7.7 Маркування повинно бути нанесено способом згідно з технологічним регламентом та (або) технологічним описом виробника.
Маркування повинно бути чітким і повинно зберігатись протягом усього терміну транспортування і зберігання матеріалів і виробів.
7.8 Маркування повинно бути виконане українською мовою.
При відвантаженні матеріалів за межі України маркування додатково виконують мовою, визначеною договором на постачання.
7.9 Виробник може доповнювати маркування додатковою інформацією, що характеризує конкретний вид матеріалу.
Пакування матеріалів повинно відповідати вимогам цього стандарту і здійснюватись відповідно до вимог і норм технологічного регламенту та (або) технологічного опису підприємства-виробника.
Рулонні матеріали (лінолеум) згортають у рулони.
Рулони можуть складатися з двох відрізків, менший з яких повинен бути завдовжки не менше 3 м.
Загальна кількість складених рулонів у партії, що поставляється, не повинна перевищувати 10 % загальної їх кількості.
Плитки складають попарно лицьовою стороною одна до одної та укладають у стоси або в картонні коробки згідно з вимогами технологічного регламенту та (або) технологічного опису виробника.
Килими згортають у рулони. Допускається килими відвантажувати без споживчого пакування.
8.5 Полотно рулонних матеріалів і килимів намотують на сердечник із поліетилену, полівінілхлориду, картону або інших матеріалів.
Сердечник повинен бути завдовжки не менше ширини полотна матеріалу рулонного або килиму.
Допускається полотно рулонних матеріалів і килимів намотувати на набірний сердечник.
Полотно рулонних матеріалів і килимів повинне бути намотане на сердечник щільно без складок.
8.6 Рулони обгортають з урахуванням захисту торців папером згідно з ГОСТ 2228, ГОСТ 8273 або поліетиленовою плівкою згідно з ГОСТ 10354, або термоусадковою поліетиленовою плівкою згідно з ГОСТ 25951, перев'язують впоперек рулону двома поясами шпагату в дві нитки згідно з ГОСТ 17308 або заклеюють клейкою стрічкою згідно з ГОСТ 20477.
Кінці обв'язувальних ниток повинні бути міцно закріплені. Відстань від торців рулону до поясів перев'язки повинна бути не менше 300 мм.
8.7 Стоси плиток обгортають папером згідно з ГОСТ 2228, ГОСТ 8273 або поліетиленовою плівкою згідно з ГОСТ 10354, або термоусадковою поліетиленовою плівкою згідно з ГОСТ 25951 та скріплюватись клейкою стрічкою згідно з ГОСТ 20477.
При пакуванні треба забезпечити захист нижніх та верхніх плиток, а також крайок від пошкодження.
Матеріали за необхідності складають у транспортні пакети, для формування яких використовують плоскі піддони відповідно до ГОСТ 9078, ГОСТ 26381, стоякові або ящикові піддони відповідно до ГОСТ 9570.
Допускається килими транспортувати в розгорнутому стані. Полотна килимів при цьому складають у стоси лицьовою стороною вверх.
При такому пакуванні основа стосів повинна бути досить щільна, щоб полотна килимів не провисали та не деформувалися.
Стоси килимів можуть обгортатись поліетиленовою плівкою згідно з ГОСТ 10354 або термоусадковою поліетиленовою плівкою згідно з ГОСТ 25951 та скріплюватись клейкою стрічкою згідно з ГОСТ 20477.
Матеріали у транспортних пакетах повинні бути захищені від механічних пошкоджень і забруднення.
Допускається використовувати інші засоби пакування, передбачені технологічним регламентом та (або) технологічним описом виробника, що відповідають чинним нормативним документам і забезпечують захист матеріалів від пошкодження та забруднення під час транспортування та зберігання.
Транспортування та зберігання матеріалів необхідно здійснювати згідно з ДБН Г.1-4 за дотримання вимог цього стандарту.
Матеріали транспортують у критих транспортних засобах будь-якого виду транспорту згідно з правилами перевезення вантажів, що діють на відповідному виді транспорту.
Транспортування матеріалів у запакованому стані сформованими транспортними пакетами допускається у відкритих транспортних засобах.
9.4 При транспортуванні, навантаженні та розвантаженні матеріалів необхідно вживати заходів, що забезпечують їх захист від пошкоджень та забруднення.
9.5 Матеріали і вироби необхідно зберігати у критих складських приміщеннях за температури не нижче 283 К (+10 °С).
Рулони зберігаються у вертикальному положенні в один ряд або в горизонтальному положенні не більше ніж у два ряди за висотою.
Плитки зберігають у штабелях висотою не більше 1,5 м.
Не допускається зберігати матеріали біля обігрівальних приладів на відстані менше 1 м від джерел обігріву.
