Для продукції, що має декілька модифікацій (варіантів поставки або використання), які відрізняються кількістю складових частин, визначають склад кожної модифікації. Дозволено остаточне визначення складу продукції на етапі ескізного або технічного проектування.
Якщо в продукції застосовують розроблені іншими підприємствами складові частини або 1КВ, то, за необхідності, у розділі перелічують позначення КД і тримача їхніх оригіналів, а для 1КВ — позначення КД і код згідно з державним класифікатором видів економічної діяльності.
У розділі «Технічні вимоги» перелічують вимоги і норми, технічні характеристики та показники, які визначають призначення, умови експлуатації і можливості застосування продукції.
У розділі у загальному випадку викладають вимоги до таких показників продукції:
призначення;
життєздатності та стійкості до зовнішніх впливів і чинників;
надійності;
конструкції;
технологічності;
уніфікації і стандартизації;
метрологічного забезпечення виробництва й експлуатації, за необхідності;
дизайну, ергономіки та технічної естетики;
експлуатації, зручності технічного обслуговування та ремонту;
безпеки для життя, здоров'я і майна громадян та охорони довкілля;
сумісності;
взаємозамінності;
транспортування і зберігання;
якості і технічного рівня.
Залежно від призначення продукції дозволено доповнювати розділ іншими підрозділами, з’єднувати або не включати окремі підрозділи.
Окремі вимоги (величини), які не можуть бути визначені під час розроблення ТЗ, записують такій редакції: «Остаточні вимоги (величини) ...уточнюють у процесі роботи і узгоджують із ... етапі ...».
У підрозділі «Вимоги призначення» наводять:
технічні характеристики (параметри), які забезпечують виконання продукцією своїх функцій, а також норми і кількісні показники, які визначають ефективність продукції;
порядок і спосіб взаємодії з об'єктами, які сполучають із продукцією, параметри впливу (сигнали), які діють на продукцію;
імовірнісно-часові та інші характеристики і показники (час готовності до використання, с безперервної або циклічної роботи тощо).
У підрозділі «Вимоги життєздатності та стійкості до зовнішніх впливів і чинників» водять:
кліматичні чинники, до яких продукція мас бути стійкою і життєздатною;
механічні та хімічні впливи, до яких продукція має бути стійкою і міцною;
інші чинники, до яких продукція повинна бути стійкою.
У підрозділі «Вимоги надійності» наводять:
показники надійності;
критерії відмов і граничного стану продукції, стосовно до якого встановлюють показники безвідмовності, тривалості і збереженості;
вимоги до конструктивних і експлуатаційних способів забезпечення надійності.
6.2 2.6.4 У підрозділі «Вимоги до конструкції» виробу наводять:
основні конструкційні вимоги до продукції і її складових частин, габаритні і приєднувальні розміри;
спосіб кріплення;
засоби регулювання і органи настроювання;
вид виконання (блочний, моноблочний);
масу виробу і обмеження щодо маси складових частин;
використання базових конструкцій та виробів;
вимоги до конструкційної пристосованості продукції до консервації.
6.2.2.6.5 У підрозділі «Вимоги технологічності» наводять:
вимоги до виробничої, експлуатаційної і ремонтної технологічності, які забезпечують осягнення заданих показників якості продукції з найменшими витратами на її виробництво, обслуговування та ремонт згідно з ГОСТ 14. 201;
вимоги щодо використання прогресивних технологічних процесів, застосування уніфікованого, типового устатковання та технологічного оснащення під час виробництва продукції, її експлуатації та ремонту.
6 У підрозділі «Вимоги уніфікації та стандартизації» наводять кількісні проказники щодо стандартизації продукції (коефіцієнти повторюваності, застосовуваності, міжпроектної уніфікації).
У підрозділі «Вимоги щодо метрологічного забезпечення виробництва і експлуатації» продукції наводять:
вимоги до метрологічного забезпечення вимірювань та контролю параметрів продукції;
обгрунтування вимог до проведення метрологічної експертизи технічної документації, державних приймальних випробувань або метрологічної атестації засобів вимірювальної техніки, за необхідності;
обгрунтування необхідності розроблення засобів повірки ( калібрування), атестації випробного обладнання, розроблення методик виконання вимірювань та проведення їх атестації.
