Знежирюють випробний зразок і витримують його протягом днів у вологій атмосфері аміаку за температури (34 ± 2) °С. Зразки розташовують на висоті (40 ± 5) мм над рівнем рідини.

Після випробування зразки очищають і висушують, піддають ретельному візуальному огляданню. Не повинно бути виявлено видимих тріщин.

5.2.11 Випробовування на стійкість щодо вібрації

Це випробовування стосується вимог 4.2.8.

Перевіряють кресленики і технічну документацію, щоб встановити, чи може вібрація негативно впливати на функціювання пристрою.

Зразок пристрою прикріплюють до вібраційного столу, використовуючи кріпильні матеріали, надані виробником.

Випробовувальна апаратура і методика випробовування повинні бути такі, як наведено в EN 60068-2-6:

• діапазон частот: від 10 Гц до 150 Гц;

• амплітуда пришвидшення для пристроїв, призначених для кріплення до технологічної апаратури:

• від 10 Гц до 50 Гц: 1,0 gn;

• від 50 Гц до 150 Гц: 3,0 gn;

– амплітуда пришвидшення для пристроїв, призначених для кріплення до стін:

• від 10 Гц до 50 Гц: 0,2 gn;

• від 50 Гц до 150 Гц: 0,5 gn;

• швидкість розгортання: 1 октава за 30 хв;

• кількість розгортань: 0,5 на кожну вісь;

• кількість осей: 3 взаємно перпендикулярні.

5.3 Стійкість до надлишкового навантаження пристроїв зупинення

Пристрій повинен бути змонтований відповідно до інструкції виробника з монтування. Прикладають зусилля для натискання кнопки пристрою і збільшують його від 10 Н до 50 Н протягом не менше ніж 3 с.

Це зусилля треба підтримувати протягом не менше ніж 5 с, а потім зняти.

6 Маркування

7 Оцінювання відповідності

7.1 Загальні положення

Відповідність пристрою вимогам цього стандарту треба підтверджувати:

• проведенням випробовувань первинного типу;

• виробничим контролем за продукцією.

Примітка. Виробник – це фізична або юридична особа, яка постачає виріб на ринок під своїм ім'ям. Як правило, виробник розробляє і виготовляє виріб самостійно. Як перша альтернатива, він може постачати виріб, який розроблено, виготовлено, зібрано, упаковано, оформлено або марковано за субконтрактом. Як друга альтернатива, він може збирати, пакувати, оформлювати або маркувати готові вироби.

Виробник повинен забезпечити:

• організацію і проведення випробовування первинного типу відповідно до вимог цього стандарту (за потреби – під наглядом органу сертифікації);

• відповідність виробів зразкам, що їх піддавали випробовуванням первинного типу, для яких підтверджено відповідність вимогам цього стандарту.

Виробник повинен завжди здійснювати загальний нагляд і бути досить компетентним, щоб нести відповідальність за виріб. Виробник несе відповідальність за відповідність виробу всім нормативним вимогам. Проте, якщо виробник використовує вироби, щодо яких вже є підтвердження, їх відповідності вимогам, які стосуються цього виробу (наприклад, через маркування знаком СЕ), йому не треба повторювати оцінювання, яким було підтверджено таку відповідність. Якщо виробник використовує вироби, щодо яких ще немає підтвердження відповідності, він відповідає за проведення такого оцінювання з метою підтвердження відповідності.

7.2 Випробовування первинного типу

7.2.1 Випробовування первинного типу треба проводити для підтвердження відповідності виробу вимогам цього стандарту.

Усі характеристики, наведені в розділі 4 (за винятком 4.3) треба перевіряти випробовуваннями первинного типу, крім наведених у 7.2.3–7.2.5.