9.6 Не допускається в приміщеннях для зберігання матеріалів поява приладів з відкритим вогнем, наявність органічних розчинників та речовин, що їх виділяють.
Всі випробування матеріалів слід проводити за температури (296±3) К [(23±3) °С], після попереднього витримування за цієї температури впродовж не менше 3 год.
Зовнішній вигляд, дефекти зовнішнього вигляду, порушення рисунка перевіряють оглядом відібраних для контролю зразків за освітленості природним або штучним світлом не менше 300 лк з відстані (1±0,20) м і порівнянням їх зі зразками-еталонами.
Зовнішній вигляд зварного з'єднання в килимах, відповідність кольору та фактури полотен, з'єднаних в один килим, перевіряють візуально оглядом за освітленості природним або штучним світлом не менше 300 лк з відстані (1±0,20) м і порівнянням їх зі зразками-еталонами.
Номінальні розміри та відхили від номінальних розмірів матеріалів визначають згідно з ДСТУ Б В.2.7-292 з доповненням:
- товщину матеріалів та товщину шару, стійкого до стирання, визначають товщиноміром або оптичним приладом з діаметром вимірювальної поверхні (п'ятка або наконечник) не менше 30 мм.
10.5 Паралельність крайок полотен матеріалів слід перевіряти шляхом виміру ширини полотна згідно з ДСТУ Б В.2.7-292 з доповненням:
- для рулонних матеріалів (лінолеуму) через 1 м на довжині ділянки, що дорівнює 4 м;
- для килимів через 1 м по довжині виробу, але не менше трьох вимірів.
Різниця між попереднім і наступним вимірами не повинна перевищувати граничних відхилів за шириною.
Паралельність крайок, площинність, прямолінійність та відхил від прямокутності плиток визначають згідно з ДСТУ-Н Б В.1.3-1.
Для визначення різниці довжин діагоналей килимів вимірюють довжини двох діагоналей рулеткою згідно з ДСТУ 4179.
За результат виміру приймається значення різниці довжин діагоналей килима.
10.8 Площу прямокутних килимів (S, м2) обчислюють за результатами вимірів довжини та ширини згідно з ДСТУ Б В.2.7-292 за формулою:
S = L · В, (1)
де L - довжина килима, м; •
В - ширина килима, м.
При визначенні площі килимів складної форми килим розбивають на найпростіші геометричні фігури, переважно трикутники, прямокутники.
У цьому випадку площу килима визначають як суму площ усіх окремих фігур.
Примітка. Площу трикутників розраховують згідно з формулами математичних довідників.
10.9 Деформативність при втискуванні, зміну лінійних розмірів при нагріванні, міцність зв'язку між стійким до стирання шаром і полімерним шаром, стираність визначають згідно з ДСТУ Б В.2.7-292.
Питомий поверхневий електричний опір матеріалів визначають згідно з ГОСТ 6433.2 на зразках діаметром не менше 40 мм, діаметром металевого вимірювального електрода (25,0±0,2) мм при напрузі 100 В.
Кольоростійкість матеріалів та рівномірність забарвлення одноколірних матеріалів визначають інструментально згідно з ДСТУ Б В.2.7-294. Тривалість опромінювання - 30 год.
10.12 Хімічну стійкість матеріалів визначають за зміною зовнішнього вигляду, фактури, кольору та рисунка лицьової поверхні зразків, які пройшли випробування порівняно із зразками-еталонами.
Випробування проводять за температури (20±2) °С та відносної вологості (65±5) мм рт.ст.
10.13 Визначення хімічної стійкості
10.13.1 Засоби вимірювання та допоміжні пристрої
Лінійка вимірювальна металева згідно з ДСТУ ГОСТ 427.
Годинник згідно з ГОСТ 10733.
Піпетка згідно з ГОСТ 29227.
Шпатель згідно з ДСТУ Б В.2.8-22.
Скляна тканина, яка утримує рідину протягом не менше 2 год.
Рекомендовані реагенти для випробувань наведено нижче:
вода питна згідно з ДСанПіН 2.2.4-171, підігріта до температури 100 °С;
20 % розчин оксиду натрію згідно з ГОСТ 4328;
3,5 % розчин "морської солі", яка складається із компонентів, %:
хлорид натрію згідно з ГОСТ 4233 ...........75
хлорид калію згідно з ГОСТ 4234 ...............4
хлорид магнію згідно з ГОСТ 4209 ...........10
кальцій сірчанокислий ..................................5;
сірчанокислий магній згідно з ГОСТ 4523;
мінеральне масло згідно з ГОСТ 20799;
паливо згідно з ДСТУ 4839, ДСТУ 4840, ГОСТ 1012;
перекис водню згідно з ГОСТ 177;
рідкі миючі засоби згідно з ДСТУ 3796;
засоби мийні синтетичні порошкоподібні згідно з ДСТУ 2972;
спирт етиловий ректифікований технічний згідно з ГОСТ 18300.
