Страница 3: ДСТУ EN 953:2003. Безпечність машин. Огорожі. Загальні вимоги до проектування і конструювання нерухомих та рухомих огорож (61238)

Керувальні огорожі (див. 3.3.3 цього стандарту і 4.2.2.5 EN 292-1) можна застосовувати в разі виконання всіх наступних умов:

• не існує можливості потрапляння оператора або частини його тіла до небезпечної зони або місця між небезпечною зоною й огорожею, коли огорожа закрита;

• розміри та форми машини дозволяють оператору або іншій особі, що повинна наблизитися до машини, повний огляд усієї машини і (або) процесу;

• відкриття керувальної огорожі або огорожі є єдина можливість доступу у небезпечну зону;

• блокувальний пристрій, сполучений із керувальною огорожею, має максимально можли­ву надійність (тому що його відмова може призвести до непередбаченого і (або) несподіваного запуску);

• якщо запуск машини за допомогою керувальної огорожі є один із можливих режимів роботи машини, вибирати режим роботи потрібно відповідно до 1.2.5 додатка A EN 292-2:1991/А1:1995.

Примітка. Небезпечною зоною є будь-яка зона, у якій роботу небезпечних елементів спричинює закриття керувальної огорожі.

Вибираючи відповідні матеріали для конструювання огорож, потрібно враховувати нижченаве- дені аспекти. Ці властивості повинні зберігатися протягом усього передбачуваного строку служби огорожі.

Огорожі потрібно спроектувати так, щоб вони витримували передбачувані удари, спричинені деталями машини, заготовками, уламками інструмента, що вилітають, твердими або рідинними речовинами, діями оператора тощо. Якщо огорожа устаткована оглядовим склом, особливу увагу потрібно приділяти виборові їхніх матеріалів і способу закріплювання. Властивості матеріалів по­винні забезпечувати міцність, у разі викидання предметів або матеріалів з урахуванням їхньої ваги і швидкості викидання.

Опорні стійки, рами огорож і наповнювачі потрібно вибирати та встановлювати таким чином, щоб забезпечити жорстку та стабільну конструкцію, тривку до деформацій. Це надто важливо, якщо деформація матеріалу може негативно впливати на дотримання безпечних відстаней.

Міцність місць кріплення, їхня кількість і відстань між ними повинні забезпечувати безпеку за будь-яких передбачних навантаг. Кріплення можна здійснювати механічними засобами, зокрема клям­ками, зварюванням або склеюванням або Іншими подібними способами.

Рухомі деталі, наприклад петлі, напрямні, ручки, засувки, потрібно вибирати так, щоб забезпе­чити їхню надійну роботу в заданих умовах експлуатування і навколишнього середовища.

Шкідливі речовини, наприклад рідина, стружка, пил, пара, появу яких можна об’єктивно перед­бачити, повинні затримуватися усередині захисної огорожі завдяки відповідним непроникним мате­ріалам (Вказівка CEN/TC 114/WG 15, див. додаток С).

Потрібно вибирати матеріали, що можуть протистояти передбаченому окисненню і корозії, обу­мовленим оброблюваним матеріалом, умовами виробництва або навколишнього середовища, на­приклад, мастильно-охолоджувальною рідиною під час механічного обробляння або засобами для очищування І стерилізування в машинах для переробляння продуктів харчування. Цієї мети можна досягти нанесенням відповідного захисного покриву.

Якщо існує передбачений ризик шкоди для здоров’я за рахунок розмноження бактерій і грибків, як наприклад, у харчовій, фармацевтичній і суміжних галузях промисловості, для огорож потрібно ви­бирати матеріали, що гальмують ці процеси і легко піддаються чищенню і, у разі потреби, дезінфекції.

Застосовані матеріали та покриви у всіх передбачених умовах використовування повинні бути нетоксичні і сумісні з виробничим процесом, особливо у харчовій, фармацевтичній та суміжних галу­зях промисловості.

