6.5.1. Устаткування, яке потребує постійного обслуговування на висоті понад 1,5 м, повинно бути споряджено площадками із стаціонарними сходами.
Ширина площадки повинна бути:
на робочому місці - не менша ніж 1,5 м;
на проходах - не менша ніж 1,0 м.
6.5.2. Металеві площадки і східці сходів для обслуговування устаткування повинні виготовлятись:
з рифленої листової сталі або листів з негладкою поверхнею, що виконується наплавкою або іншим засобом;
із стільникової або штабової сталі (на ребро) за розміром стільника не біль-шим ніж 30 мм х 30 мм.
Застосування площадок і східців з гладкими поверхнями не дозволяється.
Суцільні площадки повинні мати стоки для води і розлитого продукту.
6.5.3. Площадки, сходи і перехідні містки повинні бути огороджені поручнями висотою не меншою ніж 1,0 м із суцільною зашивкою їх знизу на висоту не меншу ніж 0,15 м. На висоті 0,5 м від настилу площадок, сходів, містків повинно бути додаткове повздовжнє огороджнення.
Вертикальні стояки огороджень повинні розташовуватись з кроком не біль-ше 1,2 м.
6.5.4. Висота від підлоги площадки обслуговування до верхнього краю від-критої посудини повинна бути не менша ніж 1,0 м до низу конструкцій перекриття, що виступають.
6.5.5. Площадки для обслуговування устаткування з підвищеною небезпе-кою довжиною понад 3 м, а також у вибухонебезпечних приміщеннях повинні мати не менше двох сходів, розташованих з протилежних боків.
6.5.6. Кожна площадка повинна мати табличку із зазначенням максимально допустимого і зосередженого навантаження.
6.5.7. Кут нахилу сходів, які ведуть до площадок постійного обслуговування устаткування, а також до площадок висотою понад 1,5 м, має бути не більше 45о, а до площадок періодичного обслуговування устаткування, а також площадок за висотою до 1,5 м - не більше 60о.
При висоті площадок періодичного обслуговування до 3 м допускається влаштування вертикальних сходів.
6.5.8. Ширина сходів до площадок постійного обслуговування повинна бути не менша ніж 0,9 м, при періодичному перебуванні людей на площадках - не менша ніж 0,6 м.
Крок східців сходів повинен бути не більший ніж 0,3 м, ширина східців - не менша ніж 0,2 м. Для металевих сходів ширина східців допускається не менша ніж 0,12 м.
6.5.9. При застосуванні вертикальних сходів і сходів з кутом нахилу більше 75о при висоті їх понад 5 м, починаючи з висоти 3 м, повинні бути зроблені ого-родження у вигляді дуг. Дуги розміщуються на відстані не більшій ніж 0,8 м одна від другої та з`єднуються не менше ніж трьома повздовжніми штабами.
6.5.10. Для обладнання, що не потребує постійного обслуговування, допускається використання приставних драбин або розсувних драбин-стрем`янок.
6.5.11. Контроль за станом драбин та стрем`янок повинен здійснюватися посадовою особою, яка призначається розпорядженням по структурному підрозділу (цеху, майстерні) підприємства.
Періодичний огляд дерев`яних і металевих драбин повинен проводитись один раз в 3 місяці.
6.5.12. Переносні драбини і стрем`янки повинні мати пристрої, що убе-рігають при роботі від зрушення або перекидання. Нижні кінці драбин і стрем`янок повинні мати гострі наконечники, а при встановленні драбин на асфальтовій, бетонній підлогах - башмаки з гуми чи іншого неслизького матеріалу.
При необхідності верхні кінці драбин повинні мати спеціальні гаки для їх утримування.
6.5.13. Східці дерев`яних драбин повинні бути міцно закріплені в тятиві. Тятиви через кожні 2 м повинні скріплюватися стяжними болтами.
Застосування драбин, збитих цвяхами без врізання східців у тятиви, не допускається.
Уся довжина дерев`яної драбини не повинна перевищувати 5 м, при цьо-му працювати із східця, що знаходиться на відстані меншій ніж 1 м від верхнього кінця драбини, не дозволяється.
6.5.14. Ширина драбини допускається не менша ніж 0,6 м, відстань між східцями переносних драбин і розсувних драбин-стрем`янок не повинна бути біль-ша ніж 0,25 м і менша - 0,15 м.
6.5.15. Розсувні драбини-стрем`янки повинні бути обладнані пристроями, що унеможливлюють їх самочинне розсування.
6.5.16. Усі переносні драбини і стрем`янки повинні випробуватися статичним навантаженням після виготовлення і капітального ремонту, а також періодично в процесі експлуатації:
металеві - 1 раз в 12 місяців;
дерев`яні - 1 раз в 6 місяців.
Драбини випробують статистичним навантаженням 1200 Н (120 кг), прикладеним до середини одного із східців драбини, що установлюється під кутом 75о до горизонтальної площини.
