3.3 зовнішня стіна (external wall)

Стіна, що формує зовнішню оболонку будівлі, на яку може впливати внутрішня чи зовнішня пожежа.

3.4 теплоізолювальна стіна (insulated wall)

Стіна зі склінням чи без, яка для очікуваного часу вогнестійкості задовольняє граничний стан за ознаками втрати цілісності та теплоізолювальної здатності.

3.5 нетеплоізолювальна стіна (uninsulated wall)

Стіна, яка для очікуваного часу вогнестійкості задовольняє граничний стан за ознакою втрати цілісності та на вимогу нормативної документації - критерію за ознакою теплового випромінювання, але яка не призначена для забезпечення граничного стану за ознакою втрати теплоізолювальної здатності. Така несуча стіна може повністю складатися з нетеплоізолювальних вогнестійких панелей.

3.6 стандартна опорна конструкція (standard supporting construction)

Вогнестійка конструкція, яка утримує зразок несучої стіни та закриває проріз печі під час випробувань.

3.7 цоколь (plinth)

Частина стандартної опорної конструкції, яка призначена для зменшення висоти прорізу опорної конструкції до розміру зразка.

3.8 огороджувальна стіна (separated wall)

Стіна, яка розташована всередині будівлі чи між прилеглими будівлями для перешкоджання поширенню пожежі з одного боку на інший.


4 ВИПРОБУВАЛЬНЕ ОБЛАДНАННЯ


4.1 Загальні положення

Додатково до випробувального обладнання, вказаного в EN 1363-1 та в EN 1363-2, у випадку його застосування необхідно наступне.

Національний відхил

Замінити "EN 1363-1" та "EN 1363-2" на "ДСТУ Б В. 1.1 -4"

4.2 Випробувальна рама

Випробувальну раму призначено для встановлення в ній зразка та прикладання потрібного випробувального навантаження. Приклади випробувальних рам, які можуть використовуватись для цього, наведено на рисунках 1 і 2.


4.3 Обладнання для навантаження

Навантаження на зразок може прикладатись за допомогою навантажувальних домкратів, розташованих зверху або знизу рами. Якщо навантаження прикладається за допомогою жорсткої балки, то вона повинна мати достатню жорсткість для забезпечення рівномірного вертикального відхилення вздовж зразка. Якщо навантаження прикладається окремо до стояків на стіні, то навантажувальна система повинна підтримувати постійне навантаження в кожній точці навантажування.


5 УМОВИ ВИПРОБУВАННЯ


5.1 Газове середовище у печі

Умови нагріву, тиску та газового середовища у печі повинні відповідати таким, що надані в EN 1363-1.

Національний відхил

Вилучити вислів "...та газового середовища..." та замінити "EN 1363-1" на "ДСТУ Б В.1.1-4"

5.2 Спирання та навантаження

Спирання та навантаження повинні відповідати вимогам, що вказані в EN 1363-1.

Національний відхил

Замінити речення на таке: "Списания, навантаження та кріплення повинні відповідати вимогам, вказаним у ДСТУ Б В.1.1-4"


6 ЗРАЗОК ДЛЯ ВИПРОБУВАННЯ


6.1 Розміри

Якщо висота чи ширина реальної конструкції складає 3 м чи менше, то випробовувати необхідно зразок у повний розмір. Якщо будь-який розмір конструкції перевищує 3 м, то випробовувати необхідно зразок розмірами не менше 3 м.


6.2 Кількість

Кількість зразків для випробування повинна бути такою, як вказано в EN 1363-1. Проте, якщо потрібна інформація за різних умов вогневого впливу, необхідно провести додаткові випробування для кожного випадку, використовуючи окремі зразки для випробування.

Національний відхил

Замінити "EN 1363-1" на "ДСТУ Б В.1.1-4"


6.3 Конструкція

Зразок для випробування повинен або:

a) повністю представляти конструкцію, яка призначена для використання на практиці, включаючи
будь-яке фінішне оброблення поверхні і фітінги, які можуть суттєво впливати на поведінку зразка під
час випробування,

або

b) бути сконструйованим так, щоб отримати найбільш широке застосування результатів випробування до інших подібних конструкцій.

Особливості конструкції, які впливають на показник вогнестійкості та які необхідно було включити для надання найбільш широкої сфери застосування, можуть бути вилучені зі сфери прямого застосування (розділ 13).

