина нерухома, а інша здатна руха­тись під прямим кутом відносно до площини пластин. Рухома пластина здатна навантажуватись для створення загального зусилля 50 Н між пластинами.

Розміщують дихальний шланг по центру між двома пластинами і забезпечують визначену вироб­ником мінімальну об’ємну швидкість повітряного потоку через шланг. Прикладають випробувальне навантаження 50 Н до рухомої пластини (воно також охоплює навантаження, яке створює сама рухома пластина) І знову вимірюють швидкість повітряного потоку. Розраховують змінення повітряного потоку.

Пояс або підвісну систему з муфтами і регулювальним вентилем (за наявності) закріплюють на муляжі тулуба у вертикальному положенні.

Стале навантаження 250 Н для апаратів класу А і 10ОО Н для апаратів класу В прикладають до подавальної трубки стисненого повітря протягом 5 хв під кутом до муляжу, як це показано на рисунку 2.

Апарати готують у такій послідовності:

1. витримують від 4 год до 16 год за температури (60 ± 3)°С з відносною вологістю не менше ніж 95 % або за максимальної температури та вологості, визначених виробником, залежно від того, які вище;

2. витримують від 4 год до 16 год за температури (-30 ± 3)°С або за мінімальної температури, визначеної виробником, залежно від того, яка нижче.

Перед проведенням подальшого випробування апарати витримують за навколишньої температури (не менше ніж 4 год).

Після готування відповідно до 7.7.1 приєднують апарат до дихальної машини в умовах нормаль­них температури і вологості лабораторного середовища. З апаратом за умов мінімального потоку за­безпечують роботу дихальної машини за 50 л/хв (25 циклів/хв, 2 л/хід) протягом ЗО хв.

Після цього періоду перевіряють відповідність вимогам 6.18.

Витримують призначений І помаркований для використання в умовах нижче ніж 0 °С апарат за температури (-15 ± 3)°С не менше ніж 4 год. Приєднують аппарат до дихальної машини. З апаратом, температуру якого підтримують на рівні мінус 15 °С в умовах мінімального потоку, задіюють дихаль­ну машину зі швидкістю дихання 50 л/хв (25 циклів/хв, 2 л/хід) протягом ЗО хв. Дихальну машину роз­міщують ззовні системи контролю температури.

Після цього періоду перевіряють відповідність вимогам 6.18.

Апарат з лицевою частиною з’єднують з дихальною машиною та муляжем голови. Дихальну машину встановлюють на 25 циклів/хв І 2 л/хід.

З вимкненою дихальною машиною до вихідного отвору скидного клапану приєднують відповід­ний пристрій вимірювання потоку І подають повітря з боку середнього тиску редуктора тиску. Тиск подавання повітря поступово збільшують до створення визначеного виробником максимального по­току повітря через скидний клапан. Після створення таких умов вмикають дихальну машину і вимірю­ють опір диханню у відповідному місці.

На рисунку 4 показано сутність випробовування. Прикладають мінімальний конструктивний тиск до подавального кінця трубки і забезпечують повне відкривання регулювального вентиля (за наяв­ності). Приєднують до трубки засоби вимірювання потоку повітря.

Вкладають подавальну трубку стисненого повітря вздовж прямого кута з радіусом 10 мм І закріп­люють один кінець. Прикладають навантаження 250 Н до незакріпленого кінця трубки протягом ЗО с і знову вимірюють повітряний потік. Розраховують зниження потоку повітря у відсотках.

На рисунку 3 показано сутність випробовування. Прикладають мінімальний конструктивний тиск до подавального кінця трубки і забезпечують повне відкривання регулювального вентиля (за наяв­ності). Приєднують до трубки засоби вимірювання потоку повітря.

Розкладають трубку на горизонтальній поверхні і формують петлю діаметром (300 ±10) мм. Тяг­нуть кінці петлі по дотичній до площини петлі доти, доки трубка набуває форми прямої лінії. Може бути зручним закріпити один кінець петлі і тягнути за інший.

Визначають спосіб, у який трубка розкручується, і вимірюють повітряний потік через розкручену трубку.

Розраховують зниження потоку повітря у відсотках.

Пропускають визначений потік повітря через трубку для подавання стисненого повітря, до якої прикладене визначене навантаження, і вимірюють змінення повітряного потоку.

