В.5.13 Подають паливо в «чашку», регулюючи рівень рідини в межах від 5 мм до 10 мм від її верхнього краю.
В.5.14 За допомогою нагрівального приладу доводять температуру палива до (25 ± 3) °С або на (5 ± 3) °С вище температури спалахування у відкритому тиглі, залежно від того, яке значення вище. Протягом цього періоду рівень рідини в «чашці» повинен бути відрегульований так, щоб він був вище місця вимірювання температури горючої речовини.
Примітка. Вважають, що температура горючої речовини, зазначена в В.5.14, є його температурою на початку випробовування.
В.5.15 Відрегульовують потік повітря так, щоб досягти витрати, яка відповідає області «плато», визначеній відповідно до В.5.11.
В.5.16 Підпалюють горючу речовину.
В.5.17 Тривалість вільного горіння повинна бути в інтервалі від 60 с до 120 с до початку подавання вогнегасної речовини. Протягом цього періоду рівень рідини в «чашці» треба підтримувати в межах 1 мм від її верхнього краю.
|
В.5.18 Розпочинають подавати вогнегасну речовину. Збільшують її витрату, доки полум'я не буде погашено, з наступним фіксуванням витрат вогнегасної речовини і повітря в момент погашення. Прирощування витрати вогнегасної речовини повинне призводити до збільшення концентрації вогнегасної речовини не більше ніж на 3 % від попереднього значення. Регулювання витрати вогнегасної речовини повинне супроводжуватися періодами витримування (10 с), щоб дати можливість суміші з новим співвідношенням вогнегасної речовини з повітрям, що утворилась у змішувачі, досягти порожнини «чашки». Протягом цього періоду рівень рідини в «чашці» треба підтримувати в межах 1 мм від її верхнього краю. |
Примітка. У першому досліді доцільно використовувати відносно велике прирощення витрати, щоб встановити приблизний потік вогнегасної речовини, необхідний для гасіння, а в наступних дослідах починати з витрати, близької до критичного значення, і збільшувати потік на невеликі величини, поки не відбудеться погашення.
В.5.19 Перед подальшими випробовуваннями видалити горючу речовину і будь-які інші залишки або сажу, які можуть бути присутні в «чашці».
В.5.20 Повторюють дії, наведені в В.5.12-В.5.19 для чотирьох послідовних випробовувань.
В.5.21 Визначають мінімальну вогнегасну концентрацію вогнегасної речовини для випадку ненагрітої горючої речовини відповідно до В.7 обчислюванням середнього арифметичного результатів п'яти випробувань.
В.5.22 Повторюють дії, наведені в В.5.12-В.5.20, за температури горючої речовини на 5 °С нижче її температури кипіння або 200 °С, залежно від того, яке з цих значень більше. Температуру горючої речовини треба підтримувати на цьому рівні під час усього випробовування.
В.5.23 Визначають мінімальну вогнегасну концентрацію вогнегасної речовини для випадку ненагрітої горючої речовини відповідно до В.7 обчислюванням середнього арифметичного результатів п'яти випробувань.
В.6 Порядок проведення випробовування для горючих газів
В.6.1 «Чашки», призначені для використовування з горючими газами, треба оснащувати пристроєм для підтримування однорідного газового потоку біля верхнього краю «чашки». Наприклад, «чашка», що її використовують для рідкого палива, може бути ущільнена вогнетривкими матеріалами.
В.6.2 Газоподібну горючу речовину треба подавати від джерела з регульованим тиском, яке споряджене повіреним пристроєм для регулювання і вимірювання витрати газу.
В.6.3 Відрегульовують витрату повітря так, щоб досягти значення 10 л/хв.
В.6.4 Подають горючу речовину до «чашки» і відрегульовують її витрату так, щоб досягти швидкості руху газу, яка приблизно дорівнює величині швидкості руху повітря, яке виходить із «чашки». Температура горючої речовини повинна бути в межах (25 ± 10) °С.
Примітка. Витрату повітря, що виходить із «чашки», розраховують за витратою повітря та різницею між площами поперечних перерізів газоходу і «чашки».
В.6.5 Підпалюють горючу речовину.
В.6.6 Тривалість вільного горіння повинна складати 60 с до початку подавання вогнегасної речовини.
