---

5.5 Технологічний процес виготовлення виробів повинен здійснюватись відповідно з вимогами наступних нормативних документів: ГОСТ 12.1.004, ГОСТ 12.1.010, ГОСТ 12.1.044, ГОСТ 12.3.002, ГОСТ 12.4.026, ГОСТ 12.4.124, НАПБ А.01.001, НАПБ Б.06.004, ДБН В.2.5-13, НПАОП 40.1-1.32. 

Виробничі приміщення за пожежною безпекою повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.004, ГОСТ 12.1.010, ГОСТ 12.1.044, НАПБ А.01.001, СНиП 2.09.02. 

Категорія виробничих приміщень визначається згідно з НАПБ Б.07.005, а клас зони – згідно з НПАОП 40.1-1.32. 

Необхідність облаштування приміщень, у яких виготовляють і зберігають вироби, автоматичними установками пожежогасіння і сигналізації визначається згідно з НАПБ Б.06.004, а виконання – згідно з ДБН В.2.5-13. 

У вибухопожежонебезпечних і пожежонебезпечних приміщеннях згідно з НАПБ А.01.001(7.7.5) забороняється застосовувати відкрите полум'я. 

У виробничих і складських приміщеннях, де існує небезпека вибуху, згідно з ГОСТ 12.1.010 (2.6) і НАПБ А.01.001 (7.7.14) необхідно використовувати механічний інструмент, виготовлений із матеріалу, що при ударі не висікає іскри, чи інструмент у відповідному вибухозахищеному виконанні. 

5.6 Виробничі і складські приміщення повинні бути оснащені згідно з НАПБ А.01.001 (6.4.8) первинними засобами пожежогасіння. Оснащення приміщень первинними засобами пожежогасіння – згідно з НАПБ А.01.001 (6.4 і доповнення № 3). 

5.7 Ефективна сумарна питома активність радіонуклідів у виробах не повинна перевищувати 370 Бк/кг згідно з ДБН В 1.4-1.01. Контроль – згідно з ДБН В.1.4-2.01. 

5.8 Виробничі приміщення повинні бути обладнані припливно-витяжною та місцевою вентиляцією згідно з ГОСТ 12.4.021 і СНиП 2.04.05, яка забезпечує необхідну чистоту повітря згідно з чинними санітарними нормами. 

5.9 Освітлення виробничих приміщень повинно відповідати ДБН В.2.5-28, вимірювання освітленості на робочих місцях слід проводити згідно з ДСТУ Б В.2.2-6. 

5.10 Мікроклімат приміщень повинен відповідати ДСН 3.3.6.042. 

5.11 Обладнання і комунікації повинні бути заземлені та захищені від статичної електрики згідно з НАПБ А.01.001, ДНАОП 0.00-1.29, ГОСТ 12.1.018, ГОСТ 12.4.124 і ПУЭ. 

У приміщеннях категорій А, Б, В за вибухопожежною та пожежною небезпекою має бути забезпечено дотримання вимог електричної іскробезпеки згідно з НАПБ А.01.001, ДНАОП 0.00-1.29 та ГОСТ 12.4.124. 

5.12 Засоби індивідуального захисту працюючих повинні відповідати вимогам ДСТУ 3835, ГОСТ 12.4.011, ГОСТ 12.4.013, ГОСТ 12.4.028, ГОСТ 12.4.99, ГОСТ 12.4.100, ГОСТ 23134, ГОСТ 24760, ГОСТ 25194, ГОСТ 27574, ГОСТ 27575. 

5.13 Рівень шумового навантаження в робочій зоні не повинен перевищувати норм ДСТУ 2867, ДСН 3.3.6.037. Контроль здійснюється згідно з ГОСТ 12.1.050. 

Рівень загальної вібрації на робочих місцях не повинен перевищувати граничних значень відповідно до вимог ДСН 3.3.6.039, ГОСТ 12.1.012, ГОСТ 12.1.003.  

5.14 Виробничі приміщення повинні бути оснащені каналізацією та джерелами питного та господарського водопостачання згідно зі СНиП 2.04.01, СНиП 2.04.02, ДСанПіН 383, а також питною водою згідно з ГОСТ 2874. 

5.15 Попередні і періодичні медичні огляди працюючих – відповідно до наказу МОЗ України від 23.07.2002 р. № 280. 

5.16 Вимоги безпеки і охорони довкілля – згідно з ГОСТ 12.1.005 і ГОСТ 12.3.030. 

5.17 З метою охорони довкілля від забруднень повинен бути організований контроль за викидами шкідливих речовин в атмосферне повітря населених місць згідно з ГОСТ 17.2.3.01, ГОСТ 17.2.3.02 і ДСП 201. 

5.18 Під час виготовлення виробів утворюються технологічні відходи при запуску і зупинці обладнання, а також у вигляді бракованих виробів. 

