---

23.4.4 Обробка результатів випробування

Вміст в'яжучого в суміші g_б , г, визначають за формулою

(32)

де V₁ – об’єм розчинника, що витрачений на видобування в’яжучого із суміші, см³;

- дійсна густина в’яжучого (при розрахунку приймають 1,0 г/см³);

G – маса фарфорової чашки з в’яжучим після випарювання розчинника, г;

G₁ – маса фарфорової чашки, г;

V₂ – об’єм розчину в’яжучого, що відібрали піпеткою, см³;

Масову частку в’яжучого в суміші q_б, %, обчислюють за формулами:

Оставшуюся в стакане часть смеси заливают вторично свежей порцией растворителя, повторно встряхивают и через 10 мин снова сливают раствор через сита. Оставшийся в стакане материал заливают третьей порцией растворителя, тщательно размешивают ложкой и снова сливают раствор через сита. Промывку повторяют еще 2-3 раза и затем все содержимое стакана переносят на сита. Минеральный материал на ситах промывают растворителем до исчезновения окраски.

Для определения содержания вяжущего раствор его вместе со взвешенными в нем частицами минерального материала тщательно перемешивают, переливают в кристаллизатор и оставляют в спокойном состоянии на 1 ч. Затем из кристаллизатора с глубины 3-5 мм от поверхности пипеткой отбирают 50 см³ раствора и переносят его в фарфоровую чашку. Остатки раствора в пипетке смывают в чашку чистым растворителем. Растворитель удаляют из чашки выпариванием на песчаной бане при температуре 150-160°С при определении содержания вязкого и 100-120°С - жидкого вяжущего. Выпаривание прекращают, когда разность между двумя взвешиваниями не превышает 0,05 г.

23.4.4 Обработка результатов испытания

Содержание вяжущего в смеси g_б , г, определяют по формуле

где V₁ – объем растворителя, израсходованный на извлечение вяжущего из смеси, см³;

- истинная плотность вяжущего (при расчете принимают 1,0 г/см³);

G – масса фарфоровой чашки с вяжущим после выпаривания растворителя, г;

G₁ – масса фарфоровой чашки, г;

V₂ – объем раствора вяжущего, отобранного пипеткой, см³;

Массовую долю вяжущего в смеси q_б, %, вычисляют по формулам:

, (33)

- при дозуванні в’яжучого, що включене в 100% складу суміші

- при дозировке вяжущего, включенного в 100% состава смеси

, (34)

• при дозуванні в’яжучого понад 100% мінеральної частини суміші

де g – маса наважки суміші, г;

- при дозировке вяжущего сверх 100% минеральной части смеси

где g – масса навески смеси, г;

ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) с.39

Для визначення зернового складу мінеральної частини суміші після відмивання в'яжучого розчинником залишок з кожного сита переносять в окрему фарфорову чашку і висушують на піщаній бані або в сушильній шафі до постійної маси. Сита також висушують, а частки, які залишились на кожному ситі, зчищують волосяною щіткою і приєднують до відповідної частини мінерального матеріалу.

Кожну фракцію після висушування переносять на сито № 0071, додатково відсівають зерна менше 0,071 мм, які залишились, а потім зважують.

Обчислюють суму всіх фракцій більше 0,071 мм G₂, г, за формулою

, (35)

Рс — Є-

W=—— 100 ,

де g₁, g₂,..., g_n- вміст зерен кожної фракції, г.

Масову частку кожної фракції за відношенням до мінеральної частини суміші q_n, %, за масою обчислюють за формулою

Для определения зернового состава минеральной части смеси после отмывки вяжущего растворителем остаток с каждого сита переносят в отдельную фарфоровую чашку и высушивают на песчаной бане или в сушильном шкафу до постоянной массы. Сита также высушивают, а оставшиеся на каждом сите частицы счищают волосяной кистью и присоединяют к соответствующей части минерального материала.

Каждую фракцию после высушивания переносят на сито № 0071, дополнительно отсеивают оставшиеся зерна мельче 0,071 мм, а затем взвешивают.

Вычисляют сумму всех фракций крупнее 0,071 мм G₂, г, по формуле

где g₁, g₂,…, g_n- содержание зерен каждой фракции, г.

Массовую долю каждой фракции по отношению к минеральной части смеси q_n, % , по массе вычисляют по формуле

(36)

Рс — Є-

W=—— 100 ,

де g_n– вміст зерен даної фракції, г;

g_б– вміст в’яжучої суміші, г;

g – маса наважки суміші, г;

(37)

Вміст часток дрібніше 0.071 мм g _0.071 , г, обчислюють за формулою

Масову долю часток дрібніше 0.071 мм в мінеральній частині суміші q_0.071 ,% визначають за формулою

где g_n– содержание зерен данной фракции, г;

g_б– содержание вяжущего в смеси, г;

g – масса навески смеси, г;

Содержание частиц мельче 0.071 мм g _0.071 , г, вычисляют по формуле

, (38)

Массовую долю частиц мельче 0,071 мм в минеральной части смеси q_0.071 ,% определяют по формуле

Розходження між результатами паралельних визначень за абсолютною величиною не повинно перевищувати, %:

0,2 - для в'яжучого;

0,3 - для зерен дрібніше 0,071 мм;

1 - для зерен більше 0,071 мм.

