Страница 6: ДСТУ Б В.2.7-143:2007 (ЕN ІSО 15875-2:2003, МОD). СТУ Б В.2.7-143:2007 (ЕN ІSО 15875-2:2003, МОD). Строительные материалы. Трубы из структурированного полиэтилена для холодного, горячего водоснабжения и отопления. Технические условия (44073)

10.4.1Вимірювальний інструмент, що застосовується:

• рулетка – згідно з ГОСТ 7502;
• металева рулетка – згідно з ДСТУ 4179;
• штангенциркуль – згідно з ГОСТ 166;
• стінкоміри С-10-А, С-25 – згідно з ГОСТ 11358 з подовженою п'ятою.

Примітка. Допускається застосування спеціального вимірювального інструмента, який забезпечує встановлену точність вимірювання та атестованого за встановленим порядком.

10.4.2Вимірювання середнього зовнішнього діаметра (den) проводять у двох перерізах кожного зразка на відстані не менше 200 мм від торців.

Для труб діаметром 160 мм і менше за середній зовнішній діаметр приймають середнє арифметичне вимірювання діаметра в двох взаємо перпендикулярних напрямках. Вимірювання проводять штангенциркулем з похибкою не більше 0,05 мм.

10.4.3Вимірювання овальності проводять не менше ніж у чотирьох перерізах кожного зразка, визначаючи різницю максимального і мінімального значень зовнішнього діаметра, виміряних у кожному перерізі. Як значення овальності приймають середнє арифметичне за результатами не менше ніж чотирьох вимірювань.

Вимірювання проводять штангенциркулем або мікрометром типу МК з похибкою не більше 0,1 мм.

1. Товщину стінки труб ет вимірюють мікрометром типу МТ (ГОСТ 6507) або стінкоміром С-10А, С-25 з похибкою не більше 0,01 мм в чотирьох рівномірно розподілених по колу точках по обох торцях на відстані від них не менше 10 мм.
2. Довжину труб вимірюють рулеткою з похибкою не більше 1 см.

Довжину в бухтах необхідно визначати діленням маси бухти, зваженої з похибкою не більше 0,5 %, на значення розрахункової лінійної густини труби.

10.4.6Зміну довжини труб після прогрівання в повітряному середовищі визначають згідно з ГОСТ 27078.

Випробування проводять на трьох зразках завдовшки по 200 мм. На зовнішню поверхню кожного зразка наносять три лінії паралельно осі труб на рівній відстані одна від одної. На кожній лінії роблять дві відмітки по периметру на відстані 50 мм від торців зразків. Відстань між відмітками L0 повинна становити не менше 100 мм за температури (23 ± 2) °С і вимірюватися з похибкою не більше 0,25 мм.

Після кондиціонування за температури (23 ± 2) °С протягом не менше 2 год зразки розташовують у термошафі або термокамері на скляну підкладку, посипану тальком, і витримують при підвищеній температурі згідно з умовами таблиці 17.

Таблиця 17

Зміну довжини зразків після прогрівання у відсотках обчислюють за формулою:

= (L – L0)100 / L0,(10.1)

де L0 та L – середнє арифметичне значення довжин між відрізками відповідно до і після прогрівання за результатами вимірів трьох зразків, мм.

10.5Міцність при розтягуванні та відносне подовження труб при розриві визначають згідно з ГОСТ 11262 на зразках типу 1 для труб з еn < 3,0 мм і на зразках типу 2 для труб з еn  3,0 мм.

Із однієї проби продукції, відібраної за 9.2, виготовляють по два зразки. Виготовлення зразків –відповідно до ГОСТ 26277. Випробування проводять за температури (23 ± 2) °С та швидкості розсування затискачів випробувальної машини 100 мм/хв. Кількість випробувальних зразків – не менше 10. Перед випробуванням зразки кондиціонують не менше ніж 2 год згідно з ГОСТ 12423.

Для визначення міцності при розтягуванні та відносного подовження труб при розриві після прогрівання при (100 ± 2) °С зразки поміщають у термошафу або термокамеру на скляну підкладку, посипану тальком, і витримують при підвищеній температурі (100 ± 2) °С не менше 1 год. Зразки виймають із термошафи й випробовують протягом не більше 2 хв за температури (23 ± 2) °С.

