Підключення кабеля берегового живлення на судні виконується електротехнічним персоналом судна. Підключення кабеля на березі здійснюється береговим електротехнічним персоналом.
Перед вмиканням кабелю берегового живлення мережі змінного струму в суднову мережу постійного струму все суднове електроустаткування, що працює на постійному струмі, повинно бути вимкнено.
Під час приєднання кабелю живлення з берега має бути збережений порядок чергування фаз і полярність.
Для забезпечення правильності підключення кабель для приймання електроенергії з берега повинен мати маркування фаз або полярності на обох кінцях.
Електропостачання судна однофазним змінним струмом або постійним струмом від берегової мережі має виконуватись за допомогою штатного суднового двожильного шлангового кабеля.
У разі електроживлення судна з берега корпус судна повинен бути приєднаний переносним заземлювальним провідником:
до берегового заземлювального пристрою у разі живлення від мережі з ізольованою нейтраллю;
до берегового нульового заземлювального провідника у разі живлення від мережі із заземленою нейтраллю.
У разі електроживлення з берега групи суден корпус кожного судна повинен бути приєднаний окремим заземлювальним провідником до берегового заземлювального пристрою або до берегового захисного нульового провідника.
Переносний заземлювальний провідник від берегової колонки до судна має бути гнучким, мідним і перебувати, як правило, у спільній оболонці з фазними провідниками.
У разі живлення судна від берегової мережі з заземленою нейтраллю її перетин повинен бути не менше перетину фазного провідника, а в разі живлення від берегової мережі з ізольованою нейтраллю - не менше 2,5 мм2.
У разі живлення одного судна від мережі з заземленою нейтраллю допускається не більше двох паралельних кабелів.
Контроль за кабелем живлення з берега має здійснюватись палубною вахтовою службою.
Під час операцій з приймання чи зливання нафтопродуктів І та ІІ розрядів і приймання чи зливання аміаку постачання судна електроенергією здійснюється тільки від суднової електростанції.
Під час докування корпус судна має бути приєднаний до заземлювального пристрою доку не менше ніж у двох місцях. Перетин мідного неізольованого заземлювального провідника в мережах з ізольованою нейтраллю має бути не менше 25 мм2, сталевого - 100 мм2.
Заземлювальні провідники повинні з’єднуватись з корпусом судна зварюванням і, у виняткових випадках, болтами з шайбою та контргайкою. Інші з’єднання не допускаються.
Подача електроживлення з берега на судно повинна здійснюватись кабелем у шланговій оболонці на номінальну напругу 1000 В, за винятком мереж низьковольтного переносного освітлення, які допускається виконувати проводами й кабелями з ізоляцією на номінальну напругу не нижче 500 В.
Під час влаштування загального тимчасового освітлення на судні, що стоїть у ремонті, допускається застосування напруги не вище:
214 В постійного або 127 В змінного струму, якщо світильники підвішені на висоті 2,5 м над палубою;
36 В змінного струму, якщо світильники підвішені на висоті менше 2,5 м над палубою.
Суднові силові мережі постійного струму допускається підключати до берегових мереж змінного струму тільки через перетворювач електроенергії.
Суднові однофазні мережі змінного струму і освітлювальні мережі постійного струму допускається підключати до берегових мереж змінного струму тільки через трансформатори з живленням первинної обмотки лінійним або фазним струмом берегової мережі.
Приймання електроенергії від берегових мереж слід проводити тільки через судновий розподільний щит електроживлення з берега (ЩЕБ).
На суднах з електроенергетичними системами малої потужності або у випадках відсутності на судні ЩЕБ допускається приймати електроенергію від берегових мереж безпосередньо на шини головного розподільного щита (ГРЩ).
Приймання електроенергії від берегових мереж змінного струму повинно здійснюватись через встановлені на причалах спеціальні електроколонки, що мають відповідати вимогам до електроустановок.
Електроживлення судна трифазним струмом від берегової мережі має здійснюватись за допомогою чотирьохжилкового шлангового кабеля.
У випадку використання трьохжилкового кабеля заземлення допускається здійснювати за допомогою одножилкового гнучкого кабеля. Обидва кабелі повинні бути прокладені поруч і механічно скріплені між собою. Кількість паралельних кабелів на фазу і переріз заземлювального провідника визначаються відповідно до стандартів.
