---

- скло діаметром понад 240 мм, на яке нанесено ряд концентричних кіл діаметром 150-220 мм через кожні 10 мм, а кола діаметром від 170 до 190 мм - через кожні 5 мм. Кола можна нанести на аркуш білого паперу і розмістити його між двома скляними пластинами;

- циліндр із нержавіючого металу з полірованою внутрішньою поверхнею (рисунок В.6);

- лінійку завдовжки 250 мм з ціною поділки 1 мм;

- ваги з похибкою зважування не більше 1 г;

- секундомір;

- мірний циліндр місткістю 250 мл;

- питну воду за ГОСТ 2874.

6.4.3 У чисту чашку, попередньо протерту тканиною, вливають воду, кількість якої залежить від властивостей гіпсового в'яжучого. Після цього у воду протягом 2-5 с засипають від 300 до 350 г гіпсового в'яжучого. Масу перемішують ручною мішалкою протягом 30 с, починаючи відлік часу від початку засипання гіпсового в'яжучого у воду. Після закінчення перемішу­вання циліндр, встановлений у центрі скла, заповнюють гіпсовим тістом, надлишок якого зрізають лінійкою. Циліндр і скло попередньо протирають тканиною. Через 45 с, рахуючи від початку засипання гіпсового в'яжучого у воду, або через 15 с після закінчення перемішування циліндр дуже швидко піднімають вертикально на висоту не менше 100 мм і відводять у сторону. Діаметр розпливу вимірюють безпосередньо після підняття циліндра лінійкою у двох перпендикулярних напрямах з похибкою не більше 5 мм і вираховують середнє арифметичне значення. Якщо діаметр розпливу тіста не відповідає (180±5) мм, випробування повторюють з іншою кількістю води.

6.5 Визначення термінів тужавлення гіпсового в'яжучого

6.5.1 Суть методу полягає у визначенні часу від початку контакту гіпсо­вого в'яжучого з водою до початку і кінця тужавлення тіста.

ДСТУ Б В.2.7-82-99 с.13

6.5.2 Для визначення термінів тужавлення гіпсового в'яжучого викорис­товують гіпсове тісто стандартної консистенції.

6.5.3 Для проведення випробувань використовують:

-секундомір;

- конічне кільце із корозійностійкого матеріалу (рисунок В.7);

- прилад Віка з масою рухомої частини (300±2) г. Розміри голки наведені на рисунку В.8. Голка повинна бути виготовлена із твердого нержавіючого сталевого дроту з полірованою поверхнею і не повинна мати викривлень;

- поліровану пластинку із корозійностійкого матеріалу розміром не мен­ше 100х100 мм.

6.5.4 Перед початком випробувань перевіряють, чи вільно опускається стержень приладу Віка, а також нульове положення рухомої його частини.

Кільце, попередньо протерте, змазане мінеральним маслом і встановлене па поліровану пластинку, заповнюють тістом. Для видалення повітря, що попало у тісто, кільце з пластинкою 4-5 разів струшують шляхом піднімання і опускання однієї із сторін пластинки приблизно на 10 мм. Після цього над­лишки тіста зрізають лінійкою і заповнену форму на пластинці встановлюють на основу приладу Віка.

Рухому частину приладу з голкою встановлюють у таке положення, при якому кінець голки торкається поверхні гіпсового тіста, після цього голку вільно опускають у кільце з тістом. Занурення роблять один раз через кожні 30 с, починаючи з цілого числа хвилин. Після кожного занурення голку ста­ранно витирають, а пластинку разом з кільцем переміщують так, щоб голка при новому занурюванні попадала в інше місце поверхні тіста.

Початок тужавлення визначають числом хвилин, що пройшли від мо­менту добавлення в'яжучого у воду до моменту, коли вільно опущена голка після занурення у тісто перший раз не доходить до поверхні пластинки, а кінець тужавлення - коли вільно опущена голка занурюється на глибину не більше 1 мм. Час від початку і кінця тужавлення виражають у хвилинах.

6.6 Визначення тонини помелу

6.6.1 Суть методу полягає у визначенні маси гіпсового в'яжучого, що залишилась після просіювання на ситі з отворами розміром 0,2 мм.

6.6.2 Для визначення тонини помелу використовують:

- сушильну шафу;

- ваги технічні з похибкою вимірювання не більше 0,05 г;

- сито з розмірами вічок у просвіті 0,2 мм за ГОСТ 6613;

- термометр із шкалою до 100°С;

- установка для механічного просіювання.

6.6.3 Пробу гіпсового в'яжучого масою 50 г, зважену з похибкою не більше 0,1 г, попередньо висушену у сушильній шафі протягом 1 год при температурі (50±5)°С, висипають на сито і просіюють ручним або механічним способом.

ДСТУ Б В.2.7-82-99 с.14

Просіювання вважається закінченим, якщо через сито протягом 1 хв при ручному просіюванні проходить не більше 0,05 г гіпсового в'яжучого.

