5


ДСТУ Б А.2.4-42:2009

На планах переходу вказують:

  • прив'язку переходу до кілометрових знаків або пікетів, а за їх відсутності - до постійних
    місцевих орієнтирів;

  • місця розташування робочих та приймальних котлованів або точки входу та виходу бура
    при напрямленому бурінні;

  • прив'язку котлованів до постійних орієнтирів;

  • марку кабелю, довжину переходу, кількість труб.
    На поздовжньому профілі зазначають:

  • відмітки рельєфу, будівельні групи ґрунтів;

  • проектні відмітки прокладання труб;

  • точки входу та виходу бура;

  • місцепроходження бура згідно з технічними характеристиками УГНБ;

  • довжину траси буріння;

  • метод виконання робіт.

Під поздовжнім профілем наводять таблицю довідкових даних відносно відміток рельєфу та
прокладання труб, способу виконання робіт, довжини переходу.

Приклад виконання плану та поздовжнього профілю установкою БГ-ЗМ наведено на рисун-
ку В.З.

Приклад виконання плану та поздовжнього профілю установкою ГНБ наведено на рисунках В.4
та В.5 відповідно.

Кабельні переходи через судноплавні річки та водосховища виконують, як правило, з викорис-
танням установок горизонтально-напрямленого буріння, іноді - засобами гідромеханізації.

Плани розташування переходів виконують на інженерно-топографічних планах у масштабі
1:500÷:2000, поздовжні профілі - у масштабі:

  • по горизонталі 1:200, 1:500;

  • по вертикалі 1:100, 1:200.

На планах переходу зазначають:

  • місце розташування переходу;

  • прив'язку переходу до кілометрових знаків суднового ходу та постійних місцевих орієнтирів;

  • точки входу та виходу бура при напрямленому бурінні;

  • кількість стулок і марки кабелів у кожному з них;

  • довжину переходів.

На поздовжньому профілі зазначають:

  • відмітки рельєфу та дна ріки;

  • відмітки дна траншеї і верху її засипання при розробці підводної траншеї гідромоніторами;

  • проектні відмітки та глибину прокладання кабелю, труб при напрямленому бурінні з зазна-
    ченням їх кількості, матеріалу і діаметра;

  • точку входу та кут буріння;

  • ділянки за способом розробки і засипання траншеї та прокладанням кабелю;

  • інженерно-геологічний склад і будівельні групи ґрунтів;

  • довжину траси буріння;

  • тип кабелю;

  • метод виконання робіт.

На плані та профілі переходу наводять таблиці довідкових даних відносно відміток рельєфу,
глибини прокладання кабелю, способу виконання робіт, довжину переходу та траси буріння.

При виконанні робіт кабельних переходів через судноплавні річки та водосховища спеціалізо-
ваними підрядними організаціями оформляють окрему папку робочих креслень.

6


ДСТУ Б А.2.4-42:2009

  1. Плани розташування площадок НРП (НПП)

Підходи кабелів до НРП (НПП) і розташування контурів заземлення на площадках виконують
на інженерно-топографічних планах трас прокладання кабелю на заміських або міських ділянках у
масштабі 1:500÷1:2000.
На плані зазначають:

  • траси кабелів на площадці;

  • місце розташування НРП (НПП) із прив'язкою до постійних орієнтирів;

  • місце розташування контурів заземлень (протекторів за необхідності);

  • марку і довжину кабелів для підключення НРП (НПП) до контуру заземлення;

  • елементи контуру заземлення.

  1. Схеми прокладання кабелів телекомунікаційних мереж у кабельній каналізації
    та колекторах

Схему прокладання кабелів у кабельній каналізації (картограму прокладання кабелів) на
міських ділянках виконують без масштабу.
На картограмі визначають:

  • ділянки існуючої та проектованої кабельної каналізації з зазначенням назв вулиць;

  • номер каналу, в якому прокладається кабель;

  • відстані між кабельними колодязями;

  • марки проектованих кабелів;

  • назву будівлі кінцевих пунктів;

  • таблицю обсягу робіт.

На кресленику картограми наводять ситуаційну схему траси без масштабу із дотриманням
конфігурації вулиць.

Приклад виконання картограми прокладання кабелю телекомунікаційної мережі в кабельній
каналізації наведено на рисунку В.6.

На схемах прокладання кабелів у колекторі зазначають:

  • трасу кабелю;

  • марку кабелю і довжину прокладки;

  • пікети;

  • найменування вулиць міста;

  • поперечний профіль колектору з зазначенням місця прокладання проектованих кабелів та
    існуючих комунікацій;

  • таблицю обсягу робіт.

Приклад виконання схеми прокладання кабелів у колекторі наведено на рисунку В.7.