Не допускається у разі живлення судна трифазним струмом приєднувати суднові мережі і окремі приймачі струму між фазними жилами і заземлювальною жилою кабеля.
Необхідно забезпечити наявність на ГРЩ, а також у інших місцях табличок з зазначенням величини напруги і попереджувальні плакати з охорони праці.
Біля ЩЕБ повинен бути комплект необхідних діелектричних захисних засобів (діелектричні рукавички, килимки, калоші, інструмент з ізольованими ручками, покажчики напруги, захисні окуляри).
Вимоги безпеки під час обслуговування підіймальних механізмів і вантажозахоплювальних пристроїв
Всі вантажопідіймальні пристрої на судні повинні відповідати вимогам правил класифікаційного товариства.
Все вантажопідіймальне обладнання судна підлягає періодичним оглядам у відповідності до правил класифікаційного товариства. В період між періодичними оглядами інспектором класифікаційного товариства нагляд за технічним станом вантажного обладнання здійснює адміністрація судна.
Вантажопідіймальні пристрої мають оглядатися не рідше одного разу на три місяці. Результати огляду заносяться до Суднового журналу і Журналу технічного стану.
Виявлені дефектні деталі мають бути замінені.
Суднові вантажопідйомні пристрої вантажопідіймальністю менше 1,0 т повинні опосвідчуватись і випробуватись відповідно до настанови з експлуатації.
Судновласник (роботодавець) своїм наказом має визначити осіб, відповідальних за випробування, опосвідчення вантажопідйомних пристроїв, суден і технічний нагляд за ними в період їх експлуатації. Такою особою має бути представник механіко-суднової служби.
Підйомно-транспортні машини, що перебувають в роботі, повинні мати чітко визначений реєстраційний номер з зазначенням вильоту стріли, відповідної йому вантажопідйомності та дати наступного випробування.
Канати, стропи, ланцюги, гаки, скоби, вертлюги, блоки тощо, пошкоджені під час їх експлуатації, транспортування та зберігання, повинні бути вилучені із застосування.
Стропи, вантажні сіті та інші знімні вантажозахоплювальні пристрої після виготовлення повинні бути випробувані протягом 10 хвилин навантаженням, що вдвічі перевищує їх вантажопідйомність.
Стропи повинні виготовлятись з коефіцієнтом запасу міцності не менше 6 для вантажів і 10-14 для підйому людей.
Стропи повинні мати бирки чи кільця з зазначенням їх вантажопідйомності й у процесі експлуатації періодично оглядатися не рідше ніж кожні 10 днів. Маркування синтетичних стропів допускається тільки способами, що не руйнують їх.
На кожен строп повинні бути такі документи:
копія сертифіката на трос, з якого він виготовлений;
акт випробування.
Для підйому вантажу масою понад 0,5 т повинні використовуватися тільки металеві стропи.
Не допускається застосування рослинних канатів за наявності в них розриву каболок чи сталок, прілості, зносу, деформації і зменшення початкового обводу каната внаслідок витяжки понад 10%.
Не допускається застосування сталевого каната, якщо:
у будь-якому місці на його довжині, рівній десяти діаметрам, кількість обривів дроту складає 5% і більше відносно загальної кількості дротів у канаті;
наявні тенденції до висування із каната дротів або цілих сталок;
є обірвані сталки;
є ознаки надмірного зносу у вигляді плоских поверхонь дротів;
ґ) є ознаки корозії, особливо внутрішньої;
обірвані дроти виявляються тільки в одній сталці або зосереджені на ділянці довжиною менше десяти діаметрів, або виявляються на петлях каната з металевими затисками;
є більше одного обірваного дроту з числа тих, що безпосередньо прилягають до металевого скріплення;
діаметр каната під дією навантажень зменшився на 10% і більше.
Не допускається виконувати сумісну роботу вантажними стрілами (кранами) двох суден, якщо ці вантажні стріли (крани) спеціально не передбачені для сумісної роботи.
Не допускається виведення з-під нагляду класифікаційного товариства суднових вантажопідйомних пристроїв, а також пересувних тельферів і кранів на суднах, що перебувають в експлуатації, шляхом зменшення їхньої вантажопідіймальності.
Під час спареної роботи вантажних стріл кут, утворений вантажними шкентелями, не повинен перевищувати 120°, а припустиме навантаження повинно бути не більше зазначеного в інструкції щодо спареної роботи стріл і не повинно перевищувати половини навантаження стріли з меншою вантажопідйомністю.
