---

П36.60.12-3л.

Те саме завдовжки 5980 мм, завширшки 2380 мм, завтовшки 160 мм, під розрахункове навантаження 6 кПа з напруженою арматурою класу Ат800, що виготовляється з важкого бетону

П60.24.16-6Ат800.

Примітка. Допускається приймати познаки марок плит у відповідності з робочими кресленнями.

4 ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ

4.1 Плити слід виготовляти у відповідності з вимогами цього стандарту за проектною і технологічною документацією, затвердженою згідно з установленим порядком. Можливе використання документації типових серій за умови їх актуалізації з урахуванням вимог чинних нормативних документів.

4.2 Плити повинні виготовлятись у формах, що забезпечують дотримання запроваджених цим стандартом вимог до якості і точності виготовлення плит.

4.3 Плити за міцністю, тріщиностійкістю та жорсткістю повинні задовольняти вимоги, запроваджені робочими кресленнями.

4.4 Плити повинні задовольняти вимоги ДБН В.1.1-7, ДБН В.1.2-7 щодо межі вогнестійкості, визначеної у робочих кресленнях плит відповідно до ступеня вогнестійкості будівельного об'єкта.

4.5 Міцність, жорсткість, тріщиностійкість та межа вогнестійкості плит забезпечуються показниками, що характеризують:

- міцність бетону;

- вид і фізико-механічні властивості арматурної сталі;

- розміри арматурних виробів і міцність їх з'єднань;

- розташування арматури і арматурних виробів;

- геометричні розміри плит і товщину захисного шару бетону.

4.6 Бетон

4.6.1 Фактична міцність бетону панелей повинна бути не нижче тієї, що вимагається і приймається згідно з ГОСТ 18105 залежно від проектного класу бетону за міцністю на стиск, визначеного у робочих кресленнях плит, та від фактичної однорідності міцності бетону.

Коефіцієнт варіації міцності партії бетону плит повинен бути не більше 9 %.

4.6.2 Нормована передавальна міцність бетону попередньо напружених плит повинна відповідати визначеній у проектній документації.

4.6.3 Значення нормованої відпускної міцності бетону на стиск попередньо напружених плит із важкого або легкого бетону приймають таким, що дорівнює нормованій передавальній міцності, а плит з ненапруженою арматурою – 70 % міцності бетону, що відповідає його класу за міцністю на стиск.

4.6.4 При поставці плит у холодний період року, а також для зберігання їх при перевезенні залізничним транспортом нормована відпускна міцність плит може бути підвищена до 85 % міцності бетону, що відповідає його класу за міцністю на стиск.

4.6.5 Нормована відпускна міцність бетону плит зі щільного силікатного бетону повинна дорівнювати 100 % міцності бетону на стиск, що відповідає його класу за міцністю на стиск.

4.6.6 Морозостійкість та водонепроникність бетону плит повинна відповідати його маркам за морозостійкістю і водонепроникністю, запровадженим проектною документацією для конкретної будівлі чи споруди і зазначеним при замовленні плит.

4.6.7 Бетони, а також матеріали, що застосовуються для його виготовлення, повинні задовольняти вимоги:

- важкий бетон – ДСТУ Б В.2.7-43;

- легкий бетон – ДСТУ Б В.2.7-18;

- щільний силікатний бетон – ГОСТ 25214.

4.7 Арматура, арматурні і закладні вироби

4.7.1 Вид і клас арматурної сталі, що застосовується для армування плит, повинні відповідати тим, що визначені робочими кресленнями конкретних плит.

4.7.2 Форма і розміри арматурних і закладних виробів повинні відповідати тим, що запроваджені робочими кресленнями.

Зварні арматурні і закладні вироби повинні відповідати вимогам ГОСТ 10922, а зварні арматурні сітки – ГОСТ 23279.

4.7.3 Вимоги до марок сталей для арматурних і закладних виробів, а також до захисту від корозії поверхонь сталевих закладних виробів – згідно зі СНиП 2.03.01, СНиП 2.03.02 та ДСТУ Б В.2.6-2.

4.7.4 Арматурна сталь, що застосовується, повинна задовольняти вимоги державних стандартів або технічних умов на ці сталі, затверджені в установленому порядку.

