– слідкуйте, щоб при обробці тварин акарицидні розчини не потрапляли за межі ванни або душової камери.
3.2. Проведення ветеринарних і лікувальних заходів
3.2.1. Для проведення масових ветеринарно-санітарних обробок тварин використовуйте загони з розколами. Під час проведення ветеринарних досліджень, обстежень, лікувальних заходів фіксуйте тварину у спеціальному станку або переносним фіксатором.
3.2.2. Спокійних тварин підводьте до ветеринарного лікаря для обстеження на недоуздку або мотузці, яка прив’язана за роги й ділянку носа. При фіксації великої рогатої худоби за роги станьте біля шиї тварини і захопіть роги за кінці. Ліктем ближньої до шиї руки надавіть на шию, а тілом навалюйтеся на плече і лопатку тварини. Якщо фіксації за роги недостатньо, захопіть рукою носогубне дзеркальце.
3.2.3. Якщо обстеження або лікувальна процедура тривалі, фіксуйте тварину спеціальними носовими щипцями або прив’яжіть головою до жердини, що укріплена поперек або вертикально до стовпа або дерева. Одночасно можна здавлювати носогубне дзеркальце.
3.2.4. Неспокійних тварин або тих, яким роблять операцію, а також лікування бугаїв і ветеринарно-санітарні обробки (ін’єкції, взяття зскрібків із слизової оболонки препуція, обрізка копитного рогу, видалення рогів, вставка носового кільця й інші болісні процедури) виконуйте у станках із надійною фіксацією (можна за носове кільце ланцюгом із карабіном до стійки) або зробіть повал.
3.2.5. Для повалу необхідно не менше трьох осіб (для повалу коней – не менше чотирьох): один тримає тварину за роги і нахиляє її голову вниз, інші тягнуть кінці мотузки назад, при цьому петлі на тулубі стискуються, унаслідок чого тварина підгинає ноги і лягає, у цей момент закидають голову і штовхають її в потрібний бік. Мотузку продовжують натягувати і після того, як тварина лягла. Протягом фіксації голову притискують до землі. Можна використовувати й інші способи повалу.
Підходьте до поваленої тварини для огляду, лікування або іншої роботи тільки з боку спини. По закінченні роботи спочатку звільніть від пут ноги, потім голову.
3.2.6. Під час виконання невеликих малоболісних операцій (щеплення, взяття крові тощо) фіксацію великої рогатої худоби виконуйте шляхом здавлювання носової перегородки пальцями або спеціальними щипцями. Для цього станьте попереду з боку правого плечового суглобу тварини, візьміть лівою рукою кінець рога, пальцями правої руки захватіть носову перегородку і стисніть її. Бугаїв удержуйте за носове кільце.
3.2.7. При груповій ветеринарній обробці свиней фіксацію виконуйте групами у загонах-розколах або у груповому станку, притискуючи тварин дерев’яними щитами до стінки. Свиноматок фіксуйте шляхом накладення мотузяної петлі на верхню щелепу і закріпленням її у прив’язі.
3.2.8. Кнурів під час спилювання або сколювання іклів фіксуйте міцною мотузкою, якою затягніть верхню щелепу і прив’яжіть до кільця або скоби, що закріплені в підлозі чи на стіні.
3.2.9. Роботи по розчищенню копит, підковуванню і тавруванню коней здійснюйте у станку для підковування. Якщо немає станка, коня необхідно загнуздати, а голову тримати піднятою.
3.2.10. Для фіксації молодих і норовистих коней використовуйте закрутки на верхню губу, фіксуйте тазові кінцівки мотузкою або застосовуйте повал тварини.
3.2.11. Для обмеження рухомості коней, великої рогатої худоби під час проведення ветеринарних заходів застосовуйте такі способи:
– накладіть на нижню частину голені закрутку з м’якої мотузки;
– обведіть хвіст навкруг однієї тазової кінцівки із внутрішнього боку на зовнішній і утримуйте його рукою;
– накладіть вище скакального суглобу петлю з м’якої мотузки і зашморгніть нею обидві кінцівки;
– однією рукою фіксуйте голову тварини за носову перегородку, іншою рукою – тулуб, утримуйте тварину за хвіст, підводьте під черево корови дві жердини, які складені навхрест, і спирайте їх нижні кінці у підлогу, фіксуйте тварину, стискуючи її тулуб.
3.2.12. Передню кінцівку коня, великої рогатої худоби фіксуйте за допомогою закрутки з м’якої мотузки, яку накладіть на передпліччя або підтягніть п’ясток до передпліччя ковзною петлею у вигляді вісімки, згинаючи зап’ястковий суглоб.
При огляді пальців, розчищенні копит або ратиць кінцівку трохи підніміть мотузкою (ременем), яка закріплена на нижньому кінці п’ястка та перекинута через холку.
3.2.13. Тазову кінцівку великої рогатої худоби під час огляду пальців, при обрізуванні ратиць та лікуванні фіксуйте за допомогою жердини і м’якої мотузки. Для цього вище скакального суглоба ковзною петлею закріпіть жердину, за кінці якої два помічники піднімають кінцівку та відводять її назад.
