1 - блоки; 2 - внутрішня опоряджувальна штукатурка; 3 - зовнішня опоряджувальна штукатурка; 4 - личкувальна плитка; 5 - шар теплової ізоляції; 6 - опоряджувальна цегла; 7 - елемент кріплення (дюбель); 8 - вентильований повітряний прошарок; 9-гнучкі металеві зв'язки (анкери); 10 - індустріальне опорядження; 11 - кріпильний каркас; 5бл - товщина блока; 6ут - товщина шару утеплювача; 8ВП - товщина вентильованого прошарку
Рисунок А.1 - Варіанти конструктивних типів зовнішніх стін
ДОДАТОК Б
(довідковий)
СХЕМИ З'ЄДНАННЯ ЗОВНІШНІХ СТІН З ВНУТРІШНІМИ
- металевий з'єднувальний елемент (накладка) на цвяхах.
а) за допомогою перев'язки; б) через штрабу; в) за допомогою металевих елементів
Рисунок Б.1 - Варіанти схем сполучення зовнішніх стін з внутрішніми
ДОДАТОК В
(обов'язковий)
МЕТОДИКА РОЗРАХУНКУ НЕСУЧОЇ ЗДАТНОСТІ СТІН
Розрахунок несучої здатності стін наводиться для несейсмічних районів будівництва.
Розрахунковий опір на стиск кладки з блоків, що визначається в залежності від класу бетону за міцністю на стиск та марки будівельного розчину, наведений у таблиці В.1.
Таблиця В.1 - Розрахунковий опір на стиск кладки з блоків
|
Клас бетону за міцністю на стиск |
Кладка на |
Розрахункові опори f^, МПа (кгс/см2) на стиск кладки при висоті ряду від 200 мм до 300 мм |
||||
|
при марці розчину |
при нульовій міцності розчину |
|||||
|
М100 |
М75 |
М50 |
||||
|
С5,0 |
клею |
1,9(19) |
1,8(18) |
1,7(17) |
0,8 (8,0) |
|
|
розчині |
1,8 (18) |
1,7(17) |
1,6 (16) |
0,8 (8,0) |
||
|
С3,5 |
клею |
1,6 (16) |
1,5(15) |
1,4 (14) |
0,8 (8,0) |
|
|
розчині |
1,5(15) |
1,4(14) |
1,3 (13) |
0,6 (6,0) |
||
|
С2,5 |
клею |
1,4 (14) |
1,3(13) |
1,2(12) |
0,6 (6,0) |
|
|
розчині |
1,1 (11) |
1,0(10) |
1,0 (10) |
0,45 (4,5) |
||
|
С2,0 |
клею |
1,0(10) |
0,9 (9) |
0,8 (8) |
0,35 (3,5) |
|
|
розчині |
0,85 (8,5) |
0,8 (8) |
0,8 (8) |
0,35 (3,5) |
||
|
С1,5 |
клею |
0,7 (7) |
0,6 (6) |
0,6 (6) |
0,25 (2,5) |
|
|
розчині |
0,6 (6) |
0,6 (6) |
0,6 (6) |
0,25 (2,5) |
||
Примітка 1. При висоті ряду кладки від 150 мм до 200 мм розрахункові опори на стиск кладки приймати з коефіцієнтом 0,9.
Примітка 2. При висоті ряду кладки до 150 мм включно розрахункові опори на стиск кладки приймати з коефіцієнтом 0,8.
Примітка 3. Дозволяється підвищувати розрахунковий опір на стиск кладки на 20 %, якщо це підтверджено результатами випробувань.
Розрахунковий опір кладки на стиск, яка навантажується в термін, що відрізняється від 28 діб (до набору розчином проектної міцності), рекомендується приймати за маркою розчину, що відповідає його міцності в цей термін. При визначенні розрахункового опору за міцністю незату- жавілої літньої кладки, а також зимової кладки (без протиморозних добавок) в стадії відтавання, міцність розчину слід приймати за нуль.
