Таблиця Г.2 – Розміри розтруба для деталей з номінальним діаметром від 75 до 125 мм включно У міліметрах
|
Номінальний діаметр dn |
Середній внутрішній діаметр розтруба |
Номінальний внутрішній діаметр розтруба, dn |
Середній внутрішній діаметр розтруба |
Овальність, не більше |
Мінімальний діаметр проходу D3 |
Довідкова довжина розтруба, не менше Lmin |
Довжина зони прогріву розтрубаА |
Глибина входу труби до розтрубаБ |
||||||
|
на вході |
на дні |
|||||||||||||
|
demmin |
demmax |
D1, min |
D1, max |
D2, min |
D2, max |
L2,min |
L2, max |
L3,min |
L3,max |
|||||
|
75 |
75,0 |
75,5 |
75 |
74,3 |
74,8 |
73,0 |
73,5 |
0,7 |
59 |
30 |
26 |
30 |
25 |
29 |
|
90 |
90,0 |
90,6 |
90 |
89,3 |
89,9 |
87,9 |
88,5 |
1,0 |
71 |
33 |
29 |
33 |
28 |
32 |
|
110 |
110,0 |
110,6 |
110 |
109,4 |
110,0 |
107,7 |
108,3 |
1,0 |
87 |
37 |
33 |
37 |
32 |
36 |
|
125 |
125,0 |
125,6 |
125 |
124,4 |
125,0 |
122,6 |
123,2 |
1,0 |
99 |
40 |
36 |
40 |
35 |
39 |
|
АL2,min = (Lmin -4,0) мм; L2, max = Lmin, мм. БL3,min = (Lmin – 5,0) мм; L3,max = (Lmin – 1 ) mm. |
||||||||||||||
(обов'язковий)
Д.1 Матеріали, що використовуються для виготовлення деталей, повинні відповідати вимогам, вказаним у таблиці Д.1.
Таблиця Д.1
|
Найменування показника |
Значення показника для поліетилену типу |
Метод контролювання |
||
|
ПЕ63 |
ПЕ80 |
ПЕ100 |
||
|
1 Густина при 23 °С базової марки, кг/м3, не менше |
940 |
930 |
945 |
Згідно з розділами 5 та 6 ГОСТ 15139 |
|
2 Показник текучості розплаву при 190 °С, г/10 хв, не менше, при навантаженні 49,05 Н (5 кгс) |
0,2-1,4 |
0,2-1,4 |
0,2-1,4 |
Згідно з ГОСТ 11645 |
|
3 Розкид показника текучості розплаву в межах партії, %, не більше |
±20 |
Згідно з пунктом 5.14 ГОСТ 16338 |
||
|
4 Термостабільність при 200 °С, хв, не менше |
20 |
Згідно з пунктом 8.9 ДСТУ Б В.2.7-73, |
||
|
5 Границя текучості при розтягу, МПа, не менше |
19 |
16,7 |
21 |
Згідно з ГОСТ 11262 та пунктом 5.14 ГОСТ 16338 |
|
6 Масова частка летких речовин, мг/кг, не більше |
350 |
Згідно з ГОСТ 26359 |
||
|
7 Масова частка технічного вуглецю (сажі), % мас (крім поліетилену синього кольору) |
2,0-2,5 |
Згідно з ГОСТ 26311 |
||
|
8 Тип розподілення технічного вуглецю (сажі) (крім поліетилену синього кольору) |
І-ІІ |
Згідно з пунктом 5.18 ГОСТ 16338, |
||
|
9 Атмосферостійкість після опромінення сонячною енергією Е ≥ 3,5 ГДж/м2 (тільки для поліетилену синього кольору, на зразках у вигляді труб діаметром 32 мм або 63 мм з SDR 17,6 для ПЕ 63, діаметром 50 мм або 90 мм з SDR 26 для ПЕ 80 та діаметром 40 мм або 75 мм з SDR 17для ПЕ 100) |
Термостабільність не менше 20 хв.; відносне подовження при розриві не менше 350 %; стійкість при постійному внутрішньому тиску при 80 °С не менше 165 год при початковій напрузі в стінці труби, МПа: |
Згідно з пунктом 8.13 ДСТУ Б В.2.7-73 |
