---

Зріджені гази у суміші з повітрям можуть утворювати вибухонебез- І печні суміші за такого вмісту, % від об'єму: . і

Засоби захисту — шлангові протигази ГІШ-1, ПШ-2, киснеізолю- вальні протигази.

Окис вуглецю CO — безбарвний газ, без запаху, горючий і вибухо­небезпечний, трохи легший за повітря. Окис вуглецю дуже отруйний. Фізіо- лої ічний вплив окису вуглецю на людину залежить від його концентрації у повітрі і тривалості вдихання.

Вдихання повітря, що містить окис вуглецю понад ГД К (20 мг/м’), може призвести до отруєння і навіть до смерті. Якщо вміст окису вуглецю у повітрі становить 12,5-75 % від об’єму, утворюється вибухонебезпечна суміш.

Засіб захисту — фільтрувальний протигаз типу CO.

Вуглекислий газ СО₂ (двоокис вуглецю) — безбарвний газ, без запаху, кислуватий на смак, важчий за повітря. Проникає у підземні споруди крізь грунт. Утворюється у результаті розкладання органічних речовин. Утво­рюється також у резервуарах (баках, бункерах та ін.) за наявності в них сульфовугілля або вугілля внаслідок його повільного окислення.

Потрапивши у підземну споруду, вуглекислий газ витискує повітря, заповнюючи з дна простір цієї Споруди. Вуглекислий газ не отруйний, але діє наркотично і може подразнювати слизові оболонки очей. За високих концентрацій викликає розлад дихання внаслідок зменшення вмісту кис­ню у повітрі.

Засоби захисту — шлангові протигази ПШ-1, ПШ-2.

Сірководень H₂S — безбарвний газ, має запах тухлих яєць, трохи важ­чий за повітря. Отруйний, діє на нервову систему, подразнює дихальні шляхи і очі.

Якщо вміст сірководню в повітрі становить 4,3—45,5 % від об’єму, ут­ворюється вибухонебезпечна суміш.

Засоби захисту — фільтрувальні протигази типів В, КД.

Аміак NHj — горючий газ з різким характерним запахом, легший за повітря, отруйний, подразнює очі і дихальні шляхи, викликає розлад ди­хання. Якщо вміст аміаку у повітрі становить 15-28 % від об’єму, утво­рюється вибухонебезпечна суміш.

Засоби захисту — фільтрувальний протигаз типу КД.

Водень Н₂ — безбарвний газ, без смаку і запаху, набагато легший за повітря. Водень — фізіологічно інертний газ, але за високих концентрацій викликає розлад дихання внаслідок зменшення вмісту кисню. Водень ут­ворюється під час зіткнення реагентів, що містять кислоту, з металевими стінками ємкостей, що не мають антикорозійного покриття. Якщо вміст водню у повітрі становить 4-75 % від об’єму, утворюється вибухонебез­печна суміш.

Кисень О, — безбарвний газ, без запаху і смаку, важчий за повітря. Не має токсичних властивостей, але у разі тривалого вдихання чистого кис­ню (за атмосферного тиску) спричиняє смерть внаслідок розвитку плев­рального набрякання легенів.

Кисень не горючий, але є основним газом, що підтримує горіння ре­човин. Дуже активний, сполучається з більшістю елементів. З горючими газами кисень утворює вибухонебезпечні суміші.Хлор Сі, — жовто-зелений газ з різким подразливим запахом, важчим за повітря. Хлор хімічно дуже активний, безпосередньо сполучується майЯ же з усіма металами і неметалами. Суміші хлору з воднем вмістом від 5,м до 85,5 % вибухонебезпечні. 1

Хлор подразнює слизові оболонки очей і дихальні шляхи. ■

Під час вдихання середніх і низьких концентрацій хлору спостерігав ються стиснення і біль у грудях, сухий кашель, часте дихання, різь в очах» слізливість, підвищення температури тіла. Можливе набрякання легенів» судороги. 1

ГДК хлору у повітрі становить 1 мг/м^;.

