---

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

МЕТОДИ ВИПРОБУВАННЯ ЦЕМЕНТУ

Частина 6

ВИЗНАЧЕННЯ ТОНКОСТІ ПОМЕЛУ

(EN 196-6:1989, IDT)

ДСТУ EN 196-6:2007

Введено: «ИМЦ» ( г. Киев, ул. М. Кривоноса, 2а; т/ф. 249-34-04 )

Київ

МІНБУД УКРАЇНИ

2007

ПЕРЕДМОВА

1 ВНЕСЕНО: Державне підприємство "Орган з сертифікації цементів "СЕПРОЦЕМ"

ПЕРЕКЛАД: відділ іноземних перекладів Харківської Торгово-Промислової палати

НАУКОВО-ТЕХНІЧНЕ РЕДАГУВАННЯ: М. Бабіч (керівник розробки); А. Липовська; Л. Полонська

2 ПРИЙНЯТО ТА НАДАНО ЧИННОСТІ: наказ Мінбуду України від 05.02.2007 р. № 39

3 Національний стандарт відповідає EN 196 Part 6:1989 Methods of testing cement: Determination of fineness (Методи випробування цементу. Визначення тонкості помелу)

Ступінь відповідності - ідентичний (IDT)

Переклад з англійської (en))

4 УВЕДЕНО ВПЕРШЕ

Право власності на цей документ належить державі.

Відтворювати, тиражувати і розповсюджувати цей документ повністю чи частково на будь-яких носіях інформації без офіційного дозволу Міністерства будівництва,

архітектури та житлово-комунального господарства України заборонено.

Стосовно врегулювання прав власності звертатись до Мінбуду України.

© Мінбуд України, 2007

Офіційний видавець нормативних документів

у галузі будівництва і промисловості будівельних матеріалів

Мінбуду України

Державне підприємство "Укрархбудінформ"

ЗМІСТ

С.

Національний вступ IV

1. Сфера застосування 1

2. Нормативні посилання 1

3. Метод просіювання 2

1. Суть методу 2

2. Апаратура 2

3. Матеріал для перевірки сита 2

4. Процедура 2

5. Визначення результатів 3

4 Метод повітропроникності (метод Блейна) 3

1. Суть методу . 3

2. Апаратура 3

3. Матеріали 4

4. Умови випробування 4

5. Ущільнений шар цементу 4

6. Випробування повітропроникності 5

7. Калібрування приладу 6

8. Спеціальні цементи 7

9. Спрощення розрахунків 7

10. Визначення результатів 8

Додаток НА (довідковий)

Бібліографія 10

НАЦІОНАЛЬНИЙ ВСТУП

Цей національний стандарт "Методи випробування цементу. Визначення тонкості помелу" іден­тичний EN 196-6:1989 "Methods of testing cement: Determination of fineness".

Національний орган, відповідальний за цей стандарт, - Державне підприємство "Орган з серти­фікації цементів "СЕПРОЦЕМ".

Стандарт містить вимоги, які відповідають чинному законодавству.

Цей стандарт діє паралельно з чинним на цей час в Україні ГОСТ 310.2-76 "Цементы. Методы определения тонкости помола" і призначається, в першу чергу, для контролю виробництва і якості цементу, що експортується або застосовується в будівництві в Україні за європейською технологією.

Застосування цього стандарту сприятиме поступовому переходу підприємств України на методи випробування цементів згідно з європейськими нормами.

До стандарту внесені такі редакційні зміни:

• структурні елементи цього стандарту - "Передмову", "Зміст", "Національний вступ" та "Бібліо­графічні дані" - оформлено згідно з вимогами національної стандартизації;

• наведено Національне пояснення, а саме переклад українською мовою нормативних посилань,
  наведених в EN 196-6:1989;

• подана Національна інформативна примітка, що стосується інформації про дати останніх
  редакцій стандартів, на які є посилання в EN 196-6:1989;

• долучено національне інформативне повідомлення користувачам щодо використання ета­лонного порошку для визначення питомої поверхні цементу методом повітропроникності;

• додано національний довідковий додаток НА "Бібліографія", який містить перелік пов'язаних
  з цим стандартом нормативних документів, чинних в Україні.

