5.13 Офактурені поверхні виробів облицювальних отриманих торкретуванням мінеральним або скляним дрібняком, ангобуванням, двошаровим формуванням та іншими способами не повинні мати дефектів за показником зовнішнього вигляду:
нерівномірність забарвлення фактурного покриття, видиме з відстані 10 м при денному освітленні;
плішини площею 1 см2 на лицьовій поверхні;
неповне покриття лицьової поверхні виробів (на ребрах завдовжки до 30 мм і завширшки 1,5 мм, на площині не більше ніж 1 см2);
щербини на кромках офактуреної поверхні завширшки більше ніж 3 мм і завдовжки більше ніж 12 мм.
Глазуровані лицьові поверхні виробів облицювальних за показниками зовнішнього вигляду повинні відповідати вимогам ДСТУ Б В.2.7-61, п.5.2.12 з уточненням, що показники відносяться до площі лицьової поверхні приведеної до нормального формату виробів облицювальних згідно з таблицею 1.
Вапняні включення, які викликають після пропарювання руйнування виробів або їх поверхонь, не допускаються на лицьових поверхнях.
Висоли на лицьових поверхнях облицювальних виробів не допускаються.
Питома ефективна активність природно-радіоактивних радіонуклідів Аефек. у виробах не повинна бути більше чинних національних норм.
Вироби керамічні клінкерні облицювальні, дорожні та тротуарні відносяться до негорючих будівельних матеріалів згідно з вимогами ДБН В.1.1-7.
Основною сировиною, яка використовується у виробництві клінкерного виробу, є легкоплавкі та тугоплавкі глини та суглинки різного хімічного складу.
Глиниста сировина, кремнеземисті породи (трепел, діатоміт тощо) для виробництва керамічних клінкерних виробів повинна відповідати вимогам чинних технологічних регламентів виробництва.
Використання вторинної сировини і добавок до основної сировини, мінеральні і органічні добавки повинні відповідати вимогам нормативних і технічних документів на них.
У комплект поставки входять:
основні вироби та комплектуючі до основних (добірні) (за домовленістю зі споживачем основні та добірні вироби можуть комплектуватись разом або окремо);
комплектуючі вироби (піддони, контейнери, плівка, картон тощо);
ярлик (пакувальний лист).
Організація та ведення технологічного процесу повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.0.001.
Матеріали, що використовуються при виробництві - не токсичні і пожежобезпечні.
Вироби в процесі використання не наносять шкоди організму людини, що підтверджено висновками державної санітарно-епідеміологічної експертизи.
Під час виготовлення виробів необхідно дотримуватись вимог охорони праці, промислової безпеки та промсанітарії.
Виробничі приміщення повинні відповідати вимогам СНиП 2.09.04 та СНиП 2.09.02.
Технологічне обладнання повинно відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003, СП 1042, ДСН 3.3.6.037, ДСН 3.3.6.039 та ДСН 3.3.6.042.
Мікроклімат виробничих приміщень під час виготовлення виробів повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005 та ДСН 3.3.042.
Освітленість робочих місць повинна відповідати вимогам ДБН В.2.5-28, метод визначення освітленості згідно з ДСТУ Б В.2.2-6 (ГОСТ 24940).
Концентрація пилу в повітрі робочої зони не повинна перевищувати ГДК 6 мг/м3, клас небезпеки IV згідно з ГОСТ 12.1.005 та ГОСТ 12.1.007.
8.10 Системи водопостачання та водовідведення (каналізації) повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.01.
8.11 Робочі місця повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією згідно з ДСТУ Б.А.3.2-12, ДСН 3.3.6.042, СП 1042 та СНиП 2.04.05.
8.12 Пожежна безпека у виробничих приміщеннях повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.1.004.
8.13 Рівень шуму на робочих місцях не повинен перевищувати вимог ГОСТ 12.1.003 та ДСН 3.3.6.037.
8.14 Вібраційне навантаження на персонал не повинно перевищувати вимог ДСТУ ГОСТ 12.1.012 та ДСН 3.3.6.039.
Експлуатація електроустановок і електрообладнання повинна виконуватись відповідно до вимог НПАОП 0.00-1.21.
Обладнання, комунікації та ємності, які використовуються в технологічних процесах виготовлення виробів, повинні бути заземлені від статистичної електрики згідно з НПАОП 0.00-1.29.
Під час завантаження та розвантаження виробів необхідно дотримуватись правил безпеки згідно з ГОСТ 12.3.009.
Персонал, зайнятий на виробничих процесах, повинен бути забезпечений засобами індивідуального захисту та спецодягом відповідно до ДСТУ 3835, ГОСТ 12.4.010, ГОСТ 12.4.028, ГОСТ 27574, ГОСТ 27575 та НПАОП 26.0-3.01.