Засоби захисту — фільтрувальні протигази типу В. |

Ацетилен С,Н, — безбарвний горючий газ, легший за повітря. Суміші! з повітрям вмістом від 2,3 % до 80,7 вибухонебезпечні. Ацетилен діє нарко-і тично. І

З асоби захисту — шлангові протигази ПІН-1, ПШ-2; киснеізолювальнії протигази. 1

Д^апймН

до пункту 9.2.9 Правил безпецяЛ експлуатації тепломеханічного обладнцаШ електростанцій і теплових .і/ерЛ

ВЛАСТИВОСТІ ОСНОВНИХ ХІМІЧНИХ РЕЧОВИН, Я

ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ У ВИРОБНИЧИХ ПРОЦЕСАХ Я ПІД ЧАС ЕКСПЛУАТАЦІЇ ТЕПЛОМЕХАНІЧНОГО Я

ОБЛАДНАННЯ І ТЕПЛОВИХ МЕРЕЖ І ЗАХОДИ Я БЕЗПЕЧНОЇ РОБОТИ З НИМИ Я

Аміак водний технічний І

На електростанції аміак надходить у вигляді водних розчинів, іцЯ містять від 22 до 25 '/> NH, (густина 0,9 г/см’за температури плюс 15 °С)Я

Водний розчин аміаку має лужні властивості. Значения pH І %-го роя чину становить 11.7. Водні розчини аміаку здатні викликати отруєнні організму. Під час вдихання повітря, яке містить 5 % аміаку, починається різкий розлад дихання, слізливість, біль в очах, сильні припадки кашлкя запаморочення, біль у шлунку, блювання. За високої концентрації аміая може викликати опіки слизової оболонки очей і призвести до сліпоти. 1

Індивідуальні засоби захисту: гумові кислото- і лугостійкі рукавиціз захисні окуляри, прогумований фартух, фільтрувальні протигази типів К| КДабоМ. і

Сірчана кислота

Хімічно чиста сірчана кислота — безбарвна масляниста рідина, що застигає у кристалічну масу за температури плюс 10 °С. Технічна концен-' трована сірчана кислота має густину 1,84 г/см^?і містить близько 98 "/, H,SO; з водою зміщується у будь-яких пропорціях з виділенням великої кількості теплоти [до 92 кДж на 1 моль (22 ккал на 1 грам-молекулу) кислоти]. Тому, щоб уникнути розбризкування, слід кислоту лити у воду, а не навпаки.

Під час нагрівання сірчаної кислоти утворюється пара сірчаного ан­гідриду, яка, у разі сполучення з водяною парою повітря, утворює кислот­ний туман.

Сірчана кислота, у разі попадання на шкіру, викликає сильні опіки, дуже болючі, що важко піддаються лікуванню. Під час вдихання пари сірча­ної кислоти подразнюються і припікаються верхні дихальні шляхи.

Попадання міцної сірчаної кислоти в очі загрожує втратою зору: тому під час роботи з нею необхідна особлива обережність.

Працівники, які проводять зливання кислоти, повинні працювати в одязі з кислотозахисної тканини, прогумованих фартухах, гумових чобо­тях, гумових кисло го- і лугостійких рукавицях, захисних щитках типу Н БХ. мати фільтрувальні протигази типів В, БКФ. М або шлангові прогін ази ПШ-1.ПШ-2.

Під чае розливання сірчаної або будь-якої іншої кислоти на підлогу її _с !Ід негайно нейтралізувати — посипати содою або негашеним вапном, прибрати лопатою, а потім ретельно промити це місце сильним струменем води- Під час прибирання кислоти ніс і рот слід закривати пов'язкою, змо­ченою содовим розчином, а очі захищати спеціальними окулярами.-

У разі попадання кислоти на одяг її необхідно змити сильним струме­нем води, нейтралізувати 2-3 %-м розчином соди і знову промити водою.

