---

Структуроване визначення графічних даних, як наслідок, зменшує проблеми зв’язності та повто­рюваності. Повторне використовування складових об’єктів і зв’язків між ними може автоматично стати частиною, що визначає об’єкт.

Структуроване визначення даних дає змогу зображенням спільно використовувати складені об’єкти, роблячи їхнє визначення І зміну опису зображення швидше і простіше для прикладних програм. Спільне використання складених об’єктів також зменшує вимоги до пам'яті (збереження) для гра­фічних даних.

PHIGS допускає швидкодіючий динамічний доступ до централізованої графічної бази даних, що дозволяє PHIGS підтримувати інтерактивні прикладні програми кінцевого користувача І, залежно від апаратних можливостей, у реальному часі визначати і модифікувати графічні дані. PHIGS здатний виконувати тривимірні перетворення моделювання, перетворення на робочих станціях і перегляд. Також обробляє два виміри за допомогою скороченої функціональності трьох вимірів. Для пере­творення на робочих станціях PHIGS надає Інший рівень керування відображенням після операції перегляду, відокремлюючи ділянку зображення для панорамних і змінних розмірів вікна операцій.

NIST розробив тестову систему, що допомагає визначити місця відповідності PHIGS-реаліза­цій специфікаціям, наведеним у трьох частинах ISO/IEC 9592 . Набір PVT тестів перевіряння правиль­ності (PHIGS Validation Test) складається з високомобільних Фортран-програм, що досліджують умови тестування і надають результати.

PHIGS не включає примітиви "високого рівня", типу кривих, поверхонь і методів підсвічування й затінення. Розширення PHIGS, яке специфікує застосування цих примітивів стандартним способом, су­місним Із загальною філософією PHIGS, назване PHIGS PLUS і визначене у поправках ISO/IEC 9593-3:1990/ Arnd 1:1994. PHIGS PLUS надає:

• примітиви для визначення кривих і поверхонь;

• підсвічування моделей;

• затінення поверхонь;

• замикання глибини різко зображуваного простору;

• розподіл кольору і пряму колірну специфікацію.

Системне графічне ядро GKS визначають чотири частини ISO/IEC 7942, що з’явилися внаслі­док перегляду попередньої версії 1985 року цього стандарту, заснованого на FIPS Publication 120-1. Стандарти мовних прив’язок — це ISO 8651-1:1988 для Фортрану, ISO 8651-2:1988 — для Паскаля, ISO 8651-3:1988 — для Ади, ISO/IEC 8651-4:1995—для Сі.

GKS (Graphical Kernel System) — двовимірна (2-D) графічна система, що не підтримує тривимірну (З-D) графіку. АРІ захищає програміста від відмінностей комп’ютерів і графічних пристроїв. Врахо­вує мобільність графічних застосувань, стандартизуючи базові графічні функції, методи і синтаксис їхнього виклику.

GKS широко використовують сьогодні. Має стандартні прив'язки до мов Фортран, Паскаль, СІ й Ада. Зараз розроблено прив’язку до мови Лісп.

GKS підтримує групування логічно зв’язаних примітивів типу ліній, багатокутників, ниток і їхніх атрибутів сукупно, які звуться сегментами І не можуть бути вкладеними. GKS підтримує ряд графічних пристроїв уводу-виводу типу монохромних і кольорових дисплеїв, принтерів, графопобудовувачів, мишей, планшетів даних, джойстиків і дигітайзерів.

Тривимірне системне графічне ядро GKS-3D. Його визначають ISO 8805:1988; стандарти при­в'язки до мови СІ містить ISO/IEC 8806-4:1991. GKS-3D (Graphical Kernel System for Three Dimensions) специфікує розширення до GKS для визначення і переглядання тривимірних каркасних об’єктів. Крім того, модель уводу GKS розширена для забезпечення пристроїв уводу тривимірних координат і штрихового уводу. GKS-3D дає змогу операторові отримувати Інформацію з тривимірних пристроїв уводу даних і виконувати видалення схованих ліній/поверхонь (HLHSR — hidden line/hidden surface removal) на робочих станціях. Однак не забезпечуються специфічні функції для керування методами попадання типу світлового джерела, затінення, текстурування і розраховування тіней, виконуваних локально на робочій станції. Концептуально можливість зробити тривимірними всі робочі станції в GKS-3D досягає відмежування від апаратних особливостей, аналогічно GKS.

Комп’ютерний графічний інтерфейс CGI визначають шість частин ISO/IEC 9636:1991; прив'язки до мови Ада описані в ISO/IEC 9638-3:1994; кодування — у ISO/IEC 9637.