Канати і ланцюги для стропів повинні підбиратись такої довжини, щоб при застроплюванні вантажу кут між їх гілками не перевищував 90°.
Ручні підйомні механізми повинні мати гальма, що діють автоматично (вантажоупорні), або безпечні держаки.
Під час роботи вантажопідйомних механізмів не допускається направляти шкентель руками і знімати руки з пускового пристрою.
Після закінчення робіт або під час перерви в роботі вантажні гаки стріл повинні бути закріплені за рими або обухи, а шкентелі обтягнуті.
Після закінчення вантажних робіт джерела енергоживлення вантажних механізмів повинні бути вимкнені.
Не допускається працювати вантажними пристроями у випадках:
несправності гальмівних пристроїв;
несправності вантажопідйомних механізмів;
наявності ушкоджень і несправностей такелажу і
вантажозахоплювальних пристроїв;
наявності тріщин і гнилі у дерев’яних стрілах, а також тріщин і деформацій у сталевих стрілах;
ґ) відсутності на знімних деталях клейма класифікаційного товариства, а у випадку відомчого нагляду - клейма, що приписується інструкцією з відомчого нагляду;
відсутності сертифікатів на підіймальні пристрої, настанов з експлуатації і Реєстрової книги суднових вантажопідйомних пристроїв або у випадку відомчого нагляду-реєстраційної книги, що приписується інструкцією з відомчого нагляду;
якщо штаги і ванти щогл належним чином не обтягнуті;
є) якщо стріли не розкріплені відтяжками;
якщо на додаток до топенант-талів не заведений ланцюговий або зі сталевого каната стопор, а також якщо топенантна лебідка не встановлена на стопор;
якщо маса вантажу вище встановленої робочої вантажопідіймальності вантажної стріли (крана) і вантажопідйомних механізмів;
якщо минув термін огляду пристрою.
Не допускається застосовувати рослинні канати для вантажних шкентелів і топенантів вантажного пристрою з машинним приводом.
У разі виявлення у сталевому канаті дроту, що лопнув, кінці, що виступають, обрізають, а канат оклітньовують тонким м’яким сталевим дротом.
Під час підйому великовагових деталей механізмів, що розбираються, має бути присутнім механік, у віданні якого перебуває даний механізм, або вахтовий механік, якщо судно перебуває в ремонті.
Деталі або механізми, що підлягають переміщенню за допомогою вантажопідйомних механізмів, мають бути застроплені. При цьому мають дотримуватись такі вимоги:
стропи повинні мати належну тривкість і при охопленні вантажу, який піднімається, натягнуті без колишок;
зсув деталі з місця під час підйому повинен виконуватись повільно, без ривків;
до строплення деталей або механізмів допускаються особи, що мають посвідчення на право проведення робіт зі строплення.
Під час застроплення деталей або механізмів двома стропами стропи мають бути закріплені так, щоб вони не зрушилися з місця при підйомі.
Не допускається залишати на деталях, що піднімаються, незакріплені до них предмети.
Деталі, що мають велику довжину (вали головних і допоміжних механізмів тощо), мають бути правильно застроплені і підніматись тільки в горизонтальному або вертикальному стані. Не допускається під час підйому приводити деталь, що звисає, у горизонтальний стан силою або масою тих, що працюють.
Під час підйому важких деталей (фундаментних рам двигунів, блоків, циліндрів, валів, станин тощо) за мірою їх підйому під них повинна підкладатися клітка з дерев’яних брусів з таким розрахунком, щоб відстань від деталі, що підіймається, до клітки не перевищувала 150-200 мм.
Для підйому деталей за допомогою диференційних талів не допускається випускати з рук ходовий ланцюг, доки деталь висить .
У разі вимушеної перерви в роботі вантаж, який піднімають, має бути опущений на палубу чи на спеціальні підставки і, якщо потрібно, додатково закріплений.
Не допускається:
кріпити відтяжки під час підіймання важких деталей до суднових пристроїв, не призначених для цього;
накладати строп на шток або маховик під час підіймання важкої арматури, строп слід накладати на корпус арматури;
підвішувати талі або блоки до трубопроводів і суднових пристроїв, крім місць, спеціально для цього обладнаних скобами, римами тощо;
укладати деталі на грати машинних відділень і настили риштувань, якщо вони не розраховані на це додаткове навантаження;