Тонина помелу окремої проби визначають у відсотках з похибкою не більше 0,1 %, як відношення маси гіпсового в'яжучого, що залишилося на ситі, до маси початкової проби. За величину тонини помелу приймають середнє арифметичне результатів двох випробувань.

При використанні установки для механічного просіювання випробування проводять у відповідності з інструкцією, що додається до установки.

6.6.4 При арбітражних випробуваннях за основу приймають ручний спо­сіб просіювання.

6.7 Визначення об'ємною розширення

6.7.1 Для проведення випробування використовуються:

- прилад (рисунок В.9), що складається зі штативу, на якому закріплений індикатор, і металевого рознімного циліндра заввишки 100 мм, внутрішнім і зовнішнім діаметром 50 і 56 мм відповідно;

- дюралюмінієва кришка діаметром 56 мм і товщиною 1 мм;

- скляна пластина діаметром не менше 60 мм.

6.7.2 Проведення випробування

Прилад встановлюють на жорсткій основі, що виключає можливість віб­рації. Циліндр приладу ставлять на скляну пластину, заповнюють гіпсовим тістом нормальної густоти, закривають кришкою і встановлюють на опорну плиту.

Час замішування гіпсової о в'яжучого водою і заповнення гіпсовим тістом циліндра не повинен перевищувати 2 хв.

Стержень індикатора поворотом і винта приводять у дотик з заглиблен­ням у кришці циліндра. Додатково роблять ще один оберт гвинта для уста­новки індикатора на нульове значення і приступають до фіксації руху стрілки, що спричиняється розширенням гіпсового розчину при його твердненні.

Початком відліку розширення потрібно вважати момент появи позитив­них деформацій, кінцем визначення - момент припинення руху стрілки, який настає приблизно через 1 год після заповнення циліндра розчином.

Величина об'ємного розширення у відсотках чисельно дорівнює величині деформацій у міліметрах.

6.8 Визначення вмісту нерозчинного залишку

6.8.1 Для проведення випробування використовуються:

- соляна кислота за ГОСТ 3118, розчин 1:10;

- срібло азотнокисле за ГОСТ 1277, 1 %-й розчин;

- муфельна піч;

- стакан місткістю не менше 200 мл;

- фарфоровий тигель місткістю не менше 5 мл;

- ваги лабораторні аналітичні з похибкою зважування не більше 0,0002 г;

- електроплитка;

- фільтри паперові беззольні.

ДСТУ Б В.2.7-82-99 с.15

6.8.2 Проведення випробування

Наважку 1 г гіпсового в'яжучого, зважену з похибкою не більше 0,0002 г, поміщають у стакан і обробляють 100 мл соляної кислоти. Вміст стакану доводять до кипіння при постійному помішуванні. Після кипіння протягом 5 хв рідину фільтрують через нещільний паперовий беззольний фільтр. Осад промивають гарячою водою до зникнення реакції на іон хлору (проба розчи­ном азотнокислого срібла, підкисленого азотною кислотою).

Залишок разом з фільтром переносять у зважений фарфоровий тигель, зважують, потім ставлять у муфельну ніч, обзолюють і прожарюють до постійної маси при температурі 900-1000°С.

Вміст нерозчинного залишку Н.З. у відсотках визначають за формулою

(4)

де G₁ - різниця у масі тигля з залишком після прожарювання і порожнього тигля, г;

G - наважка в'яжучого, г.

6.9 Визначення вмісту металодомішок у гіпсовому в'яжучому

6.9.1 Для проведення випробування використовуються:

- підковоподібний постійний магніт за ГОСТ 17809 (рисунок В. 10);

- насадка із плексигласу на кінці магніту (рисунок B.I 1);

- дошка з бортиками розмірами 1000х500 мм з покриттям із плекси-глазу або скла;

- ваги лабораторні аналітичні з похибкою зважування не більше 0,0002 г;

- шпатель для змішування і розрівнювання гіпсового в'яжучою;

- скло годинникове.

6.9.2 Проведення випробування

Від загальної проби беруть наважку масою 1 кг, висипають на дошку і розрівнюють шпателем шаром завтовшки не більше 0,5 см.

Магнітом з насадкою на його кінцях повільно у самій товщині гіпсового в'яжучого проводять уздовж і поперек дошки з гіпсом.

Частинки металодомішок з в'яжучим, що налипло на них, періодично відокремлюють від магніту зняттям насадки і висипають на аркуш білого наперу.

Виділення металодомішок повторюють шість разів. Перед кожним виді­ленням в'яжуче, що випробовують, змішують і розрівнюють тонким шаром.

Металодомішки від в'яжучого, що прилипло до них, відокремлюють, проводячи магнітом по зворотній стороні аркуша паперу, на якому вони знаходяться. Після зосередження металодомішок в одному місці на аркуші паперу їх переносять на попередньо зважене годинникове скло і зважують з похибкою не більше 0,0002 г.