Міцність стін на позацентровий стиск від вертикального навантаження і згинальних моментів визначають за формулою: де NRd- розрахункова величина несучої здатності стіни;
NRd ~^d 'ЧЬ2 'ЧЬ9 'ЧыгЧс 'тд Ф Ь-t
+ 6^-+1
t
-0,5
>N,
(В.1)
&тк t
fd - розрахунковий опір на стиск кладки з блоків, МПа, приймають відповідно до таблиці В.1;
уй2_ коефіцієнт умов роботи, який враховує тривалість дії навантаження і приймають 0,85;
- коефіцієнт умов роботи для бетонних конструкцій (неармованих розрахунковою арматурою), приймають 0,9;
Уы 1 “ коефіцієнт умов роботи, який враховує початкову вологість ніздрюватого бетону автоклавного твердіння 25 % і більше, приймають 0,85;
ус - масштабний коефіцієнт для стовпів та простінків площею перерізу 0,3 м2 і менше
(за винятком довжини майданчика для обпирання перемичок), приймають ус = 0,8;
b - ширина простінку, м (за винятком довжини площадок обпирання перемичок), якщо має місце "глуха" стіна, значення b приймають 1 м (з відповідним навантаженням на погонну довжину 1 м);
t -товщина стіни, м;
Ф - коефіцієнт повздовжнього згину, що визначають згідно з В.5;
етк - сума ексцентриситетів в результаті навантаження ет = -2-, випадкового ексцентриситету,
N
етЛ, та ексцентриситету на середині висоти, викликаного горизонтальними навантаженнями (вітер, тощо), еЛт;
Md - згинальний момент від перекриття і вітру в перерізі, який розраховують;
N = ^N,- - сума всіх вертикальних навантажень на простінок або на погонну довжину 1 м для "глухих" стін;
тд - коефіцієнт, який визначають за формулою:
= 1 -ч, (і + -7^} (В-2)
де Ng - розрахункова повздовжня сила від тривалого навантаження;
ек - ексцентриситет від тривалих навантажень повзучості визначають згідно з ДБН В.2.6-162;
т|д - коефіцієнт, що приймають згідно з таблицею В.2.
Таблиця В.2 - Залежність коефіцієнта від гнучкості і відсотка армування
|
Гнучкість |
Коефіцієнт г]д для кладки |
||
|
~ ^ef ! і |
л,- = hefІі |
При відсотку поздовжнього армування 0,1 % і менше |
При відсотку поздовжнього армування 0,3 % і більше |
|
<10 |
<35 |
0 |
0 |
|
12 |
42 |
0,05 |
0,03 |
|
14 |
49 |
0,09 |
0,08 |
|
16 |
56 |
0,14 |
0,11 |
|
18 |
63 |
0,19 |
0,15 |
|
20 |
70 |
0,24 |
0,19 |
|
22 |
76 |
0,29 |
0,22 |
|
24 |
83 |
0,33 |
0,26 |
|
26 |
90 |
0,38 |
0,30 |
|
При мітка. Для неармованої кладки значення коефіцієнтів r|g слід приймати як для кладки з армуванням 0,1 % і |
|||
|
менше. При армуванні більше 0,1 % і менше 0,3 % коефіцієнт г|0 визначається за інтерполяцією. |
|||
Розрахункові висоти стін та стовпів /7еГ при визначенні коефіцієнтів поздовжнього згину Ф в залежності від умов обпирання їх на горизонтальні опори слід приймати:
при нерухомих шарнірних опорах hef= Н (рисунок В.1а);
при пружній верхній опорі і жорсткому затисканні в нижній опорі: для однопрогонових будівель hef= 1,5/7, для багатопрогонових hef= 1,25/7 (рисунок В.16);
для вільно стоячих конструкцій hef= 2/7(рисунок В.1в);
для конструкцій з частково затиснутими опорними перерізами - з урахуванням фактичного ступеня защемлення, але не менше ніж hef= 0,8/7, де Н = htot- відстань між перекриттями або іншими горизонтальними опорами при залізобетонних (газобетонних) горизонтальних опорах (перекриттях) відстань між ними в світлі.
Примітка 1. При обпиранні на стіни залізобетонних (газобетонних) перекриттів приймається hef= 0,9htot, а при монолітних залізобетонних перекриттях, які обпираються на стіни по чотирьох сторонах, Ле/= 0,8Л(о(.
Примітка 2. Інші варіанти визначення ефективної висоти конструкції hef приймаються відповідно до ДБН В.2.6-162.