Напружена арматура:

- стрижньова арматура класів А600, А800, А1000 – згідно з ДСТУ 3760 незалежно від показників її зварюваності або стійкості до корозії;

- стрижньова термомеханічне зміцнена арматура класів Ат600, Ат800, Ат1000 – згідно з ГОСТ 10884 незалежно від показників її зварюваності або стійкості до корозії;

- стрижньова гарячекатана класів А800, А1000 – згідно з ГОСТ 5781. Ненапружена арматура (включаючи розподільну):

- стрижньова арматура класів А400С та А500С – згідно з ДСТУ 3760;

- стрижньова термомеханічне зміцнена класів Ат400С та Ат500С – згідно з ГОСТ 10884;

- стрижньова гарячекатана гладка і періодичного профілю класів А240, АЗОО, А400 – згідно з ГОСТ 5781;

- арматурний дріт періодичного профілю класу Вр-1 – згідно з ДСТУ 6727.

4.7.5 Напружена арматура плит із зміцненої витягуванням із контролем подовження і напруження або тільки подовження арматурної сталі класів А500 – згідно з ГОСТ 5781 та А500С – згідно з ГОСТ 10884 повинна відповідати вимогам технологічної документації.

4.7.6 Монтажні петлі повинні виготовлятись із гладкої стрижньової арматури класу А240 згідно з ГОСТ 5781, виготовленої зі сталей марок Ст3пс та Ст3сп згідно з ГОСТ 5781.

4.7.7 Арматурну сталь марки Ст3пс2 не допускається застосовувати для монтажних петель, призначених для підйому і монтажу плит за температури нижче мінус 40 °С.

4.7.8 У випадках, передбачених проектною документацією, арматурні і закладні вироби, випуски арматурних і з'єднувальних виробів повинні мати антикорозійне покриття, вид і технічні характеристики якого повинні відповідати запровадженим проектною документацією.

4.8 Натягування арматури слід здійснювати електротермічним або механічним способами.

Примітка. Натягування арматури з дроту здійснюється механічним способом.

4.9 Температура нагрівання арматури, яка напружується з застосуванням електротермічного способу натягування, не повинна перевищувати величин, запроваджених документами з технології виготовлення попередньо напружених залізобетонних конструкцій.

4.10 Величини напружень в арматурі, які контролюються після завершення її натягування на упори, повинні відповідати визначеним у робочих кресленнях.

Відхили величини напружень у напруженій арматурі не повинні перевищувати при натягуванні арматури:

- електромеханічним способом – ±88 МПа;

- механічним способом – ±5 %.

4.11 Передавання зусиль обтиснення на бетон (відпускання натягу напруженої арматури) має здійснюватись після досягнення бетоном плит передавальної міцності, визначеної залежно від нормованої передавальної міцності (4.6.2).

4.12 Геометричні параметри плит

4.12.1 Фактичні відхили геометричних параметрів плит не повинні перевищувати граничних, зазначених у таблиці 1.

4.12.2 Відхил товщини захисного шару бетону до арматури не повинен перевищувати величин, запроваджених ДСТУ Б В.2.6-2.

4.13 Відкриті поверхні сталевих закладних виробів, випуски арматури і монтажні петлі мають бути очищені від напливів бетону.

4.14 Оголення арматури не допускаються, за винятком випусків арматури, що замуровуються, а також кінців напруженої арматури, які не повинні виступати за торцеві поверхні плит більше ніж на 10 мм.

4.15 Вимоги до якості поверхонь і зовнішнього вигляду плит – згідно з ДСТУ Б В.2.6-2. При цьому якість поверхонь плит повинна відповідати вимогам, що запроваджені для категорій:

КП1 – нижньої (стельової);

КП2 – верхньої, яка підготовлена під покриття лінолеумом;

КПЗ – верхньої і бічних, які не оброблюються і є невидимими в умовах експлуатації.

Таблиця 1 – Граничні відхили геометричних параметрів плит

За погодженням між виготовлювачем і споживачем можуть бути установлені, замість зазначених, наступні категорії поверхонь:

КП1 – нижньої (стельової), яка підготовлена під фарбування;

КП2 – те саме підготовленої під обклеювання шпалерами або декоративне оброблення пастоподібними складами;

КП3 – те саме, до якої не висувають вимог щодо якості оброблення;

КП3 – верхньої, підготовленої під опорядження плитковими матеріалами.

Сумарна довжина сколень бетону на 1 м ребра плити для поверхонь категорії КП3 в опорній зоні плити не повинна перевищувати 200 мм. Допускається за узгодженням з організацією–автором проекту конкретної будівлі – збільшення сумарної довжини сколень бетону на 1 м ребра в опорній зоні.

