12.5 Протокол випробувань
Протокол випробувань повинен містити наступні дані:
посилання на цей стандарт;
опис керамічних плиток;
значення водопоглинання керамічних плиток;
метод проведення випробувань (із зануренням або без нього);
кількість зразків з встановленими дефектами.
13.1 Суть методу
Розширення під дією вологи визначають шляхом вимірювання пропорційної зміни довжини випаленої керамічної плитки, що витримується в киплячій воді.
13.2 Засоби контролю
Вимірювальний пристрій, який має мікрометр згідно з ДСТУ ГОСТ 6507, індикатор годинникового типу згідно з ДСТУ ГОСТ 577, перетворювач (датчик) або аналогічний вимірювальний прилад із погрішністю вимірювання 0,01 мм.
Еталонні бруски з нікельованої сталі (інвар), які мають довжину приблизно однакову з довжиною зразків, що випробовуються, і забезпечені ізоляційними захватками.
Піч, розрахована на температуру до 600 °С із швидкістю нагрівання 150°С/год і регулюванням температури в межах 15 °С.
Ємкість для кип'ятіння, в якій можна витримувати зразки протягом 24 год в киплячій дистильованій воді.
13.3 Підготовка та проведення випробування
Вибірка складається з п'яти цілих керамічних плиток. Якщо у вимірювальному пристрої неможливо розмістити цілі плитки, то з середини кожної плитки вирізують зразок завдовжки не менше 100 мм, завширшки не менше 35 мм і завтовшки відповідно до товщини керамічної плитки.
В екструзійних плитках довша сторона зразків повинна встановлюватись у напрямку екструзії паралельно профілюванню, розташованому на зворотному боці плитки.
Попередня підготовка зразків проводиться відповідно до застосованого вимірювального приладу.
13.4 Випал
Зразки випалюють у печі із швидкістю нагрівання 150 °С/год із двогодинною витримкою за температури (550±15) °С. Зразки охолоджують в печі, потім при зниженні температури до (70±10) °С виймають і витримують (24-32) год за кімнатної температури в ексикаторі. Якщо деякі керамічні плитки під впливом температури тріскаються, то випалюють нові плитки, але за більш низької швидкості нагрівання і охолодження.
Визначають початкову довжину кожного зразка, яка повинна мати допуск 0,5 мм по відношенню до довжини еталонного інварного бруска. Кожен зразок виміряють двічі з інтервалом 3 год.
13.5 Витримка в киплячій воді
Воду в ємкості доводять до кипіння. Зразки протягом 24 год без перерви витримують у киплячій воді. При цьому необхідно стежити, щоб рівень води над зразками був не менше 5 см і необхідно виключити їх зіткнення як між собою, так і з підставкою і стінками ємкості.
Зразки виймають і охолоджують до кімнатної температури, виключаючи їх зіткнення між собою. Через 1 год після витягання зразків з ємкості і ще раз через подальші 3 год проводять вимірювання, результати яких записують.
13.6 Обробка результатів
Розширення під дією q вологи обчислюють у мм/м за формулою:
Примітка. Більшість глазурованих і неглазурованих керамічних плиток мають незначне природне розширення під дією вологи, яке можна не враховувати, що при дотриманні технології укладання плиток не утворює проблем.
Проте при порушенні технології укладання, а також у певних кліматичних умовах розширення під дією вологи може викликати проблеми, перш за все там, де керамічні плитки укладаються на бетон, який не досяг необхідного терміну тверднення. В цих випадках верхню границю розширення під дією вологи керамічних плиток рекомендовано приймати 0,06 %, якщо було застосоване зазначене вище випробування.
13.7 Протокол випробувань
Протокол випробувань повинен містити наступні дані:
посилання на цей стандарт;
опис керамічних плиток і розміри зразків, що випробовуються;
показник розширення під дією вологи кожного зразка, максимальне значення підкреслюють;
середнє значення розширення під дією керамічних плиток.
14.1 Суть методу
Це метод випробування з визначення стійкості до розтріскування глазурі глазурованих керамічних плиток за винятком випадків, коли тріщини глазурі є характерною особливістю виробу.
Для визначення стійкості до розтріскування глазурі всі плитки піддають в автоклаві дії пари під високим тиском. Потім плитки після нанесення на глазуровану поверхню фарбника досліджують на наявність тріщин глазурі.
14.2 Засоби контролю
Автоклав достатнього розміру для розміщення п'яти плиток під час випробування на певній відстані одна від одної. Як правило, в автоклав протягом 2 год від зовнішнього джерела подається пара тиском (500±20) кПа і температурою (159±1) °С.
