Закон України Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань


З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання

( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1998, N 22, ст.115 )

( Із змінами, внесеними згідно із Законом

N 2397-III ( 2397-14 ) від 26.04.2001, ВВР, 2001, N 30, ст.139 )

( У назві та тексті Закону слова "іонізуючих випромінювань"

в усіх відмінках замінено словами "іонізуючого

випромінювання" у відповідних відмінках згідно із Законом

N 2397-III ( 2397-14 ) від 26.04.2001 )

Цей Закон спрямований на забезпечення захисту життя, здоров'я

та майна людей від негативного впливу іонізуючого випромінювання,

спричиненого практичною діяльністю, а також у випадках радіаційних

аварій, шляхом виконання запобіжних та рятувальних заходів і

відшкодування шкоди.

Р о з д і л I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення основних термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому

значенні:

втручання - будь-яка дія, спрямована на зменшення опромінення

або запобігання йому чи можливості опромінення людини від джерел,

що не належать до сфери контрольованої практичної діяльності або

які вийшли з-під контролю;

ефективна доза опромінення - розрахункова доза опромінення

людини, яка враховує вклади ефектів опромінення різних органів і

тканин людини на стан її здоров'я у цілому;

критична група людей - однорідна за умовами життя, віком і

статтю група, яка може отримати максимальні ефективні дози

опромінення за певним шляхом опромінення внаслідок практичної

діяльності;

опромінення - вплив на людину іонізуючого випромінювання, яке

може бути зовнішнім опроміненням внаслідок практичної діяльності

від джерел іонізуючого випромінювання поза тілом людини або

внутрішнім опроміненням від джерел іонізуючого випромінювання, які

знаходяться всередині тіла людини;

опромінення населення - опромінення, якого зазнає (зазнала)

людина від ядерних установок і джерел іонізуючого випромінювання,

за винятком професійного і медичного опромінення та опромінення,

зумовленого місцевим природним радіаційним фоном;

опромінення професійне - опромінення персоналу в процесі його

роботи;

основна дозова межа опромінення - максимально допустимий

рівень індивідуальної ефективної дози опромінення людини,

встановлений цим Законом, перевищення якого вимагає застосування

заходів щодо захисту людини;

практична діяльність - діяльність людини, під час здійснення

якої запроваджуються додаткові джерела випромінювання або

додаткові шляхи опромінення, чи збільшується кількість людей, які

підпадають під вплив опромінення, внаслідок якої збільшуються

величини опромінення, його ймовірність або кількість опромінених

людей;

природний радіаційний фон - опромінення, зумовлене космічним

випромінюванням та випромінюванням природних радіонуклідів,

природно розподілених у землі, воді, повітрі та інших елементах

біосфери;

рівень втручання - очікувана розрахункова величина дози

опромінення людини, яка зумовлює необхідність обов'язкового вжиття

заходів щодо захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання.

Стаття 2. Сфера дії Закону

Цей Закон регулює правовідносини між державою в особі її

відповідних органів виконавчої влади, юридичними та фізичними

особами, що виникають у зв'язку з практичною діяльністю.

Стаття 3. Право людини на забезпечення захисту від впливу

іонізуючого випромінювання

Кожна людина, яка проживає або тимчасово перебуває на

території України, має право на захист від впливу іонізуючого

випромінювання. Це право забезпечується здійсненням комплексу

заходів щодо запобігання впливу іонізуючого випромінювання на

організм людини вище встановлених дозових меж опромінення,

компенсацією за перевищення встановлених дозових меж опромінення

та відшкодуванням шкоди, заподіяної внаслідок впливу іонізуючого

випромінювання.

Стаття 4. Право громадян та їх об'єднань на інформацію щодо

стану захисту людини від впливу іонізуючого

випромінювання

Громадяни України та їх об'єднання мають право на отримання

інформації щодо рівнів опромінення людини та заходів захисту від

впливу іонізуючого випромінювання в місцях їх проживання чи роботи

від відповідних органів виконавчої влади, до відання яких належать

функції захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання

згідно з законодавством України.