ДСТУ Б В.2.7-82-99 с.16

Вміст металодомішок виражають у міліграмах на 1 кг в'яжучого.

6.10 Визначення водопоглинання

6.10.1 Для проведення випробування використовуються:

- сушильна шафа;

- ваги з похибкою зважування не більше 0,01 г.

6.10.2 Проведення випробування

Водопоглинання гіпсового в'яжучого визначають на трьох зразках (поло­винках-балочках), попередньо висушених до постійної маси при температурі 45-55°С. Зразки зважують, поміщають в горизонтальному положенні у ванну і заливають водою до половини їх висоти. Через 2 год їх заливають водою повністю і витримують ще 2 год. Після нього зразки витягують із води, обти­рають вологою тканиною і зважують.

Водопоглинання гіпсового в'яжучого W у відсотках визначають за фор­мулою

(5)

де G - початкова маса зразка, г;

G₁ - маса зразка після насичення водою, г.

Величину водопоглинання визначають як середнє арифметичне резуль­татів трьох випробувань.

6.11 Визначення вмісту гідратної води

Масу наважки гіпсу близько 1 г поміщають у прожарений зважений фарфоровий тигель і нагрівають у муфельній печі до 400°С протягом 2 год. Прожарювання повторюють до отримання постійної маси. Тигель з наважкою охолоджують у герметично закритому ексикаторі і зважують. Вміст гідратної води W у відсотках вираховують за формулою

(6)

де G₁ - різниця у масі тигля з наважкою до і після прожарювання, г;

G - маса наважки гіпсу, г.

6.12 Визначення питомої поверхні

Суть методу полягає у вимірюванні опору повітря через шар гіпсового в'яжучого встановленої товщини і площі поперечного перерізу у відповідності з інструкцією, що додається до приладу АДП-1 (ПСХ-2).

Для проведення розрахунків беруть величину густини:

- для гіпсової сировини - 2,3 г/см³ ;

- для будівельного, формувального гіпсу - 2,65 г/см³ .

ДСТУ Б В.2.7-82-99 с.17

7 ТРАНСПОРТУВАННЯ І ЗБЕРІГАННЯ

7.1 Гіпсові в'яжучі без упакування, як правило, транспортують у спеці­альних вагонах-цементовозах або автоцементовозах, а упаковані в мішки і тару - в універсальних транспортних засобах відповідно до діючих на цих видах транспорту правил навантаження, кріплення і перевезення вантажів, що затверджені у встановленому порядку.

7.2 При навантажуванні, вивантажуванні, транспортуванні і зберіганні гіпсових в'яжучих вживають заходів щодо запобігання їх зволоженню, заб­рудненню сторонніми домішками і предметами та пошкодження тари.

7.3 Гіпсові в'яжучі, що призначені для пакування і відвантаження, та у споживача зберігаються окремо по групах і марках у силосах або інших зак­ритих ємкостях, а упаковані у мішки - у критих приміщеннях.

7.4 При зберіганні мішки з гіпсовими в'яжучими мають укладатись на піддони рядами впритул по висоті не більше 1,8 м, при цьому має бути забез­печений вільний підхід до них.

7.5 При зберіганні гіпсових в'яжучих у транспортних пакетах їх укла­дають у штабелі заввишки не більше чотирьох ярусів.

8 ГАРАНТІЇ ВИГОТОВЛЮВАЧА

8.1 Підприємство-виготовлювач гарантує відповідність гіпсового в'яжу­чої о вимогам даного стандарту при дотриманні умов транспортування і зберігання: при постачанні в тарі 60 днів, при відвантаженні навалом у спеціальному транспорті - 45 днів від дня відвантаження.

8.2 Замовник за домовленістю з підприємством-виготовлювачем може отримати додаткову, крім зазначеної в документі про якість, інформацію про характеристики партії гіпсового в'яжучого, що відвантажується на його адресу.

ДСТУ Б В.2.7-82-99 с.18

Додаток А

(рекомендований)

Галузі застосування гіпсових в'яжучих в залежності

від властивостей

ДСТУ Б В.2.7-82-99 с.19

Додаток Б

(рекомендований)

Визначення модифікаційного складу гіпсового в'яжучого

Б.1 Загальні положення

В залежності від умов виробити на, типу і виду випалювального агрегату, встановлених технологічних режимів у гіпсовому в'яжучому можуть перева­жати ті чи інші модифікації або різновидності гіпсу, які визначають основні фізико-хімічні властивості в'яжучого. Продукти зневоднення гіпсу діляться на ті, які здатні сполучатися з водою (активні модифікації), і ті, які таку здатність втратили. Суть методу полягає у визначенні складових і гіпсового в'яжучого о на основі різного відношення продуктів дегідратації до води.