Страница 2: ДСТУ EN 14404:2007. Спорядження індивідуального захисту. Наколінники для роботи у позі напівсидячи з опиранням на коліно (61044)

Кінець таблиці 1

а) Якщо наколінник Типу 4 має подібний проект до такого самого Типу наколінника, то цей пункт застосовують.

Наколінники Тип 4 повинні відповідати вимогам Тип 1 або Тип 3, залежно від їхнього утримування, які контактують із тілом або незалежні від нього.

Усі наколінники потрібно визначати за їх розміром відповідно до обхвату талії користувача. Ком­плектования за розміром повинно бути в інформації, що її надає виробник.

Зони захисту повинні мати вимірювання відповідно до таблиці 2. Контрольні виміри повинні бути розраховані від обхвату талії до найбільшого розміру користувача, відповідно до розроблених наколін­ників або у випадку «за одним розміром усі» вироби з обхватом талії 120 см. Форми зон захисту пред­ставлено на рисунку 1. Вимірювання наколінника з внутрішньої сторони матеріалу, що забезпечує за­хист згідно з 6.4, повинно бути збільшеним від мінімальної зони захисту, які розраховано в таблиці 2.

Таблиця 2 — Вимірювання зон захисту наколінників

а) Наколінник Типу 1;

Ь) Наколінник Типу 2;

с) Наколінник Типу 3.

/і — висота зон захисту;

І2 — ширина зон захисту;

л — радіус кривизни верхнього кута наколінника;

/г — радіус кривизни нижнього кута наколінника.

Рисунок 1 — Форми зон захисту наколінників

Наколінники відповідно до 1 рівня експлуатаційних властивостей повинні опиратися повному проколюванню з силою принаймні (100 ± 5) Н і наколінники відповідно до 2 рівня експлуатаційних властивостей повинні опиратися повному проколюванню з силою принаймні (250 ± 10) Н відповідно до 6.5. Внутрішня сторона наколінників не повинна мати відхил більше ніж 5 мм.

Після перевіряння, відповідно до 6.6, середня сила, зареєстрована кожним перетворювачем у ви­пробуваннях на плоскій на ковальні, повинна бути менше ніж ЗО Н.

Після перевіряння, відповідно до 6.7, прикладені сили і енергії удару у випробовуваннях не по­винні перевищувати значення таблиці 3.

5

Таблиця 3 — Вимоги до проведення випробовувань

Наколінники Типу 1 і Типу 2, що контакту­ють із тілом, повинні мати систему утримуван­ня, яка гарантує необхідне місце розташування під час використовування у позі напівсидячи з опиранням на коліно. Таке утримування потрібно досягати використовуванням складальних ременів із застібками, контактних і найближчих застібок, окремого «ременя безпеки» або інших елементів за­хисного одягу або спорядження. Інструкція, яку надає виробник із подробицями про відповідність утримування наколінників, повинна бути доступною.

Утримування наколінників навколо ноги повинно забезпечуватися ременями шириною не менше ніж40 мм. Ремені повинні бути постійно регульованими. Якщо наколіннику позі за зігнутого коліна, то жодна частина ременя не повинна зміщуватися на відстань 10 мм від центру задньої частини ко­ліна. Оцінювати потрібно відповідно до 6.4.

Систему утримування наколінників потрібно оцінювати, як наведено у 6.8.1. Якщо прикладати силу, то наколінник не повинен зміщуватися більше ніж на 5 см і, якщо видаляти силу, то наколінник повинен повернутися в початкову позицію і не зміщуватися більше ніж на 2 см. Опір силі повинен бути (10 ± 1) Н. Якщо система утримування наколінників не використовує ремені, то виробник пови­нен зазначити, що венозний дренаж не буде мати пошкоджень. (Див. довідковий додаток А).

Наколінники потрібно тримати в закритих кишенях штанів або приєднати до штанів. Якщо утри­мувати не в кишенях, то вони не повинні зміщуватися від сили (100 ± 5) Н, як описано у 6.8.2.

Під час випробовування відповідно до 6.9 внутрішня поверхня наколінника і фільтрувальний папір повинні лишатися сухими.

Наколінники повинні бути підібрані випробовувачем за призначенням проведеного випробову­вання відповідно до 6.10.1 і 6.10.4.

Система утримування наколінника Типу 1 повинна бути пружною. Якщо під час стягування реме­нями прикладати потрібну силу для протягування кожного ременя на 4 см відповідно до 6.11, то сила повинна бути не більше ніж (10 ± 1) Н.

6 ВИПРОБОВУВАННЯ

Якщо вимірювальну характеристику визначено іншими вимірювальними приладами, то рівень проходження буде неточним до ± 2 %. Для кожної послідовності необхідних вимірювань, які викону­ються згідно з цим стандартом, відповідну оцінку невпевненості в завершальному результаті повинно бути визначено. Невпевненість (Um) треба надавати до акту випробовування за формою Um = ± X. Це потрібно використовувати для визначання, чи було досягнуто виконання «Проходження». Якщо за­вершальний результат мінус Um — нижче за рівень проходження, а необхідно, щоб значення переви­щували, то зразок будуть вважати непридатним.