CGI (Computer Graphics Interface) визначає стандартну функціональну і синтаксичну специфіка­цію керування й обміну даними між незалежним від пристроїв графічним програмним забезпеченням і одним або більше залежними від пристроїв драйвером графічних пристроїв. На відміну від графіч­них стандартів, обговорених раніше, CGI визначає інтерфейс на рівні швидше драйвера пристрою, ніж прикладної програми.

На відміну від CGM, який лише обробляє графічний вивід, CGI обробляє ввід-вивід, дозволяючи всім пристроям виглядати як ідентичні графічні пристрої. Надає стандартний механізм графічного ви­воду для звертання до нестандартних графічних можливостей пристроїв. CGI дозволяє програміс­там писати мобільне програмне забезпечення драйверів пристроїв, незалежне від фізичних харак­теристик графічних пристроїв, що робить програми мобільними і інтероперабельними із широким спектром пристроїв.

Архівні файли PHIGS. Частини 2 І З ISO/IEC 9592 описують формат архівного файлу для збереження і передавання структур PHIGS, структурують мережні описи з централізованого сховища структур (CSS — Central Structure Store). Частина 2 описує формат файлу, частина 3 — чисте кодування тексту, яке виконують із використанням тих самих методів, що й у CGM.

Оброблення зображення і взаємообмін ІРІ визначена ISO/IEC 12087-1:1995, ISO/IEC 12087-2:1994, ISO/IEC 12087-3:1995/Amd1:1996, ISO/IEC 12087-5:1998. Мовні прив’язки до API містяться в ISO/IEC 12088-4:1995. Принципи кодування для обміну зображеннями (IIF) описані в ISO/IEC 12089:1997.

ІРІ (Image Processing and Interchange) — функціональна специфікація і кілька мовних прив’язок АРІ для відображення. Стандарт визначає об’єкти даних, примітивні операції й Еталонну модель. АРІ надає базові будівельні блоки для формування застосувань, що вимагають функціональних можли­востей відображення усередині стандартного, розподіленого та орієнтованого на відображення обчислювального середовища.

ІРІ має чотири частини:

• Частина 1. Загальна архітектура відображення (САІ — Common Architecture for Imaging);.

• Частина 2. Ядро відображування для програміста (РІК — Ргодгаммег’э Imaging Kernel);

• Частина 3. Засоби обміну зображеннями (IIF — Imaging Interchange Facility). Поправка ISO/IEC 12087-3:1995/Amd 1:1996 визначає опис типів, ділянку дії І логічне подання для засобів обміну зображеннями;

• Частина 5. Базовий формат обміну зображеннями (ВИF — Basic Image Interchange Format).

Середовище подання PREMO для мультимедіа-об'єктів визначають чотири частини ISO/IEC 14478. PREMO (Presentation Environment for Multimedia Objects) — обчислювальне середовище для оброблення і візуалізації мультимедіа-об’єктів. У частині 1 ISO/І EC 14478 визначені принципи функ- ціювання PREMO, у частині 2 — її основи, у частині 3 — служби мульти мед іа-систем, у частині 4 — способи і засоби моделювання та візуалізації інтерактивних об’єктів.

Мова моделювання віртуальної реальності визначена лише у першій частині ISO/IEC 14772, у якій розглянуті функціональні специфікації й однобайтне UTF-кодування текстових фрагментів (написів) зображень динамічних мультимедіа-об’єктів.

Тестування відповідності реалізацій графіки до стандартів. ISO/IEC 10641:1993 специфікує методи для тестування фактичної відповідності стандарту виробу, що претендує на відповідність стандарту. Адресує методи тестування відповідності для всіх класів графічних стандартів.

Головними причинами для внесення стандартів на тестування відповідності в комп’ютерній графіці є розвиток:

• розроблення стандартів у напрямку тестування продукції на відповідність вимогам стандартів;

• адресації відповідності у стандартах;

• належним чином визначених високоякісних наборів іспитових засобів для тестування продукції на відповідність всім ділянкам стандартів;

• методів тестування, розроблених погодженням із подібними стандартами;

• погодженням атестаційних іспитових засобів через міжнародне графічне співтовариство.

4.10.5.2 Додаткові специфікації

Зараз інтенсивно розробляють частини ISO/IEC 14772, де визначають різні аспекти мови мо­делювання віртуальної реальності для створення on-line-застосувань в Інтернет. Крім того, продов­жується стандартизація мовних прив’язок графічних систем:

• ISO/IEC CD 8651-5 «Прив’язка до GKS-2D. Частина 5. Лісп»;

• ISO/IEC DIS 8806-1 «Прив'язка до GKS-3D. Частина 1. Фортран».

