---

Вивчання ремонтопридатності разом з вивчаннями надійності застосовують для того, щоб пере­вести експлуатаційні вимоги до докладно визначених якісних і кількісних вимог до ремонтопридатності та критеріїв проектування, і їх результати мають забезпечити підготовку проекту рішення.

Вивчання ремонтопридатності є частиною програми ремонтопридатності, призначеної гарантувати, що виріб, який постачають, відповідає вимогам ремонтопридатності.

їх повинен запланувати та виконати постачальник, навіть якщо вони не вказані в контракті, оскільки вони підтверджують трудомісткість робіт з технічного обслуговування й тому безпосередньо впливають на вартість.

Запропоновані теми, які потрібно долучити до вивчення ремонтопридатності, такі:

• підтримуваний рівень кваліфікації;

• запропоновані рівні обслуговування;

• тип і кількість технічного обслуговування, яке буде здійснено кожним «рівнем технічного об­слуговування»;

• доступність;

• модульність;

• функційна взаємозамінність виробів;

• час ремонту;

• розрахунковий життєвий цикл складників, що можуть зношуватися;

• легкість ідентифікації дефектного виробу;

• ступінь діагностичного випробування;

• вартість технічного обслуговування.

Аналізування ремонтопридатності як невід’ємна частина вивчення ремонтопридатності — про­цес, який переводить експлуатаційні вимоги надскладні якісні та кількісні вимоги щодо ремонтопри­датності, робить свій внесок в дослідження взаємозамінності й оцінює запропонований проект згідно з кількісними та якісними критеріями проектування.

Це забезпечує внесок до процесу проектування документацією під такими заголовками:

• особливі вимоги ремонтопридатності, які визначено в проекті;

• настановні принципи проектування та контрольні списки для гарантування необхідних вимог ремонтопридатності, що належать до проекту;

• короткий звіт основних операцій технічного обслуговування та вимог щодо підтримки;

• вартість складників і вартість профілактичного й відновлювального технічного обслуговування. Аналізи ремонтопридатності вивчають поетапно.

Проекти аналізів щодо ремонтопридатності вивчають повторно, перед тим як оптимальний варі­ант буде вибрано.

їх потрібно також використовувати для оцінення ступеня досягнення вимог проекту ремонтопри­датності.

Для того щоб забезпечити оптимальні результати, аналізи мають бути основані на понятті техніч­ного обслуговування, встановленому паралельно з оптимізацією проектування. їх має бути узгоджено з експлуатаційною концепцією виробу й обмеженнями технічного обслуговування (взаємозв'язки між рівнями обслуговування, умовами обслуговування і режимами технічного обслуговування) в органі­зації споживача. Експлуатаційна концепція призводить до визначення місії оперативного розгортання життєвого циклу, утилізації та операційного середовища. Елементи концепції технічного обслуговуван­ня описано в прикладних настановах із ремонтопридатності (ІЕС 60300-3-10) й технічного обслугову­вання та підтримки технічного обслуговування (ІЕС 60300-3-14).

Проектувальник, відповідальний за досягнення вказаних у проекті експлуатаційних вимог, які охоплюють вимоги ремонтопридатності в межах звичайних обмежень програм і витрат. Для того щоб задовольнити ці вимоги, ремонтопридатність треба визначити на початку процесу проектування, і не­обхідні дослідження ремонтопридатності потрібно виконувати протягом цього процесу. Програма ре­монтопридатності має ідентифікувати відповідальність проведення цих досліджень ремонтопридат­ності, якщо їх не долучено до загального процесу аналізування ILS (як це описано в ІЕС 60300-3-12). їх масштаб і глибина будуть залежати від специфічних потреб, від яких вони безпосередньо залежать, а також від ступеня складності та критичності виробу щодо необхідної безпеки, придатності й надій­ності.

Проектування — ітеративний процес, і кожне завдання забезпечує вхідні дані до послідовних завдань і тих, які здійснюють паралельно. Суттєві вхідні дані для аналізування ремонтопридатності, з досліджень результатів надійності, а також результати недавніх аналізів ремонтопридатності устат­кованая, які не долучено до цієї настанови, повинен забезпечити постачальник обладнання як частину їх програми ремонтопридатності.

Суттєві дані щодо аналізу ремонтопридатності, які не внесено в цю настанову:

• вивчення результатів безвідмовності;

• результати недавніх аналізів ремонтопридатності обладнання, які повинен забезпечити поста­чальник обладнання як частину їх програми ремонтопридатності.

Найбільша ефективність проектів, для яких важлива всебічна програма ремонтопридатності, над­звичайно залежать від субпідрядників. Тому в цих проектах необхідно долучати субпідрядників до розробки загальної програми ремонтопридатності.