1. Дві металеві квадратні пластини завширшки 100 мм або круглі пластини діаметром 100 мм і товщиною не менше ніж 10 мм. Одна пластина нерухома, а інша здатна рухатись під прямим кутом відносно площини пластин. Рухома пластина здатна навантажуватись для створення загального зусилля між пластинами 250 Н або 1000 Н (див. рисунок 5).

2. Витратомір.

Розміщують трубку для подавання стисненого повітря по центру між двома пластинами і забез­печують визначену виробником мінімальну об’ємну швидкість потоку або потік у 120 л/хв, залежно від того, який з них менше. Вимірюють значення потоку.

Прикладають навантаження 250 Н для апаратів класу А і 1000 Н — для апаратів класу В до рухо­мої пластини (воно також охоплює навантаження, яке створюється самою рухомою пластиною) і знову вимірюють значення повітряного потоку. Розраховують зниження потоку повітря у відсотках.

Подають повітря до подавальної трубки стисненого повітря з визначеним виробником максималь­ним робочим тиском і регулювальним вентилем у повністю відкритому положенні. Кладуть приблизно 100 мм трубки на нагріту пластину з підтримуваною температурою (130 ±15) °С, а іншу частину зану­рюють у киплячу воду.

Через 15 хв вилучають трубку для подавання стисненого повітря з гарячої пластини і киплячої води і перевіряють на наявність пошкоджень і відсутність помітного впливу на якість повітря, яке подається через трубку.

Визначають вміст діоксиду вуглецю у вдихуваному повітрі згідно з EN 13274-6 для апарата в умовах мінімального потоку.

Коефіцієнт підсмоктування визначають з використанням методів, описаних у EN 13274-1.

В обладнання подають І підтримують визначений виробником мінімальний конструктивний по­вітряний потік. Безперервно вимірюють відсоток проникання випробувальної речовини в дихальну зону.

Визначено два методи: перший з використанням хлориду натрію, другий з гексафторидом сірки. Загальний принцип випробовування однаковий для обох випробувальних речовин, але використання речовини залежить від типу випробовуваного пристрою і його визначають відповідно до таблиці 3. Якщо апарат відкритий до впливу атмосфери, його випробовують з використанням хлориду натрію. У випадку, якщо непористість матеріалів пристрою сумнівна, у випробуванні використовують гексаф­торид сірки.

До звіту вносять оцінку пористості матеріалів.

Таблиця 3 — Тип апарата і випробувальна речовина, яку застосовують у визначанні коефіцієнта підсмоктування

Випробовують два повністю укомплектовані апарати, кожен із залученням п’яти випробовувачів. Один повністю укомплектований апарат випробовують у стані, в якому його доставлено, так, щоб забезпечити п’ять результатів вимірювання коефіцієнта підсмоктування; інший повністю укомплекто­ваний апарат випробовують після підготовлення відповідно до 7.7.1 так, щоб забезпечити п’ять ре­зультатів вимірювання коефіцієнта підсмоктування. Для обох апаратів випробовують механічну міцність відповідно до 7.16 до початку визначення коефіцієнта підсмоктування. Випробовувані повинні мати досвід роботи з таким чи подібним обладнанням. До випробувань залучають випробовувачів жіночої та чоловічої статі.

Примітка. Порядок проведення випробувань однаковий для обох випробувальних речовин.

Інформують випробовувачів про те, що за бажанням вони можуть виконати регулювання лице­вої частини в процесі випробувань. При цьому необхідно повторити відповідну частину випробувань, відновивши вихідні параметри системи.

Забезпечують повітряний потік, що дорівнює визначеному виробником мінімальному об’ємному потоку.

Виконують вправи Ь), с) і е) (9.3 EN 13274-1) Із застосуванням допоміжного вентилятора, який забезпечує додаткову швидкість руху повітря 2 м/с по черзі в напрямку спереду, збоку і позаду апа­рата.

Повторюють випробування з іншими дев’ятьма випробовувачами, але вправи Ь), с) і е) викону­ють зі створенням додаткової швидкості руху повітря 2 м/с тільки в одному напрямку. Забезпечують, щоб кожен з двох апаратів використовували п’ять випробовувачів. Це надасть чотири набори резуль­татів для кожного напрямку додаткової швидкості повітря, як показано в таблиці 4, де X позначає, що випробування виконане і результати вимірювання отримані. У такий спосіб для 10 випробовувачів будуть отримані чотири набори результатів для кожного напрямку повітряного потоку.

Таблиця 4 — Експериментальний план для вправ Ь), с) і е)