4.10.5.2.2 Загальні специфікації. Специфікації, перелічені у цьому підрозділі, можуть заціка­вити, хоча вони і не є частиною POSIX-OSE. Використання цих специфікацій треба ретельно розгля­дати, оскільки існує ризик використання подібних несхвалених специфікацій. Специфікації, включені в цей підрозділ, засвідчують ту частину проведеної роботи, що виконана в ділянках недокументо- ваних служб POSIX-OSE.

РЕХ-розширення PHIGS для X. РЕХ (PHIGS Extensions to X) — мережне розширення протоко­лів системи X Window. Оскільки багато застосувань вимагають тривимірної (З-D) графіки, не підтри­муваної X, виникла необхідність розширення Х-протоколу для охоплення тривимірної (З-D) графіки. PHIGS обраний як АРІ через те, що він приймає як тривимірний (З-D) стандарт, так і високофункціо- нальний увід і потужні засоби редагування баз даних. У 1988 році MIT X консорціум уклав контракт із додавання тривимірності (З-D) і розширених додаткових входів до Х-протоколу. Перший випуск РЕХ — це типова реалізація РЕХ-SI, створена в 1991 році.

4.10.5.3 НедокументованІ служби. Актуальні стандарти не спрямовані на такі служби:

• актуальні стандарти допускають широку інтерпретацію стандартів розробниками, запере­чуючи таким чином корисний контроль застосувань. Для досягнення реальної мобільності в розпо­діленому середовищі застосування вимагають контролю і детермінованої функціональності;

• актуальні стандарти не спрямовані на об’ємне моделювання тривимірного об'єкта машинної графіки (solid modeling);

• актуальні стандарти не забезпечують «drag-and-drop» динамічно зв’язаних даних, що циркулю­ють між застосуваннями;

актуальні стандарти не дозволяють незмінним графічним методам здійснювати підсвічування і затінення

.

Програмне забезпечення розробляння застосування

С

Зовнішнє середовище - Розробники застосування

Прикладна платформа

лужби підтримування розроблення
програмного забезпечення у АРІ:

• супроводження оригіналів;

• підготовка виконання;

• виконання прикладної програми

Служби підтримування розроблення
програмного забезпечення у ЕЕ(:

• супроводження оригіналів;

• підготовка виконання;

• виконання прикладної програми

Рисунок 21 — Служби розроблення прикладного програмного забезпечення
Еталонної моделі POSiX-OSE

Не застосовують.

IGES. ANSI/ASME Y14.26M-1989 визначає IGES-специфікацію первинного графічного обміну. Див. 4.5.

IEEE Std 1295-1993 визначає модульне інструментальне середовище графічного інтерфейсу користувача систем X Window. Див. 4.9.

SGML. ISO 8879:1986/Amd 1:1988 визначає стандартну мову узагальненої розмітки SGML. Див. 4.5.

Організація IGES/PDES (ІРО). Див. 4.5.

ISO/IEC TC184/SC4 (STEP). Див. 4.5.

CGM. ISO/IEC 8632 визначає комп’ютерний графічний метафайл CGM. Див. 4.5.

Відкриті проблеми, що стосуються графіки, полягають у такому:

• застосування мають різну поведінку для подібних функцій, що створює перешкоди мобіль­ності користувача. Стандарти необхідні для однакового підходу (наприклад, настанова зі стилю гра­фіки), що допомагає користувачам переключатися між застосуваннями без значного перенавчання;

• неясний зв'язок між віконними стандартами і CGRM;

• відсутні визначені стандартом шляхи для вирізання (сої) і вставки (paste) між застосуваннями.

4.11 Розроблення прикладного програмного забезпечення

Служби, описані у цьому підрозділі, дають змогу фізично розробляти І виконувати прикладне програмне забезпечення на прикладній платформі. Більшість комп'ютерів постачають із можли­вістю розроблення застосування. Традиційний інструментарій — текстові редактори, транслятори і компо- нувальники (редактори зв’язків).

Сфера дії цього підрозділу спрямована на вимоги і пов’язані стандарти для розроблення засто­сування з використанням інструментарію, що доступний на типовому комп’ютері і є традиційним інструментарієм, використовуваним багато років на більшості комп'ютерних систем. Є важливою ділянкою Інформаційних систем І вигідно використовує проведені роботи зі стандартизації.

Сфера розроблення застосування як середовище розроблення програмного забезпечення (SDE — Software Development Environments) зараз не описана у цьому підрозділі. SDE часто має непрості мож­ливості з визначення, планування, відстежування, розроблення, перевіряння і підтримування надзви­чайно великих і ускладнених програмних проектів протягом повного життєвого циклу програмного за­безпечення. Детальніше дії зі стандартизації SDE див. у 4.11.7.