В.6.7 Подають вогнегасну речовину. Збільшують її витрату, доки полум'я не буде погашено, з наступним фіксуванням витрат вогнегасної речовини і повітря в момент погашення. Прирощення витрати вогнегасної речовини повинне призводити до збільшення концентрації вогнегасної речовини не більше ніж на 3 % від попереднього значення. Регулювання витрати вогнегасної речовини повинне супроводжуватися періодами витримування (10 с), щоб дати можливість суміші з новим співвідношенням вогнегасної речовини з повітрям, що утворилась у змішувачі, досягти порожнини «чашки». Протягом цього періоду рівень рідини в «чашці» треба підтримувати в межах 1 мм від її верхнього краю.
Примітка. У першому досліді доцільно використовувати відносно велике прирощення витрати, щоб встановити приблизний потік вогнегасної речовини, необхідний для гасіння, а в наступних дослідах починати з витрати, близької до критичного значення, і збільшувати потік на невеликі величини, доки не відбудеться погашення.
В.6.8 Припиняють подавати горючий газ, коли полум'я буде погашене.
В.6.9 Перед подальшими випробовуваннями видаляють горючу речовину і будь-які інші залишки або сажу, які можуть бути присутні в «чашці».
В.6.10 Визначають мінімальну вогнегасну концентрацію вогнегасної речовини відповідно до В.7.
В.6.11 Повторюють дії, наведені в В.6.4-В.6.9, використовуючи витрати повітря: 20 л/хв,
30 л/хв, 40 л/хв і 50 л/хв.
В.6.12 Встановлюють графічну залежність вогнегасної концентрації, визначеної відповідно до В.5.8, від витрати повітря, знаходять область «плато» на графіку залежності (тобто, область величин швидкості подавання повітря, в межах якої вогнегасна концентрація максимальна і не залежить від величини швидкості подавання повітря).
Якщо така область відсутня на цьому графіку, проводять подальші вимірювання відповідно до В.5.10, використовуючи витрати подавання повітря більше ніж 50 л/хв.
В.6.13 Відрегульовують потік повітря так, щоб досягти витрати, яка відповідає області «плато» графіка залежності вогнегасної концентрації від витрати повітря.
В.6.14 Розпочинають подавати горючу речовину до «чашки» і відрегульовують його витрату так, щоб досягти швидкості руху газу, яка приблизно дорівнює величині швидкості руху повітря, яке виходить із «чашки». Температура горючої речовини повинна бути в межах
(25 ± 10) °С.
Примітка. Швидкість руху повітря, що виходить із «чашки», можна розраховувати за витратою повітря та різницею між площами поперечних перерізів газоходу і «чашки».
В.6.15 Підпалюють горючу речовину.
В.6.16 Тривалість вільного горіння повинна становити 60 с до початку подавання вогнегасної речовини.
В.6.17 Розпочинають подавати вогнегасну речовину. Збільшують її витрату, доки полум'я не буде погашено, з наступним фіксуванням витрат вогнегасної речовини і повітря в момент погашення. Прирощування витрати вогнегасної речовини повинне призводити до збільшення концентрації вогнегасної речовини не більше ніж на 3 % від попереднього значення. Регулювання витрати вогнегасної речовини повинне супроводжуватися періодами витримування (10 с), щоб дати можливість суміші з новим співвідношенням вогнегасної речовини з повітрям, що утворилась у змішувачі, досягти порожнини «чашки». Протягом цього періоду рівень рідини в «чашці» повинен підтримуватися в межах 1 мм від її верхнього краю.
Примітка. У першому досліді доцільно використовувати відносно велике прирощення витрати, щоб встановити приблизний потік вогнегасної речовини, необхідний для гасіння, а в наступних дослідах починати з витрати, близької до критичного значення, і збільшувати потік на невеликі величини, доки не відбудеться погашення.
В.6.18 Припиняють подавати горючий газ, коли полум'я буде погашене.
В.6.19 Перед подальшими випробовуваннями видаляють горючу речовину і будь-які інші залишки або сажу, які можуть бути присутні в «чашці».
В.6.20 Визначають мінімальну вогнегасну концентрацію вогнегасної речовини відповідно до В.7.
В.6.21 Повторюють дії, наведені в В.6.13-В.6.20 чотири рази.
В.6.22 Визначають мінімальну вогнегасну концентрацію вогнегасної речовини для випадку ненагрітої горючої речовини відповідно до В.7 обчислюванням середнього арифметичного результатів п'яти випробувань.
