В.2.13. Найбільш універсальним і точним є розрахунково-експериментальний метод, який грунтується на визначенні коефіцієнтів моделі розв`язанням оберненої задачі для зразків матеріалів конструкції або всієї конструкції в умовах вогневих випробувань або в умовах, максимально наближених до вогневих випробувань з теплового впливу.
В.2.14. Метод інтегрування рівнянь математичної моделі має бути обраний таким чином, щоб обчислювальна похибка була набагато меншою за похибку розглянутих вище пунктів.
В.3 Правила оформлення результатів розрахунку
В.3.1. Результати розрахунку оформляються звітом.
Звіт повинен містити:
- назву й адресу лабораторії, що проводила розрахунок вогнестійкості;
- дату проведення розрахунку;
- назву й адресу замовника;
- найменування будівельної конструкції, для якої проводилася оцінка вогнестійкості, технічний опис будівельної конструкції, технічні креслення або схеми основних складових елементів і всіх конструкційних деталей, а також перелік використаних матеріалів і виробів;
- для несучих конструкцій - схеми навантажування і дані про навантаження;
- опис методу, використаного під час розрахунку вогнестійкості конструкції;
- у випадку застосування для розрахунку вогнестійкості методу, що грунтується на використанні математичних моделей, - прийняті під час розрахунку рівняння процесів тепломасообміну і напруженого стану, рівняння, що визначають початкові й граничні умови, коефіцієнти, що входять до рівнянь, метод розв`язання системи рівнянь, дані за розрахунками температур і деформацій;
- межу вогнестійкості конструкції із зазначенням виду граничного стану з вогнестійкості.
Додаток Г
(обов’язковий)
Метод випробувань будівельних конструкцій
на поширення вогню
Цей метод поширюється на елементи будинків – колони, ригелі, ферми, балки, арки, рами і зв`язки, зовнішні й внутрішні стіни, перегородки, перекриття, стіни сходових кліток, протипожежні перешкоди, марші й сходові площадки , а також на підвісні стелі, повітроводи, трубопроводи.
Цей метод не поширюється на конструкції заповнення прорізів, на покриття підлоги, покрівлі, облицювання і оздоблення.
Г.1 Сутність методу випробувань
Сутність методу випробувань полягає у визначенні розмірів пошкодження конструкції за границями зони вогневого впливу в умовах, регламентованих цим додатком.
Г.2 Засоби випробувань
Г.2.1. Для випробувань мають використовуватися такі засоби:
- випробувальна пiч;
- обладнання для встановлення на печі зразка конструкції для випробувань на поширення вогню (надалi - зразка);
- засоби вимірювальної техніки;
- обладнання для проведення фото- та відеозйомок.
Г.2.2. Випробувальна пiч (надалі - пiч) має створювати температурний режим у вогневій камері печі вiдповiдно до ДСТУ Б В.1.1-4.
Конструкція печi повинна вiдповiдати вимогам, наведеним у ДСТУ Б В.1.1-4. Розміри прорізу печі мають бути (700 мм ± 100 мм) х ( 700 мм ± 100 мм).
Г.2.3. Засоби вимірювальної техніки містять системи для вимірювання температури в печі, а також на зразку, які повинні вiдповiдати вимогам, наведеним в ДСТУ Б В.1.1-4.
Г.3 Зразки для випробувань
Г.3.1. Зразки мають бути виготовлені відповідно до вимог технічної документації на виготовлення і використання конструкцій з дотриманням технології, що застосовується на підприємстві-виготовлювачі. Зразки не повинні мати прорізів а також декоративного облицювання або оздоблення.
Для випробувань огороджувальних конструкцій (стін, перегородок, перекриття, покриття), маршів і сходових площадок , підвісних стель зразки повинні мати довжину не менше як 200 см, ширину – не менше як 200 см, товщину – за технічною документацією.
Довжина зразків стрижневих конструкцій (колон, ферм, балок, арок, рам, зв`язків, повітроводів і трубопроводів) повинна бути такою, щоб довжина контрольної зони була не менше ніж 75 см.