Р о з д і л II

ОСНОВНІ ДОЗОВІ МЕЖІ ОПРОМІНЕННЯ ТА РІВНІ ВТРУЧАННЯ

Стаття 5. Основні дозові межі опромінення населення

Основна дозова межа індивідуального опромінення населення не

повинна перевищувати 1 мілізіверта* ефективної дози опромінення за

рік, при цьому середньорічні ефективні дози опромінення людини,

віднесеної до критичної групи, не повинні перевищувати

встановлених цією статтею основних дозових меж опромінення

незалежно від умов та шляхів формування цих доз.

Дозові межі індивідуального опромінення населення та критерії

щільності забруднення грунтів на території, що зазнала

радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи,

визначаються законами України та іншими нормативно-правовими

актами.

————————————————————————————

* Мілізіверт (мЗв) - похідна від одиниці вимірювання

еквівалентної та ефективної дози іонізуючого опромінення - зіверт

(Зв) (у системі СІ). Позасистемна одиниця - бер (1 мЗв дорівнює

0,1 бера). ( Примітка до частини першої статті 5 в редакції Закону

N 2397-III ( 2397-14 ) від 26.04.2001 )

Стаття 6. Основні дозові межі опромінення персоналу

Основна дозова межа індивідуального опромінення персоналу

об'єктів, на яких здійснюється практична діяльність, введених в

експлуатацію після набрання чинності цим Законом, не повинна

перевищувати 20 мілізівертів ефективної дози опромінення на рік,

при цьому допускається її збільшення до 50 мілізівертів за умови,

що середньорічна доза опромінення протягом п'яти років підряд не

перевищує 20 мілізівертів.

Основна дозова межа індивідуального опромінення персоналу

об'єктів, на яких здійснюється практична діяльність, введених в

експлуатацію до набрання чинності цим Законом, не повинна

перевищувати 50 мілізівертів ефективної дози опромінення за

будь-які 12 місяців роботи підряд, з поступовим зменшенням дозової

межі опромінення до 20 мілізівертів за рік протягом перехідного

періоду.

Тривалість перехідного періоду визначається органом

державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки для

конкретних умов практичної діяльності.

Стаття 7. Залучення осіб до ліквідації радіаційних аварій та

їх наслідків

Залучення осіб до ліквідації радіаційних аварій та їх

наслідків допускається лише на добровільних засадах, за

контрактом, в якому повинна зазначатися можлива доза опромінення

за час ліквідації радіаційної аварії та її наслідків.

Залучення до ліквідації радіаційних аварій та їх наслідків

осіб, які мають медичні протипоказання, осіб віком до 18 років та

жінок дітородного віку забороняється.

Опромінення осіб, залучених до ліквідації радіаційної аварії

та її наслідків, вище основних дозових меж опромінення,

встановлених цим Законом, допускається лише за їх згодою, у

від впливу аварії;

інформувати про виникнення радіаційної аварії органи

державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки, місцеві

органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування і

оповіщати населення територій, на яких можливе підвищення рівня

опромінення;

вжити заходів щодо подання медичної допомоги потерпілим

внаслідок радіаційної аварії;

здійснити заходи щодо запобігання розповсюдженню

радіоактивних речовин у довкіллі;

провести аналіз і підготувати прогноз розвитку радіаційної

аварії і змін радіаційної обстановки;

вжити заходів для нормалізації радіаційної обстановки у ході

ліквідації радіаційної аварії.

Стаття 15. Забезпечення захисту людини від впливу

радіонуклідів, що містяться у будівельних

матеріалах

Опромінення людей в жилих та виробничих приміщеннях не

повинно перевищувати затверджених в установленому порядку

нормативів.