Допускається застосування автоклава прямого нагрівання.
14.3 Підготовка та проведення випробування
Випробуванню піддають не менше п'яти керамічних плиток.
Плитки великих розмірів допускається нарізувати на частини, які можуть розміститися в автоклаві, при цьому повинні випробовуватися всі нарізані частини. Нарізані частини повинні бути якомога більшими.
Перед випробуванням плитки досліджують на наявність дефектів, видимих неозброєним оком (або в окулярах при їх постійному носінні) на відстані (25-30) см при освітленості 300 лк. До початку випробування на зразках не повинно бути тріщин. Для виявлення тріщин у глазурі допускається використовувати розчин метиленового синього. Якщо під час внутрішнього контролю якості на виробництві випробовують щойно випалені плитки, то для даного випробування їх повторно обпалюють за температури (500±15) °С із швидкістю нагрівання не більше 150 °С/год і витримують за цієї температури протягом 2 год.
Зразки поміщають в автоклав на деякій відстані один від одного. Протягом 1 год в автоклаві поступово підвищують тиск пари до (500±20) кПа, створюючи температуру (159±1) °С, і витримують за даних параметрів протягом 2 год. Потім подачу пари (або нагрівання в автоклавах з прямим нагріванням) припиняють, тиск швидко знижують до атмосферного, зразки залишають в автоклаві охолоджуватися. Зразки переносять у лабораторні умови, розкладають на рівній основі і охолоджують протягом 0,5 год.
На глазуровану поверхню зразків наносять відповідний фарбник, наприклад, водний 1 % розчин метиленового синього з невеликим додаванням змочуючого агента (фуксину або чорнила). Через 1 хв фарбник видаляють вологою серветкою.
Зразки досліджують на наявність тріщин у глазурі, не беручи до уваги наявність подряпин (рисунок 14.1). Тріщини черепка плитки не беруть до уваги.
14.4 Протокол випробувань
Протокол випробувань повинен містити наступні дані:
посилання на цей стандарт;
опис керамічних плиток;
кількість зразків для випробування;
кількість зразків з тріщинами глазурі;
опис тріщин глазурі (текст, рисунки або фотографії)
15.1 Суть методу
Керамічні плитки після насичення водою піддають поперемінній дії температур 5 °С і мінус 5 °С. Керамічні плитки піддають заморожуванню в термін не менше 100 циклів заморожування-відта-вання.
15.2 Засоби контролю
Термошафа з температурою нагрівання (110±5) °С. Допускається застосування мікрохвильових, інфрачервоних або інших сушильних систем за умови отримання порівняльних результатів.
Ваги для визначення маси зразка з точністю до 0,01 %.
Прилад для насичення водою керамічних плиток після видалення повітря вакуумним насосом, що дозволяє створювати вакуум (60±4) кПа в ємкості, де знаходяться керамічні плитки.
Морозильна камера, в якій можна заморожувати не менше 10 плиток загальною площею не менше 0,25 м2, виключаючи зіткнення їх між собою.
Вода з температурою (20±5) °С.
Термоелемент або інший прилад, призначений для вимірювання температури.
15.3 Порядок проведення випробування
Для випробувань застосовують не менше 0,25 м2 і не менше 10 цілих керамічних плиток, на яких не повинно бути дефектів. Дефектом вважають тріщини черепка, тріщини глазурі, відбиті грані і кути.
За необхідності випробувань пошкоджених керамічних плиток на пошкодження перед випробуваннями наносять маркування і після випробувань їх перевіряють.
У термошафі керамічні плитки висушують за температури (110±5) °С до постійної маси, тобто поки різниця між двома послідовними зважуваннями протягом 24 год не складатиме менше 0,1 %. Масу кожної плитки в сухому стані m1 реєструють.
15.4 Насичення водою
15.4.1 Керамічні плитки після охолодження до температури навколишнього середовища вертикально встановлюють у суху вакуумну ємкість , виключаючи при цьому їх зіткнення між собою і ємкістю.
Вакуумний насос приєднують до вакуумної ємкості і створюють розрідження (60±4) кПа. Підтримуючи дане розрідження, в ємкість з керамічними плитками наливають воду, щоб вона покривала плитки не менше ніж на 50 мм. Розрідження підтримують протягом подальших 15 хв, і потім тиск вирівнюють до атмосферного.
М'яку серветку намочують, віджимають і підсушують нею кожну сторону керамічної плитки. Профільні поверхні тампонують м'якою серветкою.
