Ці три давача розташовують на відстані від центру модельної споруди по горизонталі в межах від 850 мм до 1250 мм і на таких висотах від рівня підлоги (Н – висота модельної споруди): 0,1Н, 0,5Н і 0,9Н.
С.6.1.1.2.2 Концентрація діоксиду вуглецю і газової вогнегасної речовини
Крім концентрації кисню, необхідно також контролювати концентрацію діоксиду вуглецю і, у разі потреби, концентрацію газової вогнегасної речовини. Продукти горіння не повинні впливати на точність вимірювальних приладів.
С.6.1.1.2.3 Тиск перед насадками
Необхідно реєструвати тиск перед насадками протягом випускання вогнегасної речовини з системи.
С.6.1.1.2.4 Температура в модельній споруді
Давачі температури треба встановлювати на висоті 100 мм і 0,9Н (Н – висота модельної споруди) над об'єктом випробовування по центру модельної споруди, а третій давач – на висоті, яка дорівнює верхньому краю об'єкта випробовування і на відстані від 0,6 м до 1 м від об'єкта випробовування по горизонталі (див. рисунки С.4 і С.5). Рекомендовано використовувати термопари типу К (Ni-CrNi), діаметром 1 мм.
Процес гасіння рекомендовано спостерігати через кінокамеру інфрачервоного діапазону.
|
1 – точка вимірювання, 2 – об'єкт випробовування |
|
Рисунок С.4 – Розташовування випробовувальної апаратури |
|
1 – об'єкт випробовування |
|
Точки вимірювання: |
|
М1 – Реєстрація концентрації О2; |
|
М2 – Реєстрація концентрації О2 і температури; |
|
М3 – Реєстрація концентрації О2; |
|
М4 – Реєстрація температури; |
|
М5 – Реєстрація температури. |
|
Рисунок С.5 – Розташовування випробовувальної апаратури |
С.6.1.1.2.5 Температура біля насадка
Для зріджених газових вогнегасних речовин додатково треба реєструвати температуру в зоні на відстані 10 мм – 30 мм перед насадком усередині струменя, що виходить із нього.
С.6.1.2 Вимоги до модельного вогнища
С.6.1.2.1 Горюча речовина для запалювання дерев'яного зрубу
Дерев'яні бруски зрубу запалюють спалюванням гептану товарного сорту (відповідно до С.5.2.2) на шарі води в кількості 12,5 л у квадратному металевому декові площею 0,25 м2 і висотою не менше ніж 100 мм, із товщиною стінки 6 мм (відповідно до С.6.2.2.2).
С.6.1.2.2 Конфігурація і розташовування штабеля
С.6.1.2.2.1 Дерев'яний зруб повинен містити чотири шари, в кожному по шість брусків із сухої ялини або піхти перетином 40 мм 40 мм і довжиною 450 мм, вологість яких становить
від 9 % до 13 %.
Шари дерев'яних брусків розташовують під прямим кутом одне до одного. Окремі бруски розташовують рівномірно в кожному шарі, щоб вони утворили квадрат зі стороною, що дорівнює зазначеній довжині брусків. Бруски скріплюють скобами або цвяхами для створення зовнішніх граней штабеля.
С.6.1.2.2.2 Зруб із дерев'яного брусу треба підпалювати поза приміщенням на стенді, що підтримує зруб на висоті 300 мм вище дека з горючою речовиною для підпалювання.
Після закінчення періоду вільного горіння зруб переміщують у модельну споруду і розташовують у її центрі на висоті 600 мм від рівня підлоги.
С.6.1.3 Випробовування
С.6.1.3.1 Порядок проведення випробовування
С.6.1.3.1.1 Перед випробовуванням аналізують склад газової вогнегасної речовини.
С.6.1.3.1.2 Зруб із дерев'яного брусу розташовують так, щоб його нижній край був приблизно на 300 мм вище дека в центрі випробовувального стенда, сконструйованого так, щоб забезпечувався вільний доступ повітря до нижнього краю штабеля. Вільне горіння повинне відбуватися поза спорудою, за можливості в досить великому приміщенні (не менше ніж у п'ять разів більшого об'єму, ніж об'єм модельної споруди). У будь-якому разі, на процес вільного горіння не повинні впливати погодні умови, такі як: дощ, вітер, сонце тощо. Максимальна швидкість вітру поблизу вогнища повинна становити 3 м/с. У разі потреби, можна використовувати відповідні засоби захисту проти вітру тощо. Фіксують погодні умови, а також місце вільного горіння зрубу, температуру повітря, вологість і швидкість вітру.