Зразок для випробування не повинен містити різні типи конструкцій, наприклад, цегляні чи блочні, якщо тільки він повністю не відповідає конструкції, яка використовується на практиці. Якщо зразок для випробування може містити принаймні дві плити в повну ширину, то скраю зразка повинна розташовуватись плита повного розміру. Якщо немає можливості помістити в одному зразку для випробування дві плити повного розміру, то одну плиту повного розміру розташовують у центрі зразка, а менші плити однакової ширини розміщують по боках. Плити меншого розміру повинні бути завширшки не менше 500 мм. Якщо такі плити мають ширину меншу 500 мм, то в цьому разі необхідно використовувати тільки одну таку плиту (див. рисунок 3).

Національне пояснення

Долучити у кінці підрозділу: "Конструкцію зразка, спосіб спирання та закріплення на елементах печі, величину та схему навантаження зразка під час випробувань має визначати замовник випробувань (за участю проектних організацій, базових наукових організацій науково-технічної діяльності центрального органу виконавчої влади з питань будівництва тощо) на основі аналізу роботи конструкції у складі будівельного об'єкта відповідно до вимог технічної документації на цю конструкцію з урахуванням вимог розділів 4, 5.2 та 6 цього стандарту. Замовник (за участю проектної організації) розробляє технічну документацію на зразок, в якій має бути надано опис та креслення, розрахункові схеми, що прийняті у технічній та проектній документації, величини навантажень і зусиль у конструкції стіни, вогнестійкість якої має бути підтверджена, клас вогнестійкості конструкції, а також опис і технічні рисунки зразка, який моделює конструкцію, в яких зокрема мають бути обов'язково вказані схема розташування та характеристики арматури, величина захисного шару арматури та інші дані, які впливають на вогнестійкість конструкції; перелік використаних матеріалів та їх основні характеристики; схема спирання та кріплення зразка у печі (граничні умови); розрахунок величини навантаження та зусиль на зразку, еквівалентних таким, що прийняті у проектній (технічній) документації; схема розташування зазначеного еквівалентного навантаження на зразку. У разі виникнення розбіжностей під час розроблення технічної документації на зразок для їх усунення замовник має звертатися до базової наукової організації Міністерства регіонального розвитку та будівництва України для прийняття остаточного рішення."


6.4 Виготовлення

Зразок для випробування повинен бути виготовлений так, як визначено в EN 1363-1.

Національний відхил

Замінити текст підрозділу 6.4 на речення "Зразок виготовляє замовник випробувань відповідно до вимог технічної документації на зразок за технологією, яка відповідає такій, що використовується длявиготовлення реальної конструкції (див. національний відхил до п. 6.3 цього стандарту). Зразки та технічна документація на них надаються у випробувальну лабораторію за "Актом приймання зразка до вогневих випробувань"


6.5 Перевірка

Перевірку зразка для випробування необхідно проводити так, як визначено в EN 1363-1.

Національний відхил

Замінити "EN 1363-1" на "ДСТУ Б В.1.1-4"


7 ВСТАНОВЛЕННЯ ЗРАЗКА ДЛЯ ВИПРОБУВАННЯ


7.1 Загальні положення

Зразок для випробування необхідно встановлювати так, щоб вся поверхня, яка підлягає вогневому впливу (з урахуванням крайових ефектів), була піддана умовам нагріву.


7.2 Опорна конструкція

Якщо розмір зразка для випробування менший за розмір прорізу опорної конструкції, то в такому разі його необхідно встановлювати в неї, використовуючи один із наступних підходів:

  1. якщо висота зразка для випробування менша за висоту прорізу опорної конструкції, то для зменшення прорізу до потрібної висоти необхідно використовувати цоколь;

  2. якщо ширина зразка для випробування є меншою за розмір прорізу в опорній конструкції, то проріз можна зменшити за допомогою відповідної конструкції, яка кріпиться до внутрішніх вертикальних поверхонь опорної конструкції, але з зазором від вертикальних країв зразка для випробування розміром від 25 мм до 50 мм.

У будь-якому з вищенаведених випадків використання опорної конструкції не повинно впливати на загальну поведінку зразка для випробування.