Інструктаж з охорони праці працівників проводять згідно з НПАОП 0.00-4-05 та галузевими матеріалами з охорони праці, затвердженими в установленому порядку.
Попередній та періодичні медичні огляди персоналу необхідно проводити відповідно до наказів МОЗ України № 246 від 21.05.2007 р.
9.1 Контроль за станом довкілля необхідно здійснювати згідно з вимогами природоохоронного законодавства.
Вироби керамічні клінкерні є екологічно чисті, не є токсичні, пожежобезпечні. У процесі виготовлення та експлуатації не спричиняють шкідливого впливу на організм людини та не утворюють токсичних сполук у повітрі, в стічних водах і в присутності інших речовин.
Гранично-допустимі викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря не повинні перевищувати вимог згідно з ГОСТ 17.2.3.02 та ДСП 201.
9.4 Охорону ґрунтів від забруднень побутовими та промисловими відходами здійснюють відповідно до вимог СанПиН 42-128-4690.
Знешкодження та утилізування промислових відходів необхідно здійснювати відповідно до вимог ДсанПіН 2.2.7.029.
Відходи виробництва повинні тимчасово зберігатись на спеціально відведених майданчиках та вивозитися на звалище.
Виробничі стічні води після очистки повинні зливатись у каналізаційну мережу відповідно до правил № 121-12/12-33-14 "Правила приёма производственных сточных вод в системе канализационных населённых пунктов" та СанПиН 4630.
Радіологічний контроль сировини і готової продукції проводиться згідно з ДБН В.1.4-0.01, ДБН В.1.4-0.02, ДБН В.1.4-1.01 та ДБН В.1.4-2.01. Ефективна сумарна питома активність природних радіонуклідів не повинна перевищувати 370 Бк/кг (1 клас використання).
Вміст шкідливих речовин у викидах вентиляційних установ в атмосферне повітря не повинен перевищувати норм ГДК, що встановлені для підприємств відповідно до вимог ГОСТ 17.2.1.01 і ГОСТ 17.2.3.02, ДСП 201.
На поверхню виробу в процесі їх виготовлення наносять незмивною фарбою за допомогою трафарету (штампу) або відтиснення клейма - товарний знак відповідності підприємства-виробника відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 р. № 1599.
Маркування наносять на кожну пакувальну одиницю. В одній пакувальній одиниці повинно бути не менше ніж 5 % виробів, маркованих згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 р. № 1599.
Маркування може бути нанесено безпосередньо на упаковку або етикетку, яку наклеюють на упаковку, або ярлик, що прикріплюються до упаковки способом, що забезпечує його збереження при транспортуванні. Транспортне маркування повинно наноситися на кожне вантажне місце і виконуватись відповідно до вимог ГОСТ 14192.
Маркування повинне містити у собі:
найменування підприємства-виробника (або його товарний знак) та адресу;
умовну познаку виробу;
номер партії та дату виготовлення;
кількість виробів у пакувальній одиниці (шт., кг);
штамп ВТК;
знак відповідності згідно з постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 р. № 1599.
Допускається включати у маркування інформацію про спосіб виготовлення виробів.
Підприємство-виробник має право наносити на упаковку додаткову інформацію, яка не суперечить вимогам цього стандарту та яка дозволяє ідентифікувати продукцію та її виробника.
11.1 Пакування здійснюється в контейнери або на піддони згідно з ГОСТ 18343. Укладання виробів у засоби пакування проводиться відповідно до інструкції про пакування, що розробляється підприємством-виробником та затверджується в уставленому порядку.
За узгодженням зі споживачем допускається пакування виробів в іншу транспортну тару за відповідними документами, що забезпечує зберігання продукції під час транспортування.
Упаковка повинна забезпечувати збереження виробів від механічних пошкоджень та від зміщення їх у засобах пакування відносно один одного при транспортуванні на вантажно-розвантажувальних роботах.
Вироби повинні бути укладені в контейнери або на піддон, на "постіль", або "ложок" із перехресною перев'язкою. Допускається укладка виробів без перев'язки за умови їх автоматичного пакування, яке забезпечує збереження пакувальної одиниці при зберіганні та транспортуванні.
Викладені із перехресною перев'язкою вироби повинні бути упаковані у термоусадкову плівку згідно з ГОСТ 25951 або інші матеріали, які забезпечують збереження продукції.
В одній упаковці повинні бути вироби одного умовного визначення.
За згодою споживача допускаються інші види пакування, які забезпечують збереження виробів при транспортуванні.
Умови транспортування та зберігання при дії кліматичних факторів зовнішнього середовища за ОЖ1, ЖЗ згідно з ГОСТ 15150.
