Визначення ефективної сумарної питомої активності природних радіонуклідів виконують згідно з ДБН В.1.4-2.01.

7.3 Мінімальну періодичність (кількість) приймально-здавальних випробувань цементів відповідно до їх типу та методів випробування наведено в таблиці 4.

  1. Виробник повинен визначати масову частку скла в гранульованому доменному шлаку з періодичністю 1 раз на місяць.

  2. Виробник повинен проводити періодичні (1 раз на рік) визначення будівельно-технічних властивостей цементів і за вимогою споживача надавати йому відповідну інформацію. До цих будівельно-технічних властивостей відносяться: водовідділення, водоутримання, текучість, тепловиділення,
    розшарування, деформації усадки і набухання, морозостійкість, корозієстійкість, тріщиностійкість.

Таблиця 4

Властивість цементу

Тип цементу, що випробовують

Метод випробувань а)

Мінімальна кількість випробувань

Рання міцність

І, II, III, IV, V

ДСТУ Б В.2.7-187

в кожній партії

Стандартна міцність

Строки тужавлення

І, II, III, IV, V

ДСТУ Б В.2.7-185

в кожній партії

Рівномірність зміни об'єму (розширення)

І, II, III, IV, V

ДСТУ Б В.2.7-185

в кожній партії

Втрати маси при прожарюванні

І, III

ДСТУ Б В.2.7-202

1 на місяць б)

Нерозчинний залишок

І, III

ДСТУ Б В.2.7-202

1 на місяць б)

Вміст SO3

І, II, III, IV, V

ДСТУ Б В.2.7-202

в кожній партії

Властивість цементу

Тип цементу, що випробовують

Метод випробувань а)

Мінімальна кіль-кість випробувань

Вміст хлорид-іонів

І, II, III, IV, V

ДСТУ Б В.2.7-202; нормативно-технічна документація

в кожній партії в)

Склад (вміст компонентів)

І, II, III, IV, V

ДСТУ Б CEN/TR 196-4; нормативно-техні-чна документація

2 на місяць г)

а) Методи, застосовані для відбору та підготовки проб, мають відповідати ДСТУ Б В.2.7-44 або ДСТУ Б EN 196-7.

б) Якщо протягом попереднього року щомісячні результати випробувань показників втрати маси при прожарюванні та нерозчинного залишку (5.6.10 та 5.6.11) не перевищують межу 2,5 % за масою, то випробування цих показників у цементах дозволено виконувати один раз за шість місяців.

в) Якщо вміст хлорид-іонів Сl- у цементі протягом шести місяців складає менше ніж 0,05 % від маси цементу, то періодичність випробувань його складає один раз за шість місяців;

- якщо вміст хлорид-іонів Сl- протягом шести місяців знаходиться в межах від 0,05 % до 0,09 % від маси цементу, то періодичність випробувань його складає – один раз за три місяці; ,

- якщо вміст хлорид-іонів Сl- може складати більше ніж 0,09 % від маси цементу – його визначення здійснюють при приймально-здавальних випробуваннях кожної партії цементу.

г) У документі про якість (п. 7.13 ДСТУ Б В.2.7-112) зазначають вид і кількість (середнє значення) добавок за попередній місяць або ці показники в даній партії.

8 МЕТОДИ ВИПРОБУВАНЬ

  1. Фізичні та механічні властивості цементу визначають згідно з ДСТУ Б В.2.7-185, ДСТУ Б В.2.7-187, ДСТУ Б В.2.7-188, ДСТУ Б В.2.7-189.

  2. Хімічний аналіз цементу і матеріалів цементного виробництва (портландцементного клінкеру, мінеральних добавок, гіпсу тощо) здійснюють згідно з ДСТУ Б В.2.7-202 та за чинною нормативно-технічною документацією.

8.3 Мінералогічний склад портландцементного клінкеру: вміст у ньому трикальцієвого силікату 3CaO·SiO2 (C3S), двокальцієвого силікату 2СаО·SiO2 (C2S), трикальцієвого алюмінату 3СаО·Аl2О33А) та чотирикальцієвого алюмофериту 4CaO·Al2O3·Fe2O3 (C4AF) розраховують за методом В.А. Кінда з попереднім визначенням його коефіцієнта насичення КН за формулами:

8.4 Речовинний склад цементу визначають згідно з ДСТУ Б CEN/TR 196-4 або за чинною нормативно-технічною документацією.

8.5 Наявність ознак хибного тужавлення перевіряють згідно з чинною нормативно-технічною документацією.

8.6 Вміст скла в гранульованому доменному шлаку визначають згідно з чинною нормативно-технічною документацією.