В.7 Мінімальна вогнегасна концентрація вогнегасної речовини
В.7.1 Прийнятніший метод
Прийнятніший метод визначання концентрації вогнегасної речовини в її суміші з повітрям, яка вже спричинює гасіння полум'я, полягає у використовуванні пристрою для газового аналізу, який калібровано в діапазоні вимірюваних концентрацій у сумішах вогнегасної речовини з повітрям. Пристрій може бути безперервної дії (наприклад газоаналізатор безперервної дії) або дискретного типу, що аналізує окремі зразки (наприклад газовий хроматограф). Засоби безперервного вимірювання прийнятніші.
Замість цього може бути виміряна залишкова концентрація кисню в суміші повітря з вогнегасною речовиною в газоході нижче «чашки» за допомогою кисневого газоаналізатора безперервної дії. Величина концентрації кисню залежить від концентрації вогнегасної речовини. Концентрацію вогнегасної речовини в цьому випадку розраховують так:
|
де |
с |
- |
концентрація вогнегасної речовини, об'ємна частка %; |
|
|
О2 |
- |
концентрація кисню в суміші повітря з вогнегасною речовиною в газоході, об'ємна частка %; |
|
|
О2 (sup) |
- |
концентрація кисню в повітрі, що подається, об'ємна частка %. |
В.7.2 Альтернативний метод
Концентрація вогнегасної речовини в суміші повітря з вогнегасною речовиною може також бути розрахована за виміряними витратами вогнегасної речовини і повітря. У випадку, якщо застосовують масові витратоміри, одержані величини масової витрати необхідно перевести в об'ємні витрати так:
,
|
де |
Vi |
- |
об'ємна витрата газу, л/хв; |
|
|
mi |
- |
масова витрата газу, г/хв; |
|
|
- |
густина газу, г/л. |
Треба бути уважним, щоб використовувати дійсну густину пари. Густина пари багатьох галогеновуглеців за температури і тиску довкілля може відрізнятися на декілька відсотків від відповідних значень, розрахованих за законом ідеальних газів.
Примітка. Густина пари HFC-227ea за тиску 101,3 кПа і температури 295 К приблизно на 2,4 % більша, ніж розрахована для ідеального газу. Однак за тиску 6,7 кПа (6,6 %) різниця між фактичною густиною пари і розрахованою для ідеального газу становить менше ніж 0,2 %.
У разі потреби, треба використовувати опубліковані дані щодо властивостей речовин. Якщо опублікованих даних недостатньо, можна використовувати оцінювальні методи. У протоколі випробовування треба зазначати джерело даних щодо значень фізичних властивостей.
Концентрацію вогнегасної речовини, об'ємну частку %, с, розраховують так:
|
де |
c |
- |
концентрація вогнегасної речовини, об'ємна частка %; |
|
|
Vair |
- |
об'ємна витрата повітря, л/хв; |
|
|
Vext |
- |
об'ємна витрата вогнегасної речовини, л/хв. |
В.8 Вимоги до протоколу випробовування
Протокол випробовування повинен містити таку інформацію:
принципову схему установки, в тому числі її розміри і опис використовуваних матеріалів;
джерело і показники якості вогнегасної речовини, горючої речовини і повітря;
для кожного випробовування температуру горючої речовини на початку випробовування, температуру горючої речовини в момент погашення і температуру суміші повітря з вогнегасною речовиною в момент погашення;
витрати вогнегасної речовини, газоподібної горючої речовини і повітря в момент погашення; якщо використовують метод, зазначений у В.7.1, – концентрацію вогнегасної речовини або кисню замість витрати вогнегасної речовини;
метод, використовуваний для визначання вогнегасної концентрації;
концентрацію вогнегасної речовини в момент гасіння для кожного випробовування;
g) мінімальні вогнегасні концентрації для ненагрітої горючої речовини і горючої речовини, нагрітої на 5 °С нижче її температури кипіння або до 200 °С, залежно від того, яка з цих температур нижча;
h) аналіз похибки вимірювання;
і) графік залежності мінімальної вогнегасної концентрації від витрати повітря і концентрації вогнегасної речовини в момент погашення для випробовування відповідно до В.5.9-В.5.11 і В.6.10-В.6.12.
|
НАЦІОНАЛЬНЕ ПОЯСНЕННЯ В Україні чинний ДСТУ 3412, який деталізує вимоги до оформлювання протоколів сертифікаційного випробовування. |
