D.3.3 Два конденсатори ємністю по 525 мкФ, 450 В, які долучено послідовно з пристроєм для підпалювання.
D.3.4 Внутрішній вентилятор для перемішування газової суміші, здатний витримувати температуру і надлишковий тиск вибуху.
D.4 Випробовування
D.4.1 Випробовувальна камера і всі компоненти повинні перебувати за номінальної кімнатної температури (22 ± 3) °С. Будь-які температурні відхили поза цим діапазоном необхідно фіксувати.
D.4.2 З'єднують перетворювач тиску з відповідним реєструвальним пристроєм, придатним для вимірювання зростання тиску у випробовувальній камері до 70 Па.
D.4.3 Видаляють повітря з випробовувальної посудини.
D.4.4 Подають вогнегасну речовину до досягнення концентрації, необхідної за методом парціальних тисків; якщо вогнегасна речовина рідка, треба дати час для її випаровування.
D.4.5 Подають пару палива і повітря (відносна вологість (50 ± 5) % до досягнення концентрації, необхідної за методом парціального тиску, поки тиск у камері не буде дорівнювати 1 атм (1 бар або 14,7 фунтів/кв. дюйм).
D.4.6 Вмикають вентилятор і протягом 1 хв перемішують газову суміш. Вимикають вентилятор і витримують 1 хв, щоб суміш досягла стану спокою.
D.4.7 Заряджають конденсатори до напруги постійного струму від 720 В до 740 В. До того ж енергія заряду становитиме від 68 Дж до 70 Дж.
D.4.8 Замикають вимикач і розряджають конденсатори.
Примітка. Розрядний струм конденсатора спричинює іонізацію на поверхні графітового стрижня, в результаті проскакує коронний розряд уздовж проміжку між струмопідводами.
D.4.9 Вимірюють і фіксують величину надлишкового тиску, якщо він є.
D.4.10 Внутрішню поверхню випробовувальної камери очищають за допомогою здистильованої води і матерії, щоб уникнути нашарування продуктів розкладу.
D.4.11 Залишаючи незмінним співвідношення горючої речовини і повітря, повторюють випробовування, використовуючи різні кількості вогнегасної речовини, доки не буде досягнуто умов, коли збільшення тиску буде дорівнювати 0,07 від початкового тиску.
Примітка. Прийнято таке визначення поняття концентраційної межі поширення полум'я: це такий склад, за якого підвищується тиск у 0,07 рази від початкового тиску або 1 фунт/кв. дюйм, коли початковий тиск – 1 атм (1 бар або 14,7 фунтів/кв. дюйм).
D.4.12 Випробовування повторюють, змінюючи співвідношення горюча речовина/повітря і концентрацію вогнегасної речовини, щоб визначити максимальну концентрацію пари вогнегасної речовини, необхідну для флегматизування суміші.
D.5 Мінімальна флегматизувальна концентрація
Мінімальна флегматизувальна концентрація – концентрація, встановлена відповідно
до D.4.12.
|
НАЦІОНАЛЬНЕ ПОЯСНЕННЯ Термін «мінімальна флегматизувальна концентрація» має відповідник англійською мовою «inerting concentration». |
|
1 – мембрана; 2 – місце введення газу; 3 – випробовувальна камера місткістю 7,9 л; 4 – пристрій для підпалювання; 5 – пристрій для видаляння газів; 6 – джерело вакууму; 7 – манометр; 8 – випробовувальна камера |
|
Рисунок D.1 – Установка для випробовування з визначання мінімальних флегматизувальних концентрацій |
(обов'язковий)
Е.1 Сфера застосування
У цьому додатку наведено інформацію для встановлення цілісності приміщень та інших закритих просторів та утримування концентрації вогнегасної речовини протягом потрібного часу. V цьому додатку детально наведено метод випробовування.
Е.2 Випробовування з визначання передбачуваної мінімальної тривалості витримування
Е.2.1 Метод
Вентилятор тимчасово розташовують у межах отвору вхідних дверей з метою нагнітання повітря і скидання тиску в закритому просторі. Здійснюють серію вимірювань тиску і потоку повітря, за результатами яких визначають характеристики витікань.