6.5.17. Дата і результати періодичних випробувань і оглядів драбин та стре-м`янок фіксуються в журналі обліку і огляду такелажних засобів, механізмів і прис-тосувань.
6.5.18. Трапи і містки повинні бути жорсткими та мати кріплення, які унеможливлювали б їх зміщення.
Прогин настилу за максимальним розрахунковим навантаженням не повинен бути більше 0,02 м.
6.5.19. При довжині трапів і містків понад 3 м під ними повинні встановлюватись проміжні опори. Ширина трапів і містків повинна бути не менша ніж 0,6 м.
Трапи і містки повинні мати поручні, закраїни та один проміжний горизонтальний елемент.
6.6 Технологічні трубопроводи
6.6.1. Будова, монтаж і експлуатація трубопроводів пари і гарячої води, горючих, токсичних і зріджених газів і стисненого повітря повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари і гарячої води, Правил будови і безпечної експлуатації трубопроводів для горючих, токсичних і зріджених газів, Правил будови і безпечної експлуатації стаціонарних компресорних установок, повітропроводів і газопроводів.
6.6.2. Трубопроводи для розпізнавання виду транспортованих середовищ повинні відповідно до ГОСТ 14202-69 фарбуватись у такі кольори:
для води - зелений, пари - червоний, повітря - синій, газу - жовтий, кислот - оранжевий, лугів - фіолетовий, органічних рідин - коричневий, інших речовин - сірий.
На поверхнях трубопроводів, що транспортують найбільш небезпечні речо-вини, повинні бути нанесені фарбою попереджувальні кільця: червоного кольору - для легкозаймистих і інших вибухонебезпечних речовин, жовтого кольору - для отруйних і токсичних речовин.
Розпізнавальне пофарбування трубопроводів з розшифровкою відмітних кольорів, попереджувальних знаків і цифрових позначень повинно бути нанесено на плакати, розміщені в місцях, що добре оглядаються.
6.6.3. У кожному цеху, на кожній дільниці повинні бути вивішені технологічні схеми розміщення і обв`язування апаратів і трубопроводів. Запірні пристосування на схемах мають бути пронумеровані, а напрямок пересування продуктів зазначений стрілками.
6.6.4. Зовнішні продуктопроводи повинні прокладатись на стояках і еста-кадах, а всередині приміщень - на кронштейнах, підвісках тощо. Вільна висота продуктопроводів при перетині із залізничними коліями повинна бути не менша ніж 5,5 м від головки рейки, а в приміщеннях - не менша 2 м, але без пере-тинання віконних і дверних отворів. Прокладені підлогою в проїздах і в проходах трубопроводи не повинні виступати над площиною підлоги.
6.6.5. На трубопроводах у місцях проходження їх над проїздами, проходами, воротами не повинно бути рознімних з`єднань і запірної арматури.
6.6.6. Трубопроводи для концентрованих кислот, лугів і отруйних речовин повинні з`єднуватися зварюванням. Фланцеві з`єднання допускаються лише при підключенні трубопроводів до устаткування, у цьому випадку фланці на трубопроводах повинні бути закриті суцільними кожухами.
6.6.7. Усі продуктопроводи в нижніх місцях кожної ділянки, що відключа-ються, повинні мати спускні або запірні пристосування для спорожнення їх від залишків продукту і мийного розчину.
6.6.8. Не дозволяється прокладати транзитні трубопроводи для транспор-тування вибухопожежонебезпечних речовин через побутові, допоміжні і адміністративно-господарські приміщення, розподільні електричні пристрої, приміщення щитів і пультів автоматики, вениляційні камери, а також через виробничі приміщення ін-ших категорій.
6.6.9. Технічне опосвідчення продуктопроводів повинно здійснюватися в такі терміни:
зовнішній огляд і гідравлічне випробування - перед пуском в експлуатацію, після монтажу або ремонту;
зовнішній огляд - не рідше одного разу в рік.
6.6.10. Випробування технологічних трубопроводів на міцність і щільність повинні проводитися повітрям або водою у відповідності з вимогами СНиП 3.05.05-84.
7. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ
7.1. Загальні вимоги
7.1.1. Технологічні процеси на підприємстві повинні здійснюватись у відповід-ності з вимогами ГОСТ 12.3.002-75, ГОСТ 12.2.061-81, ДСТУ 3235-95, Санітарних правил організації технологічних процесів та гігієнічних вимог до виробничого обладнання, цих Правил та іншої чинної нормативної документації, затвердженої у встановленому порядку.
7.1.2. Розробка об`ємно-планувальних рішень з визначенням типів використовуваного технологічного устаткування, машин і механізмів, ліній, тари тощо та їх розміщення повинні обумовлюватися проектною документацією для конкретного об`єкта, що має будуватись, реконструюватись або переоснащатись.