8.7 Будівельно-технічні властивості цементів, зазначені в 7.5, визначають:

- водовідділення згідно з ДСТУ Б В.2.7-186;

- водоутримання згідно з ДСТУ Б В.2.7-124 та ДСТУ Б В.2.7-187 (щодо консистенції цементного розчину);

- текучість згідно з чинною нормативно-технічною документацією;

- тепловиділення згідно з чинною нормативно-технічною документацією;

- розшарування згідно з ГОСТ 5802;

- деформації усадки і набухання згідно з чинною нормативно-технічною документацією;

- морозостійкість згідно з чинною нормативно-технічною документацією на зразках, виготовлених та випробуваних на міцність згідно з ДСТУ Б В.2.7-187;

- корозієстійкість згідно з чинною нормативно-технічною документацією;

- тріщиностійкість згідно з чинною нормативно-технічною документацією.

8.8 Визначення ефективної сумарної питомої активності природних радіонуклідів у цементах виконують згідно з ДБН В.1.4-2.01.

9 ПАКУВАННЯ І МАРКУВАННЯ ЦЕМЕНТУ

  1. Пакування цементу здійснюють згідно з ДСТУ Б В.2.7-112 або за чинною нормативно-технічною документацією.

  2. Маркування цементу в мішках виконують на лицевій стороні мішка, відповідно до ДСТУ Б В.2.7-112 або за чинною нормативно-технічною документацією.

10 ГАРАНТІЇ ВИРОБНИКА

Підприємство-виробник гарантує відповідність цементу всім вимогам цього стандарту після відвантаження за умови дотримання правил його транспортування і зберігання:

- для цементу в пакованні – протягом не менше ніж 60 діб;

- для цементу насипом – протягом не менше ніж 45 діб.

11 ОЦІНЮВАННЯ ВІДПОВІДНОСТІ

11.1 Оцінювання відповідності цементу здійснюють шляхом підтвердження відповідності цементу третьою стороною – сертифікацією згідно з вимогами Технічного регламенту. Відповідність цементу підтверджується, якщо виконані вимоги за показниками 5.6.2; 5.6.4; 5.6.5; 5.6.12; 6.1, які визначають за 8.1; 8.2 та 8.8 цього стандарту.

11.2 Сертифікацію здійснюють призначені в установленому порядку органи з оцінки відповідності (далі – ООВ) із використанням модуля В (перевірка виробу певного типу) в комбінації з модулем F (перевірка продукції) згідно з "Технічним регламентом модулів оцінки відповідності та вимог щодо маркування національним знаком відповідності, які застосовуються в технічних регламентах" та із застосуванням процедур, які зазначені у "Технічному регламенті будівельних виробів, будівель і споруд" та конкретизовані цим стандартом:

- здійснення контролю за виробництвом продукції на підприємстві та за необхідності отримання документального підтвердження про задовільне функціонування на підприємстві системи якості виробництва;

- сертифікаційні випробування ООВ цементу певного типу (виду, марки);

-подальше випробовування виробником проб цементу, відібраних на підприємстві відповідно до програми випробувань, узгодженої з ООВ;

- контрольні випробування 00В проб цементу, відібраних на підприємстві, ринку або будівельному майданчику відповідно до програми технічного нагляду.

11.3 Згадані процедури передбачають наступні дії:

11.3.1 Виробник або уповноважена ним особа:

- подає до органу оцінки відповідності заявки на перевірку типу (виду, марки) цементу з підтвердженням того, що така заявка до іншого ООВ не була подана;

- подає разом з заявкою технічну документацію, що охоплює стадію виробництва продукції (наприклад, технологічний регламент виробництва) та надає можливість оцінити її відповідність вимогам цього стандарту, включно із звітами про випробування цементу та (за наявності) актом впровадження нового виду цементу або актом постановки цементу на серійне виробництво, а також переліком національних стандартів, пов'язаних з цією продукцією, і описом рішень, прийнятих на виконання вимог регламенту, якщо згадані стандарти не були застосовані.

11.3.2 Орган оцінки відповідності:

- проводить аналіз технічної документації з метою підтвердження того, що типовий зразок (пробу) цементу виготовлено згідно з наданою технічною документацією;

- здійснює контроль за виробництвом на підприємстві-виробнику та за необхідності аналізує документи, що підтверджують функціонування системи якості на підприємстві-виробнику з обов'язковим відбором проб цементів певного типу (виду, марки) для проведення випробувань. Відбір проб згідно з ДСТУ Б В.2.7-44 або ДСТУ Б EN 196-7 здійснюють представники ООВ та виробника або уповноваженої ним особи;

- проводить оцінку граничного рівня дефектності продукції (модуль F) із застосуванням статистичних критеріїв відповідності згідно з ДСТУ Б В.2.7-112, які дозволяють проаналізувати показники властивостей цементу щодо імовірності виходу їх параметрів за межі нормативних значень. До таких показників належать показники, що впливають на безпеку продукції: міцність цементу на стиск (стандартна і рання міцність), строки тужавлення та рівномірність зміни об'єму. При цьому враховують показники цементів згідно з вимогами ДБН В.1.4-1.01 щодо ефективної сумарної питомої активності природних радіонуклідів.