Передбачувану тривалість витримування визначають, використовуючи характеристики витікань за такими припущеннями:
а) витікання відбувається за найнесприятливіших умов, тобто коли половина площі нещільностей припадає на максимальну висоту закритого простору. Крізь ці нещільності до приміщення надходить повітря, а інша половина (нижня площа витікань) припадає на найнижчу частину закритого простору, і крізь ці нещільності витікають суміші вогнегасної речовини з повітрям;
усі ці витікання є одномірні, тобто нехтують функціями потоку;
витікання крізь будь-яку конкретну нещільність відбуваються лише всередину або назовні закритого простору і всередину або назовні нескінченно великого простору;
систему розташовано на рівні моря, за температури 20 °С і атмосферного тиску 1,013 бар.
Е.2.2 Апаратура
Е.2.2.1 Вентиляторний вузол, який складається з вмонтованої рами і ущільнює вхідний отвір закритого простору та один або більше вентиляторів зі змінною швидкістю з можливістю створювати малі потоки і здатних забезпечувати на межі закритого простору різницю тисків не менше ніж 25 Па.
Е.2.2.2 Два пристрої для вимірювання тиску: один – для вимірювання різниці тисків у закритому просторі і один – для вимірювання тиску в потоці, створюваному вентилятором.
Е.2.2.3 Система гнучких труб для під'єднання пристроїв для вимірювання тиску.
Е.2.2.4 Хімічні димові олівці і (або) генератори диму.
Е.2.2.5 Два термометри для вимірювання температури довкілля.
Е.2.2.6 Знаки з текстом «НЕ ВІДКРИВАТИ! ПРОВОДЯТЬ ВИПРОБОВУВАННЯ ПІД ТИСКОМ» і «НЕ ЗАКРИВАТИ! ПРОВОДЯТЬ ВИПРОБОВУВАННЯ ПІДТИСКОМ».
Примітка. Може бути необхідна додаткова апаратура – мірні стрічки, факели, драбини, інструменти для пересування елементів підлоги і стелі, комп'ютер або інший обчислювальний пристрій.
Е.2.3 Повіряння (калібрування) апаратури
Е.2.3.1 Вентиляторний вузол
Вентиляторний вузол калібрують у таких інтервалах і таким методом, як рекомендує виробник. Треба вести записи і, у разі потреби, мати протоколи калібрування. Треба використовувати витратомір із точністю вимірювання до ± 5 % і прилади для вимірювання тиску з точністю вимірювання до ± 1 Па.
Е.2.3.2 Прилади для вимірювання тиску
Прилад для вимірювання тиску повинен бути повірений не раніше, ніж за 12 міс. до випробовування. Треба вести записи і, у разі потреби, мати протокол калібрування.
Якщо використовують манометри з U-подібними трубками, необхідно замінювати рідину не більше ніж за 3 міс. перед випробовуванням. Такі манометри перед кожним випробовуванням необхідно урівнювати і виставляти на нуль.
Е.2.4 Попереднє готування
Е.2.4.1 Треба одержати від користувача опис вентиляційного устатковання і системи видаляння вогнегасної речовини в даному закритому просторі.
Е.2.4.2 Треба перевірити:
наявність підлог, рівень яких вищий за загальний, і просторів над підвісною стелею;
наявність видимих нещільностей у закритому просторі;
наявність шляхів повернення витоків із приміщення до вентиляторного вузла;
можливість проведення робіт, не дозволених під час спрацювання системи, у закритому просторі та навколо нього.
Е.2.4.3 Треба надати користувачеві таку інформацію:
опис випробовування;
необхідну тривалість випробовування;
яка допомога необхідна від персоналу користувачу;
інформація відносно будь-якої необхідної зміни в будинку або його обслуговування під час випробовування (наприклад переміщування підлоги або підвісної стелі, закриття систем вентилювання, утримування дверей у відчиненому і (або) зачиненому стані).
Е.2.5 Оцінювання закритого простору
Необхідно одержати або підготувати ескізний план закритого простору, на якому треба зазначити стіни, розташовання дверей та інших отворів, крізь які повітря проходитиме під час випробовування, а також розташовання будь-яких трубопроводів, що проходять крізь закритий простір, і будь-яких засувок у них. Зазначають положення (відчинені або зачинені під час випускання вогнегасної речовини з системи пожежогасіння) кожних дверей, люків, засувок, а також які саме вхідні отвори мають бути використані для встановлення вентилятора.
Зазначають розташування стоків і каналізаційних труб.
Е.2.6 Вимірювання розмірів закритого простору
Необхідно виміряти об'єм захищуваного простору і зафіксувати такі дані:
загальна висота захищуваного простору, Н0;
висота найвищого пожежонебезпечного об'єкта у цьому просторі, Н;
загальний об'єм захищуваного простору, Vg.