Якщо потрібно спостерігати за машиною через огорожу, потрібно вибирати матеріали з відпо­відними властивостями, наприклад, якщо використовується перфорований матеріал або дротова сітка, то вони повинні мати отвори визначеного розміру і кольору, щоб забезпечити огляд. Огляд поліпшується, якщо перфорований матеріал темніший ніж розглядувана зона.

Матеріали, використовувані для спостерігання за роботою машини, потрібно, по можливості, вибирати з таких, що зберігають свою прозорість із часом і у процесі використовування. Конструкціяогорож повинна передбачати можливість заміни матеріалів, що вийшли із ладу.

У деяких випадках можуть знадобитися матеріали або комбінації матеріалів, тривких до сти­рання, хімічного впливу, впливу ультрафіолетового випромінення, притягання пилу внаслідок елек­тростатичного зарядження або зволоження поверхні, що знижують прозорість.

У разі наявності згаданої небезпеки внаслідок стробоскопічних ефектів, потрібно вибирати ма­теріали, що зменшують це явище.

У деяких випадках необхідно використовувати матеріали, яким не властиво накопичування елек­тростатичного заряду, для уникнення скупчення пилу і частинок, а також раптового електричного розрядження, пов’язаного з ризиком запалення або вибуху.

Іноді для огорож необхідно використовувати заземлення для запобігання накопиченню статич­ного заряду на небезпечному рівні (див. EN 60204-1).

Потрібно вибирати матеріали, що не руйнуються, наприклад, не розтріскуються, інтенсивно не деформуються або не виділяють отрутні або легкозаймисті пари у разі коливань температури у передбаченому діапазоні або за несподіваних змін температури.

Обрані матеріали повинні зберігати свої властивості у визначених кліматичних умовах і умовах на робочих місцях.

У разі згаданого ризику виникнення пожежі обрані матеріали повинні бути тривкі до іскріння і перешкоджати поширенню вогню, і не повинні поглинати або виділяти легкозаймисті рідини, пари тощо.

У разі потреби треба вибирати матеріали, що забезпечують зменшення шуму та вібрацій. Цієї мети можна досягнути завдяки ізоляції (створення акустичних перешкод на шляху поширювання шуму) і (або) поглинанню (облицьовування огорож відповідними матеріалами, що поглинають шум) або за рахунок комбінації обох способів. Також може знадобитися належне демпфірування панелей огорож для зменшення впливу резонансу, що може сприяти передаванню або посиленню шуму (Вказівка CEN/TC 211 і CEN/TC 231 — див. додаток С).

У деяких випадках застосовування, таких як у разі зварювання або використовування лазерів, потрібно вибирати матеріали, що захищають людей від шкідливого випромінення.

У разі зварювання цього можна досягнути завдяки відповідно пофарбованому прозорому екра­ну, що забезпечує огляд, але охороняє від шкідливого випромінення (Вказівка CEN/TC 114/WG 13, CEN/TC 123, CEN/TC 169, див. додаток С та ІЕС-стандарт із захисту від лазерного випромінення).

6. ВИБИРАННЯ ТИПУ ОГОРОЖІ

   1. Загальні положення

Якщо після оцінення ризику визначено необхідність огорож, то їх потрібно вибирати відповідно до наступних вказівок і додатка А (див. також 4.1 EN 292-2).

Вибираючи потрібну огорожу, необхідно брати до уваги відповідні етапи життєвого циклу маши­ни (як визначено в 3.11 EN 292-1).

Найважливішими критеріями вибору є:

• можливість і передбачувана важкість травми, на підставі оцінення ризику;

• застосовування машини за призначеністю, як визначено в 3.12 EN 292-1;

• небезпеки, притаманні в машині (див. розділ 4 EN 292-1 і розділ 5 цього стандарту);

• характер і частота доступу.

Може виявитися доцільним застосовування комбінації різноманітних видів огорож. Якщо, на­приклад, машина має декілька небезпечних зон і під час роботи потрібний доступ до однієї з них, то 12можна використовувати поєднання стаціонарної огорожі з рухомою блокувальною огорожею.