  1. Схеми магістральних та розподільних мереж

Схеми магістральних мереж АТС виконують без масштабу з дотриманням конфігурації мережі
та зазначенням місць розташування розподільних шаф (ШР), зон прямого живлення та АТС.
На схемі магістральної мережі вказують:

  • тип та ємність кабелів від АТС до розподільних шаф;

  • тип та ємність кабелів прямого живлення від АТС;

  • тип та ємність кабелів II класу (міжшафова передача);

  • умови прокладання кабелю (в кабельній каналізації, колекторі або ґрунті);

  • номер каналу, де прокладаються кабелі;

  • номери колодязів та відстані між ними;

  • напрямок рахування каналів;

  • номери розподільних шаф із боксами;

  • найменування вулиць міста;

  • таблицю обсягу робіт.

7


ДСТУ Б А.2.4-42:2009

Допускається підсумовування прогонів кабельної каналізації, що мають однакові ємності блока
каналів.

Приклад виконання схеми магістральної мережі АТС наведено на рисунку В.8.

Схеми розподільних мереж виконують без масштабу з дотриманням конфігурації вулиць та
розташування будинків окремо для кожного шафового району.

На схемах вказують:

  • розподільну шафу, номер та ємність шафи;

  • найменування вулиць, проїздів та номери будинків;

  • марки і типи кабелів та місце прокладання (кабельна каналізація, колектор, ґрунт, повітряна
    лінія зв'язку);

  • номери колодязів, відстані між ними;

  • розгалужувальні муфти;

  • місця вводу кабелів до будинків;

  • розподільні коробки та інші розподільні пристрої;

  • довжину розподільних кабелів;

  • таблицю обсягу робіт.

У разі розроблення схем телефонізації однотипних будинків або завантаженості кресленика
допускається виконання схеми розподільної мережі в будинках (картки кабельних вводів) на окре-
мому кресленику з зазначенням кінцевих пристроїв, розгалужувальних муфт, ємності кабелів та
способу їх прокладання.

Приклад виконання схеми розташування розподільної мережі шафового району та розпо-
дільної мережі в будинку наведено на рисунках В.9 та В.10 відповідно.

7.7 Улаштування кабельного вводу в будівлі зв'язку

Плани улаштування кабельних вводів у будинки зв'язку (АТС, ОПТС, АМТС тощо) виконують у
масштабі 1:20÷1:100.

На планах улаштування вводу лінійних кабелів зазначають:

  • назву об'єкта зв'язку (АТС, ОПТС, АМТС тощо);

  • профілі та ємність ввідних блоків;

  • план розташування металоконструкцій у шахті з зазначенням місця вводу (ввідний блок);

  • трасу прокладання лінійних кабелів по шахті і до приміщення, де розташовано кінцеве
    лінійне обладнання (крос АТС, оптичний крос тощо);

  • місця розташування у шахті кабельних муфт та за необхідності розташування обладнання
    утримання кабелів під тиском;

  • стояки із консолями, металоконструкції жолобів;

  • марки лінійних та станційних кабелів;

  • таблицю обсягу робіт.

Приклад виконання улаштування кабельного вводу оптичного кабелю наведено на рисунку В.11.

8 ПРАВИЛА ВИКОНАННЯ РОБОЧИХ КРЕСЛЕНИКІВ СТАНЦІЙНИХ СПОРУД
ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНИХ МЕРЕЖ

Залежно від виду телекомунікацій у складі основного комплекту робочих креслень станційних
споруд виконуються такі кресленики:

  • структурні (функційні) схеми комутаційних станцій або вузлів комутації;

  • схеми маршрутизації трафіка;

- схеми організації зв'язку в ЛАЦ;

  • схеми організації пожежно-охоронної сигналізації;

  • схеми проходження цифрових трактів;

  • схеми та таблиці кабельних з'єднань;

8


ДСТУ Б А.2.4-42:2009

  • плани розташування кабелів у будівлях зв'язку;

  • схеми та таблиці маршрутизації сигнальних повідомлень у мережі СКС-7; .

  • схеми підключення до мережі синхронізації;

  • таблиці вихідних даних на програмування (перепрограмування) цифрових комутаційних
    станцій;

  • план розміщення обладнання;

  • схеми розміщення комплектів на каркасах.

  1. Структурні (функційні) схеми комутаційних станцій або вузлів комутації

Схеми маршрутизації трафіка

На структурній (функційній) схемі цифрової комутаційної станції або вузла вказують:

  • рівень станції (АТС, ОПТС, АМТС, МЗТС, МЦК, ЦКРЗ, вузол спецслужб тощо);

  • тип станції;

  • напрямки включення;

  • виносні комутаційні модулі;

  • кількість з'єднувальних ліній (Е1) у кожному напрямку;

  • тип сигналізації по напрямках;

  • ємність станції, нумерацію станції (для АТС, ОПТС).