У підрозділі «Вимоги до дизайну і ергономіки» наводять;
вимоги до дизайну, які визначають композиційну цілісність, інформаційну і художню виразність, раціональність форми, стилістичну відповідність форми сучасному рівню розвитку техники згідно з ДСТУ 3943 та ДСТУ 3944;
загальні ергономічні вимоги до робочих місць під час виконання робіт у положенні стоя-сидячи згідно з ГОСТ 12.2.032 та ГОСТ 12.2.033.
У підрозділі «Вимоги до експлуатації, зручності технічного обслуговування та ремонту» виробу наводять вимоги щодо:
умов експпуатації (робочих та граничних);
експпуатаційних та чергових режимів,
необхідних запобіжних заходів щодо несанкціонованого застосування;
системи засобів експлуатаційного контролю;
видів періодичності, обсягу технічного обслуговування та ремонту (календарний, за ресурсом, за технічним станом тощо);
зручності складання і розбирання виробу під час технічного обспуговування і ремонту;
доступності до окремих складових частин виробу під час обслуговування і ремонту без монтажу інших складових частин;
складу інструменту і приладдя для проведення технічного обслуговування і ремонту;
видів комплектів запасних частин та інструменту.
У підрозділі «Вимоги безпеки життя, здоров'я, майна громадян та охорони довкілля» наводять загальні вимоги безпеки до технології та до конструкції виробу згідно з чинними стандартами, а також до специфіки функціонального призначення виробу, допустимі за рівнем і часом кількісні значення токсичних, канцерогенних та інших шкідливих впливів (механічних, радіаційних, електромагнітних тощо) під час експлуатації продукції, відповідно до загальних санитарно-гігієнічних вимог та положень ДСТУ ISO 14001 та ДСТУ ISO 14004.
У підрозділі «Вимоги сумісності» наводять:
номенклатуру параметрів електромагнітної сумісності радіо- та радіотехнічних засобів відповідно до ГОСТ 28934 і ДСТУ 2793 та інших нормативних документів, які встановлюють норми допустимих радіозавад;
допустимі кількісні значення параметрів технічних характеристик випадкових радіозавад. може створювати розроблювана продукція;
кількісні значення параметрів технічних характеристик сприйнятливості (завадозахищеності) до радіозавад розроблюваної продукції;
методи вимірювань зазначених у ТЗ параметрів.
У підрозділі «Вимоги взаємозамінності» наводять вимоги щодо забезпечення механічної, функціональної та інформаційної взаємозамінності однойменних складових частин продукції.
2.2.6.13 У підрозділі «Вимоги до транспортування і зберігання» наводять:
види транспорту (повітряний, залізничний, морський, автомобільний), якими дозволено транспортувати у подальшому продукцію;
параметри транспортування (допустима швидкість, дальність, атмосферний тиск тощо);
кліматичні умови під час транспортування;
умови зберігання продукції, що забезпечують її збереженість, температурний режим зберігання, терміни і порядок переконсервації продукції, за необхідності.
6.2.2.6.14 У підрозділі «Вимоги до якості і технічного рівня» наводять градацію, якій за своїм (нічним рівнем повинна відповідати продукція (переважає світовий рівень, відповідає світову рівню).
У розділі «Техніко-економічні вимоги» наводять вимоги щодо автоматизації проектно- конструкторських робіт і технологічної підготовки виробництва, орієнтовну економічну ефективність і термін окупності витрат на розроблення і освоєння виробництва, лімітну вартість, орієнтовну річну потребу у продукції, а також економічні переваги продукції порівняно з найкращимі вітчизняними і зарубіжними аналогами.
У розділі «Вимоги до сировини, матеріалів і ПКВ» наводять:
вимоги до покупних виробів, фарб, матеріалі
обмеження номенклатури сировини, матеріалів і ПКВ, що їх застосовують;
вимоги до використання матеріалів і виробів, які дозволені до застосування відповідними документами;
можливість застосування (обмеження в застосуванні) дефіцитних матеріалів і дорогоцінних металів, порядок їх обліку;
можливість застосування сировини, матеріалів і виробів невітчизняного виробництва
У розділі «Вимоги до консервації, пакування і маркування» наводять вимоги до консервації пакування продукції, варіантів пакування залежно від умов зберігання і транспортування, а також вимоги до марковання, яке наносять на продукцію (місце нанесення, зміст та способ нанесення марковання).