Примітка. Допускається застосовувати інші реагенти.
10.13.2 Порядок підготовки та проведення випробувань
Для випробування від матеріалів вирізають три квадратних зразки зі стороною (150±1) мм.
При використанні рідкого реагенту, на випробувальні зразки посередині кладуть квадрати зі стороною (50±1) мм із скляної тканини та піпеткою насичують тканину реагентом.
Якщо реагент порошкоподібний, посередині зразка матеріалу відмічають квадрат зі стороною (50±1) мм та шпателем наносять зволожену речовину.
Зразки витримують протягом (2±0,3) год.
Після витримування зразків під дією рідкого реагенту із зразків матеріалів знімають скляну тканину та витирають зразки фільтрувальним папером досуха.
Після витримування зразків під дією порошкоподібного реагенту із зразків матеріалів обережно шпателем зчищають порошок та витирають м'якою бавовняною або шерстяною тканиною.
Через 30 хв зразки перевіряють зовнішнім оглядом за освітленості природним або штучним світлом не менше 300 лк з відстані (80-100) см під кутом приблизно 45° за показниками зовнішнього вигляду, фактури та кольору.
Матеріали пройшли випробування, якщо на жодному із зразків, які випробовувались, не виявлено дефектів зовнішнього вигляду, фактури і значної зміни кольору.
10.14 Міцність зварного з'єднання килима визначають згідно з ГОСТ 11262 на зразках розміром (250±1) мм х (25±0,5) мм, вирізаних так, щоб зварне з'єднання проходило перпендикулярно до прикладеного навантаження.
Зразок встановлюють у затискачі розривної машини так, щоб поздовжня вісь зразка збігалася із віссю машини і напрямком руху рухомого елемента (швидкість рухомого елемента повинна бути (100±10) мм/хв).
Випробування проводять до розриву зразка.
Міцність зварного з'єднання R, Н/см (кгс/см) визначають за формулою:
За величину міцності зварного з'єднання приймають середнє арифметичне значення результатів випробування трьох зразків.
10.15 Група стираності матеріалів визначається за показником зменшення товщини матеріалів згідно з розділом 3 ДСТУ Б В.2.7-292 із доповненням:
випробування проводять на трьох зразках;
зменшення товщини (Δl, мм) розраховують за формулою:
10.16 Показники пожежної небезпеки перевіряють:
групу горючості - згідно з ДСТУ Б В.2.7-19 та ГОСТ 12.1.044;
групу займистості - згідно з ДСТУ Б В.1.1-2.
групу поширення полум'я - згідно з ДСТУ Б В.2.7-70;
групу за димоутворювальною здатністю - згідно з ГОСТ 12.1.044;
групу за токсичністю продуктів горіння - згідно з ГОСТ 12.1.044.
Якість пакування і маркування перевіряють зовнішнім оглядом всіх відібраних для контролю паковань.
Для контролю фізико-технічних параметрів матеріалів допускається використовувати інші стандартизовані методики з використанням повірених випробувальних приладів за умови отримання достовірних результатів, які можуть бути зівставлені з нормованими значеннями в цьому стандарті.
11.1 Приймання матеріалів здійснює служба технічного контролю підприємства-виробника відповідно до вимог цього стандарту.
Приймання матеріалів здійснюють партіями. Партією вважають кількість матеріалу однієї форми, одного виду, типу, кольору, структури, рисунка і фактури, виготовленого за одну добу з сировинних матеріалів однакової якості на одній технологічній лінії в однакових технологічних умовах.
Вхідний контроль сировинних матеріалів виробник матеріалів здійснює відповідно до вимог ГОСТ 24297 за переліком матеріалів, що підлягають вхідному контролю, затвердженим в установленому порядку, що діє на підприємстві-виробнику.
Для перевірки відповідності якості матеріалів вимогам цього стандарту виробник проводить відповідно до вимог ГОСТ 15.309 приймально-здавальні та періодичні випробування.
Приймально-здавальні випробування проводять для кожної партії матеріалів за показниками:
зовнішній вигляд, дефекти зовнішнього вигляду, відповідність зразкам - еталонам;
геометричні розміри та відхили від номінальних значень;
неплощинність;
непаралельність крайок;
непрямолінійність;
різниця довжин діагоналей;
площа килима;
міцність зв'язку між шарами;
деформативність при втискуванні.
11.6 Періодичні випробування проводять за показниками, вказаними нижче:
