---

вантажів.

Перевезення небезпечних відходів здійснюється за умови

обов'язкового страхування цивільної відповідальності перевізника

за збитки, які можуть бути завдані ним під час перевезення,

відповідно до закону.

Розміщення небезпечних відходів дозволяється лише у

спеціально обладнаних місцях та здійснюється відповідно до

ліцензійних умов щодо поводження з небезпечними відходами.

Провадження інших видів діяльності, не пов'язаної з поводженням з

небезпечними відходами, на території, відведеній для їх

розміщення, забороняється.

Зберігання небезпечних відходів на території підприємств,

установ, організацій - суб'єктів господарської діяльності

здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Підприємства, установи та організації - суб'єкти

господарської діяльності, на території яких зберігаються

небезпечні відходи, відносяться відповідно до закону до об'єктів

підвищеної небезпеки.

Відповідальність суб'єкта господарської діяльності, у

власності або у користуванні якого є хоча б один об'єкт поводження

з небезпечними відходами, за шкоду, яка може бути заподіяна

аваріями на таких об'єктах життю, здоров'ю, майну фізичних та/або

юридичних осіб, підлягає обов'язковому страхуванню відповідно до

закону.

( Стаття 34 в редакції Закону N 3073-III ( 3073-14 ) від

07.03.2002 )

Стаття 35. Порядок здійснення діяльності, пов'язаної із

збиранням і заготівлею окремих видів відходів

як вторинної сировини

Діяльність, пов'язана із збиранням і заготівлею окремих видів

відходів як вторинної сировини та забезпеченням ними переробних

підприємств, здійснюється на підставі ліцензії, виданої відповідно

до закону.

Підставою для видачі ліцензії на збирання і заготівлю

відходів як вторинної сировини є наявність у спеціалізованих

підприємств виробничих і складських приміщень, пресового,

вантажопідйомного та аналітичного обладнання, кваліфікованого

персоналу.

Загальні вимоги до матеріально-технічної бази для збирання і

заготівлі відходів як вторинної сировини, забезпечення

протипожежної та екологічної безпеки встановлюються спеціально

уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері

поводження з відходами.

Операції поводження з окремими видами відходів як вторинної

сировини в частині приймання і закупівлі їх у населення

спеціалізовані підприємства здійснюють через свої приймальні

пункти (стаціонарні або пересувні).

Перелік окремих видів відходів як вторинної сировини

затверджується Кабінетом Міністрів України.

( Стаття 35 в редакції Закону N 3073-III ( 3073-14 ) від

07.03.2002 )

( Статтю 36 виключено на підставі Закону N 3073-III

( 3073-14 ) від 07.03.2002 )

Стаття 37. Контроль і нагляд у сфері поводження з відходами

Державний контроль і нагляд у сфері поводження з відходами

здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої

влади у сфері поводження з відходами, інші спеціально уповноважені

органи виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Первинний виробничий контроль у сфері поводження з відходами

здійснюють у межах своєї компетенції виробники відходів.

Громадський контроль у сфері поводження з відходами

здійснюють громадські інспектори з охорони навколишнього

природного середовища відповідно до законодавства.

Нагляд за додержанням законів у сфері поводження з відходами

здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому

органи прокуратури в межах повноважень, передбачених законом.

Р о з д і л VII

ЕКОНОМІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАХОДІВ ЩОДО УТИЛІЗАЦІЇ

ВІДХОДІВ І ЗМЕНШЕННЯ ОБСЯГІВ ЇХ УТВОРЕННЯ

Стаття 38. Організаційно-економічні заходи щодо забезпечення

утилізації відходів і зменшення обсягів їх

утворення

Організаційно-економічні заходи щодо забезпечення утилізації

відходів і зменшення обсягів їх утворення передбачають:

а) лімітування обсягів утворення та розміщення відходів;

б) встановлення нормативів плати та розміру платежів за

розміщення відходів із диференціацією платежів залежно від рівня

небезпеки відходів та цінності території;