Е.2.7 Випробовування
Е.2.7.1 Готування до проведення випробовування
Е.2.7.1.1 Повідомляють наглядовий персонал у районі проведення випробовування.
Е.2.7.1.2 Прибирають папери і предмети, що можуть бути порушені турбулентним потоком від вентилятора.
Е.2.7.1.3 Двері фіксують у відчиненому положенні поза захищуваним приміщенням, для забезпечення вільного потоку повітря від вентилятора до відкритих прорізів, до того ж треба виконувати всі вимоги до приміщення, в тому числі – вимоги безпеки, протипожежні вимоги і вимоги щодо охорони довкілля.
Е.2.7.1.4 Використовуючи схему приміщення (див. Е.2.5), встановлюють усе вентиляційне устатковання і системи видаляння вогнегасної речовини в положення, в якому вони повинні перебувати під час випускання вогнегасної речовини з системи пожежогасіння, за винятком нижченаведеного:
устатковання рециркуляції повітря без подавання свіжого повітря, яке не призводить до підвищення тиску всередині або впливає іншим способом на точність випробовування. Устатковання треба вимикати в момент випускання вогнегасної речовини, у разі потреби, можна лишити працюючим під час випробовування, щоб запобігти нагріванню такого устатковання, як комп'ютери;
устатковання рециркуляції повітря без подавання свіжого повітря, яке має продовжувати працювати в момент випускання вогнегасної речовини, повинне бути вимкнене, якщо воно створює надлишковий тиск.
Е.2.7.1.5 Установлюють відповідні знаки на дверях (див. Е.2.2.6).
Е.2.7.1.6 Відкривають двері й пересувають елементи підлоги або підвісної стелі в межах захищуваного системою пожежогасіння закритого простору, так, щоб захищуваний об'єм можна було розглядати як єдиний простір. Не треба пересувати елементи підвісної стелі, якщо об'єм над підвісною стелею не захищає вогнегасна речовина.
Е.2.7.1.7 Усі двері й вікна закритого простору зачиняють.
Е.2.7.1.8 Перевіряють заповнення рідиною уловлювачів рідини в підлозі і дренажних зливів.
Е.2.7.2 Налагодження вентиляторного вузла
Е.2.7.2.1 Вентиляторний вузол встановлюють у вхідному отворі, що виходить із захищуваного простору в найбільше за об'ємом приміщення будівлі і замикає потік повітря від вентилятора, захищуваного приміщення, через місця витоків і інший об'єм приміщення до вентилятора.
Е.2.7.2.2 Плавно нагнітають або висмоктують повітря з гнучкої системи труб так, щоб покази пристрою для вимірювання тиску пройшли по всій шкалі. Максимальний показ утримують протягом не менше ніж 10 с.
Тиск скидають, пристрій для вимірювання тиску обнулюють.
Е.2.7.2.3 Під'єднують пристрій для вимірювання різниці тиску в закритому просторі. Пересвідчуються, що відкриті кінці гнучкої системи труб біля вентилятора перебувають поза шляхом потоку повітря від нього і поза будь-якими іншими повітряними потоками, що могли б вплинути на покази пристрою.
Е.2.7.2.4 Вентилятор(и) використовують для підвищення або пониження тиску в закритому просторі приблизно на 15 Па. Усі засувки перевіряють за допомогою диму щоб пересвідчитися, що вони належним чином зачинені. Контролюють двері і люки, щоб пересвідчитись у правильності їх зачинення. Оглядають периметр стін (вище і нижче будь-якої фальш-підлоги) і плити підлоги на предмет наявності будь-яких значних витікань, до того ж фіксують їх розміри і розташовання.
Е.2.7.3 Вимірювання різниці тиску
Е.2.7.3.1 Закривають вхідний або вихідний отвір вентиляторного вузла і за вимкнутого вентилятора спостерігають за показами пристрою для вимірювання різниці тиску в замкнутому просторі протягом не менше ніж 30 с.
Е.2.7.3.2 У випадку, якщо буде виявлено різницю тиску, за допомогою диму виявляють результувальний повітряний потік і його напрямок. Якщо існування різниці тиску підтверджене, фіксують покази пристрою для вимірювання різниці тиску, як різницевий тиск.
Е.2.7.3.3 Якщо закритий простір великий, або якщо перепад тиску значною мірою спричинений вітром або тягою, то повторюють вимірювання за одного або декількох різних відкритих вхідних отворів. Записують усі виміряні значення і використовують як різницю тисків найбільше додатнє значення (якщо отримано лише від'ємні значення, використовують значення, найближче до нуля).