С.6.1.3.1.3 Гептан підпалюють і зруб із дерев'яного брусу вільно горить. 1,5 л гептану забезпечує тривалість горіння приблизно 3 хв. Після того, як гептан вигорить, зруб із дерев'яного брусу повинен вільно горіти ще протягом 3 хв. Таким чином, тривалість вільного горіння зрубу поза приміщенням для випробовування буде становити 6 хв +100 с.
С.6.1.3.1.4 Перед самим закінченням періоду вільного горіння зруб із дерев'яного брусу переміщують до модельної споруди і встановлюють на стенді так, щоб нижній край штабелю був на висоті 600 мм від рівня підлоги. Герметизують модельну споруду та задіюють систему пожежогасіння. Час, необхідний для того, щоб помістити зруб у модельній споруді і привести в дію систему пожежогасіння, не повинен перевищувати 15 с.
С.6.1.3.1.5 Під час задіювання системи вміст кисню всередині споруди не повинен бути більше ніж на 0,5 % нижчий за нормальну концентрацію кисню в атмосфері. Під час випробовування концентрація кисню не повинна змінюватися більше ніж на 1,5 % внаслідок виділяння продуктів згоряння. Цю зміну треба визначати порівнянням концентрації кисню, розрахованої з концентрації вогнегасної речовини, з виміряною концентрацією кисню.
С.6.1.3.1.6 Після закінчення випускання вогнегасної речовини з системи модельна споруда повинна лишатися герметична протягом 10 хв. Після закінчення цього періоду витримування зруб із дерев'яного брусу видаляють із модельної споруди і оглядають на предмет наявності достатнього залишку горючого матеріалу для стійкого горіння та ознак повторного загоряння. Треба зареєструвати такі дані:
наявність і розташування вуглин, що горять;
наявність повторних загорянь вуглин, які жевріють, або всього штабеля;
маса штабеля після випробування.
С.6.1.3.1.7 У разі потреби, коригують концентрацію вогнегасної речовини, і повторюють програму випробовувань доки не буде досягнуто трьох послідовних успішних гасінь.
С.6.1.3.2 Реєстрування результатів Після заданого періоду вільного горіння фіксують такі дані для кожного випробовування:
розрахункова тривалість випускання вогнегасної речовини, тобто проміжок часу, необхідний для досягнення 95 % від концентрації вогнегасної речовини, визначеної в результаті лабораторних досліджень, у секундах;
тривалість ефективного випускання: для зріджених газових вогнегасних речовин – загальна тривалість виходу передрідинної фази і двофазового потоку; для незріджених газових вогнегасних речовин – проміжок часу від моменту відкривання клапана резервуара до моменту закінчення випускання;
проміжок часу, необхідний для локалізування вогню або досягнення гасіння, в секундах;
загальна маса вогнегасної речовини, поданої в модельну споруду;
період витримування (проміжок часу від закінчення випускання вогнегасної речовини з системи до моменту відкривання приміщення);
температурне розподіляння у зрубі з дерев'яного брусу. Для цього доцільніше використовувати кінокамеру інфрачервоного діапазону.
С.6.1.3.3 Визначання нормативної концентрації для об'ємного гасіння вогнегасною речовиною
Лабораторна мінімальна вогнегасна концентрація вогнегасної речовини – це концентрація, за якої досягається задовільне гасіння вогню під час трьох послідовних випробовувань. Нормативна концентрація для об'ємного гасіння – це лабораторна мінімальна вогнегасна концентрація, помножена на відповідний «коефіцієнт безпеки».
С.6.2 Випробовування із застосовуванням дека з гептаном
С.6.2.1 Випробовувальне устатковання
С.6.2.1.1 Конструкція
Конструкція модельної споруди повинна відповідати вимогам С.6.1.1.1.
С.6.2.1.2 Вимірювальна апаратура
Вимірювальна апаратура у модельній споруді повинна відповідати вимогам С.6.1.1.2.
С.6.2.2 Вимоги до горючої речовини
С.6.2.2.1 Гептан
Гептан повинен відповідати вимогам С.5.2.2.
С.6.2.2.2 Конструкція і розташовування модельного вогнища
Модельне вогнище – квадратне металеве деко площею основи 0,25 м2 і висотою не менше ніж 200 мм із товщиною стінки 6 мм. Товщина шару гептану в декові повинна становити 50 мм, тобто 12,5 л. Рівень гептану в декові повинен бути на 50 мм нижчим від верхнього краю дека. Металеве деко повинне бути розташоване в центрі модельної споруди так, щоб його нижній край був на 600 мм вище рівня її підлоги.