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ

Методи випробування цементу Частина 6: Визначення тонкості помелу

Методы испытания цемента

Часть 6: Определение тонкости помола

Methods of testing cement

Part 6: Determination of fineness

Чинний від 2007-08-01

1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

Цей стандарт описує два методи визначення тонкості помелу цементу.

Метод просіювання служить лише для виявлення крупних часток цементу. Цей метод придатний, в першу чергу, для перевірки та контролю виробничого процесу.

Метод повітропроникності (метод Блейна) дозволяє визначати питому поверхню (поверхню, віднесену з масою) шляхом порівняння з еталонним зразком цементу. Визначення питомої поверхні служить, головним чином, для перевірки усталеності процесу помелу на одному і тому ж обладнанні. Цей метод дозволяє здійснити лише обмежену оцінку споживчих властивостей цементу*.

Ці методи можуть бути застосовані для всіх цементів, визначених в ENV 1972).

2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

НАЦІОНАЛЬНА ІНФОРМАТИВНА ПРИМІТКА

На цей час чинні:

EN 197-1:2000 (замість ENV 197);

ISO 565-1990 (замість ISO 565-1983);

ISO 3310/1-2000 (замість ISO 3310/1-1982);

* Метод повітропроникності може не дати суттєвих результатів у випадку дослідження цементів, які містять матеріали високої дисперсності.

З МЕТОД ПРОСІЮВАННЯ

3.1 Суть методу

Тонкість помелу цементу вимірюють, просіюючи цемент крізь стандартні сита. Так визначають частки цементу, розмір зерен яких перевищує визначений розмір отворів.

Для перевірки сита використовують еталонний зразок з відомою часткою матеріалу грубішої фракції ніж визначений розмір отворів.

3.2 Апаратура

3.2.1 Сито для випробувань обладнане міцною, довговічною, некородуючою циліндричною оби­чайкою з номінальним діаметром від 150 мм до 200 мм та глибиною від 40 мм до 100 мм і полотном
сітки з отворами 90 мкм, яке виготовлене із нержавіючої сталі або з іншого металевого полотна,
стійкого до стирання та до корозії.

Полотно сітки для сита повинне відповідати вимогам таблиці 1 ISO 565-1983 та ISO 3310/1 і не мати видимих дефектів у розмірі отворів при оптичному дослідженні згідно з методами ISO 3310/1. Щоб запобігти втратам матеріалу при просіюванні, мають бути передбачені піддон під обичайкою сита та кришка над нею.

3.2.2 Ваги, які дозволяють зважувати до 10 г з точністю до 10 мг.

3.3 Матеріал для перевірки сита

Для перевірки сита має бути передбачений еталонний матеріал з відомим залишком на ситі.

Цей матеріал зберігають в герметичних повітронепроникних контейнерах, щоб запобігти зміні його характеристик внаслідок абсорбції атмосферної вологи. На контейнери повинно бути нанесене позначення залишку на ситі еталонного матеріалу.

3.4 Процедура

3.4.1 Визначення в цементі залишку на ситі

Перемішують зразок цементу, який випробовують, струшуючи його протягом 2 хв у закритій посудині з метою руйнування агломератів. Вичікують 2 хв. Обережно перемішують отриманий поро­шок чистим сухим стержнем, щоб досягти рівномірного розподілу фракцій цементу.

Установлюють піддон під сито. Зважують приблизно 10 г цементу з точністю до 0,01 г і поміщають його в сито, уникаючи втрат. Накривають сито кришкою. Надають ситу кругові, планетарні та лінійні рухи доти, доки тонкий матеріал в основному не перестане проходити крізь сито. Видаляють та зважують залишок. Виражають його масу R₁ в процентах від кількості маси, поміщеної в сито, з точністю до 0,1 %. Обережно зчищають щіткою весь тонкий матеріал з основи сита в піддон.

Повторюють всю процедуру з новою наважкою 10 г для отримання R₂. Потім обчислюють зали­шок цементу R як середнє R₁ та R₂ в процентах з точністю до 0,1 %.