Випробовування первинного типу треба проводити від часу надання чинності цьому стандарту. Дозволено враховувати результати випробувань, які проведено раніше відповідно до положень цього стандарту (наприклад, той самий виріб, та сама характеристика (характеристики), метод випробовування, процедура відбирання зразків, система оцінювання відповідності). Крім того, випробовування первинного типу треба проводити на початку виготовлення виробу певного типу або на початку застосовування нової технології виробництва (якщо це може вплинути на заявлені властивості).

7.2.2 У разі модернізації виробу або зміни технології його виготовлення (якщо це може вплинути на задані властивості), треба проводити випробовування первинного типу. Усі характеристики, наведені в розділі 4 (за винятком 4.3), які можуть змінитися внаслідок модернізації, треба перевірити випробовуваннями первинного типу, крім наведених у 7.2.3–7.2.5.

7.2.3 Можна враховувати результати випробувань, проведених раніше відповідно до положень цього стандарту, якщо їх проводили тим самим або жорсткішим методом за тієї самої системи підтвердження відповідності, на тому самому виробі або на виробах аналогічної конструкції або функційного призначення, за умови застосовності цих результатів до виробу, який розглядають.

Примітка. Деякі системи підтвердження відповідності передбачають проведення випробовувань незалежною третьою стороною під наглядом органу сертифікації.

7.2.4 Вироби можна поєднувати в групи, якщо одна або кілька характеристик однакові для всіх виробів у межах групи або результати випробувань типові для усіх виробів цієї групи. У цьому випадку не всі вироби групи треба перевіряти за призначеністю випробовування первинного типу.

7.2.5 Якщо характеристики виробу раніше підтверджено відповідно до вимог EN 54-11, не потрібно проводити оцінювання цього виробу за цими характеристиками для підтвердження відповідності вимогам цього стандарту.

7.2.6 Випробні зразки мають бути зразками серійної продукції. Якщо випробні зразки є прототипом, вони мають бути типовими до передбачуваної майбутньої продукції і їх повинен відбирати виробник.

Примітка. У разі, якщо випробовування зразків-прототипів і їх сертифікація проводиться за участю третьої сторони це означає, що саме виробник, а не третя сторона, відповідає за вибір зразків. Під час первинного обстеження виробництва і внутрішнього контролю виробництва на підприємстві (див. 7.3) перевіряють стабільність відповідності виробу зразкам, на яких проведено випробовування первинного типу.

7. Якщо технічна документація не містить достатніх даних для перевіряння на відповідність, треба залишати еталонні зразки (ідентифіковані й марковані).

8. Процедуру випробовування первинного типу та їх результати треба задокументувати у протоколі випробовування.

7.3 Виробничий контроль за продукцією (ВКП)

7.3.1 Виробник повинен організувати, задокументувати і підтримувати систему ВКП, для гарантії відповідності продукції, яка надходить на ринок, заявленим експлуатаційним характеристикам. Система ВКП повинна складатися з процедур, регулярних перевірок і випробовувань і (або) оцінок, а також використовування результатів для контролю сировини, матеріалів або комплектовання, устатковання, процесу виробництва і самого виробу та повинна бути досить детальна для підтвердження відповідності виробу.

Якщо виробник має виріб, який розроблено, виготовлено, зібрано, упаковано, оформлено або марковано за субконтрактом, можна враховувати ВКП субпідрядника. Якщо має місце субконтракт, виробник повинен підтримувати загальний нагляд за виробом і підтвердити, що він одержує всю інформацію, необхідну для виконання своїх зобов'язань відповідно до цього стандарту. Виробник, який всю свою діяльність переклав на субпідрядника, не може звільнити себе від своїх зобов'язань, переклавши їх на субпідрядника.

ВКП являє собою постійний внутрішній контроль за виробництвом, який здійснює виробник.

Вимоги і положення, прийняті виробником стосовно конкретних виробів мають бути систематизовані та задокументовані у письмовому вигляді з дотримуванням належних процедур. Документація цієї системи контролю виробництва повинна забезпечувати загальне оцінювання відповідності та можливість перевіряння факту досягнення необхідних характеристик виробу і ефективності дії системи контролю продукції.