15.4.2 Водопоглинання до початку процесу заморожування E1 у відсотках розраховують за формулою:
15.5 Підготовка та проведення випробування
З керамічних плиток вибирають ту, яка має найбільшу товщину, приймаючи при цьому, що вона є характерною для всієї вибірки. Потім в середині грані висвердлюють отвір діаметром 3 мм на глибину не більше 40 мм, в який поміщають термоелемент або інший відповідний вимірювальний пристрій. Потім отвір закривають теплоізоляційним матеріалом (наприклад, спученим полістиролом). У разі, коли висвердлювання отвору неможливе, термоелемент поміщають у середині лицьової поверхні керамічної плитки і наклеюють іншу плитку. Всі керамічні плитки, відібрані для випробування, вертикально поміщають у морозильну камеру, щоб між ними була відстань і навколо всіх поверхонь циркулювало повітря. Керамічну плитку з термоелементом встановлюють у середину зразків для випробування. Термоелемент вимірює температуру всіх плиток. При подальших випробуваннях з аналогічними зразками такі вимірювання можна не виконувати, а проводити вибірковий контроль з використанням керамічної плитки з термоелементом. Всі вимірювання температури здійснюють з точністю до ±0,5 °С.
При швидкості охолоджування не більше 20 °С/год температуру плитки знижують до мінус 5 °С і підтримують протягом 15 хв. Потім плитки занурюють у воду або зрошують цією водою до досягнення ними температури не менше 5 °С, яку підтримують 15 хв. Цикл заморожування/відтавання повторюють не менше 100 разів. Переривання цього циклу дозволяється тільки на стадії витримки плиток у воді при 5 °С.
Водопоглинання Е2 після випробувань обчислюють за формулою
Через 100 циклів заморожування/відтавання проводять дослідження лицьових поверхонь і граней керамічних плиток. Дослідження проводять неозброєним оком або в окулярах при їх постійному носінні на відстані від 25 см до 30 см при інтенсивності освітлення 300 лк. Для прискорення надання звіту при виявленні відносно раннього настання пошкоджень допускається їх вибіркова перевірка. Всі пошкодження, виявлені на лицьовій поверхні і на гранях керамічних плиток, реєструють.
15.6 Протокол випробувань
Протокол випробувань повинен містити наступні дані:
посилання на цей стандарт;
опис керамічних плиток, включаючи наявність профільної поверхні;
кількість керамічних плиток у вибірці;
водопоглинання після випробувань поперемінним заморожуванням і відтаванням;
опис дефектів до випробувань і всіх пошкоджень на лицьовій поверхні і на гранях керамічних плиток, а також опис дефектів після випробувань поперемінним заморожуванням і відтаванням;
кількість пошкоджених керамічних плиток після 100 циклів поперемінного заморожування і відтавання.
16.1 Суть методу
Зразки піддають дії випробувальних розчинів, і через встановлений період часу візуально визначають руйнування.
16.2 Водні випробувальні розчини
16.2.1 Побутові хімікати
Розчин хлористого амонію, 100 г/л.
16.2.2 Солі для ванни
Розчин гіпохлориту натрію, 20 мг/л, приготований з технічно чистого гіпохлориту натрію з 13 % вмістом активного хлориду.
16.2.3 Кислоти і луги
16.2.3.1 Низькі концентрації L:
а) розчин соляної кислоти 3 %, приготований із концентрованої соляної кислоти (ρ = 1,19 г/мл);
б) розчин лимонної кислоти, 100 г/л;
в) розчин їдкого калію, 30 г/л.
16.2.3.2 Високі концентрації Н:
а) розчин соляної кислоти 18 %, приготований з концентрованої соляної кислоти (ρ = 1,19 г/мл);
б) розчин молочної кислоти 5 %;
в) розчин їдкого калію 100 г/л.
16.3 Засоби контролю
Посудина з кришкою з силікатного скла з вмістом бору або іншого придатного матеріалу.
Циліндр з силікатного скла з вмістом бору або іншого придатного матеріалу з кришкою або отвором для заповнення.
Термошафа з температурою (110± 5) °С.
Допускається застосування мікрохвильових, інфрачервоних або інших сушильних систем за умови отримання однакових результатів.
М'яка серветка з бавовни або льону.
Ущільнювач (наприклад, пластилін).
Ваги для визначення маси з точністю до 0,05 г.
Олівець із твердістю НВ (або рівноцінний).
Електрична лампа, 40 Вт, біла всередині (наприклад, силіцирована).
16.4 Підготовка та проведення випробування