Якщо результати відрізняються більш ніж на 1 % абсолютного значення, проводять третє про­сіювання і обчислюють середнє трьох значень.

Процес просіювання вручну проводить кваліфікований та досвідчений оператор.

Примітка. Альтернативно можна використовувати механічне просіювання, якщо результати такі самі, що й при ручній операції.

3.4.2 Перевірка сита

Перемішують зразок цементу, Що випробовують, струшуючи його 2 хв у закритій посудині з метою руйнування агломератів. Вичікують 2 хв. Обережно перемішують отриманий порошок чистим сухим стержнем, щоб досягти рівномірного розподілу фракцій цементу.

Установлюють піддон під сито. Зважують приблизно 10г еталонного матеріалу (3.3) з точністю до 0,01 г і поміщають його в сито, уникаючи втрат. Проводять процедуру просіювання згідно з 3.4.1, в тому числі повторне визначення залишку, щоб отримати два значення Р₁ та Р₂ з точністю до 0,1 %.

У випадку задовільного стану сита ці два значення Р₁ та Р₂ не повинні відрізнятись більше ніж на 0,3 %. їх середнє значення Р характеризує стан сита.

При відомому залишку на ситі 90 мкм еталонного матеріалу R₀ обчислюють R₀/P як коефіцієнт сита F з точністю до 0,01. Величину залишку на ситі R згідно з 3.4.1 треба відкоригувати, помноживши її на F, який може мати значення 1,00 ±0,20.

Перевіряють сито після кожних 100 просіювань.

Примітка, може бути використана будь-яка інша процедура перевірки, наприклад, оптичні методи, описані в ISO 3310/1. Всі сита повільно стираються, отже їх коефіцієнт F повільно змінюється.

3.5 Визначення результатів

Записують значення R з точністю до 0,1 % як залишок на ситі 90 мкм (ISO 565) для цементу, що випробовують.

Стандартне відхилення збіжності становить близько 0,2 %, а відтворюваності - близько 0,3 %.

Примітка. За наявності місцевих труднощів у отриманні сит відповідно до вимог ISO можна використати ту саму процедуру з застосуванням найближчого доступного стандартного сита, але в звіті треба вказати розміри сітки стандартного сита, на якому був визначений залишок цементу.

4 МЕТОД ПОВІТРОПРОНИКНОСТІ (метод Блейна)

4.1 Суть методу

Тонкість помелу цементу характеризують як питому поверхню, яку визначають шляхом вимірювання часу, за який проходить певна кількість повітря крізь ущільнений шар цементу заданих розмірів та пористості. За стандартних умов питома поверхня цементу пропорційна , де t - час проходження даної кількості повітря крізь ущільнений шар цементу. Кількість та величина пор у даному шарі обумовлені розподілом часток цементу за розмірами. Визначають також час проходження установленого потоку повітря.

Цей метод є не стільки абсолютним, скільки порівняльним, а тому для калібрування апаратури потрібен еталонний зразок з відомою питомою поверхнею.

4.2 Апаратура

1. Камера для вимірювання повітропроникності має вигляд жорсткого прямого циліндра
   розміри та допуски для якого наведені на рис. 1а. Він повинен бути виготовлений з аустенітної нержавіючої сталі або іншого матеріалу, стійкого до корозії та до стирання. Верхня та нижня поверхні
   мають бути плоскими і перпендикулярними до осі циліндра, як і верхня поверхня виступу біля дна
   камери. Зовнішня поверхня циліндра має сходити на конус для утворення повітронепроникного
   контакту з конічним патроном манометра (ISO 383, З'єднання 19/34).

2. Перфорований диск повинен бути виконаний із стійкого до корозії металу, перфорований
   30-40 отворами діаметром 1 мм, та мати розміри і допуски, наведені на рис. 1b. При розташуванні
   диску на виступі камери його плоскі поверхні повинні бути перпендикулярні до осі камери.

3. Плунжер - це поршень, який може вільно переміщуватися в камері до утворення зазору
   щоб при стиканні голівки плунжера з верхньою поверхнею циліндричної камери між верхньою
   поверхнею перфорованого диска та нижньою поверхнею плунжера зберігалась відстань (15 ±1) мм.