при встановленні стад-болтів в отвори у профнастилі діаметр стрижнів не перевищує 22 мм.
Двовісне навантаження з'єднувальних елементів у плитах, улаштованих по профільованих настилах
Якщо з'єднувальні елементи забезпечують передачу зусиль поздовжнього зсуву одночасно в складі як сталезалізобетонної плити, так і балки, то комбінація зусиль, що діють на з'єднувальний, повинна задовольняти вимозі:
Р2Р2
I, Rd t.Rd
де Ft - розрахункове зусилля на з'єднувальний елемент у складі балки;
Ft - розрахункове зусилля на з'єднувальний елемент у складі плити;
P/Rd і PtRd■- відповідні розрахункові значення несучої здатності на зсув.
Неболтові з'єднувальні елементи
Гнучкі з'єднувальні елементи відповідно до данного пункту слід застосовувати в товстих суцільних плитах більше 200 мм.
Несуча здатність на зсув одного гнучного анкера у вигляді швеллера:
P
(5.8)
Rd =0,55 (tfr+0,5 tw) b ^0 fcdде tfr - сума радіуса заокруглення і найбільшої товщини полиці прокатного швеллера, см;
tw - товщина стінки прокатного швеллера, см;
b - ширина площі зминання бетону під упором, см;
Несуча здатність на зсув одного гнучного анкера з кутика - відповідно до рисунка 5.3:
1
(5.9)
0-Ь/Л4Г?3Р™=
де познаки наведені на рисунку 5.3.
Рисунок 5.3 - З'єднувальний елемент із кутика та арматурних петель
Зварне з'єднання, що кріпить кутик до балки, повинно бути розраховане на зсувне зусилля, прикладене із ексцентриситетом h/4.
Арматурний анкер, що перешкоджає відриву, має задовольняти вимозі:
^
(5-Ю)
го.1.рка,Ys
де As - площа перерізу арматурного стрижня
.
Несуча здатність на зсув жорсткого компонента з'єднувального елемента визначається виразом:
?Rd - П fed > (5.11)
де Afi - площа лобової поверхні з'єднувального елемента, як показано на рисунку 5.4;
г) = , але не більше 2,5 для важких бетонів і 2,0 - для бетонів з легкими заповнювачами;
Vfi
Af2 - площа проекції поверхні з'єднувального елемента з ухилом 1:5 в межах бетону на
поверхню суміжного з'єднувального елемента, як показано на рисунку 5.4.
Рисунок 5.4 - Визначення розрахункових площ для жорсткої частини з'єднувального елемента
Застосування жорстких з'єднувальних елементів без гнучких петель або похилих анкерів відповідно до даного ДСТУ забороняється.
Несуча здатність на зсув для одного похилого анкера або однієї гілки петлі визначається виразом:
-
(5.12)
■Al'g cos fl.Vl+sin2a
де a - кут між стрижнем анкера і площиною полиці балки, до якої його приварено, як показано на рисунку 5.5;
Р - кут між горизонтальною проекцією анкера і напрямком дії зсувного зусилля, як показано на рисунку 5.5.
Рисунок 5.5 - До визначення кутів нахилу петель і похилих анкерів
При використанні комбінації жорсткого упора з петлями або похилими анкерами сумарну несучу здатність можна спрощено визначити за виразами:
-для похилих анкерів PRd comb= Рка,Ыоск +0,5-PRdan, (5.13)
— ДЛЯ петель PRd,comb =^Rd,block +®'PRd,hoop ' (5-14)
Де^Rd,block - несуча здатність на зсув жорсткого елемента;
PRd,an ~ несуча здатність на зсув похилого анкера;
pRd,hoop ~ несуча здатність на зсув петлі.
Зварні шви, що кріплять жорсткі елементи з петлею або похилими анкерами до балки, повинні бути розраховані на суму зусиль 1,2 -PRd b/0Ck і PRd для кожного анкера або петлі.
Допускаєтсья використання інших типів упорних анкерів та засобів з’єднань, якщо їх несуча здатність необхідним чином обґрунтована і визначена у результаті експериментів згідно з додатком А цього стандарту.
КОНСТРУЮВАННЯ ЗСУВНИХ З'ЄДНАНЬ ТА ВПЛИВ ЇХ ВИКОНАННЯ
Опір відшаруванню
Площина з'єднувального елемента, яка сприймає зусилля відриву (наприклад, нижня грань головки стад-болта) повинна виступати не менше ніж на ЗО мм у чистоті над нижньою арматурою, як показано на рисунку 5.1.