У розділі «Спеціальні вимоги» за рішенням замовника можуть бути долучені додаткові спеціальні вимоги до продукції.
У розділі «Вимоги до розроблюваної документації» наводять склад КД і ТД на продукцію, спеціальне технологічне обладнання і оснащення, контропьно-вимірювальне і випробувапьне обладнання, зміст інструкції або іншого документа щодо вилучення деталей і складових одиниць, які містять дорогоцінні метали, після списання продукції у брухт.
У розділі «Стадії і етапи ДКР» наводять назви стадій і етапів розроблення КД і, за необхідності, терміни їх виконання, зміст робіт, виконавців та назву продукції, яку подають за результатами закінчення кожного етапу.
Зміст робіт за стадіями ДКР установлюють згідно з таблицями 1 і 2 та підрозділами 7.2; 7.3; Г.4; 7.5 цього стандарту.
У розділі «Порядок приймання ДКР і матеріалів, які подають по закінченні етапів ДКР і у цілому», наводять порядок закінчення та приймання етапів, склад документації, яку подають до приймання і кількість виготовлених дослідних зразків (розмір дослідної партії).
У розділі «Вимоги щодо технічного захисту ІзОД» наводять перелік відомостей, що підлягають охороні і конкретні вимоги до розроблення методів і засобів їх технічного захисту згідно з ДСТУ 3396.0.
У «Додатках» наводять КР та, за необхідності, звіт про патентні дослідження, перелік організацій, із якими погоджують ТЗ, розрахунки, основні довідкові матеріали і документи, які підтверджують обгрунтування технічних параметрів виробу порівняно з найкращими вітчизняними та закордонними досягненнями.
ТЗ на ДКР оформляють відповідно до загальних вимог до текстових документів згідно з ГОСТ 2.105 та ГОСТ 2.301 без рамки, основного напису та додаткових граф, із урахуванням термінології згідно з ДСТУ 3321.
Оформлення ТЗ на розроблення програми або програмного продукту для обчислювальних машин, комплексів і систем виконують відповідно до вимог ГОСТ 19.201.
Підписання, погодження та затвердження ТЗ на ДКР і її _кладов частини
Оформлення титульного і останнього аркушів ТЗ виконують згідно з додатками Б і В.
Перелік підприємств і організацій, керівники яких підписують і погоджують ТЗ на ДКР, у кожному певному випадку визначають замовник та головний виконавець, а на складові частини — головний виконавець та виконавці складових частин ДКР
У загальному випадку ТЗ на ДКР підписують:
керівник підприємства, організації - головного виконавця ДКР — на титульному аркуші праворуч, нижче назви ДКР;
науковий керівник ДКР — на останньому аркуші;
керівники підрозділів стандартизації і метрології, якщо це встановлено замовником, — на останньому аркуші.
Погодження ТЗ на ДКР у загальному випадку оформляють своїми підписами під грифом ПОГОДЖЕНО:
головний споживач — на титульному аркуші ліворуч, вище назви ДКР;
керівники підприємств, організацій - виконавців складових частин ДКР, за вимогою замовника, — на останньому аркуші;
керівник підприємства, організації — розробника ТЗ на ДКР, якщо він не є головним виконавцем, — на останньому аркуші;
керівник головної організації з виду продукції ДКР і керівники інших організацій, за вимогою замовника, — на титульному аркуші ліворуч, нижче назви ДКР.
Якщо підписи не вміщуються на одному аркуші, то їх переносять на наступний аркуш. 6.3.4 Дозволено погодження ТЗ окремим документом (листом, протоколом), на який роблять посилання під грифом ПОГОДЖЕНО.
Затверджує ТЗ на ДКР своїм підписом під грифом ЗАТВЕРДЖЕНО замовник на титульному аркуші у правому верхньому кутку, вище від назви роботи.
ТЗ на складові частини ДКР затверджує головний виконавець ДКР.
Перелік організацій, що підписують і погоджують ТЗ, може змінюватися залежно від специфіки робіт.
Розбіжності, що виникають під час погодження та затвердження ТЗ, розглядає і вирішує замовник з іншими учасниками ДКР на погоджувальних нарадах.
Внесення змін, облік та зберігання ТЗ