в) надання суб'єктам підприємницької діяльності, які

утилізують, зменшують обсяги утворення відходів та впроваджують у

виробництво маловідходні технології, відповідно до законодавства

податкових, кредитних та інших пільг;

г) надання в установленому законодавством порядку податкових,

кредитних та інших пільг суб'єктам підприємницької діяльності, які

здають відходи як вторинну сировину та займаються збиранням і

заготівлею таких відходів;

д) визначення пріоритетів щодо фінансування за державним

контрактом підприємств, що впроваджують маловідходні технології,

обробляють і утилізують відходи;

е) перегляд переліку відходів, щодо яких з урахуванням

державних інтересів повинен установлюватися спеціальний режим

стимулювання їх збирання, заготівлі та використання;

є) цільове фінансування науково-дослідних робіт з конкретних

проблем утилізації відходів і зменшення їх утворення;

ж) надання можливості залишати частину коштів від платежів за

розміщення відходів на фінансування заходів щодо утилізації

відходів та зменшення обсягів їх утворення відповідно до

обгрунтованих інвестиційних проектів та програм;

з) створення фондів для цільового фінансування заходів щодо

утилізації відходів за рахунок добровільних внесків виробників

відходів, їх власників, вітчизняних та іноземних суб'єктів

господарської діяльності, окремих громадян, екологічного

страхування тощо.

Законодавством України можуть встановлюватися й інші

організаційно-економічні заходи щодо забезпечення утилізації

відходів та зменшення обсягів їх утворення.

Стаття 39. Плата за розміщення відходів

За розміщення відходів із суб'єктів підприємницької

діяльності стягується плата.

Розмір плати встановлюється на основі нормативів, що

розраховуються на одиницю обсягу утворених відходів, залежно від

рівня їх небезпеки та цінності території, на якій вони розміщені.

За понадлімітне розміщення відходів плата стягується у підвищеному

розмірі.

Одержані кошти зараховуються до відповідних фондів охорони

навколишнього природного середовища згідно із законом.

Нормативи плати за розміщення відходів визначає Кабінет

Міністрів України.

Плата за розміщення відходів на територіях підприємств,

установ та організацій - суб'єктів господарської діяльності, які

мають ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як

вторинної сировини і здійснюють статутну діяльність із збирання і

заготівлі таких відходів та надають послуги у цій сфері, не

сплачується. ( Стаття 39 доповнено частиною п'ятою згідно із

Законом N 3073-III ( 3073-14 ) від 07.03.2002 )

Стаття 40. Стимулювання заходів щодо утилізації відходів та

зменшення обсягів їх утворення

З метою стимулювання заходів щодо утилізації відходів та

зменшення обсягів їх утворення суб'єктам господарської діяльності,

які впроваджують технології, спрямовані на зменшення обсягів

утворення відходів, утилізують відходи в процесі виробництва

продукції (виконання робіт, надання послуг), здійснюють їх

збирання і заготівлю, будівництво підприємств і цехів, а також

організують виробництво устаткування для утилізації відходів,

беруть пайову участь у фінансуванні заходів щодо утилізації

відходів та зменшення обсягів їх утворення, можуть надаватися

відповідно до закону України: ( Абзац перший частини першої статті

40 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3073-III ( 3073-14 )

від 07.03.2002 )

а) пільги щодо оподаткування прибутку від реалізації

продукції, виготовленої з використанням відходів;

б) пріоритетне державне кредитування;

в) спеціальні державні субсидії на зменшення відсотків за

банківські кредити, пов'язані з інвестиціями, що спрямовуються на

утилізацію відходів і виготовлення відповідного устаткування;

г) дотації з Державного бюджету України, республіканського

бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів для

перевезення відходів (вторинної сировини) чи напівфабрикатів,

одержаних з цих відходів;

д) інформація щодо технологічних можливостей утилізації

відходів;

е) дотації з фондів охорони навколишнього природного

середовища та інших джерел;

є) пільги щодо поповнення обігових коштів підприємств,

установ та організацій - суб'єктів господарської діяльності, що

здійснюють збирання і заготівлю, оброблення (перероблення) і

утилізацію відходів як вторинної сировини, за умови цільового

використання цих коштів для придбання та переробки таких

відходів. ( Частину першу статті 40 доповнено пунктом "є" згідно

із Законом N 3073-III ( 3073-14 ) від 07.03.2002 )

Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого

самоврядування можуть визначати у межах своїх повноважень

додаткові заходи, пов'язані із стимулюванням утилізації відходів

та зменшенням обсягів їх утворення.