Захисний шар та бетонування
Конструювання зсувних з'єднань, які сприймають зусилля зсуву, повинно забезпечувати можливість належним чином ущільнювати бетон навколо основи з'єднання, а також доступність вібрування суміші.
Якщо над з'єднувальними елементами необхідне забезпечення захисного шару, то його номінальне значення повинно прийматися як більше із:
20 мм;
згідно з рекомендаціями ДБН В.2.6-98 для сталевої арматури діаметром менше 5 мм.
Якщо захисний шар не регламентується, то верх з'єднувального елемента може збігатися з поверхнею бетону плити.
Швидкість та послідовність бетонування повинні бути такими, щоб в процесі тужавлення бетон не пошкодився внаслідок обмеженої сумісної роботи, яка спричиняється деформаціями сталевих балок в залежності від послідовності бетонування. За можливості слід запобігати деформаціям у зсувних з'єднананнях до набуття бетоном циліндричної міцності щонайменше 20 Н/мм2.
Локальне підсилення армування плит
У місцях прилягання зсувного з'єднання до поздовжньої грані бетонної плити поперечна арматура, що встановлюється для передачі зусиль поздовжнього зсуву, повинна повністю анке- руватись у бетон між гранню плити та прилеглим рядом з'єднань.
Якщо відстань від грані бетонної полиці до осі найближчого ряду зсувних з'єднань становить менше 300 мм, для запобігання поздовжньому розтріскуванню бетону полиць, спричиненому зсувом у з'єднувальних елементах, необхідно дотримуватись наступних додаткових рекомендацій:
поперечна арматура повинна доповнюватись U-подібними стрижнями, що огинають зсувні з'єднання;
якщо в якості з'єднувальних елементів використовуються стад-болти, то відстань від грані бетонної полиці до осі найближчого стрижня повинна бути не меншою 6с/, де d - номінальний діаметр стрижня стад-болта, а діаметр U-подібних стрижнів повинен складати не менше 0,5сУ
;
U-подібні стрижні повинні розташовуватись якомога нижче, однак з дотриманням вимог щодо мінімального захисного шару до низу плити.
На кінці сталезалізобетонної консолі необхідно забезпечувати відповідне локальне армування для передачі зусиль від з'єднувальних елементів на поздовжню арматуру.
Бути в бетонних плитах, що утворені непрофільованим настилом
При влаштуванні вутів між сталевим елементом і нижньою поверхнею бетонної плити грані вутів повинні пролягати за межами лінії, проведеної під кутом 45° від зовнішньої грані стрижня, як показано на рисунку 6.1.
Номінальний захисний шар бетону від бокової грані вута до стрижня повинен складати не менше 50 мм, як показано на рисунку 6.1.
Для дотримання вимог з поперечного армування, зумовленого передачею зусиль поздовжнього зсуву, у вутах на відстані не менше 40 мм від нижньої поверхні з'єднувальних елементів повинні встановлюватись стрижні поперечного армування, як показано на рисунку 6.1.
Рисунок 6.1 - Правила конструювання вутів у бетонних плитах, що утворені непрофільованим настилом
Крок з'єднувальних елементів
Якщо у розрахунку припускається, що стійкість сталевого або/і залізобетонного елементів забезпечується з'єднанням між ними, то для виконання цього припущення крок з'єднувальних елементів повинен бути достатньо малим.
Якщо вважається, що стиснута сталева полиця внаслідок розкріплення з'єднувальними елементами переходить до класу перерізів 1 або 2 (див. розділ 8.5 ДБН В.2.6-160) замість нижчого класу, то відстань між центрами зсувних з'єднань у напрямку дії стиску не повинна перевищувати наступних значень:
якщо плита має контакт по всій довжині (наприклад, суцільна плита): 22 tf^235/fy;
якщо плита має контакт не по всій довжині (наприклад, плита з ребрами поперек балки): 15ffA/235/fy;
де tf - товщина полиці;
f - номінальний опір текучості полиці, Н/мм2.
Окрім того, відстань у чистоті між гранню стиснутої полиці та найближчою лінією розташування з'єднанувальних елементів не повинна перевищувати 9tf ^235/fy.
У конструкціях будівель максимальна відстань між центрами з'єднувальних елементів у поздовжньому напрямку не повинна перевищувати 6 сумарних товщин плит і 800 мм.Розміри сталевої полиці
Товщина сталевої пластини або полиці, до якої приварений з'єднувальний елемент, повинна бути достатньою для належного з'єднання і передачі зусиль від з'єднувального елемента на пластину без локального руйнування та надмірних деформацій.