Для випробувань стрижневих конструкцій допускається виготовлювати плоскі зразки (такі самі, як для випробувань огороджувальних конструкцій), в яких розташування шарів і їхня товщина мають бути такими ж, як у стрижневих конструкціях.
Для випробувань конструкції одного виду зазвичай має бути виготовлено два однакових зразки. Допускається виготовлювати один зразок. У цьому випадку оцінку результатів випробувань проводять відповідно до Г.5.2.
Г.3.2. Вологість зразків повиннна вiдповiдати вимогам ДСТУ Б В.1.1-4.
Г.3.3. Перед випробуваннями замовник повинен подати до випробувальної лабораторії технічний опис зразків, технічні рисунки або схеми головних складових елементів і всіх конструкційних деталей, а також перелік використаних матеріалів і виробів із зазначенням їх виготовлювачів та торговельних найменувань. Якщо виникають сумніви в тому, що зразки відповідають поданій технічній документації, лабораторія повинна проконтролювати весь процес виготовлення зразків або ж вимагати подання одного чи більше додаткових зразків і провести їх детальну перевірку.
Якщо неможливо перевірити відповідність усіх деталей конструкції зразків перед випробуваннями та після їх закінчення і виникає необхідність використання даних, поданих замовником, то це має бути зазначено у звіті про випробування.
Г.4. Підготовка та проведення випробувань
Г.4.1. Підготовка до випробувань
Проводять перевірку зразків на відповідність технічній документації згідно з розділом Г.3.
Проводять монтаж термоелектричних перетворювачів температури (надалі – термопар) на зразку і встановлюють зразок на (в) печі так, як це наведено на рисунках Г.1 – Г.4.
Зразки внутрішніх і зовнішніх стін, а також перегородок симетричного перерізу, зразки покриттів, перекриттів, підвісних стель, маршів і сходових площадок під час випробувань слід піддавати вогневому впливу з одного боку.
Зразки внутрішніх і зовнішніх стін, а також перегородок несиметричного перерізу під час випробувань слід піддавати вогневому впливу з кожного боку або з боку з більшою межею поширення вогню (якщо є можливим визначити цей бік з аналізу конструктивної схеми).
Зразки покриттів, перекриттів, підвісних стель, маршів і сходових площадок під час випробувань слід піддавати вогневому впливу з нижнього боку.
Конструкції, які мають в проектному положенні ухил більш як 30о, слід випробовувати у вертикальному положенні, інші – у горизонтальному положенні.
Зразки огороджувальних конструкцій слід розташовувати таким чином, щоб стики плит і панелей знаходились з боку прорізу печі і проміжок між зразком і піччю становив 5±0,5 см.
Зразки конструкцій слід випробовувати у ненавантаженому стані.
Г.4.2 Початок випробувань
Початком випробувань вважається час увімкнення пальників у печі.
Не більше як за 5 хв. до початку випробувань необхідно зареєструвати початкові значення температури в печi та на зразку за показниками усіх термопар.
Температура зразка до початку випробування має бути вiд 5 до 40 0С.
Середня температура в печі до початку випробування не повинна перевищувати 50 0С.
Випробування проводять за умов навколишнього середовища, наведених у ДСТУ Б В.1.1-4.
Температурний режим у печі під час випробувань має відповідати режиму, наведеному в ДСТУ Б В.1.1-4.
Г.4.3. Вимірювання та спостереження під час проведення випробувань
Під час випробувань необхідно проводити:
- вимірювання та реєстрацію температури в печі та на зразку з інтервалом не більш як 1 хв.;
- спостереження за зразком і складання хронологічного опису змін у зразку (деформацій, порушень цілісності, появи полум`я, тріщин, диму, розм’якшення, розплавлення та обвуглювання матеріалів тощо);
- відео- та/або фотозйомку зразка.