ВКП на підприємстві має поєднувати робочі технології і всі заходи, що дають змогу підтримувати і контролювати відповідність виробу технічним умовам. Його запровадження може бути досягнуто перевірянням і випробовуванням засобів вимірювального устатковання, сировини і складових частин, верстатів і виробничого устатковання, а також готових до складання виробів, і використанням одержаних таким чином результатів.

7.3.2 Загальні вимоги

Система ВКП повинна відповідати вимогам, викладеним у таких розділах EN ISO 9001 (у разі потреби):

• 4.2, за винятком 4.2.1а);

• 5.1е), 5.5.1, 5.5.2;

• розділ 6;

• 7.1, за винятком 7.1а), 7.2.3с), 7.4, 7.5, 7.6;

• 8.2.3, 8.2.4, 8.3, 8.5.2.

Система ВКВ повинна бути частиною системи управління якістю, наприклад згідно
з EN ISO 9001.

7.3.3 Особливі вимоги до ВКП

7.3.3.1 Система ВКП повинна:

• відповідати вимогам цього стандарту;

• забезпечувати відповідність виробів, які надходять на ринок, встановленим експлуатаційним характеристикам.

7.3.3.2 Система ВКП повинна містити конкретний план ВКП або план управління якістю стосовно цього виробу, де визначають процедури підтвердження відповідності виробу на різних стадіях виробництва, а саме:

а) перевіряння і випробовування, які проводять до або під час виробництва згідно з установленою періодичністю;

b) перевіряння і випробовування, які проводять на готових виробах згідно з установленою періодичністю.

Якщо виробник використовує готові вироби, дії відповідно до b) повинні забезпечити рівень відповідності, еквівалентний до того, якого досягнуто проведенням ВКП під час виробництва.

Якщо виробник здійснює частину виробництва самостійно, дії відповідно до b) можуть бути зменшені і частково замінені діями відповідно до а). Чим більшу частину виробництва виконує виробник, тим більше дій відповідно до b) можна замінювати діями відповідно до а). У будь-якому разі виробник повинен забезпечити рівень відповідності, еквівалентний до того, якого досягнуто проведенням ВКП під час виробництва.

Примітка. Залежно від конкретного випадку, може виникати потреба виконання дій, про які йдеться в а) і b), або лише дій відповідно до а), або лише відповідно до b).

Дії відповідно до а) зосереджують як на проміжних стадіях виготовлення виробу, так і на виробничому устаткованні та його регулюванні, вимірювальному устаткованні тощо. Ці перевіряння і випробовування та їхню періодичність призначають на основі типу і складу виробу, процесу виробництва та його складності, чутливості деталей виробу до змін технології виробництва тощо.

Виробник повинен вести журнал і вносити до нього записи, які засвідчують проведення випробувань на відібраних зразках продукції. Ці записи повинні чітко показувати відповідність продукції критеріям приймання, і їх треба зберігати принаймні протягом десяти років. Якщо виявлено, що виріб не відповідає критеріям приймання, треба застосовувати положення щодо невідповідних виробів, негайно вжити заходів щодо поліпшення якості, а невідповідні вироби або їх партії відбраковують і належним чином ідентифікують. Після усунення невідповідності треба повторити випробовування або перевіряння.

Результати перевірянь і випробувань треба належним чином фіксувати. Опис виробу, дату виготовлення, прийнятий метод випробовування і критерії приймання треба вносити в журнал за підписом особи, відповідальної за перевіряння (випробовування). Стосовно будь-якого результату перевіряння, який не відповідає вимогам цього стандарту, в журналах треба вказувати коригувальні заходи, вжиті для виправлення ситуації (наприклад, проведення додаткового випробовування, вдосконалення виробничого процесу, бракування або виправлення дефектів виробу).