||
|
3,5 |
4,5 |
5,4 |
||
|
10 Стійкість до повільного розповсюдження тріщин при 80 °С (на зразках у вигляді труб діаметром 110 мм або 125 мм SDR 11), год, не менше |
165 |
Згідно з пунктом 8.12 ДСТУ Б В.2.7-73 |
||
|
Під дією випробувального тиску відповідно |
||||
|
6,4 бар |
8,0 бар |
9,2 бар |
||
|
11 Стійкість до швидкого розповсюдження тріщини (на зразках у вигляді труб діаметром 250 мм, SDR 11 у повітряному середовищі при (0 ± 2) °С (крім поліетилену композиції ПЕ 63) |
Припинення розповсюдження тріщини під дією випробувального тиску відповідно |
Згідно з пунктом 8.11 ДСТУ Б В.2.7-73 |
||
|
не визначається |
8,0 бар |
10,0 бар |
||
(довідковий)
Е.1 Контрольний зразок (зразок-еталон) являє собою деталь із нанесеним на її поверхню маркуванням, затверджений як оригінал для звірення з ним деталей, що випускаються, за зовнішнім виглядом (згідно з 6.4) та іншим ознакам, обумовленим органолептичними методами.
Е.2 У якості контрольного, як правило, затверджують зразок із установчої партії деталей при їхній постановці на серійне виробництво відповідно до вимог ДСТУ Б А.3.1-6.
Е.3 Кожний контрольний зразок постачають опломбованим ярликом, що прикріплюється до зразка, і технічним описом.
У ярлику вказують умовне позначення деталі, найменування підприємства-виготовлювача й відомості про затвердження контрольного зразка, а також прикладають гриф затвердження підприємством-виготовлювачем та випробувальною лабораторією, що здійснювала випробування зразків деталей установчої партії й атестована органами Держспоживстандарту України. Грифи затвердження й узгодження завіряють круглою печаткою із зазначенням дати. У технічному описі вказують відомості про контрольний зразок, підприємство-виготовлювач, зовнішній вигляд поверхні деталі, а також допустимі дефекти і ушкодження. Технічний опис затверджує зазначена випробувальна лабораторія.
Е.4 Контрольні зразки оформляються для кожного виду деталі кожного кольору вихідної сировини. Термін дії контрольного зразка не встановлюється.
Необхідність повторного виготовлення контрольного зразка підприємство-виготовлювач погоджує з відповідною випробувальною лабораторією.
Е.5 Для забезпечення вхідного контролю деталей у споживача можуть використовуватися робочі контрольні зразки, що є копіями основного контрольного зразка. Вірність копії підтверджує служба контролю підприємства-виготовлювача.
Е.6 При внесенні змін у найменування й значення показників згідно з розділами 5 та 6 цього стандарту контрольні зразки підлягають перезатвердженню.
Е. 7 Контрольні зразки повинні зберігатись на підприємстві-виготовлювачі.
(обов'язковий)
Ж.1 На рисунках Ж.1 і Ж.2 наведено типові конструкції контактів, придатних для використання при терморезисторному зварюванні напругою не більше 48 В (контактні групи типи А і В).