7.1.3. Режими технологічних процесів мають забезпечувати:
погодженість операцій технологічних процесів, що унеможливлюють виникнення шкідливих і небезпечних виробничих чинників;
рівномірну подачу сировини і тари та передачу їх на подальшу обробку і недопущення скопичення сировини на робочих місцях;
систему контролю і управління технологічним процесом, що забезпечує захист працюючих і аварійне вимкнення виробничого устаткування;
своєчасне одержання інформації про виникнення небезпечних і шкідливих виробничих чинників на окремих технологічних операціях;
своєчасне видалення відходів виробництва і промивних вод у каналізацію;
ефективність роботи витяжних пристроїв;
наявність і використання необхідних засобів індивідуального і колективного захисту від впливу небезпечних і шкідливих виробничих чинників;
безвідмовну дію технологічного устаткування і засобів захисту працівників протягом термінів, які визначаються нормативною документацією;
режим праці і відпочинку з метою зниження дії на працівників небезпечних і шкідливих виробничих чинників.
7.1.4. На кожному підприємстві (цех, дільниця і виробництво) повинен бути визначений перелік шкідливих речовин, що можуть виділятися в приміщення під час проведення технологічних процесів і в аварійних ситуаціях, а також обов`яз-ковий перелік приладів і методик аналізів для визначення концентрації цих речовин безпосередньо у виробничих приміщеннях і лабораторіях.
У приміщеннях з можливим виділенням у робочу зону шкідливих і небез-печних (вибухопожежонебезпечних) парів, газів і пилу повинен бути організований систематичний контроль за їх концентрацією в повітрі робочої зони.
7.1.5. Забороняється застосування у виробництві шкідливих речовин, на які не розроблені гранично допустимі концентрації їх вмісту в повітрі робочої зони, методика, засоби метрологічного контролю і які не пройшли токсикологічну експертизу.
7.1.6. Виробничі процеси, що зв`язані з виділенням пилу, шкідливих парів або газів повинні виконуватись в ізольованих приміщеннях з обов`язковим улаш-туванням припливно-витяжної вентиляції та забезпеченням герметизації устаткування.
7.1.7. Завантажувальні шнеки, дробарки, вальцеві верстати та інше техноло-гічне устаткування, в якому використовуються сухі матеріали чи сировина, здатні утворювати горючий пил, повинні бути обладнані магнітними уловлювачами для запобігання попадання сталевих частинок і предметів, що можуть викликати висі-чення іскри і вибух горючого пилу.
Магніти і збірники необхідно систематично очищати.
7.1.8. У разі надходження на підприємство нових небезпечних речовин або наявності такої їх кількості, що необхідно вживати додаткові заходи безпеки, ке-рівник повинен завчасно повідомити про це відповідні органи нагляду за охороною праці, розробити і узгодити з ними заходи щодо захисту здоров`я і життя працюючих і охорони навколишнього природного середовища.
7.1.9. Усі технологічні процеси, пов`язані з навантаженням і розвантаженням, транспортуванням, переробкою сировини тощо повинні бути максимально механі-зовані.
7.1.10. Роботи з підвищеною небезпекою повинні виконуватися за нарядом-допуском, в якому передбачається порядок і заходи безпечного їх виконання.
7.1.11. Робочі місця (ДСТУ 2293-93) повинні бути організовані у відповідності з ГОСТ 12.2.061-81 і відповідати ергономічним характеристикам ГОСТ 12.2.032-78,
7.1.12. Робочі місця повинні бути розташовані поза зоною пересування меха-нізмів, сировини, готового продукту, руху вантажів і забезпечувати зручність спос-тереження за виконуваними операціями і керування ними.
7.1.13. Органи керування виробничим устатуванням повинні розташовуватись у робочій зоні так, щоб не утрудняти виконання технологічних операцій, приводитись у дію зусиллями, що не перевищують встановлених відповідними нормами.
7.1.14. Мінімальна довжина робочого місця повинна бути 0,8 м на одного працюючого, при використанні допоміжних пристроїв (підносів, ящиків тощо) - не менша ніж 1,4 м.
7.1.15. Сигнальні лампи на розподільних щитах біля робочих місць повинні мати написи, що зазначають характер сигналу.
7.1.16. Сигнально-попереджувальне пофарбування небезпечних елементів технологічного устаткування повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.4.026-76*.
У доступних для огляду місцях слід вивішувати плакати з розшифруванням розпізнавальних кольорів пофарбування комунікацій, попереджувальних знаків і цифрових позначень.
7.1.17. Перед пуском у роботу технологічного устаткування необхідно переві-ряти:
робоче місце і підходи до нього на відсутність на підлозі води, залишків сировини чи продукту або сторонніх предметів;
чистоту решіток на трапах, наявність і справність підлогових решіток - їх рейки мають бути цілими, решітка не має перекидатись при наступанні на її край; справність блокування, відповідних контрольно-вимірювальних приладів і захисних огороджень;