Вимірюють максимальне навантаження при випробуванні на розтягування та подовження зразка в момент руйнування. Значення міцності при розтягуванні σрм , виражене в МПа, обчислюють за формулою:

σрм = Fрм / А0,(10.2)

де Fрм- максимальне навантаження при випробуваннях на розтягування, Н;

A0 – початковий поперечний переріз зразка, мм2.

Значення відносного подовження при розриві εр у відсотках обчислюють за формулою:

,(10.3)

де Lop – зміна розрахованої довжини зразка в момент розриву, мм;

L0 – початкова довжина зразка.

За результат випробування приймають нижню межу довірчого інтервалу за статистичною обробкою даних п'яти випробувань.

10.6Модуль пружності при розтягуванні визначають згідно з ГОСТ 9550 на зразках за 8.5 даного стандарту. Із однієї проби, відібраної за 9.2, вирізають не менше шести зразків. Для визначення модуля пружності при розтягуванні після прогрівання при (80 ± 2) °С зразки поміщають у термошафу або термокамеру на скляну підкладку, посипану тальком, і витримують за підвищеної температури (80 ± 2) °С не менше 1 год. Зразки витягають з термошафи та випробовують протягом не більше 2 хв за температури (23 ± 2) °С.

10.7Визначення стійкості при постійному внутрішньому тиску проводять відповідно до ГОСТ 24157 за температур, вказаних у таблиці 7, не менше ніж на трьох зразках. Із однієї проби продукції, відібраної за 7.2, виготовляють по одному зразку.

Довжину зразків встановлюють із таким розрахунком, щоб довжина L між заглушками випробувального стенда в залежності від середнього зовнішнього діаметра труби dем відповідала формулі:

L = 3dem + 250 ,(10.4)

Розрахунок випробувального тиску проводять за формулою:

,(10.5)

де σ – початкове напруження в стінці труб за 7.3 (таблиця 13), МПа;

dem max – максимальний середній зовнішній діаметр зразка, мм;

еуmin – мінімальна товщина стінки трубного зразка, мм.

Розрахунок випробувального тиску проводять з похибкою не більше 0,01 МПа. Тиск у зразках повинен підтримуватись з похибкою не більше 2 %. Результати випробувань вважаються задовільними, якщо:

• всі випробувальні зразки не зруйнувались до закінчення контрольного часу випробування;
• під час випробувань зруйнувався один зразок, але під час повторних випробувань жоден із випробувальних зразків не зруйнувався.

Примітка. Зразки з руйнуванням, що виникає на відстані 0,1L від заглушки, в розрахунок не беруться. Зразок замінюють іншим і випробовують знову.

10.8Для визначення ступеня зшивання труб із РЕ-Х з торця кожної проби продукції, відібраної за 9.2 з допомогою токарного верстата відповідно до ГОСТ 18097, зрізається й збирається без залишку зразок у вигляді стружки завдовшки (0,15 ± 0,05) мм і вагою не менше 10 мг і зважується на аналітичних вагах згідно з ГОСТ 24104 з точністю до 1 мг.

Зразок поміщають у клітку довільної форми, виготовлену зі сталевої неіржавіючої сітки відповідно до ГОСТ 3187 з чарунками розміром (125 ± 25) мкм і зважується разом з кліткою на аналітичних вагах згідно з ГОСТ 24104 з точністю до 1 мг.

Клітку зі зразком розміщують всередині лабораторної колби з круглим плоским дном і широким горлом згідно з ГОСТ 25336 ємкістю не менше 500 мл і повністю занурюють у розчин аналітично чистого ксилолу згідно з ГОСТ 9410 з 1 % добавкою антиоксиданту (2,2-Bethylene-bis-4-Bethyl-6-tert-butylphenol). Колбу зі зразком розміщують у лабораторній шафі згідно з ГОСТ 22360 з примусовою вентиляцією і нагрівають до температури кипіння ксилолу (135 ± 0,05) °С.

Зразок витримується в умовах інтенсивно киплячого ксилолу протягом (300 ± 5) хв. Після цього клітка зі зразком витягується із колби і витримується в термошафі з примусовою вентиляцією за температури (140 ± 2) °С протягом (180 ± 5) хв і потім клітка зі зразком зважується на аналітичних вагах повторно.

Розрахунок ступіня зшивання труб із РЕ-Х проводять за формулою

,(10.6)

де m1 – вага порожньої клітки (без зразка), мг;

М2 – початкова вага зразка разом з кліткою, мг;

М3 – вага зразка разом із кліткою після кип'ятіння в ксилолі і витримки в термошафі, мг.