7.3 Навантаження та спирання зразка для випробування

Між вертикальними краями зразка для випробування і випробувальної рами чи опорної конструкції повинен бути зазор розміром від 25 мм до 50 мм, щоб обидва вертикальних краї могли вільно рухатись. Цей проміжок необхідно заповнювати еластичним негорючим матеріалом, наприклад, мінеральною ватою для забезпечення герметичності без обмеження можливості вільного руху.

До зразка для випробування необхідно прикладати осьове навантаження чи навантаження з ексцентриситетом. Зразок необхідно випробовувати за умови шарнірного закріплення тільки з одного краю з використанням складових, показаних на рисунках 1 і 2.


8 КОНДИЦІЮВАННЯ


Випробувальну конструкцію необхідно кондиціювати згідно з EN 1363-1.

Національний відхил

Замінити речення на таке: "Випробувальну конструкцію необхідно утримувати до початку випробувань в умовах, регламентованих у 7.1 .4 ДСТУ Б В.1.1-4"


9 ЗАСТОСУВАННЯ ЗАСОБІВ ВИМІРЮВАЛЬНОЇ ТЕХНІКИ


9.1 Термопари


9.1.1 Пічні термопари (пластинчасті термометри)

Пластинчасті термометри необхідно застосовувати відповідно до EN 1363-1. На кожні 1,5 м2 площі поверхні зразка, яка підлягає вогневому впливу, повинен бути встановлений принаймні один термометр. Пластинчасті термометри треба розташовувати так, щоб сторона "А" була повернута до задньої стінки печі.

Національний відхил

Замінити назву та текст п. 9.1 .1 на таке: "9.1 .1 Термопари для вимірювання температури у печі

Конструкція, кількість та розташування термопар для вимірювання температури у печі має відповідати ДСТУ Б В.1.1-4"


9.1.2 Термопари на поверхні зразка, яка протилежна вогневому впливу

9.1.2.1 Загальні положення

Для нетеплоізолювальних несучих стін не треба вимірювати температуру поверхні, яка протилежна вогневому впливу, тому немає необхідності встановлювати на неї термопари.

Для стін з передбачуваним часом настання граничного стану за ознакою втрати теплоізолю-вальної здатності більше ніж 5 хв на поверхні зразка, яка протилежна вогневому впливу, необхідно закріплювати термопари відповідно до EN 1363-1 для отримання середньої та максимальної температури цієї поверхні. Приклади розташування термопар на поверхні, яка протилежна вогневому впливу, наведені на рисунках 4-13.

Для установки та видалення термопар необхідно застосовувати загальні правила, які надані
EN 1363-1.

Національний відхил

Замінити "EN 1363-1" на "ДСТУ Б В.1.1-4"

Долучити абзац: "Для зразків, які випробовують без навантаження, додатково необхідно встановити термопари, які рівномірно розташовані по товщині у центрі зразка, для отримання розподілення значень температури по перерізу. На арматурі залізобетонного зразка, яка найбільш наближена до поверхні, що піддається вогневому впливу, необхідно встановити рівномірно по його ширині не менше ніж 5 термопар."


9.1.2.2 Середня температура

a) Однорідні стіни

Для зразків, які є однорідними у відношенні до очікуваного часу настання граничного стану за ознакою втрати теплоізолювальної здатності, середню температуру поверхні, яка протилежна вогневому впливу, необхідно вимірювати за допомогою п'яти термопар, одну з яких розташовують біля центра зразка і по одній - біля центра кожної із чотирьох секцій зразка. Деякі типові приклади розташування показані на рисунках 4-13.

b) Неоднорідні стіни

Для зразків неоднорідних стін, тобто таких, що містять окремі ділянки площею 0,1 м2 з різним очікуваним часом настання граничного стану за ознакою втрати теплоізолювальної здатності, необхідно контролювати підвищення середньої температури кожної такої окремої ділянки. Підвищення середньої температури необхідно вимірювати термопарами, розташованими на кожній окремій ділянці. На кожні 1,5 м2 площі або частини цього зразка повинна бути одна термопара. На кожній окремій ділянці необхідно встановити як мінімум дві термопари.

Національний відхил

Долучити у переліку b) у першому реченні після слова "площею" вислів "не менше ніж"


9.1.2.3 Підвищення максимальної температури

Для визначення максимальної температури на поверхні зразка, яка протилежна вогневому впливу, необхідно розташувати термопари наступним чином:

а) у верхній частині зразка посередині ширини;

b) у верхній частині зразка на лінії стикування панелей;