До структурної схеми комутаційної станції додають за необхідності таблицю включення каналів
та ліній із зазначенням існуючих та проектованих вхідних, вихідних або двосторонніх каналів у кож-
ному напрямку.

Приклад виконання структурної схеми АМТС наведено на рисунку Г.1.

На функційних схемах організації зв'язку вузлів Інтернет-доступу вказують напрямки взаємодії
з іншими постачальниками (провайдерами) Інтернет-послуг та абонентами мережі для організації
доступу абонентів до глобальної мережі Інтернет.

Також на схемі вказують комутаційне обладнання і обладнання маршрутизації постачальника
(провайдера) Інтернет-послуг та функційні з'єднання між обладнанням із зазначенням стандартів
передачі даних.

Приклад виконання функційної схеми організації зв'язку вузла Інтернет-доступу наведено на
рисунку Г.2.

При взаємодії комутаційних станцій з іншими станціями в мережі одного оператора або різних
операторів розробляють схему маршрутизації трафіка з зазначенням його напрямків та номерних
планів.

Приклад виконання схеми маршрутизації трафіка наведено на рисунку Г.З.

На схемах організації зв'язку в ЛАЦ вказують обладнання транспортної мережі в даному
пункті (ЛАЦ), його тип та транспортний рівень, напрямки до суміжних пунктів, ємність оптичного ка-
белю, номери оптичних волокон, що використовуються, та тип схеми резервування.

Приклад виконання схеми організації зв'язку в ЛАЦ наведено на рисунку Г.4.

Для пожежно-охоронної сигналізації в будівлях зв'язку виконують схему організації пожеж-
ної, охоронної або пожежно-охоронної сигналізації. На схемі зазначають приймально-контрольні
прилади, напрямки променів сигналізації, типи датчиків і сигналізаторів, що включають до кожного
променю.

  1. Схеми проходження цифрових трактів

На схемах проходження цифрових трактів від ЦСК до інших служб, що розташовані в одній
будівлі (ЛАЦ міжміського зв'язку, ЛАЦ місцевого зв'язку, ЛАЦ операторів, АКЦ тощо), зазначають
кількість цифрових трактів у напрямках, тип обладнання, до якого підключають цифрові тракти,
місце розміщення обладнання, тип і ємність станційного кабелю, кількість кусків кабелю та його
довжину.

Приклад виконання схеми проходження цифрових трактів у будівлі АМТС наведено на рисун-
ку Г.5.

9


ДСТУ Б А.2.4-42:2009

  1. Схеми та таблиці кабельних з'єднань

Залежно від типу телекомунікаційного обладнання виконують таблиці або схеми кабельних
з'єднань лінійної та струморозподільної проводки. В таблиці та на схемі наводять дані, що необхідні
для прокладання та монтування кабелів.

Таблиці кабельних з'єднань лінійної проводки виконують, в основному, при використанні об-
ладнання аналогового типу з зазначенням напрямку прокладки, призначення кабелю, номеру кабе-
лю, найменування обладнання з зазначенням місця підключення кабелю, позначення гребінок та
плінтів на обладнанні, марку та ємність кабелів, кількість кусків кабелю та його довжину.

Для кабелів струморозподільної проводки додатково вказують переріз кабелю та його напругу.

Для обладнання цифрового типу виконують схеми кабельних з'єднань (кабель-плани) з
зазначенням найменування обладнання, марки та ємності кабелів, кількості кусків і довжини ка-
белів та способу прокладання кабелю. На схемі кабельних з'єднань вказують зведення кабельної
продукції та обсяги робіт.

Схему підключення кабелів до аналогового обладнання наводять додатково до схеми кабель-
них з'єднань. На схемі вказують гребінки, штифти, роз'єми, клеми окремих видів обладнання та
принципи розпаювання кабелів.

Для аналогових комутаційних станцій виконують схеми та таблиці кросувальних з'єднань окре-
мих ступенів комутаційного обладнання. На схемах кросувальних з'єднань вказують номери
гребінок, рамок та штифти на них і принцип з'єднання штифтів між собою. Для прямих кросувань
виконують таблиці, для складних кросувань - схеми і таблиці.

Для пожежно-охоронної сигналізації виконують таблицю кабельних з'єднань із зазначенням
місць підключення кабелів або проводів, марки, ємності та перерізу жил кабелів або проводів щодо
лінійних та сигнальних кіл, а також кіл живлення і заземлення. На схемі кабельних з'єднань наво-
дять обсяги робіт та зведення кабельної продукції.