У конструкціях будівель відстань між зовнішньою гранню з'єднувального елемента і кромкою полиці балки, до якої він приварюється, повинна бути не менше 20 мм, як показано на рисунку 6.1.
Анкерні упори з головками (стад-болти)
Загальна висота стад-болта повинна складати не менше Зс/, де d - діаметр стрижня стад-болта.
Головка стад-болта повинна мати діаметр не менше 1,5с/ і висоту не менше 0,4с/.
Діаметр стад-болтів, що, окрім зсуву, зазнають розтягу і втомних дій, не повинен перевищувати 1,5 товщини полиці, до якої вони приварюються, якщо відсутні дані випробувань з визначення опору витривалості стад-болтів. Ця умова застосовується також для стрижнів, розташованих безпосередньо над стінкою.
Крок стад-болтів у напрямі зусилля зсуву повинен становити не менше 5с/, а у поперечному напрямі до зусилля зсуву - не менше 2,5с/у суцільних плитах та 4с/ — у інших випадках.
За винятком випадків розташування стад-болтів безпосередньо над стінкою, діаметр стад-болта не повинен перевищувати більш ніж у 2,5 рази товщину тієї частини, до якої він приварюється, якщо відсутні дані спеціальних випробувань з визначення опору стрижня як зсувного з'єднання.
Застосування анкерних упорів із головками (стад-болти) із сталевими проф- настилами у будівлях
Номінальна висота стад-болта повинна призначатися так, щоб верх з'єднувального елемента розташовувався на відстані не менше 2с/ від верха сталевого настилу, де d - діаметр стрижня стад-болта.
Мінімальна ширина гофрів, заповнених бетоном, повинна становити не менше 50 мм.
Якщо форма перерізу профільованого настилу не дозволяє розташувати стрижні в центрі гофра, то їх слід встановлювати поперемінно з двох сторін гофра по всій довжині прольоту. На рисунку 6.2 наведена мінімальна відстань від початку заокруглення гофра до осі стержня.
Рисунок 6.2 - Вимоги щодо мінімальної відстані від початку заокруглення гофра до осі стрижня
Z-подібні з'єднувальні елементи X-HVB
Товщину полиці, до якої кріпляться з'єднувальні елементи X-HVB, слід приймати не менше 8 мм. При використанні з профільованим настилом його товщину не слід приймати більше 1,25 мм.
Мінімальная відстань між стінками суміжних з'єднувальних елементів при їх поперечному розташуванні відносно балки - 50 мм; при поздовжньому - 100 мм.Максимальна відстань між суміжними поздовжніми з'єднувальними елементами не повинна перевищувати 600 мм і 4 товщини плити, як показано на рисунку 6.2.
Для можливості встановлення з'єднувальних елементів ширина нижніх полиць настилу повинна бути не менше 50 мм. Відстань від грані з'єднувального елемента до стінки гофра настилу повинна складати не менше 40 мм, як показано на рисунку 6.2.
У плитах по профільованих настилах, гофри яких розташовані паралельно осі балки, крок з'єднувальних елементів приймають не більше ніж 4 товщини плити і 600 мм, і не менше ніж 100 мм. З'єднувальні елементи розташовують симетрично відносно осі балки. Відстань від з'єднувального елемента до стінки гофра настилу повинна бути не менше 20 мм. Відстань між рядами з'єднувальних елементів повинна бути не менше 50 мм, як показано на рисунку 6.3.
2) розташування вздовж гофрів, паралельних балці
1) розташування вздовж і поперек гофрів, перпендикулярних до балки
ЇЖ
*600
*41
1Ж
*600
*41
ЇЖ
*600
*41
І»
3) поперемінне розташування вздовж гофрів, паралельних балці
Рисунок 6.3 - Правила розташування Z-подібних з'єднувальних елементів X-HVB
6.9.6 Граничні розміри монолітної плити і профільованого настилу в залежності від типу упору X-HVB наводяться в таблиці 6.1.
Таблиця 6.1 - Співвідношення товщини плити і висоти упорів X-HVB
|
Тип упору |
Мінімальная товщина плити hc, мм |
Максимальна висота профілю настилу hp , мм |
||
|
>1,8 hp |
— <1,8 bp |
^-<1,0 ^р |
||
|
X-HVB 50 |
72 |
— |
||
|
X-HVB 80 |
100 |
45 |
45 |
ЗО |
|
X-HVB 95 |
115 |
60 |
60 |
45 |
|
X-HVB 110 |
130 |
75 |
75 |
60 |
|
X-HVB 125 |
145 |
80 |
80 |
73 |
|
X-HVB 141 |
160 |
80 |
80 |
80 |