Г.4.4 Припинення випробувань
Випробування мають продовжуватися 15,0±0,5 хв. Після закінчення цього часу слід вимкнути пальники печі і зразок залишити на (в) печі. Якщо спостерігається горіння на поверхні або усередині зразка, ознаками якого є полум`я або виділення диму, гасити його забороняється.
Випробування припиняються достроково, якщо подальше їх продовження загрожує безпеці персоналу лабораторії або призведе до пошкодження печі.
Після припинення випробувань, за умовами температур зразка менш як 60 оС і відсутності ознак горіння зразка, необхідно припинити вимірювання температур і провести огляд зразка.
Г.4.5. Огляд зразка після випробувань
Після випробувань слід провести огляд зразка і визначити розміри пошкоджень, що виникли у зразку внаслідок вогневого впливу. Для вимірювання розмірів пошкодження багатошарових конструкцій необхідно шляхом розкриття провести обстеження всіх шарів конструкції.
Пошкодженням слід вважати обвуглювання, оплавлення і вигорання матеріалів, з яких виготовлено зразок, на глибину більш як 0,2 см. Розмір пошкодження зразка вимірюється в сантиметрах у площині конструкції від границі контрольної зони, перпендикулярно до неї до найбільш віддаленої точки пошкодження зразка в контрольній зоні. Результати вимірювань розмірів пошкодження слід округляти до 1 см. Не слід враховувати пошкодження завдовжки менш як 5 см для конструкцій, які випробовуються у вертикальному положенні, і менш як 3 см - для конструкцій, які випробовуються в горизонтальному положенні.
Г.5 Оцінка результатів випробувань
Г.5.1. За результат випробувань беруть межу поширення вогню по конструкції, яка дорівнює найбільшому значенню розміру пошкодження, визначеному за результатами випробувань однакових зразків конструкції даного типу.
Г.5.2. Якщо випробуванню піддавався тільки один зразок конструкції, межа поширення вогню по конструкції дорівнює результату вимірювання розміру пошкодження, збільшеному на 20 %.
Г.6. Правила оформлення результатів випробувань
Результати випробувань оформлюються протоколом або звітом.
Протокол випробувань (звіт про випробування) має містити відомості про зразки, що були випробовані, умови та результати випробувань, а саме:
- назву та адресу лабораторії, що проводила випробування;
- дату випробувань;
- найменування будівельної конструкції, зразки якої були випробовані;
- назву та адресу замовника, а також назву виготовлювача зразків;
- перелік матеріалів і виробів, використаних для виготовлення зразків, з назвами їх виготовлювачів; якщо виготовлювач матеріалу або виробу невідомий, то це слід вказати;
- ескізи, фотографії та опис зразків;
- позначення нормативного документа, за яким проводилися випробування;
- опис розташування термопар на зразках;
- результати вимірювань температури в печі;
- результати вимірювання температури на зразках;
- опис поведінки зразків під час випробувань;
- час початку та закінчення випробувань;
- оцінку результатів випробувань;
- фотографії зразків після випробувань (за необхідності – і після розкриття внутрішніх шарів конструкції).