5 ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ

5.1 Приймання плит повинне здійснюватись партіями у відповідності з вимогами ДСТУ Б В.2.6-2, цим стандартом та робочими кресленнями.

5.2 При цьому плити приймають:

- за результатами періодичних випробувань за показниками міцності, жорсткості, тріщиностійкості та межі вогнестійкості плит, морозостійкості і водонепроникності бетону;

- за результатами приймально-здавальних випробувань за показниками міцності бетону (класу за міцністю на стиск, передавальною і відпускною міцністю), середньої густини легкого бетону, відповідності арматурних виробів робочим кресленням, міцності зварних з'єднань, точності геометричних параметрів, товщини захисного шару бетону до арматури, ширини розкриття технологічних тріщин, якості бетонних поверхонь, правильності нанесення маркувальних написів і знаків.

5.3 Періодичні випробування плит навантаженням для контролю їх міцності, жорсткості та тріщиностійкості проводять перед початком масового виготовлення та у подальшому – при внесенні до них конструктивних змін та при зміні технології виготовлення, а також під час серійного виробництва плит не рідше одного разу на рік.

5.4 Періодичні випробування плит для контролю їх межі вогнестійкості проводять перед початком масового виготовлення та у подальшому – при внесенні до них конструктивних змін.

5.5 Періодичні випробування для контролю морозостійкості і водонепроникності бетону плит проводять перед початком масового виготовлення плит та у подальшому – при зміні технології виготовлення або постачальників сировини, а також під час серійного виробництва плит не рідше одного разу на рік.

5.6 Приймання плит за показниками міцності бетону (класу за міцністю на стиск, передавальною і відпускною міцністю), середньої густини легкого бетону, відповідності арматурних виробів робочим кресленням, міцності зварних з'єднань, точності геометричних параметрів, товщини захисного шару бетону до арматури, ширини розкриття технологічних тріщин, якості бетонних поверхонь, правильності нанесення маркувальних написів і знаків здійснюється за результатами вибіркового одноступінчастого контролю.

6 МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ ТА ВИПРОБУВАНЬ

6.1 Випробування плит за показниками міцності, тріщиностійкості і жорсткості слід виконувати у відповідності з ДСТУ Б В.2.6-7 (ГОСТ 8829) та робочими кресленнями цих плит.

При випробуваннях навантаженням плити повинні витримувати контрольні навантаження, запроваджені робочими кресленнями.

6.2 Міцність бетону на стиск має визначатись на зразках, виготовлених із суміші робочого складу за методами, згідно з ГОСТ 10180 .

При випробуванні плит неруйнівними методами фактична міцність бетону визначається ультразвуковим методом згідно з ГОСТ 17624 або іншими методами, передбаченими чинними стандартами на методи випробувань бетону.

6.3 Морозостійкість бетону слід визначати відповідно до ДСТУ Б В.2.7-47 (ГОСТ 10060.0) та ДСТУ Б В.2.7-48(ГОСТ 10060.1).

6.4 Середня густина (об'ємна маса бетону) визначається згідно з ДСТУ Б В.2.7-170 на зразках, виготовлених із бетонної суміші робочого складу.

Допускається визначати густину бетону згідно з ГОСТ 17623.

6.5 Вимірювання контрольованого натягування напруженої арматури виконується у відповідності з ГОСТ 22362.

6.6 Методи контролювання і випробування зварених сіток заводського виготовлення – згідно з ГОСТ 23279, а арматурних і закладних виробів – згідно з ГОСТ 10992.

6.7 Розміри, відхили від прямолінійності, площинності і рівності діагоналей поверхонь плит, ширину розкриття технологічних тріщин, розміри раковин, напливів і сколень бетону плит слід перевіряти методами, запровадженими ГОСТ 26433.0, ГОСТ 26433.1 та ДСТУ Б В.2.6-2.

6.8 Розміри і положення арматурних виробів, товщину захисного шару бетону до арматури слід визначати згідно з ДСТУ Б В.2.6-4 та ГОСТ 17625. За відсутності необхідних приладів допускається вирубання борозен і оголення арматури плит із наступним замуровуванням борозен.

6.9 Випробування плит для визначення межі вогнестійкості слід гідно з ДСТУ Б В.1.1-20 та робочими кресленнями цих плит.