Стаття 41. Фінансування заходів щодо утилізації відходів та

зменшення обсягів їх утворення

Фінансування заходів щодо утилізації відходів та зменшення

обсягів їх утворення здійснюється за рахунок коштів виробників

відходів та їх власників. Для фінансування цих заходів можуть

залучатися кошти місцевих бюджетів, фондів охорони навколишнього

природного середовища, добровільні внески підприємств, установ,

організацій, громадян та їх об'єднань, а також кошти Державного

бюджету України, передбачені на проведення заходів, що включаються

в Державну програму соціального та економічного розвитку України.

Р о з д і л VIII

ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ

І ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НИХ

Стаття 42. Правопорушення у сфері поводження з відходами

Особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть

дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну

відповідальність за:

а) порушення встановленого порядку поводження з відходами, що

призвело або може призвести до забруднення навколишнього

природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого

впливу на здоров'я людини та економічних збитків;

б) самовільне розміщення чи видалення відходів; ( Пункт "б"

частини першої статті 42 із змінами, внесеними згідно із Законом

N 3073-III ( 3073-14 ) від 07.03.2002 )

в) порушення порядку ввезення в Україну, вивезення і

транзиту через її територію відходів як вторинної сировини;

( Пункт "в" частини першої статті 42 в редакції Закону N 3073-III

( 3073-14 ) від 07.03.2002 )

г) невиконання розпоряджень і приписів органів, що здійснюють

державний контроль та нагляд за операціями поводження з відходами

та за місцями їх видалення;

д) приховування, перекручення або відмову від надання повної

та достовірної інформації за запитами посадових осіб і громадян та

їх об'єднань стосовно безпеки утворення відходів та поводження з

ними, в тому числі про їх аварійні скиди та відповідні наслідки;

е) приховування перевищення встановлених лімітів на обсяги

утворення та розміщення відходів;

є) змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в

Україні існує відповідна технологія, без спеціального дозволу

спеціально уповноваженого органу виконавчої влади в галузі охорони

навколишнього природного середовища;

ж) порушення правил ведення первинного обліку та здійснення

контролю за операціями поводження з відходами;

з) порушення строків подання і порядку звітності щодо

утворення, використання, знешкодження та видалення відходів;

и) невиконання вимог щодо поводження з відходами (під час їх

збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації,

знешкодження, видалення та захоронення), що призвело до негативних

екологічних, санітарно-епідемічних наслідків або завдало

матеріальної чи моральної шкоди;

і) передачу відходів з порушенням установлених правил

на зберігання, оброблення або видалення підприємствам чи

організаціям, що не мають відповідного дозволу на проведення цих

операцій;

ї) порушення встановлених правил і режиму експлуатації

установок і виробництв з оброблення та утилізації відходів, а

також полігонів для зберігання чи захоронення промислових,

побутових та інших відходів (сміттєзвалищ, шламосховищ,

золовідвалів тощо);

й) виробництво продукції з відходів чи з їх використанням без

відповідної нормативно-технічної та технологічної документації,

погодженої в установленому порядку;

к) недотримання умов ввезення відходів як вторинної сировини

на територію України; ( Пункт "к" частини першої статті 42 в

редакції Закону N 3073-III ( 3073-14 ) від 07.03.2002 )

л) несвоєчасне внесення платежів за розміщення відходів;

м) порушення вимог безпечного перевезення небезпечних

відходів. ( Частину першу статті 42 доповнено пунктом "м" згідно