Додаток Д
(довідковий)
Таблиця Д.1 – Конструктивні характеристики будинків залежно від їхнього ступеня
вогнестійкості
Ступінь вогнестійко-сті | Конструктивні характеристики |
І, ІІ | Будинки з несучими та огороджувальними конструкціями з природних або штучних кам’яних матеріалів, бетону, залізобетону із застосуванням листових і плитних негорючих матеріалів. |
ІІІ | Будинки з несучими та огороджувальними конструкціями з природних або штучних кам’яних матеріалів, бетону, залізобетону. Для перекриттів дозволяється застосовувати дерев’яні конструкції, захищені штукатуркою або негорючими листовими, плитними матеріалами, або матеріалами груп горючості Г1, Г2. До елементів покриттів не висовуються вимоги щодо межі вогнестійкості, поширення вогню, при цьому елементи горищного покриття з деревини повинні мати вогнезахисну обробку. |
ІІІа | Будинки переважно з каркасною конструктивною схемою. Елементи каркаса – з металевих незахищених конструкцій. Огороджувальні конструкції – з металевих профільованих листів або інших негорючих листових матеріалів з негорючим утеплювачем або утеплювачем груп горючості Г1, Г2. |
ІІІб | Будинки переважно одноповерхові з каркасною конструктивною схемою. Елементи каркаса – з деревини, підданої вогнезахисній обробці. Огороджувальні конструкції виконують із застосуванням деревини або матеріалів на її основі. Деревина та інші матеріали групи горючості Г3, Г4 огороджувальних конструкцій мають бути піддані вогнезахисній обробці або захищені від дії вогню та високих температур. |
IV | Будинки з несучими та огороджувальними конструкціями з деревини або інших горючих матеріалів, захищених від дії вогню та високих температур штукатуркою або іншими листовими, плитними матеріалами. До елементів покриттів не висовуються вимоги щодо межі вогнестійкості та межі поширення вогню, при цьому елементи горищного покриття з деревини повинні мати вогнезахисну обробку. |
IVa | Будинки переважно одноповерхові з каркасною конструктивною схемою. Елементи каркаса – з металевих незахищених конструкцій. Огороджувальні конструкції – з металевих профільованих листів або інших негорючих матеріалів з утеплювачем груп горючості Г3, Г4. |
V | Будинки, до несучих і огороджувальних конструкцій яких не висуваються вимоги щодо межі вогнестійкості та межі поширення вогню. |
Додаток Е
(обов’язковий)
Таблиця Е.1 – Будинки та приміщення, що підлягають обладнанню системами оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей, вибір типу системи оповіщення
Призначення будинку, приміщення (найменування нормативного показника) | Нормативний показник | Тип СО | ||||
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | ||
1. Підприємства побутового обслуговування та банки (кількість поверхів) | 1 | * | ||||
2 | * | |||||
3 – 5 | * | |||||
6 – 16 | * | * | ||||
1.1 Приміщення побутового обслуговування та банків, що розташовані в будинках іншого призначення (загальна площа приміщень, м2) | до 300 | * | ||||
понад 300 | * | |||||
1.2 Лазні та лазнево-оздоровчі комплекси (кількість місць, людей) | до 20 | * | ||||
понад 20 | * | |||||
2. Підприємства громадського харчування (кількість місць, людей) | до 50 | не вимагається | ||||
50 – 200 | * | |||||
понад 200 | * | |||||
2.1 Приміщення громадського харчування, що розміщені у підвальному, цокольному поверхах | незалежно від кількості місць, людей | * | ||||
3. Підприємства торгівлі, у тому числі ринки, що розташовані у будинках (площа поверху, м2) | до 500 | * | ||||
500 – 3500 | * | |||||
понад 3500 | * | |||||
3.1 Торговельні зали без природного освітлення | незалежно від площі торговельної зали | * | ||||
4. Дитячі дошкільні заклади (кількість місць, людей) | до 100 | * | ||||
100 – 150 | * | |||||
понад 150 | * | |||||
4.1. Дитячі дошкільні заклади спеціального типу | незалежно від кількості місць, людей | * | ||||
5. Навчальні заклади: 5.1. Загальноосвітні та спеціалізовані школи, учбові корпуси шкіл-інтернатів (кількість місць, людей) | до 270 | * | ||||
270 – 350 | * | |||||
351 – 1600 | * | |||||
понад 1600 | * | * | ||||
5.2 Спеціальні школи та спальні корпуси шкіл-інтернатів (кількість місць, людей) | до 100 | * | ||||
101 – 200 | * | |||||
понад 200 | * | |||||
5.3. Навчальні корпуси професійно-технічних і вищих навчальних закладів, інститутів підвищення кваліфікації спеціалістів (кількість поверхів) | до 4 | * | ||||
4 – 9 | * | |||||
понад 9 | * | * | ||||