Захист людини від впливу радіонуклідів, що містяться у

будівельних матеріалах, забезпечується такими заходами:

вибором земельних ділянок для будівництва будинків і споруд з

урахуванням рівня виділення радону з землі та рівня

гамма-випромінювання;

проектуванням і будівництвом будинків і споруд з урахуванням

захисту від надходження радону в повітря цих будинків та споруд;

веденням виробничого контролю за вмістом радіонуклідів, що

містяться у будівельних матеріалах, прийняттям будинків і споруд в

експлуатацію з урахуванням рівня вмісту радону в повітрі цих

будинків та споруд і рівня гамма-випромінювання;

експлуатацією будинків та споруд з урахуванням рівня вмісту в

них радону і рівня гамма-випромінювання;

зміною характеру використання будинків та споруд, якщо

реальні дози опромінення людини перевищують затверджені в

установленому порядку нормативи;

забороною застосування будівельних матеріалів і виробів з

них, що не відповідають вимогам захисту людини від впливу

іонізуючого випромінювання.

Стаття 16. Забезпечення захисту людини від впливу

радіонуклідів, що містяться в продуктах

харчування, продовольчій сировині та питній воді

Вміст радіонуклідів у продуктах харчування, продовольчій

сировині та питній воді не може перевищувати затверджених в

установленому порядку норм.

Продукти харчування, продовольча сировина та питна вода, а

також супутні матеріали, що контактують з ними під час

виробництва, зберігання, транспортування і реалізації, підлягають

сертифікації в порядку, який визначається законодавством України.

Стаття 17. Забезпечення захисту людини під час лікування та

здійснення медичної діагностики

Використання у медичній практиці будь-яких джерел іонізуючого

випромінювання повинно здійснюватися з обов'язковим застосуванням

засобів індивідуального захисту та контролю доз опромінення

пацієнтів.

Дози опромінення пацієнтів під час лікування та здійснення

медичної діагностики повинні бути настільки низькими, наскільки це

можливо для діагностичних або лікувальних цілей, та не

перевищувати затверджених в установленому порядку норм.

Доза опромінення, отримана пацієнтом при медичному втручанні,

повинна реєструватися, а інформація щодо дози опромінення повинна

зберігатися в архівах медичних установ протягом 50 років, а по

закінченні зазначеного строку передаватися до Національного

архівного фонду.

Пацієнту надається на його вимогу повна інформація про

очікувану чи отриману ним дозу опромінення та про можливі його

наслідки.

Пацієнт має право відмовитися від медичного втручання,

пов'язаного з його опроміненням, за винятком, коли таке втручання

пов'язане з виявленням небезпечних інфекційних захворювань.

Стаття 18. Система контролю та обліку доз опромінення

населення

Система контролю та обліку доз опромінення населення

спрямована на визначення критичних груп людей залежно від умов та

місця проживання чи розташування робочих місць та реєстрацію

індивідуальних доз опромінення осіб, віднесених до критичної

групи.

Щодо осіб з критичної групи людей здійснюється обов'язковий

контроль та облік індивідуальних доз опромінення за умови, що

величина ефективної дози опромінення будь-якої людини з критичної

групи перевищує дозову межу, яка встановлена відповідними

нормативами.

Облік індивідуальних доз опромінення людей, віднесених до

критичної групи, ведеться в районному (міському) дозовому реєстрі

опромінення, організацію ведення якого здійснюють місцеві органи

виконавчої влади.

Р о з д і л IV

КОМПЕНСАЦІЯ ТА ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ

Стаття 19. Компенсація за перевищення річної основної

дозової межі опромінення

Компенсація за перевищення річної основної дозової межі

опромінення надається особам, які проживають або тимчасово

перебувають на території України, у випадках:

опромінення, зумовленого впливом практичної діяльності;

помилкового або неправомірного опромінення пацієнтів при

медичному втручанні;

вимушеного споживання забруднених радіонуклідами продуктів

харчування та питної води;

радіаційно небезпечних умов проживання, праці та навчання.

Компенсація за перевищення річної основної дозової межі

опромінення встановлюється у розмірі 1,2 неоподатковуваного

мінімуму доходів громадян за кожний мілізіверт перевищення

встановленої цим Законом допустимої межі опромінення.

Підставою для виплати компенсації особам за перевищення

річної основної дозової межі опромінення є зафіксований районним

(міським) дозовим реєстром опромінення факт перевищення річної