24 ВИЗНАЧЕННЯ ЗЧЕПЛЕННЯ В'ЯЖУЧОГО 3 МІНЕРАЛЬНОЮ ЧАСТИНОЮ СУМІШІ

Зчеплення оцінюють візуально за величиною поверхні мінерального матеріалу, яка зберегла плівку в'яжучого після кипятіння у водному розчині повареної солі.

Расхождение между результатами параллельных определений по абсолютной величине не должно превышать, %:

0,2 - для вяжущего;

0,3 - для зерен мельче 0,071 мм;

1 - для зерен крупнее 0,071 мм.

24 ОПРЕДЕЛЕНИЕ СЦЕПЛЕНИЯ ВЯЖУЩЕГО С МИНЕРАЛЬНОЙ ЧАСТЬЮ СМЕСИ

Сцепление оценивают визуально по величине поверхности минерального материала, сохранившей пленку вяжущего после кипячения в водном растворе поваренной соли.

ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) с.40

24.1 Засоби контролю і допоміжне обладнання

Ваги лабораторні за ГОСТ 24104 4-го класу точності.

Стакани хімічні термотривкі за ГОСТ 23932 місткістю не менше 500 см³.

Сітки металеві діаметром на 5-10 мм менше діаметра хімічного стакана з розміром отворів 0,071-0,16 мм за ГОСТ 6613.

Електроплитка, баня піщана або пальник газовий.

Сітка азбестова.

Вода дистильована за ГОСТ 6709.

Сіль поварена за ГОСТ 13830.

Папір фільтрувальний за ГОСТ 12026.

24.2 Порядок підготовки до проведення випробування

Від середньої проби суміші, яку приготували в лабораторії або на асфальтозмішу-вальній установці, беруть дві наважки по 50 г. Одну наважку кладуть на сітку 2 (рисунок 12), другу - залишають для наступного порівняння із сумішшю, яка пройшла випробування.

24.1 Средства контроля и вспомогательное оборудование

Весы лабораторные по ГОСТ 24104 4-го класса точности.

Стаканы химические термостойкие по ГОСТ 23932 вместимостью не менее 500 см³.

Сетки металлические диаметром на 5-10 мм меньше диаметра химического стакана с размером отверстий 0,071-0,16 мм по ГОСТ 6613.

Электроплитка, баня песчаная или горелка газовая.

Сетка асбестовая.

Вода дистиллированная по ГОСТ 6709.

Соль поваренная по ГОСТ 13830.

Бумага фильтровальная по ГОСТ 12026.

24.2 Порядок подготовки к проведению испытания

От средней пробы смеси, приготовленной в лаборатории или на асфальтосмесительной установке, берут две навески по 50 г. Одну навеску помещают на сетку 2 (рисунок 12), вторую - оставляют для последующего сравнения со смесью, прошедшей испытание.

Рисунок 12 - Схема випробування для визначення зчеплення в'яжучого з мінеральною частиною суміші

24.3 Порядок проведення випробування

Хімічний стакан 1 заповнюють приблизно на 2/3 об'єму 15 %-м розчином повареної солі в дистильованій воді, установлюють на електроплитку, піщану баню або над полум'ям пальника і доводять до кипіння.

Сітку 2 з наважкою суміші опускають у стакан з розчином, що кипить, таким чином, щоб рівень розчину 4 над сумішшю був не менше 30-40 мм, і закріплюють дротяними дужками 3 за край стакана.

При випробуванні суміші з в'язким в'яжучим сітку із зразком, який випробовують, витримують у киплячому розчині 30 хв, з рідким - 3 хв. Кипіння не повинно бути бурхливим. В'яжуче, що відокремилось від поверхні мінеральних зерен у процесі кипіння і виринуло на поверхню, видаляють фільтрувальним папером.

Рисунок 12 - Схема испытания для определения сцепления вяжущего с минеральной частью смеси

24.3 Порядок проведения испытания

Химический стакан 1 заполняют примерно на 2/3 объема 15 %-м раствором поваренной соли в дистиллированной воде, устанавливают на электроплитку, песчаную баню или над пламенем горелки и доводят до кипения.

Сетку 2 с навеской смеси опускают в стакан с кипящим раствором таким образом, чтобы уровень раствора 4 над смесью был не менее 30-40 мм, и укрепляют проволочными дужками 3 за край стакана.

При испытании смеси с вязким вяжущим сетку с испытуемым образцом выдерживают в кипящем растворе 30 мин, с жидким - 3 мин. Кипение не должно быть бурным. Вяжущее, отделившееся от поверхности минеральных зерен в процессе кипения и всплывшее на поверхность, удаляют фильтровальной бумагой.

ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) с.41

Після закінчення зазначеного часу сітку із сумішшю виймають із стакана і переносять в стакан з холодною водою для охолодження і для того, щоб видалити сіль, яка осіла на частках суміші при кип'ятінні, після чого суміш переносять на фільтрувальний папір для випарування води.

Зчеплення оцінюють після повного випарування води із суміші.

24.4 Обробка результатів випробування

Суміш вважають такою, що витримала випробування, якщо після кип'ятіння не менше 3/4 поверхні залишається покритою плівкою в'яжучого.

25 ВИЗНАЧЕННЯ ЗЛЕЖУВАНОСП ХОЛОДНИХ СУМІШЕЙ

Суть методу полягає в оцінюванні здатності холодної суміші не злежуватись при зберіганні в штабелі.

25.1 Засоби контролю

Прилад (рисунок 13) складається із основи з підставкою 1 для зразка 2, з отвором 3, штанги 6 і напрямної втулки 8. У втулці вільно переміщається штанга з нагвинченим на неї конусним наконечником 4.

По истечении указанного времени сетку со смесью извлекают из стакана и переносят в стакан с холодной водой для охлаждения и для того, чтобы удалить соль, осевшую на частицах смеси при кипячении, после чего смесь переносят на фильтровальную бумагу для испарения воды.

Сцепление оценивают после полного испарения воды из смеси.

24.4 Обработка результатов испытания

Смесь считают выдержавшей испытание, если после кипячения не менее 3/4 поверхности остается покрытой пленкой вяжущего.

25 ОПРЕДЕЛЕНИЕ СЛЕЖИВАЕМОС-ТИ ХОЛОДНЫХ СМЕСЕЙ

Сущность метода заключается в оценке способности холодной смеси не слеживаться при хранении в штабеле.

25.1 Средства контроля

Прибор, (рисунок 13) состоит из основания с подставкой 1 для образца 2, с отверстием 3, штанги 6 и направляющей втулки 8. Во втулке свободно перемещается штанга с навинченным на нее конусным наконечником 4.

Рисунок 13 - Прилад для визначення злежувамості

Рисунок 13 - Прибор для определения слеживаемости

ДСТУ Б В.2.7-89-99 (ГОСТ 12801-98) с.42

Маса штанги з наконечником - (500±5) г. Кут у вершині конуса - (15,0±0,5)°. По штанзі вільно переміщається циліндричний вантаж 5 масою (500±5) г. Висота підняття вантажу на штанзі обмежена зверху упорним кільцем 7 і дорівнює (200±2) мм. У центрі основи є отвір для запобігання від затуплення вістря конуса. Для фіксації моменту дотику вістря конуса до нижньої підставки у верхній частині штанги нанесена риска 9.

25.2 Порядок підготовки до проведення випробування

Для випробування готують три зразки у відповідності з 6.5.1.

Перед випробуванням зразки витримують у повітряному середовищі при температурі (20±2)°С не менше 4 год.

25.3 Порядок проведення випробування

Зразок установлюють на основу, а вістря конуса, обережно направляючи рукою, вводять в отвір зразка. Вантаж піднімають до упорного кільця і опускають його. Удари вантажу по конусу повторюють до повного зруйнування зразка або до того часу, поки вістря конуса торкнеться підставки. При випробуванні необхідно слідкувати, щоб при підійманні вантажу вістря конуса не виходило вверх із отвору в зразку.

25.4 Обробка результатів випробування

За умовний показник злежуваності холодної суміші приймають кількість ударів, що необхідна для повного зруйнування зразка конусом.

Показник злежуваності обчислюють як середньоарифметичне результатів випробування трьох зразків. Розходження між найбільшим і найменшим результатами випробувань не повинно бути більше чотирьох ударів.

26 ВИЗНАЧЕННЯ КОЕФІЦІЄНТА УЩІЛЬНЕННЯ СУМІШЕЙ У КОНСТРУКТИВНИХ ШАРАХ ДОРОЖНЬОГО ПОКРИТТЯ

Суть методу полягає у визначенні відношення середньої густини вирубок (кернів) до середньої густини переформованих з них зразків (коефіцієнта ущільнення).

26.1 Порядок підготовки до проведення випробування

Зразки-вирубки (керни) відбирають і під-готовлюють до випробувань згідно з 4.2 і готують з них переформовані зразки згідно з 6.1.

26.2 Порядок проведення випробування Зразки-вирубки (керни) і переформовані зразки випробовують за розділом 7.

Масса штанги с наконечником - (500±5) г. Угол в вершине конуса - (15,0±0,5)°. По штанге свободно перемещается цилиндрический груз 5 массой (500±5) г. Высота подъема груза на штанге ограничена вверху упорным кольцом 7 и составляет (200±2) мм. В центре основания имеется отверстие для предохранения острия конуса от затуплення. Для фиксации момента касания острия конуса нижней подставки в верхней части штанги нанесена риска 9.