Технологічні відходи складуються, по мірі накопичення дробляться і підлягають вторинній переробці та утилізації. 

5.19 Стічні води відсутні, тому що вода використовується у замкнутому циклі. 

6  ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ 

6.1 Приймання виробів повинно здійснюватись партіями. За партію на підприємстві слід вважати вироби одного кольору, розміру, найменування, типу і виду, які виготовлені з однієї партії сировини, на однотипному обладнанні, за одним технологічним режимом і які супроводжуються однією документацією і одночасно виставляються до приймання, але не більше погонної довжини 100 000 м. 

6.2 Для перевірки відповідності якості виробів вимогам цього стандарту проводять приймально-здавальні і періодичні випробування. 

6.3 Приймально-здавальні випробування проводять на кожній партії виробів згідно з пунктами 4.1.1 – 4.1.7, 4.3 і 4.4. 

6.4 Періодичні випробування проводять на партії виробів, що пройшли приймально-здавальні випробування згідно з 4.1.8 та показниками таблиці 1, рядки 2, 5 та 6 не менше одного разу на рік. Випробування за показниками таблиці 1, рядки 1, 3, 4 та таблиці 2, рядки 1, 2, 3 проводять при зміні рецептури та при постановці продукції на виробництво. 

6.5 Для проведення випробувань від кожної партії виробів відбирають не менше десяти мірних відрізків для зовнішнього огляду та для визначення розмірів. Від одного з відрізків відрізають кусок виробу завдовжки 2 м для виготовлення зразків для випробувань. 

Для проведення випробувань дозволяється використовувати зразки, одержані у вигляді стрічки або прутка завтовшки 1-4 мм із композиції, яка використовується для виготовлення партії, із збереженням технологічних параметрів екструдування. 

6.6 Правила бракування – згідно з ГОСТ 15.309. 

6.7 Вимоги безпеки (розділ 5) контролюються під час підготовки і постановки продукції на виробництво та на вимогу органів Держнагляду. 

6.8 Оцінка відповідності з метою сертифікації виробів здійснюється згідно з цим стандартом призначеним в установленому порядку органом оцінки відповідності (далі – орган оцінки) з використанням модулів згідно з Технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд. 

6.8.1 Оцінка відповідності здійснюється з використанням модуля В (перевірка виробу певного типу) у комбінації з модулем D (забезпечення належної якості виробництва) або модулем F (перевірка продукції) згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 7 жовтня 2003 р. № 1585 "Про затвердження Технічного регламенту модулів оцінки відповідності та вимог щодо маркування національним знаком відповідності, які застосовуються в технічних регламентах з підтвердження відповідності" та із застосуванням процедур, які зазначені у Технічному регламенті будівельних виробів, будівель і споруд: 

а) виробник або уповноважена ним особа подають до органу оцінки заявку на перевірку типу, яка повинна містити: 

– назву і адресу виробника, а в разі подання заявки уповноваженою особою – її назву і адресу, а також документ про надання повноважень; 

– письмове підтвердження, що така заявка не була подана до іншого органу оцінки; 

– технічну документацію, яка повинна охоплювати всі стадії проектування, виробництва і застосування продукції та давати можливість оцінити її відповідність вимогам Технічного регламенту будівельних виробів, будівель і споруд, та містити: 

– загальний опис, конструкцію та робочі креслення виробу; 

– описи, що стосуються функціонування виробу; 

– список стандартів із переліку національних стандартів і опис рішень, прийнятих на виконання вимог регламенту, якщо згадані стандарти не були застосовані; 

– результати проектних розрахунків, випробувань тощо; 

– звіти про випробування продукції; 

– акт постановки виробів на серійне виробництво (для виробів, що випускаються серійно); 

– документацію системи якості (у разі впровадження виробником системи управління якістю згідно з вимогами гармонізованого державного стандарту України – ДСТУ ISO 9001); 

б) орган оцінки: 

– проводить аналіз технічної документації з метою підтвердження того, що типовий зразок продукції виготовлено згідно з технічною документацією; 

– здійснює контроль за виробництвом на підприємстві-виробнику включно із відбором зразків виробів певного типу для проведення випробувань. Відбір зразків проводиться представниками органу оцінки за участі представників виробника або уповноваженої ним особи; 

– проводить оцінку системи управління якістю (модуль D) згідно з вимогами гармонізованого державного стандарту України – ДСТУ ISO 9001 (у разі впровадження системи управління якістю на підприємстві-виробнику) або оцінку граничного рівня дефектності продукції (модуль F) внаслідок статистичного аналізу ймовірності виходу параметра за межі допуску за результатами визначення показників властивостей, що мають кількісні дані (наприклад, основні розміри та зміна лінійних розмірів під час нагрівання) при виробництві партій продукції одного типорозміру, або статистичного аналізу долі негативних результатів випробувань за певний період часу – для показників властивостей, контроль яких у процесі виробництва здійснюється за альтернативною ознакою (наприклад, абсолютна деформація при вдавлюванні); 

– організовує проведення випробувань зразків виробів певного типу на їх відповідність показникам якості, які узгоджені з виробником або уповноваженою ним особою і які відповідають вимогам цього стандарту. 