Випробування проб проводять у випробувальних лабораторіях (далі – ВЛ), що акредитовані у встановленому порядку, у присутності (за необхідності) представника ООВ. Протокол випробувань підписують представники ВЛ та (за необхідності) представник ООВ. Затверджує протокол керівник ВЛ та (за необхідності) керівник ООВ.

У разі, якщо одна з перевірених проб не відповідає вимогам цього стандарту ООВ вимагає від виробника здійснити коригувальні дії і контролює їх виконання до приведення якості продукції у відповідність із вимогами технологічного регламенту та цього стандарту.

11.4 За позитивними результатами аналізу технічної документації, системи контролю виробництва, оцінки граничного рівня дефектності продукції та результатами сертифікаційних випробувань проб цементу певного типу (виду, марки) орган оцінки відповідності видає виробнику або уповноваженій ним особі сертифікат відповідності продукції вимогам цього стандарту і реєструє його в установленому порядку.

  1. Протягом терміну дії сертифіката відповідності згідно з ліцензійною угодою ООВ здійснює технічний нагляд за сертифікованою продукцією

  2. Після отримання сертифіката відповідності виробник у документі про якість на кожну поставку цементу насипом зазначає національний знак відповідності або наносить його на кожне паковання цементу відповідно до Правил застосування національного знака відповідності згідно з ДСТУ 2296 або постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 р. № 1599.

Сертифікат відповідності вимогам цього стандарту та вищезазначена документація повинні зберігатися виробником протягом 10 років після застосування цементу у спорудах і надаватися для перевірки в установленому законодавством порядку.

ДОДАТОК А

(довідковий)

БІБЛІОГРАФІЯ

1 ДСТУ EN 196-1:2007 Методи випробування цементу. Частина 1. Визначення міцності (EN 196-1:2005, IDТ)

2 ДСТУ Б EN 196-2:2008 Методи випробування цементів. Частина 2. Хімічне аналізування цементу (EN 196-2:2005, IDТ)

3 ДСТУ EN 196-6:2007 Методи випробування цементу. Частина 6. Визначення тонкості помелу (EN 196-6:1989, IDТ)

4 ДСТУ Б EN 197-1:2008 Цемент. Частина 1. Склад, технічні умови та критерії відповідності для звичайних цементів (EN 197-1:2000, IDT)

5 СТУ МВВ 23908222.017-10 Метрологія. Цементне виробництво. Методика виконання вимірювань масової частки малих кількостей хлорид-іона в цементах та матеріалах цементного виробництва

6 СТУ МВВ 23908222.019-10 Метрологія. Цементне виробництво. Методика виконання вимірювань при визначенні хибного тужавлення цементів

7 СТУ МВВ 23908222.021-10 Метрологія. Цементне виробництво. Визначення вмісту добавок у цементі. Методика виконання вимірювань

8 СТУ МВВ 23908222.026-10 Метрологія. Цементне виробництво. Методика виконання вимірювань хімічного складу вугілля, вуглемийної породи, золи, золошлакових відходів

9 СТУ МВВ 23908222.035-10 Метрологія. Цементне виробництво. Визначення текучості цементу. Методика виконання вимірювань

10 СТУ МВВ 23908222.039-10 Метрологія. Цементне виробництво. Методика комп'ютерно-мікроскопічного визначення скла в гранульованому доменному шлаку

11 СТУ МВВ 23908222.040-10 Метрологія. Цементне виробництво. Методика визначення деформацій усадки і набухання цементу

12 СТУ МВВ 23908222.041-10 Метрологія. Цементне виробництво. Методика визначення корозійної стійкості цементу

13 СТУ МВВ 23908222.042-10 Метрологія. Цементне виробництво. Визначення тріщиностійкості цементу. Методика виконання вимірювань

14 Дуда В. Цемент. – М.: Стройиздат, 1981. – 18-21 с.

Код УКНД 91.100.10

Ключові слова: цементи, класифікація, технічні вимоги, основні компоненти, додаткові компоненти, добавки, вимоги безпеки, правила приймання, методи випробувань, оцінювання відповідності.

3