Соляна кислота

Хімічно чиста соляна кислота — безбарвна рідшіа густиною 1,19 і7см’. містить.близько 37 % хлористого водню, на повітрі ’"димить".

Соляна (""дп.муча") кислота має задушливий запах і під час здихання подразнює верхні дихальні шляхи, викликає кашель, хрипоту, подразнює горло. У разі тривалої дії на шкіру призводить до опіків третього ступеню.

Технічна соляна кислота — рідина жовтого кольору із задушливим запахом, містить 27,5 "Л хлористого водню.

Соляна іпгібіровапа кислота - це темно-коричнева рідина густиною 1.1 1.12 г/ем^!. вона не “димить". Фізіологічна дія па організм людини тех­нічної та інгібірованої кислот така сама, як і хімічно чистої кислоти.

Індивідуальні засоби захисту, фільтрувальний протигаз типу В або •шлангові протигази ПШ-1. ПШ-2. решта засобів гака сама, що і під час роботи з сірчаною кислотою.

їдкий пагр

їдкий натр — біда, непрозора, дуже гігроскопічна речовина. Сильний луг. Значення pH 1 %-го водного розчину становить 13.

Як тверда речовина, так і концентровані її розчини викликають дуже сильні опіки шкіри Попадання лугу в очі може призвести до їх важких лхворювань і навіть до втрати зору.

Працівник, який працює з їдким натром, повинен мати захисні шит- :.іі. гумові кислото- і лугостійкі рукавиці, бавовняний спецодяг, прогумо­ваний фартух і гумове взуття.

У разі попадання розчину їдкого натру па одяг його слід проми ги во­дою. а потім нейтралізувати 1 %-м розчином оцтової кислоти і знову про­мити водою.

Кальцинована сода і фосфат натрію

Кальцинована сода і фосфат натрію — білі кристалічні речовини, що добре розчиняються у воді. Водні розчини мають лужну реакцію. У крис­талічному вигляді па організм не діють. У шилоподібному стані сода і фос­фат натрію пошкоджують дихальні шляхи і очі. подразнюють слизову обо­лонку очей.

Гарячі концентровані розчини можуть бути небезпечними, особ піно у разі попадання бризок н очі. Під час проведення робіт, шо супроводжу­ються виділенням пилу, необхідно надягати протипи іовпії респіратор, за­хисні окуляри

Исгашенс вапно і каустичний магнезит ш

Нсгашене вапно і каустичний магнезит порошки білого кольорчИ Пил або краплі вапна, потрапляючи у дихальні шляхи, викликають кашелД печуть,'а у разі попадання на шкіру подразнюють її. |

Для проведення робіт, що супроводжуються виділенням пилу вказЛ них реагентів, працівники повинні надягати брезентовий костюм, захисД окуляри, гумові рукавиці, протипиловий респіратор. ,fl

Коагулянти fl

Розчини сірчанокислого алюмінію і сірчанокислого заліза мають киоВ лу реакцію. fl

Бавовняні тканини під дією розчинів коагулянту руйнуються: тому у разі попадання розчину на таку тканину- облиті місця слід швидко промити водоіА або змочити 24 %-м розчином кальцинованої соди або фосфату нагрію fl

Розчини, що потрапили на шкіру або в очі, можуть викликати подразЯ нення і призвести до тимчасової непрацездатності. Під час роботи з коагуі лянтами працівники повинні надягати прогумований фартух, захисні оку| ляри, гумове взуття і гумові рукавиці. І

Під час проведения робіт, що супроводжуються виділенням пилу коаі гу.тянтів, слід застосовувати протипиловий респіратор. Я

Поліакриламід я

Поліакрпламід — желеподібна речовина. Температура його розм'яклі шення становить плюс 180 °С. Добре розчиняється у воді. Малотоксич-Я ний Під час нагрівання поліакриламіду понад 100 °С виділяється аміак. Я