При фіксації у станку на дистальний кінець плесна накладіть путо з кільцем. Крізь кільце просмикніть мотузку, кінці якої затягніть крізь кільця стояків фіксаційного станка. Натягуючи кінці мотузок, підніміть кінцівку.
3.2.14. При проведенні складних і болісних операцій застосовуйте фіксаційні станки, операційні столи.
Коли немає фіксаційних станків, операційних столів для фіксації тварини лежачи, застосовуйте фізичний або медикаментозний повал тварин.
3.2.15. Особливо збудливим тваринам для заспокоєння за 15–20 хв. до початку фіксації введіть нейроплегики.
3.2.16. Ректальне дослідження тварин проводьте у станках. Не проводьте обстеження через перегородки у станках, денниках, на прив’язі без додаткової фіксації.
3.2.17. При проведенні туберкулінізації застосовуйте безголкові ін’єктори.
3.2.18. Під час проведення внутрішньом’язових, внутрішньошкірних, підшкірних ін’єкцій лікарськими препаратами надійно закріпіть голку на канюці шприца. Не допускайте введення голки з наступним приєднанням шприца.
3.2.19. Під час проведення хірургічних операцій з використанням ножа, скальпеля розтини робіть у напрямку від себе.
3.2.20. Під час набирання гарячої води, агресивних рідин уникайте їх розбризкування.
3.2.21. У процесі роботи не захаращуйте проходи й виходи сировиною, тарою, відходами та іншими матеріалами. Утримуйте робоче місце у чистоті.
3.3. Штучне осіменіння
3.3.1. При підході до самок сільськогосподарських тварин, що знаходяться в тічці, окликніть їх спокійним голосом. Не допускайте грубого поводження з ними, не причиняйте біль, що може викликати в них захисний рефлекс і бути причиною травмування.
3.3.2. З плідниками поводьтеся ласкаво, спокійно, впевнено. Грубе поводження, порушення розпорядку дня, режиму використання і нерегулярне проведення моціону ведуть до появи у тварин норовистості й розвитку захисного рефлексу. Нерішуче і невпевнене поводження розвиває в них рефлекс переслідування людини. Особливо обережно звертайтеся до плідників, що мають буйний норов.
3.3.3. Перегін тварин у манеж для парування, штучного осіменіння або узяття сперми здійснюйте по скотопрогонах, застосовуючи засоби дистанційного керування твариною (палка-водило, повідки тощо).
3.3.4. Для запобігання захворюванню людей заразними хворобами у випадку виявлення хворих тварин негайно припиніть їхнє парування, осіменіння або узяття сперми, сповістіть про це керівника робіт. Поновлюйте роботу тільки після дозволу ветеринарного лікаря.
3.3.5. При проведенні стерилізації матеріалів, інструменту використовуйте засоби індивідуального захисту.
3.3.6. При роботі з хімічними речовинами дотримуйтесь заходів безпеки: застосовуйте засоби індивідуального захисту (захисні окуляри, рукавички, халат), не доторкуйтесь незахищеними руками до агресивних рідин, не допускайте попадання їх на шкіру й одяг, випаровування, проливання на підлогу, використання не за призначенням і випадкового їх змішування.
3.3.7. Застосовуйте тільки справний хімічний посуд (без тріщин, гострих країв) і за призначенням.
3.3.8. При штучному осіменінні самок сільськогосподарських тварин працюйте у спеціальних поліетиленових або гумових рукавичках.
3.3.9. Сперму від плідників сільськогосподарських тварин беріть у манежі, де обладнаний станок (опудало) гарантує безпеку обслуговуючого персоналу.
3.3.10. Штучне осіменіння самок сільськогосподарських тварин проводьте у спеціальних станках манежу, обладнаних фіксуючим пристроєм. Підлога на шляху проходження тварин у манеж повинна бути неслизькою, а проходи – вільними.
3.3.11. Роботи з застосуванням рідкого азоту проводьте у складі не менше двох працівників.
3.3.12. Заповнення посудини Дьюара рідким азотом із транспортних ємностей проводьте за допомогою гнучкого металевого рукава так, щоб його нижній кінець був опущений до дна посудини. Це запобігає викиданню струменя рідкого азоту і металевого рукава з горловини посудини.
Заповнення посудини Дьюара рідким азотом з іншої посудини робіть через широку металеву лійку, уникаючи проливання рідини. Заливання рідкого азоту в посудини Дьюара, що мають усередині температуру навколишнього повітря, робіть повільно, невеликими порціями з паузами в 5–6 с, тому що швидке заповнення приводить до викидання рідини з посудини і може бути причиною ядухи, а також опіків при попаданні на шкіру. При випадковому протіканні рідкого азоту відкрийте двері, включіть вентиляцію і звільніть приміщення від людей до повного видалення парів азоту.
