---

5.18 При роботі з полімерними смолами необхідно дотримуватися вимог санітарних правил організації технологічних процесів та гігієнічних вимог до виробничого обладнання та правил безпеки з переробки пластичних мас відповідно до ГОСТ 12.3.030.

5.19 Відбирання проб, промивання апаратури і тари, аналіз смол повинні виконуватися згідно з правилами щодо безпечного виконання робіт, затвердженими в установленому порядку.

5.20 Робітники, що працюють з епоксидними смолами, повинні бути забезпечені спецодягом та засобами індивідуального захисту згідно з ГОСТ 12.4.011.

5.21 У робочих приміщеннях повинні бути умивальники з гарячою та холодною водою.

5.22 Забороняється миття рук розчинниками, оскільки це сприяє виникненню шкірних уражень. Бризки смол повинні бути негайно видалені сухими марлевими тампонами. Потім уражене місце слід обробити етиловим спиртом, ретельно промити водою з милом, осушити паперовим рушником одноразового користування та змастити м'якою маззю на основі ланоліну, вазеліну або касторової олії.

5.23 Гранично-допустиму концентрацію компонентів у повітрі робочої зони наведено у таблиці 7.

Таблиця 7

5.24 Вміст шкідливих речовин, що викидаються в повітря робочої зони при виготовленні плит, не повинен перевищувати встановлених ГДК та повинен визначатись згідно з методиками, затвердженими МОЗ України.

5.25 Вміст пилу в повітрі робочої зони контролюють згідно з вимогами ГОСТ 12.1.005.

5.26 Контроль вмісту шкідливих речовин у повітрі робочої зони здійснюють у відповідності з методиками МУ 1994, МУ 3119, МУ 4436, СН 4617.

5.27 Виробничі та адміністративно-побутові приміщення повинні відповідати вимогам СНиП 2.09.02, СНиП 2.09.04.

5.28 Виробничі приміщення повинні бути обладнані системами припливно-витяжної та місцевої вентиляції (при виробництві плит на синтетичних зв'язуючих повинен забезпечуватись восьмикратний обмін повітря), опалення згідно з вимогами ГОСТ 12.4.021 та СНиП 2.04.05

5.29 Виробничі приміщення повинні бути обладнані водопроводом і каналізацією згідно зі СНиП 2.04.01, питною водою - ГОСТ 2874.

5.30 Освітленість робочих місць повинна відповідати вимогам ДБН В.2.5-28.

5.31 Технологічне обладнання повинне відповідати вимогам безпеки згідно з ГОСТ 12.2.003, СП 1042, ДСН 3.3.6.037, ДСН 3.3.6.039.

5.32 Технологічне обладнання та комунікації повинні бути надійно заземлені згідно з вимогами ГОСТ 12.1.018, ГОСТ 12.1.030 та ДНАОП 0.00-1.21.

5.33 За пожежною безпекою виробничі приміщення повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.004 та НАПБА.01.001.

5.34 При роботі з електрообладнанням повинні виконуватись вимоги ГОСТ 12.007.0, ГОСТ 27487 та ДНАОП 0.00-1.21.

5.35 Рівень шуму на робочих місцях не повинен перевищувати норм, встановлених ГОСТ 12.1.003 та ДСН 3.3.6.037.

5.36 Стічні води повинні скидатись у каналізацію згідно з вимогами СанПиН 4630.

5.37 Охорона ґрунтів від забруднення побутовими, промисловими відходами повинна забезпечуватись згідно з СанПиН 42-128-4690 та СанПиН 4630.

5.38 Вміст шкідливих речовин у викидах вентиляційних установок в атмосферне повітря не повинен перевищувати норм гранично-допустимих викидів (ГДВ) та контролюватись згідно з ГОСТ 17.2.1.01, ГОСТ 17.2.3.02 і ДСП 201.

5.39 Радіологічний контроль неорганічних сировинних матеріалів і плит проводиться згідно з ДБН В.1.4-2.01.

5.40 Ефективна сумарна питома активність природних радіонуклідів згідно з ДБН В.1.4-1.01 не повинна перевищувати:

- 370 Бк/кг (І клас використання) - для плит, що застосовуються в цивільному будівництві;

- 740 Бк/кг (II клас використання) - для плит, що застосовуються для промислового будівництва.

5.41 При виготовленні плит відходи сировини, що придатні для повторної переробки, повертають на переробку в технологічному циклі.

5.42 Відходи сировинних матеріалів, непридатні для повторного використання, і відходи засобів пакування складають у спеціально організованих місцях та утилізують згідно з вимогами ДСанПіН 2.2.7.029.