Випробування зразків проводять у лабораторіях, атестованих у встановленому порядку у присутності представників органу оцінки. Протокол випробувань підписують представник виробника, випробувальної лабораторії та органу оцінки. Затверджує протокол керівник органу оцінки. 

У разі якщо один чи більше перевірених зразків не відповідають вимогам цього стандарту, орган оцінки розробляє план коригувальних дій і контролює їх виконання з боку виробника до приведення стану виробництва у відповідність з вимогами Технічного регламенту будівельних виробів, будівель і споруд; 

в) за позитивними результатами аналізу технічної документації, контролю виробництва, оцінки системи управління якістю (або статистичної оцінки граничного рівня дефектності продукції) та випробувань зразків виробів певного типу орган оцінки видає виробнику або уповноваженій ним особі сертифікат відповідності продукції вимогам цього стандарту і реєструє його у встановленому порядку. Термін дії сертифіката відповідності вимогам цього стандарту – не більше трьох років; 

г) орган оцінки здійснює нагляд за функціонуванням сертифікованого виробництва протягом терміну дії сертифіката відповідності з метою перевірки виконання виробником зобов'язань, які випливають із схваленої системи якості (або забезпечення визначеного граничного рівня дефектності продукції) з періодичністю не менше одного разу на рік. Виробник забезпечує органу оцінки доступ до місць виробництва, контролю випробувань та зберігання продукції і надає необхідну інформацію, зокрема: документацію системи якості; звіти про інспекційні перевірки і результати випробувань, дані про калібрування, кваліфікацію персоналу тощо; 

д) орган оцінки проводить у визначені ним терміни перевірку підтримки виробником у належному стані системи якості виробництва та надає виробнику звіти про перевірку; 

е) орган оцінки може проводити, крім періодичних, перевірки без попередження виробника, під час яких у разі потреби орган оцінки проводить або вимагає від виробника проведення випробувань продукції за наявності обґрунтованих підстав. Звіт про перевірку і протокол випробувань надається виробнику. 

6.8.2 Після отримання сертифіката відповідності виробник наносить національний знак відповідності на виріб або на додану до нього етикетку, упаковку чи супровідну документацію відповідно до правил застосування національного знака відповідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 р. № 1599 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 49, ст. 2188; 2006 р., № 20, ст. 1451). 

Сертифікат відповідності вимогам цього стандарту та документація, зазначена в 6.8.1, повинні зберігатися виробником протягом 10 років після застосування виробів у спорудах і надаватися для перевірки в установленому законодавством порядку. 

7  МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ 

7.1 Контроль показників якості проводять на зразках виробів, попередньо витриманих за температури (23 5) ^оС не менше 3 год. 

7.2 Контроль виробів за зовнішнім виглядом, кольором та фактурою лицьової поверхні (4.1.7) проводять у порівнянні зі зразками-еталонами візуально при нормальному освітленні без застосування збільшувальних приладів. 

7.3 Контроль правильності марковання (4.3) і якості пакування (4.4) виробів здійснюють візуально. 

7.4 Розміри поперечного перерізу (4.1.2) виробів вимірюють штангенциркулем згідно з ГОСТ 166, мікрометром згідно з ГОСТ 6507, товщиноміром згідно з ГОСТ 28702, кутоміром згідно з ГОСТ 5378, оптико-електронними вимірювачами або іншим вимірювальним інструментом, який забезпечує необхідну точність вимірювань. 

Вимірювання проводять на кожному торці. За кожний розмір поперечного перерізу виробу приймають середнє арифметичне значення результатів двох вимірювань, а для партії – всіх виробів, що випробовуються. 

7.5 Довжину виробів (4.1.3) контролюють металевою лінійкою згідно з ГОСТ 427, рулеткою згідно з ДСТУ 4179 або іншим вимірювальним інструментом, який забезпечує необхідну точність вимірювань. 

7.6  Визначення кольоростійкості (4.1.8) проводять на трьох зразках розмірами (100 50) 1 мм, вирізаних у повздовжньому напрямку. Зразки розміщують під ртутно-кварцевою лампою потужністю (375 13) Вт по колу так, щоб відстань від центра поверхні зразка до центра кола становила (300 10) мм. Висота піднімання лампи над поверхнею зразка – 350 мм – 370 мм. Половину зразка закривають трьома-чотирма шарами світлонепроникного паперу. Зразки під лампою витримують протягом 3 год, а потім їх оглядають.