Так само іноді може знадобитися комбінація захисних пристроїв з огорожами. Якщо, наприклад, разом із стаціонарними огорожами використовують механічний завантажувальний пристрій для подавання заготовок у машину (за рахунок чого відпадає необхідність доступу у небезпечну зону), то може знадобитися захисний пристрій із реакцією на наближення (див. 3.23.5 EN 292-1) для захи­сту від повторної небезпеки затягування або порізу в зоні між механічним пристроєм завантажуван­ня і стаціонарною огорожею (див. рисунки 9 і 10).

а) фотоелектрична завіса;

Ь) блокувальна огорожа;

с) електрошафа;

d) внутрішній отвір, що забезпечує тільки частковий доступ;

е) чутливий до тиску килимок;

f) пристрій дворучного керування;

д) скидальний пристрій;

h) дистанційна огорожа.

Рисунок 9 — Приклад 1 комбінації різних огорож і комбінації огорож з іншими захисними пристроями

Ь)

а) система з передаваним ключем;

Ь) пристрій дворучного керування;

с) екран між пристроями;

d) блокувальна огорожа;

е) фіксувальний прістрій для огорожі;

f) кромка, що реагує на тиск.

Рисунок 10 — Приклад двох комбінацій різних огорож і огорож з іншими захисними пристроями

Огорожу варто вибирати з поданих нижче типів у такій пріоритетній послідовності:

1. локальні огорожі, що обмежують окремі небезпечні зони, якщо небезпечних зон небагато. Це забезпечує прийнятний рівень залишкового’ ризику і доступ до безпечних частин машини для обслу­говування, регулювання тощо;

2. огорожа, що оточує всі небезпечні зони, якщо кількість і розміри небезпечних зон дуже великі. У цьому випадку місця регулювання і технічного обслуговування потрібно, по можливості, розташо­вувати поза захищеною зоною;

3. часткова дистанційна огорожа, якщо застосовування замкненої огорожі недоцільно, а кількість небезпечних зон, що її захищають, незначна.

4. повна дистанційна огорожа, якщо застосовування замкненої огорожі недоцільно, а кількість і розміри небезпечних зон дуже великі.

Блок-схема в додатку В ілюструє процес вибирання.

Для виробничого процесу може бути корисно розділити зону, що її захищають, на окремі части­ни, щоб виконування операцій (наприклад, випробовування, регулювання) в окремій зоні не вплива­ло на роботу машини в інших зонах. У цьому випадку огорожі для кожної окремої частини повинні відповідати всім вимогам цього стандарту. ...

Примітка. Загальні принципи вибирання огорож за характером і частотою доступу ілюструє додаток А.

Огорожі для захисту від небезпек, утворюваних рухомими деталями передач, наприклад, шківами, ременями, зубчастими колесами, рейковими передачами, валами, повинні бути нерухомими (див. рисунок 1) або рухомими блокувальними.

Варто використовувати нерухомі огорожі через їхню надійність і простоту.

1. рухомі огорожі, якщо передбачається висока частота доступу (наприклад, більше одного разу за зміну) або якщо видаляння або повторне установлювання нерухомої захисної огорожі може викликати труднощі. Рухомі огорожі повинні мати блоковання або блоковання з фіксацією огорожі (див. EN 1088);

2. нерухомі огорожі, тільки тоді, коли частота доступу невелика, повторне установлювання просте, причому знімання і повторне установлювання здійснюється з дотриманням вимог безпеки праці.

Варто застосовувати наведені нижче типи огорож:

1. рухома огорожа з блокованням або з фіксацією огорожі (див. EN 1088). Якщо доступ потрібен у разі дуже короткого робочого циклу, то може виявитися кращим використовування рухомої огорожі із силовим керуванням;

2. керувальна огорожа, за умови дотримання спеціальних умов її застосовування (див. 5.4.9).

1. огорожа, що зачиняється самостійно (див. 5.4.6);

2. регульована огорожа (див. 5.4.7, а також 4.2.2.4 EN 292-2).