С.6.2.3 Випробовування
С.6.2.3.1 Порядок проведення випробовування
Перед початком випробовування аналізують склад газової вогнегасної речовини.
Заповнені гептаном випробовувальні пальники запалюють. Тривалість вільного горіння – 30 с за відкритого положення вищезгаданих отворів, що відкриваються. Через 30 с закривають усі отвори і ручним способом приводять у дію систему пожежогасіння. Під час приведення в дію системи вміст кисню всередині споруди не повинен бути більше ніж на 0,5 % нижчим за нормальну концентрацію кисню в атмосфері. Під час випробовування концентрація кисню не повинна змінюватися більше ніж на 1,5 % внаслідок виділення продуктів згоряння. Цю зміну треба визначати порівнянням концентрації кисню, розрахованої з концентрації вогнегасної речовини, з виміряною концентрацією кисню.
С.6.2.3.2 Реєстрування результатів
Результати реєструють відповідно до 3.2, за винятком пунктів е) і f).
С.6.2.4 Визначання нормативної концентрації для об'ємного гасіння вогнегасною речовиною
Нормативну концентрацію для об'ємного гасіння вогнегасною речовиною визначають відповідно до С.6.1.3.3.
С.6.3 Випробовування із застосовуванням пальників із гептаном
С.6.3.1 Випробовувальне устатковання
С.6.3.1.1 Конструкція
Конструкція модельної споруди повинна відповідати вимогам С.6.1.1.1.
С.6.3.1.2 Вимірювальна апаратура
Вимірювальна апаратура у модельній споруді повинна відповідати вимогам С.6.1.1.2.
С.6.3.2 Вимоги до горючої речовини
С.6.3.2.1 Гептан
Гептан повинен бути товарного сорту відповідно до С.5.2.2.
С.6.3.2.2 Конструкція і розташовування модельних вогнищ
Пальники повинні відповідати С.5.2.1. Вимоги до заповнювання пальників і їх розташовування у модельній споруді – відповідно до С.5.2.3.
С.6.3.3 Випробовування
С.6.3.3.1 Порядок проведення випробовування
Перед початком випробовування аналізують склад газової вогнегасної речовини.
Заповнені гептаном випробовувальні пальники запалюють. Тривалість вільного горіння – 30 с за відкритого положення вищезгаданих отворів, що відкриваються. Через 30 с закривають усі отвори і ручним способом приводять у дію систему пожежогасіння. Під час приведення в дію системи вміст кисню всередині споруди не повинен бути більше ніж на 0,5 % нижчим за нормальну концентрацію кисню в атмосфері. Під час випробовування концентрація кисню не повинна змінюватися більше ніж на 1,5 % внаслідок виділення продуктів згоряння. Цю зміну треба визначати порівнянням концентрації кисню, розрахованої з концентрації вогнегасної речовини, з виміряною концентрацією кисню.
С.6.3.3.2 Реєстрування результатів
Результати реєструють відповідно до С.6.1.3.2, за винятком пунктів е) і f).
С.6.3.4 Вимоги до випробовування
Лабораторна мінімальна вогнегасна концентрація вогнегасної речовини – це концентрація, за якої досягають задовільного гасіння вогню під час трьох послідовних випробовувань. Нормативна концентрація для об'ємного гасіння – це лабораторна мінімальна вогнегасна концентрація, помножена на відповідний «коефіцієнт безпеки».
(обов'язковий)
D.1 Сфера застосування
У цьому додатку наведено метод для визначання мінімальної флегматизувальної або інгібірувальної концентрації вогнегасної речовини, заснований на аналізуванні діаграм займистості потрійних систем (горюча речовина, вогнегасна речовина, повітря).
|
НАЦІОНАЛЬНЕ ПОЯСНЕННЯ Термін «мінімальна флегматизувальна концентрація» має відповідник англійською мовою «inerting concentration». |
D.2 Порядок проведення випробовування
Суміш горючої речовини, вогнегасної речовини і повітря за тиску 1 атм (1 бар або
14,7 фунтів/кв. дюйм) підпалюють за допомогою електричного розряду і вимірюють величину зростання тиску.
D.3 Вимірювальна апаратура
D.3.1 Випробовувальна камера сферичної форми місткістю (7,90 ± 0,25) л з отворами для подавання і випускання газів, термопарою і перетворювачем тиску, як наведено на рисунку D.1.
D.3.2 Пристрій для підпалювання з номінальним опором 1 Ом, який містить чотири графітові стрижні (графіт олівцевий марки «Н»), скріплені двома дротяними хомутами з обох кінців, до того ж проміжок між хомутами становить приблизно 3 мм.