Для перевіряння потрібно надавати принаймні вісім пар наколінників. На ринок потрібно поста­чати принаймні одну пару кожного розміру. Вони повинні бути готові до використовування. Завершені наколінники потрібно постачати з етикетками та інформацією, яку надає виробник. Наколінники, при­пасовані до штанів, потрібно постачати з відповідними штанами. За потреби, на постачання наколін­ників, припасованих до штанів більше ніж 5 розмірів, потрібно доставляти лише 5 існуючих розмірів штанів.

Невикористовувані наколінники (і штани) перед випробовуваннями повинні кондиціюватися не менше ніж 24 год за температури (20 ± 2) °С і відносної вологості (65 ± 5) %. Випробовування необ­хідно починати не пізніше ніж через 10 хв після вилучення випробовувальних зразків із зазначених умов.

Під час кожного випробовування потрібно ударяти чотири рази на позначену ділянку відповідно до 6.4 і 6.7.2 з енергією удару 5 Дж і реєструвати прикладену силу. Проведення усіх випробовувань на ділянці потрібно закінчувати протягом 5 хв.

Наколінники потрібно перевіряти візуально І вручну, щоб визначити місцезнаходження різних твердих або гострих країв, швів, застібок або інших елементів, які можуть нашкодити користувачу під час їх використовування. Документи, які надає виробник, потрібно перевіряти на відповідність вимо­гам матеріалів, використаних у захисному одязі І спорядженні. Якщо перевірені документи не відпові­дають вимогам, щоб гарантувати випробовування, його потрібно проводити. Інформацію, яку надає виробник (розділ 8), треба перевірити за списком речовин, використовуваних у головних компонентах виробів. Результати візуального оглядання потрібно занести до протоколу випробовувань.

Вироби з системою утримування і регулювання потрібно виміряти вимірювальною стрічкою або іншими засобами з точністю вимірювання до 1 %. Результати вимірювання потрібно порівнювати з об­численими значеннями вимог, визначених у 5.2.4, до найбільшого призначеного розміру користувача, згідно з інформацією виробника. Розмір, позначений на виробі і деталях в інформації виробника (див. розділ 8), потрібно перевіряти, щоб визначити відповідність виробу маркуванню. Результати візуаль­ного оглядання потрібно занести до протоколу випробувань. Наколінники з мінімальними вимірюван­нями зон захисту на зовнішніх поверхнях повинні маркуватися відповідно до їх розмірів, призначених до найбільшого розміру користувача. Усі розміри потрібно перевіряти, щоб визначити, чи забезпечує їх конструкція необхідний захист всієї потрібної зони захисту. Принаймні один наколінник повинен де­монтуватися, щоб перевірити його конструкцію. Різні ділянки з меншим захистом повинні бути позна­чено для наступного механічного випробовування.

Наколінники Типу 1 потрібно надівати відповідно до розміру виробів і перевіряти положення ре­менів. Після продовження рухів і п’яти повних згинань їх потрібно перевірити для того, щоб край ре­меня за зігнутого коліна не був ближче ніж на 10 мм до центру задньої частини коліна.

Опір проколюванню потрібно вимірювати згідно з EN 863 зі швидкістю (100 ±10) мм/хв. Потрібно зробити п’ять випробовувань, які поширюються на усю зону захисту наколінника, а також слабкі ділянки. Випробовувальний шип потрібно застосовувати на зовнішній стороні наколінника. Макси­мальний відхил внутрішньої сторони наколінника потрібно вимірювати методом, який має значення < 0,5 мм.

Для випробовування необхідно використовувати випробовувальне коліно. Воно повинно бути виконане із твердої пластмаси, деревини або металу ВІД «Канді»¹> і відповідати рисункам 2 і 3.

Випробовувальне коліно потрібно устаткувати трьома перетворювачами сили, як показано на рисун­ках 2 і 3. Поверхня перетворювачів повинна бути сформованою відповідно до поверхні коліна («Канді») у місцях, де вони уставлені. Поверхні повинні бути подібними за профілем до оригіналу коліна «Канді» із точністю ± 0,5 мм. Перетворювачі повинні мати виміри, наведені на рисунку 4. Перетворювачі сили повинні бути пов’язані з системою реєстрації. Уся система повинна бути із точністю ± 1Н.

Випробовувальне коліно потрібно приєднати стисканням до відповідного коліна випробовувана. Воно повинно міститися в апаратурі так, щоб нахилена площина (4) контактувала з лінією центру ко­ліна у двох точках (6 і 7) і показувала відстань (170 ± ЗО) мм, окремо під кутом (5 ± 0,5)° до горизон­тальної площини.

Плоску горизонтальну наковальню має бути забезпечено так, щоб утримувати наколінники про­тягом випробовування.

а) схематичний боковий вид випробовувального коліна (середній вид лівого коліна і верхньої голінки).

Ь) нижній вид випробовувального коліна (попередній вид лівого коліна і верхньої голінки).

1 — Перетворювач сили;

2 — центр зовнішньої сторони середнього перетворювача сили. Це — найнижча точка випробовувального коліна;

З — направлення униз від голінки до щиколотки;

4 — нахилена площина, яка контактує з середнім перетворювачем сили коліна і верхньою голінкою;

5 — горизонтальна площина;

б І 7 — контактувальні точки нахиленої площини;

/ — відстань між 6 і 7 (170 ± ЗО) мм;

а — кут між нахиленою площиною І горизонтальною площиною (5 ± 0,5)°.

Рисунок 2 — Форму випробовувального коліна «Канді» показано
з розташуванням перетворювачів сили