3.3.13. Не заглядайте в горловину посудини Дьюара у процесі її заповнення рідким азотом. Заправлення закінчується коли з’являться перші бризки рідкого азоту на горловині посудини.
3.3.14. Закривайте посудини Дьюара тільки призначеними для них кришками.
3.3.15. При перенесенні й транспортуванні посудин Дьюара не допускайте їх падіння, ударів, різких поштовхів, тому що це може викликати ушкодження посудини, викидання рідкого азоту й попадання його на відкриті частини тіла.
3.3.16. Не допускайте послаблення кріплення посудин Дьюара з рідким азотом при транспортуванні в кузові транспортуючого засобу, тому що ушкодження посудин може призвести до вибуху.
3.3.17. Занурюйте каністри зі спермою, пінцет та інші предмети в рідкий азот повільно, щоб уникнути його розбризкування, викликаного кипінням азоту при контакті з відносно теплими предметами.
3.3.18. При витягуванні ампул, соломин або гранул із спермою з рідкого азоту на 1–2 с затримуйте інструмент у верхній частині горловини посудини, при цьому залишки азоту випаровуються.
3.3.19. Для попередження загорання легкозаймистих матеріалів і вибуху посудини Дьюара:
– не установлюйте посудини Дьюара поблизу нагрівальних приладів;
– не видаляйте з посудини Дьюара рідкий азот шляхом нагрівання;
– не застосовуйте рідкий азот без сертифіката, виданого заводом-виготовлювачем або без аналізу на вміст домішок після 12 дозаправлень посудин Дьюара;
– не використовуйте посудини Дьюара як тару для інших рідин;
– не протирайте внутрішню порожнину посудин ганчір’ям та іншими обтиральними матеріалами органічного походження (дозволяється застосовувати йоржі із синтетичного волосся або поролону);
– після 12-го дозаправлення зробіть холодне промивання посудини Дьюара (вміст посудини повністю вилийте й заправте знову рідким азотом);
– не допускайте експлуатації посудини Дьюара при утворенні на верхній частині горловини інею.
3.3.20. При усуненні значного витоку рідкого азоту з посудини Дьюара і ємностей у лабораторіях і сховищах користуйтеся ізолюючим або шланговим протигазом. Не застосовуйте фільтруючі протигази й респіратори. Збільшить вентиляцію приміщення.
3.3.21. При роботі у протигазі робіть перерви на 5 хв. через кожні 30 хв. роботи.
4. Вимоги безпеки після закінчення роботи
4.1. Проведення ветеринарно-санітарних заходів
4.1.1. Здайте залишки хімічних речовин на зберігання відповідальному та повідомте про це керівника робіт.
4.1.2. Проведіть знешкодження апарата, а також місця заправлення обприскувача (обпилювача) пестицидами і місця обробки тварин.
4.1.3. Установки, апаратуру й посуд, що використовувалися для приготування розчинів, промийте чистою водою, а аерозольні генератори – дизельним паливом.
4.1.4. Після приготування принад весь посуд, стіни, лотки, кормові корита та інші предмети, які контактували з отрутами або культурами бактерій, ретельно помийте гарячим 2%-ним розчином соди.
4.1.5. По закінченні дератизаційних робіт зберіть принади й трупи гризунів, які залишилися. Трупи збирайте лопатою, совком, щипцями або руками у гумових рукавичках. Обробіть трупи 10%-ною сумішшю хлорного вапна, 5%-ним розчином лізола, закопайте у землю на глибину не менше або спаліть. Залишки приманок також спаліть.
4.1.6. Зніміть засоби індивідуального захисту у такій послідовності:
– чоботи протріть зверху донизу тампонами, добре змоченими у знешкоджувальному розчині;
– зніміть захисні окуляри, відтягуючи їх обома руками вперед, догори й назад за голову;
– зніміть респіратор (протигаз) або ватно-марлеву маску, не торкаючись обличчя;
– промийте гумові рукавички, не знімаючи їх з рук, у знешкоджувальному розчині, а потім у воді;
– зніміть рукавички;
– зніміть фартух, шлем, халат.
4.1.7. Знятий спецодяг витрусіть, провітріть і просушіть. Зберігайте його у спеціальних шафах.
4.1.8. Гумові частини протигазів і респіраторів ретельно промийте теплою водою з милом, продезинфікуйте ватним тампоном, змоченим у спирті або 0,5%-ному розчині марганцевокислого калію, ще раз промийте чистою водою і просушіть при кімнатній температурі. Таким же чином дезактивуйте гумове взуття й рукавички.
4.1.9. Обличчя, руки помийте теплою водою з милом, прийміть душ.
4.1.10. Здайте засоби індивідуального захисту на очищення й провітрювання або знешкодження й прання у встановленому порядку.
4.2. Проведення ветеринарних і лікувальних заходів
4.2.1. Фіксаційні станки, операційні столи очистіть від бруду та обмийте водою.
4.2.2. Повали, ремені та мотузки, які використовувалися при фіксації тварин, вимийте, висушіть і здайте на зберігання.