6 МАРКУВАННЯ

6.1 Не менше 20 % плит у кожній партії повинні мати відбиток-тавро або штамп підприємства-виготовлювача.

6.2 Кожний пакет із плитами маркується. Маркування здійснюють фарбою, маркувальним олівцем безпосередньо на нелицьовій поверхні плит, розташованих у крайніх рядах пакетів або прикріплюють етикетку з маркуванням. Маркування містить познаку типу плит, класу плит за міцністю на стиск, марки бетону за морозостійкістю, групи плит, товарний знак підприємства-виробника, штамп служби технічного контролю. Приклад маркування плити з природного каменю І типу на цементному в'яжучому з мозаїчною лицьовою поверхнею, класу за міцністю на стиск В20, марки за морозостійкістю F50:

І-Ц-М-20-50 - товарний знак - штамп служби технічного контролю.

6.3 Транспортне маркування виконують на етикетці, яку наклеюють на кожне транспортне паковання. Транспортне маркування повинно містити:

- найменування підприемства-виробника, його товарний знак та адресу;

- найменування та умовну познаку продукції;

- кількість плит у пакованні (шт./м²) та при комплектному постачанні, кількість кожного типу плит, що входять до транспортного паковання;

- масу паковання (брутто), кг;

- штамп служби технічного контролю;

- номер партії, дату виготовлення;

- маніпуляційний знак № 3 "Оберігати від вологи" згідно з ГОСТ 14192;

- відомості щодо кількості шкідливих речовин, що виділяються з плит на синтетичних зв'язуючих.

6.4 При маркуванні плит необхідно дотримуватися вимог ДСТУ Б В.2.6-2, ДБН Г.1.4.

6.5 Маркування повинно виконуватись українською мовою. При постачанні на експорт маркування здійснюють додатково мовою, передбаченою контрактом. У цьому випадку повинен бути напис "Виготовлено в Україні".

7 ПАКУВАННЯ

7.1 Плити повинні бути розсортовані за типами, розмірами, фактурою, кольором та укладені в тару не більше ніж у два ряди за висотою.

7.2 Плити повинні бути встановлені в вертикальному положенні попарно лицьовими поверхнями одна до одної з прокладанням між ними паперу або дерев'яних прокладок та закріплені клинами.

7.3 У пакетах плити можуть бути скріплені сталевою, поліпропіленовою стрічкою, термоусадковою поліетиленовою плівкою згідно з ГОСТ 25951.

Кількість плит у пакетах і способи скріплення пакетів повинні бути зазначені в технологічному регламенті виробника.

7.4 При пакуванні плит необхідно дотримуватися вимог ДСТУ Б В.2.6-2, ГОСТ 12.3.002, ГОСТ12.3.009, ГОСТ 21650, ДБН Г 1.4.

7.5 Для пакування плит використовують папір згідно з ГОСТ 8273, поліетиленову плівку згідно з ГОСТ10354, ГОСТ 25951. Допускається застосовувати інші засоби пакування за відповідними нормативними документами, які забезпечують збереження якості лицьових поверхонь плит.

7.6 У кожній транспортній упаковці повинні бути плити одного класу, типу, підтипу, виду, групи та кольору. Допускається при комплектному постачанні в одній упаковці розміщати плити різних типів згідно зі специфікацією замовлення.

7.7 Плити повинні складатись у засоби транспортного пакування - ящики згідно з ГОСТ 9142, ГОСТ10198, ГОСТ 10350, на піддони згідно з ГОСТ 9570 або у контейнери згідно з ГОСТ 20435, ГОСТ 22225 за затвердженою виробником схемою паковання, що забезпечує стійкість паковання та збереження зовнішнього вигляду лицьової поверхні плит. У пакованнях плити повинні бути щільно укладені одна до одної.

8 ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ

8.1 Транспортування плит у запакованому стані здійснюють усіма видами критого транспорту із дотриманням правил перевезення вантажів, що діють на відповідному виді транспорту за умов механічного навантаження і розвантаження продукції за допомогою спеціальних захватів і механізмів.

8.2 Забороняється навантаження плит навалом і розвантаження їх скиданням.

8.3 При транспортуванні і вантажно-розвантажувальних роботах необхідно дотримуватись заходів, що забезпечують збереження плит від механічних пошкоджень та забруднення.

8.4 Плити зберігають у штабелях, ящиках, пакетах, контейнерах згідно з ГОСТ 18477.

8.5 Плити повинні зберігатись у штабелях, пакетах або контейнерах в складських приміщеннях або на майданчиках із твердим покриттям окремо за типами, підтипами, видами, групами, розміром, кольором, класами та марками.

8.6 Плити повинні бути встановлені в вертикальному положенні попарно лицьовими поверхнями одна до одної з прокладанням між ними паперу або дерев'яних прокладок та закріплені клинами.

8.7 Плити повинні зберігатись окремо за типами, розмірами, фактурою, кольором та укладені в тару не більше ніж у два ряди за висотою.

8.8 При зберіганні пакети або контейнери встановлюють не більше ніж у три ряди за висотою.

8.9 Допускається зберігання у контейнерах комплектів плит, що підібрані відповідно до комплекту постачання.

8.10 Правила транспортування і зберігання плит повинні відповідати вимогам ДБН Г.1-4.

8.11 Умови зберігання плит – згідно з ГОСТ 15150 - 7 Ж1.

8.12 При зберіганні на складах без тари плити повинні бути встановлені на дерев'яні підкладки в вертикальному положенні лицьовими поверхнями одна до одної не більше ніж у два ряди за висотою.

9 МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ

9.1 Якість сировинних матеріалів повинна бути засвідчена документами про якість відповідних матеріалів та контролюватися при вхідному контролі згідно з ГОСТ 24297.

9.2 Зовнішній вигляд плит оцінюють шляхом огляду та порівнянням з кресленнями та зразками-еталонами підприємства-виробника. Якість фактури лицьової поверхні плит оцінюють візуально з застосуванням в необхідних випадках вимірювального інструменту. Зразки оглядають з відстані від 1,0 м до 1,5 м. Поверхня плит повинна бути рівномірно освітлена природним світлом або лампою денного освітлення з інтенсивністю від 300 люкс до 400 люкс.

9.3 Колір плит перевіряють методом порівняння його з двома зразками-еталонами, один з яких має допустимо блідий тон, а другий - допустимо насичений того самого кольору. Вироби, що забарвлені слабше зразка-еталона блідого тону і сильніше зразка-еталона насиченого тону, прийманню не підлягають.

Порівняння зі зразками-еталонами проводять на відкритому майданчику при денному світлі з відстані від 5 м до 10 м. Плити, що випробовують, встановлюють вертикально між зразками-еталонами.

9.4 Наявність жирових плям визначають при денному освітленні на відкритій площадці з відстані від 5 м до 10 м від очей спостерігача.

9.5 Геометричні розміри та параметри зовнішнього вигляду плит визначають згідно з ГОСТ 26433.1 з похибкою не більше 1 мм.

9.5.1 Геометричні розміри плит і дефекти зовнішнього вигляду контролюють на кожній плиті, відібраній для контролю.

9.5.2 Довжину, ширину і товщину вимірюють у трьох місцях на відстані не менше 15 мм від краю та посередині плити.

9.5.3 Кожний результат вимірювання оцінюють окремо. Кожне значення вимірювання повинне бути в межах норми. За результат приймають найбільше значення.

9.6 Коефіцієнт камененасичення визначають точковим методом, наведеним у додатку А. Для випробувань відбирають три плити.

9.7 Границю міцності бетону плит при стиску плит І та II типів, а також бетону або розчину підстильного шару визначають згідно з ГОСТ 10180. Границю міцності на розтяг при згині плит визначають безпосередньо на плитах згідно з ГОСТ 17608.

9.7.1 Допускається визначати границю міцності бетону плит при стиску неруйнівними методами, передбаченими чинними стандартами на методи випробувань бетонів.

9.7.2 Для неармованих плит на гіпсових в'яжучих та синтетичних зв'язуючих границю міцності при стиску та границю міцності на розтяг при згині визначають за методикою ДСТУ Б В.2.7-82 на спеціально виготовлених трьох зразках розміром (160x40x40) мм. Результатом визначення границі міцності на розтяг при згині вважається середнє арифметичне значення випробувань трьох зразків.

9.7.3 Границю міцності при стиску неармованих плит визначають на шести половинках зразків, що утворилися після визначення границі міцності на розтяг при згині. За результат випробувань приймають середнє арифметичне значення шести визначень границі міцності при стиску.

9.7.4 Для армованих плит на основі синтетичних зв'язуючих границю міцності на розтяг при згині визначають на трьох зразках розміром (160x40x40) мм згідно з методикою ГОСТ 4648. За результат визначення границі міцності на розтяг при згині приймають середнє арифметичне значення випробувань трьох зразків.