При вантажно-розвантажувальних роботах, транспортуванні та зберіганні виробів повинні виконуватись вимоги ДБН Г.1-4.
Транспортування виробів здійснюють у вигляді пакетів.
Транспортні пакети формують на складському майданчику або безпосередньо на технологічній лінії на піддонах згідно з ГОСТ 18343, або у вантажних контейнерах.
Маса одного пакета не повинна перевищувати номінальну вантажопідйомність піддону, контейнера або спеціалізованої тари.
У технологічній документації на виготовлення виробів приводять схему кріплення виробів у транспортному пакеті залежно від дальності перевезення та виду транспортного засобу.
12.4 Транспортування виробів здійснюється усіма видами транспорту (автомобільним, залізничним, морським тощо), транспортними засобами (автомашини, залізничні платформи, вагони, судна) на піддонах або у контейнерах для вантажів (згідно з ГОСТ 18477, ГОСТ 20259) із забезпеченням умов механічного навантаження та розвантаження.
Транспортування повинно проводитись із додержанням правил перевезення вантажів, що діють на відповідному виді транспорту.
При навантажуванні, транспортуванні та розвантажуванні виробів повинні застосовуватись засоби, що забезпечують їх збереження від механічних пошкоджень.
Навантажування виробів накиданням та розвантажування скиданням забороняється.
12.7 Вироби повинні зберігатись на піддонах або в контейнерах для вантажів згідно з ГОСТ 18343 та ДБН Г.1-4 окремо за видами, типами і марками.
Сформовані транспортні пакети зберігаються на складі в два яруси. Допускається установка пакета один на одного не вище трьох ярусів, за умови дотримання вимог безпеки.
Допускається зберігання виробів на рівних чистих майданчиках з твердим покриттям без піддонів пакетами в одноярусних штабелях.
Зберігання виробів у споживача повинно здійснюватися відповідно до вимог 12.2.2 та 12.2.3 та правилами техніки безпеки.
Навантаження та розвантаження пакетів виробів повинно проводитися механізованим способом за допомогою спеціальних вантажозахватних пристроїв.
13.1 Контролювання якості виробів проводять відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.7-9, ДСТУ Б В.2.7-42, ДСТУ Б В.2.7-60, ДСТУ Б В.2.7-61, ГОСТ 8462 та цього стандарту.
Методи випробувань якості сировини та матеріалів при вхідному контролі згідно з ГОСТ 24297 вказують у технологічній документації на виготовлення виробів з урахуванням вимог нормативних документів на цю сировину та матеріали.
Методи випробувань при проведенні виробничого операційного контролю встановлюють у технічній документації на виготовлення виробів.
13.2 Зовнішній вигляд виробів, колір, якість випалу, геометричну форму контролюють зовнішнім оглядом, порівнюючи з зразками-еталонами при денному освітленні або штучному розсіяному світлі згідно з ДСТУ Б В.2.7-61, п.9.4.
При порівнянні, зразки, що контролюються, не повинні відрізнятися від зразків-еталонів.
Для виробів облицювальних додатково визначається відповідність лицьової поверхні затвердженим зразкам-еталонам згідно з ДСТУ Б В.2.7-61, п. 9.13.
Наявність висолів на лицьовій поверхні виробів облицювальних визначають згідно з ДСТУ Б В.2.7-61, п.9.12.
Комплектність (за умов пакування комплектами), якість маркування та якість пакування перевіряють зовнішнім оглядом виробів, відібраних для контролю упаковок.
Якість транспортного маркування та пакування перевіряють зовнішнім оглядом запакованої продукції.
13.5 Визначення лінійних розмірів виробів, відхили від прямолінійності ребер та площинності граней, відбитості кутів, відбитості і притуплення ребер виконують згідно з ДСТУ-Н Б В.1.3-1 з похибкою не більше ніж 1 мм.
Товщину зовнішніх стінок, розміри порожнин, довжину посічок, площу відколів та довжину відбитостей ребер виробів вимірюють металевою лінійкою згідно з ДСТУ ГОСТ 427 або штангенциркулем згідно з ДСТУ ГОСТ 166. Похибка вимірювань не більше ніж 1 мм.
13.6 Довжину та ширину кожного виробу вимірюють у трьох місцях виробу: на двох ребрах і середині ложка, товщину - на двох ребрах та середині поперечника.
За результат вимірювань приймають середньоарифметичне значення результатів одиничних вимірювань.
13.7 Ширину розкриття тріщин вимірюють за допомогою вимірювальної лупи згідно з ГОСТ 25706, після чого виріб перевіряють на відповідність вимогам 5.12 таблиці 4, п.6. Похибка вимірювання - 0,1 мм.