За результат приймається кожне визначене значення ступеня зшивання

11ТРАНСПОРТУВАННЯ І ЗБЕРІГАННЯ

11.1Труби в прямих відрізках і бухтах не належать до категорії небезпечних вантажів згідно з ГОСТ 19433 і транспортуються будь-яким видом транспорту згідно з правилами перевезення вантажів, що діють на даному виді транспорту.

При залізничних перевезеннях труби в прямих відрізках завдовжки до 5,5 м транспортують у критих вагонах, труби в прямих відрізках завдовжки понад 5,5 м транспортують у відкритому рухомому складі згідно з ГОСТ 22235, а також на спеціалізованих платформах вантажовідправника.

При транспортуванні труб у відкритих вагонах маса пакета в прямих відрізках і бухти повинна становити не більше 1,25 т.

Допускається відвантаження труб засобами вантажовідправника (отримувача) проводити без формування пакета.

Труби на котушках необхідно транспортувати вертикально. Труби в бухтах можна транспортувати вертикально або в горизонтальному положенні. Під труби в бухтах необхідно підкласти будь-який полімерний матеріал завтовки не менше 1 мм. При транспортуванні труб в бухтах в горизонтальному положенні висота штабеля повинна бути не більше 2 м.

11.2Труби зберігають згідно з ГОСТ 15150, розділ 10 в умовах 5 (ОЖ 4). Допускається зберігання труб в умовах 8 (ОЖ 3) терміном не більше 3 місяців з моменту виготовлення.

Висота штабеля труб у прямих відрізках при зберіганні понад 2 місяці не повинна перевищувати 2 м.

Труби на котушках необхідно зберігати у вертикальному положенні. Труби в бухтах допускається зберігати у вертикальному або горизонтальному положенні.

Труби в бухтах необхідно встановлювати на дерев'яні стелажі. При зберіганні труб у бухтах у горизонтальному положенні висота штабеля не повинна перевищувати 2 м.

12ГАРАНТІЇ ВИГОТОВЛЮВАЧА

1. Виготовлювач повинен гарантувати відповідність труб вимогам даного стандарту при дотриманні умов транспортування та зберігання.
2. Гарантійний термін зберігання – два роки від дати виготовлення.
3. Прогнозований термін експлуатації – 50 років.

Додаток А

(обов'язковий)

КОЕФІЦІЄНТ ЗАПАСУ МІЦНОСТІ ТА ПОРЯДОК ВИЗНАЧЕННЯ ДОПУСТИМОЇ ТОВЩИНИ СТІНКИ ТРУБ ІЗ РЕ-Х

А.1Цей додаток визначає принципи проведення розрахунку показників Scalc max і мінімальної товщини стінки труби emin відповідно до класів умов експлуатації, наведених у таблиці 1, і застосовного робочого тиску pD.

А.2Робоче напруження

Робоче напруження σ D для кожного класу умов експлуатації розраховується з використанням формули (1) та правила Майнера з урахуванням вимог класу, умов експлуатації та коефіцієнта запасу міцності за таблицею А.1.

Таблиця А.1 – Значення коефіцієнту міцності труб РЕ-Х

Розрахункові значення робочої напруги у сиінці труб РЕХ для кожного класу умов експлуатації наведено у таблиці А.2

Таблиця А.2 – Робоче напруження

А.3Розрахунок максимального значення Scalc (Scalc max)

Scalc max – менша величина добутку від ,

де σDP – робоче напруження в матеріалі труби, взята з таблиці А.2, МПа;

pD – робочий тиск 4, 6, 8 або 10 бар (залежно від застосування), МПа або величина добутку від ,

де σсоld – робоче напруження при 20 °С відносно терміну служби 50 років, МПа;

pD – робочий тиск в 10 бар, у МПа.

При визначенні мінімальної товщини стінки труб серійне число S і показник Scalc потрібно вибирати для кожного класу застосування й робочого тиску окремо з таблиць 3, 4, 5 та 6 так, щоб S і Scalc були не більше ніж Scalc max у таблиці 2.

Розрахункові значення робочого напруження для різних умов експлуатації наведено у додатку Б.

Додаток Б

(довідковий)

РОЗРАХУНКОВІ ЗНАЧЕННЯ РОБОЧОГО НАПРУЖЕННЯ В СТІНЦІ ТРУБ ІЗ РЕ-Х

Таблиця Б.1