Рисунок 1 разом з таблицею 2 є наглядним прикладом того, як дослідження ремонтопридатності під час проектування пов'язано із завданнями проектування. Цей приклад також показує зв'язок між аналізом ремонтопридатності та аналізом підтримки технічного обслуговування (див. ІЕС 60300-3-14), які виконано паралельно.

Варто зазначити, що обговорення проектування потрібно здійснювати в головних пунктах (точках).Р

Системні розгляди

озгляди ремонтопридатності розгляди експлуатаційної підтримки

Рисунок 1 — Вивчання ремонтопридатності на етапі проектування

а

в

в а

в а

а в а

в а н н я

б о в

Таблиця 2 — Докладні завдання під час вивчання ремонтопридатності

ЕСКІЗНЕ СИСТЕМНЕ ПРОЕКТУВАННЯ ТА КОНСТРУЮВАННЯ

Альтернативи проектування

Ескізне проектування

СИСТЕМНЕ ВИЗНАЧАННЯ

Вивчання системного рівня взаємообміну ремонтопридатності

Вибір оптимальної системи проектування

Специфікації системи

Вибір субпідрядника

ПОПЕРЕДНЄ АНАЛІЗУВАННЯ РЕМОНТОПРИДАТНОСТІ

Блок-схеми

Оцінювання ймовірності

Розподіляння

Критерії проектування

ВИЗНАЧАННЯ РЕМОНТОПРИДАТНОСТІ

Вивчання системного рівня ремонтопридатності

Вхід в систему сертифікації

Підхід до вибору субпідрядника

Огляд контрольних списків

ПОПЕРЕДНЄ АНАЛІЗУВАННЯ ПІДТРИМКИ РЕМОНТОПРИДАТНОСТІ

Концепція системного технічного обслуговування

Попередня надійність, ремонтопридатність і аналізування підтримки технічного обслуговування

ВИЗНАЧАННЯ ПІДТРИМКИ ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ

Вивчання системи підтримки взаємозамінності

Вивчання вартості життєвого циклу

Концепція розвитку технічного обслуговування

ДОКЛАДНЕ СИСТЕМНЕ ПРОЕКТУВАННЯ ТА КОНСТРУЮВАННЯ Рисунки

Моделі

Технічні дані

Проектування випробувальних процедур і результатів

Контролювання субпідрядників під час проектування

ГОТУВАННЯ ДО СИСТЕМИ ВИГОТОВЛЯННЯ Виробничі процедури

ДОКЛАДНЕ АНАЛІЗУВАННЯ РЕМОНТОПРИДАТНОСТІ

Прогнозування

Попередній рівень дослідження

Зв'язок проектування

Метод відмови й аналізування впливів

Досліджування зручності технічного обслуговування

Контролювання програми субпідрядника

ГОТУВАННЯ ДО ПЕРЕВІРКИ РЕМОНТОПРИДАТНОСТІ

Аналізування розроблених випробовувань

Процедури перевіряння/доказів

ДОКЛАДНЕ АНАЛІЗУВАННЯ ПІДТРИМКИ РЕМОНТОПРИДАТНОСТІ

Аналізування завдань технічного обслуговування

Аналізування рівня ремонту

Аналізування ремонту/усунення

Аналізування контрольованості

План технічного обслуговування

ГОТУВАННЯ ДО ОДЕРЖАННЯ ПІДТРИМКИ ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ

Визначання ресурсів логістичної підтримки:

персонал, навчання, випробувальне обладнання, обладнання підтримки, настанови, запасні частини, засоби

Кінець таблиці 2

СИСТЕМА ВИГОТОВЛЯННЯ

Виготовляння

Функційне випробовування

ПЕРЕВІРЯННЯ РЕМОНТОПРИДАТНОСТІ

Оцінювання даних перевірок/доказів

НАДАВАННЯ ПІДТРИМКИ ТЕХНІЧНОМУ ОБСЛУГОВУВАННЮ Затверджування підтримки технічного обслуговування Оптимізування ресурсів логістичної підтримки

Придбавання

ІНТЕГРОВАНЕ ОЦІНЮВАННЯ СИСТЕМИ

Інтегроване експлуатаційне випробовування

Завершальне аналізування надійності/ремонтопридатності/безпечності

Передумова для вивчення ремонтопридатності — існування вимог ремонтопридатності. їх може безпосередньо вказати в контракті замовник, або вони можуть бути зазначені в експлуатаційних ви­могах, які потрібно втілити в конкретні функції, роботу, надійність, ремонтопридатність і вимоги щодо безпеки перед тим, як їх апробують в умовах завдань на проектування. Вимоги щодо ремонтопридат­ності необхідно чітко визначити в якісних і кількісних умовах для врахування належного планування і виконання проектування.

Оскільки системи мають краще програмне забезпечення, традиційний аналіз апаратної ремонто­придатності потребує розширення для залучення елементів програмних забезпечень.