Рисунок В.1 - Епюри коефіцієнтів Ф та тд стиснутих стін і стовпів із блоків:
а - в шарнірно обпертих на нерухомі опори знизу і зверху; б - затиснутих знизу і з пружною
опорою зверху; в - затиснутих знизу і вільних зверху
Коефіцієнт поздовжнього згину визначають за формулою:
(В.З)
де Фт - коефіцієнт поздовжнього згину для всього перерізу в площині дії згинального моменту, який визначають згідно з ДБН В.2.6-162, або може бути визначений відповідно до таблиці В.З, виходячи з розрахункової висоти елемента hef;
Фс - коефіцієнт поздовжнього згину для стиснутої частини перерізу, який визначають виходячи з фактичної висоти елемента Н (таблиця В.З) в площині дії згинального моменту при відношенні:
Хс =^абоХ/с =^-, (В.4)
Іс 'с
де Іс та іс - висота і радіус інерції стиснутої частини поперечного перерізу в площині дії згинального моменту.
Значення коефіцієнтів Ф та тд для стін і стовпів (простінків), які спираються на шарнірні нерухомі опори з розрахунковою висотою hef= Н при розрахунках перерізів, які розміщені в середній третині висоти, слід приймати постійними і такими, що дорівнюють розрахунковим значенням Ф та тд, визначеним для даного елемента. При розрахунках перерізу на ділянках в крайніх третинах hef коефіцієнти Ф та тд збільшуються за лінійним законом до одиниці на опорі (рисунок В. 1а).
Для стін і стовпів (простінків), які мають нижню затиснуту і верхню пружну опори, при розрахунку перерізів нижньої частини або стовпа до висоти 0,7/-/ приймають розрахункові значення Ф та тд, а при розрахунку верхньої частини стіни або стовпа значення Ф та тддля цих перерізів збільшується до одиниці за лінійним законом (рисунок В.16).
Для вільно розташованих стовпів і стін при розрахунку перерізів в їх нижній частині (до висоти 0,5/-/) приймають розрахункові значення Ф та тд, а в верхній половині значення Ф та тд збільшуються до одиниці за лінійним законом (рисунок В.1в).
В місці перетинання поздовжньої і поперечної стін за умови їх перев'язки або анкерування коефіцієнти приймають 1,0. На відстані Н від перетинання стін коефіцієнти Ф та тд приймаються як для вільно розташованих опор. Для проміжних вертикальних ділянок коефіцієнти Ф та тд приймають за лінійною інтерполяцією.
В стінах, які ослаблені прорізами, при розрахунку простінків коефіцієнт Ф приймають за гнучкістю стіни.
Таблиця В.З - Залежність коефіцієнтів повздовжнього згину Фт і Фс від пружних характеристик кладки Ке і гнучкості
|
Відношення |
Гнучкість |
Коефіцієнти поздовжнього згину Фт і Фс при пружних характеристиках кладки Ке |
|||||
|
|
^■і (^-іс ) |
750 |
500 |
350 |
200 |
||
|
4 6 8 10 12 14 16 18 22 26 ЗО 34 38 42 46 50 54 |
1 21 28 35 42 49 56 63 76 90 104 118 132 146 160 173 187 |
1 0,95 0,9 0,84 0,79 0,73 0,68 0,63 0,53 0,45 0,39 0,32 0,26 0,21 0,16 0,13 0,1 |
0,98 0,91 0,85 0,79 0,72 0,66 0,59 0,53 0,43 0,36 0,32 0,26 0,21 0,17 0,13 0,1 0,08 |
0,94 0,88 0,8 0,72 0,64 0,57 0,5 0,45 0,35 0,29 0,25 0,21 0,17 0,14 0,1 0,08 0,06 |
0,9 0,81 0,7 0,6 0,51 0,43 0,37 0,32 0,24 0,2 0,17 0,14 0,12 0,09 0,07 0,05 0,04 |
||
|
Примітка 1. Коефіцієнти Ф при проміжних величинах гнучкостей визначають за інтерполяцією. Пружні характеристики кладки Ке приймають відповідно до таблиці В.4. Примітка 2. При визначеному лс < 15, 0 ексцентриситет, викликаний повзучістю, можна не враховувати (ек — 0). |
|||||||
Таблиця В.4- Пружна характеристика кладки з блоків Ке
|
Вид кладки |
Пружна характеристика кладки Ке |
|||||
|
при марках розчину за міцністю |
при нульовій міцності розчину |
|||||
|
25 і вище |
10 |
4 |
0,2(2) |
|
||
|
На клею |
750 |
500 |
500 |
500 |
500 |
|
|
На розчині |
750 |
500 |
350 |
350 |
200 |
|
Примітка. Для кладки на легких розчинах значення пружної характеристики Ке приймають з урахуванням понижувального коефіцієнта 0,7.