Індивідуальні засоби захисту: гумові рукавиці, захисні окуляри. рес-Я пірагори типу “Лепесток”, "Астра-2" або РУ-60М. Я

ТрилонБ і

Грилон Б — білий кристалічний порошок. Розчинність його у водії становить 10 % (за температури плюс 20 ^rC). І

Помітної фізіологічної дії на організм людини трилон В не має. 'я

Під час проведения робіт, що супроводжуються виділенням пилу гри-1 лону Б, необхідно надягати рукавиці, захисні окуляри, протипиловий рес-1 піратор. І

Гідразингідрат та його солі І

Гідразингідрат — безбарвна рідина, що за запахом нагадує аміак. 1

Легкозаймистий, Отруйний. 1

Гідразингідрат добре розчиняється у воді і спиртах. Температура ки-1 піиня становить плюс 118,5 °С, замерзання --мінус 51,7 °С, спалаху — плюсі 73 °С. Тушина гідразингідрагу — 1,03 г/см’. |

> Гідразингідрат містить 64 % гідразину. Гідразингідрат поглинає з по- | вітря вологу, кисень, вуглекислоту, є слабким лугом. ’

Гідразингідрат сильний відновник, легко розкладається під дією >

каталізаторів нагрівання. У суміші з киснем вибухонебезпечний Під час ; контакту з окисами деяких металів, азбестом або активованим вугіллям може самозайматись.

Токсичний для організму людини. Солі гідразину: гідразинсульфат і фосфорнокислий гідразин — кристалічні речовини білого кольору, що погано розчиняються у холодній воді, краще — у гарячій.

їхні водні розчини мають кислу реакцію. Гідразинсульфат і фосфор­нокислий гідразин є відновниками, отруйні.

Сполуки гідразингідрату, у разі попадання в організм, викликають ;МІ11И у печінці І В КрОВІ.

Пара і пил гідразингідрату і його солей пошкоджують слизові обо­лонки дихальних шляхів і очей. Дія розчинів гідразину на шкіру, залежно від індивідуального сприймання, може призвести до дерматитів.

Індивідуальні засоби захисту: гумові рукавиці, захисні окуляри, філь­трувальний протигаз типу КД або А. '

Октадециламіп

Октадециламін — воскоподібна речовина із специфічним запахом. ! устина октадециламіну становить 0,83 г/см температура плавлення плюс 54-55 °С, кипіння — плюс 349 °С.

За температури понад плюс 350 °С без доступу повітря октадециламін розкладається з утворенням більш низькомолекулярних вуглеводнів і аміаку.

Октадециламіп не розчиняється у холодній і гарячій воді, але за тем­ператури понад плюс 75 °С утворює з водою емульсію концентрацією до 100 мг/кг; розчиняється у спиртах, оцтовій кислоті, ефірах та в інших орга­нічних розчинниках.

Октадециламіп для людини практично нешкідливий, але необхідно хникати прямого контакту з ним, бо залежно від індивідуального сприй­мання іноді спостерігаються почервоніння і свербіння шкіри, які, як прави­те. через кілька днів після припинення контакту з реагентом зникають. Індивідуальний засіб захисту — гумові рукавиці.

Адипінова кислота

Адипінова кислота — кристалічна речовина; двохосновна, порівняно слабка.

Температура розплавлення адипінової кислоти становить плюс 150 °С, розчинність за температури плюс 15 °С — 1.42%, а за температури плюс 100 °С — 61,53 % (від маси).

Завислий у повітрі пил цієї кислоти вибухонебезпечний, осілий — иожежонебезпечнніі. Пил кислоти подразнює слизові оболонки.

Індивідуальні засоби захисту від пилу: респіратор, захисні окуляри.

Розчини адипінової кислоти практично безпечні; тому спеціальні за­ходи захисту не потрібні.