Найлегший спосіб у межах процесу проектування — ідентифікувати як технічні засоби, так і про­грамні засоби для забезпечення ремонтопридатності та вибрати два окремі аналізи, комбінуючи їх на технічному чи системному рівнях. Головний недолік цього підходу — те, що дані відмов зазвичай на­правлено проти систем або продуктів і не ідентифіковано проти визначених технічних засобів або еле­ментів програмного забезпечення. Отже, рекомендовано, щоб будь-які договірні зобов’язання визна­чали в повній відповідності з термінами, оскільки це запобігає суперечкам про відповідальність і дає змогу розробникам "знаходити компроміс між програмним і технічним проектуванням.

Під час аналізування ремонтопридатності зручно описати виріб з використовуванням блок-схем, функційних або технічних складників виробу. На функційному рівні відмови виробу визначають розді­лянням на складові функції, щоб описати всі головні функції, і вони слугують основою для аналізу характерних наслідків і відмов (FMEA), аналізу випробувань та ідентифікації потреб технічного обслу­говування.

Відмову на рівні апаратних засобів застосовують в основному під час ідентифікування функцій апаратних засобів, але стосовно дії технічного обслуговування.

Це полегшує ідентифікацію умов проектування ремонтопридатності. Піделементи, які буде відновлено в разі відмови заміною можна ідентифікувати також як і ті, які є незамінними, але віднов­люваними.

Приклад блок-схеми рівня ремонтопридатності апаратних засобів подано на рисунку 2. Точки для локалізування дефекту, ізолювання дефекту й випробовування зазначають на рисунку 2.

Найлегший метод для долучення програмного забезпечення до блок-схеми ремонтопридатності — ідентифікування як технічних засобів, так і програмних елементів ремонтопридатності в комбінованих технічних засобах і блок-схемах програмного забезпечення ремонтопридатності. Елементи програмних забезпечень можна ідентифікувати до модулів, які може бути незалежно визначено та замінено, як дискретні елементи. Це, як правило, відомо, як програмне забезпечення важливих елементів або SSIs, і є частиною апаратних засобів виробу, в межах якого вони наявні. SSIs охоплюють обидва програмні забезпечення в межах пам'яті (RAM або ROM) або наявні у складниках, які програмують.

Модуль програмного забезпечення спочатку завантажують у виріб, а потім повторюють кілька разів у системі чи мережі. Початковим пунктом завантаження вважають постійне місце розташування цього модуля програмного забезпечення.

У процесі проектування є точки рішень, де потрібно розглядати здійсненність альтернативних підходів. На початку етапу проектування буде недостатньо інформації, щоб докладно спрогнозувати оцінку відповідності з вказаними вимогами перед продовжуванням докладного проектування. Тому необхідна спрощена процедура, щоб надати грубий прогноз ремонтопридатності, яка базується пере­важно на попередньому досвіді. Дані з попередніх проектувань можна пристосувати до нових харак­теристик проектувань і умов технічного обслуговування. На цьому етапі потрібно ідентифікувати тільки основні завдання позапланових технічних і профілактичних обслуговувань і оцінити їх три­валість. Результати цих аналізів можна використовувати для оцінювання проектування системи, зок­рема використовуючи альтернативні підходи. Аналізи можуть також вказувати на те, що вимоги до ремонтопридатності не може бути задоволено в межах вказаних обмежень і тому підлягають заміні.

Процес переведення вимог системної ремонтопридатності до нижчого функційного рівня нази­вається «розподілення ремонтопридатності». Це ітеративний процес, який треба проводити на почат­ковому етапі проектування. Проте процедура розподілення може бути виконана тільки за рахунок най­вищого рівня розподілу з причини обмеженої інформації на цьому етапі. Повторення та розподілення застосовують для зниження рівнів докладності під час проектування.

Рисунок 2 — Блок-схема технічних засобів рівня ремонтопридатностіПерший крок розподілення вимагає приведення системи до необхідного функційного рівня деталі. Це можна зробити з використовуванням технічних засобів і програмного забезпечення рівня блок-схем, як описано у 8.4.2. У попередніх етапах можливо не вдасться досягти необхідної глибини, але за одер­жання докладної інформації процес можна продовжити. Істотні вхідні дані — оцінка надійності кожного елемента в блок-схемі. Тому необхідно для інженерів з надійності і ремонтопридатності із самого по­чатку встановити тісний зв'язок і використовувати таку саму функційну схему рівня, яка б врахувала надійність, людські чинники, ремонтопридатність, логістику, безпеку, проектування і системне проек­тування і в ідеалі отримати всі оновлення одночасно. Такі самі дані, які потрібні для ILS, використову­ють для LSA, і тісні контакти скорочують необхідність у дублюванні зусиль та здобуванні максималь­ної погодженості та використовуванні доступних даних. Для конкретнішої інформації про процедури ILSflHB. ІЕС 60300-3-12.