А – активна зона контакту
Рисунок Ж.1 – Контактна група типу А
Таблиця Ж.1 – Основні розміри контактної групи типу А У міліметрах
|
С1 – зовнішній діаметр кожуха клеми |
С1 ≥ 11,8 |
|
С2 – діаметр активної частини клеми |
С2 = 4,00 ± 0,03 |
|
С3 – діаметр внутрішньої частини кожуха клеми |
С3 = 9,5±1,0 |
|
С4 – максимальний загальний діаметр опори активної частини |
С4≤6,0 |
|
Н – внутрішня глибина кожуха клеми |
Н≥ 12,0 |
|
Н1 – відстань між верхньою частиною кожуха клеми й активною частиною |
Н1 = 3,2 ± 0,5 |
A – активна зона контакту
Рисунок Ж.2 – Контактна група типу В
Таблиця Ж.2 – Основні розміри контактної групи типу В У міліметрах
|
С1 – зовнішній діаметр кожуха клеми |
С1 = 13,00 ±0,05 |
|
С2 – діаметр активної частини клеми |
С2 = 4,70 ± 0,03 |
|
С3 – діаметр внутрішньої частини кожуха клеми |
С3 = |
|
Н – внутрішня глибина кожуха клеми |
Н> 15,5 |
|
Н1 – відстань між верхньою частиною кожуха клеми й активною частиною |
Н1 =4,5 ±0,5 |
Ж.2 На рисунку Ж.3 наведено типову конструкцію контакту, придатного для використання напругою до 250 В (контактна група типу С).
А – активна зона контакту
Рисунок Ж.3 – Контактна група типу С
Таблиця Ж.3 – Основні розміри контактної групи типу С У міліметрах
|
С1 – зовнішній діаметр кожуха клеми |
С1 ≥ С3 + 2,0 |
|
С2 – діаметр активної частини клеми |
С2 ≥ 2,0 |
|
С3 – діаметр внутрішньої частини кожуха клеми |
С3 ≥ С2 + 4,0 |
|
Н1 – відстань між верхньою частиною кожуха клеми й активною частиною |
Н1 згідно з НПАОП 40.1-1.21 |
|
H2 – висота активної частини |
Н2≥7,0 |
(довідковий)
1 – індикатор ИЧ-02 згідно з ДСТУ ГОСТ 577; 2 – спеціальна призма; 3 – спеціальний наконечник згідно з ДСТУ ГОСТ 577 (рисунок 46); 4 – труба
Рисунок И.1 – Схема визначення глибини маркування
(довідковий)
Рисунок К.1 – Складання терморезисторних деталей виду "сідельце для врізання під тиском"
у "гірлянду"
(обов'язковий)
Л.1 Принцип проведення випробування полягає у створенні ззовні випробувального зразка надлишкового тиску протягом певного часу з подальшою реєстрацією протікань чи негерметичності.
Л.2 Визначення герметичності з'єднань труб проводиться у водяному середовищі за температури (23 ± 2) °С із застосуванням апаратного оформлення у вигляді закритої прозорої посудини, що працює під тиском, у якій можливо розмістити зразок, герметизувати місця виходу зразка з посудини та створити надлишковий тиск не менше ніж 0,1 МПа з точністю (± 0,005) МПа (рисунок Л.1). При цьому пристрій повинен забезпечувати можливість візуального спостереження за наявністю протікань.
А – запірна арматура; В – підключення до гідравлічного насоса; С – ізолювальна заглушка; D – герметична посудина; Е – клапан для випускання повітря; F – манометр; G – герметична фланцева кришка; Н – деталь, що випробовується; J – труба; К – ізолювальна манжета
Рисунок Л.1 – Пристрій для випробування зовнішнім надлишковим тиском
Л.3 Визначення герметичності з'єднань деталей та труб проводиться на не менше ніж трьох вузлах з'єднань деталей та труб між собою.
Л.4 Для випробувань мають бути використані деталі, що відібрані згідно з 8.2. При відбиранні зразків необхідно дотримуватись умови, щоб розтруб механічної деталі, що випробовується, та втулкова частина труби (чи іншої механічної деталі) мали розміри з максимальним наближенням до точок-екстремумів за допусками: втулковий кінець має мінімально допустимий діаметр, розтруб деталі – максимальний діаметр у зоні монтажу.
Л.5 Довжина відрізків труб, до яких приєднують механічну деталь, повинна бути такою, щоб вільна відстань між деталями та випробувальним обладнанням була не менше трикратної величини номінального діаметра труби, але не менше 250 мм.
